Постанова № 75600538, 30.07.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року

м.Суми

Справа №576/620/18

Номер провадження 22-ц/788/1260/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 07 травня 2018 року в складі судді Сапона О.В., ухвалене у м. Глухів,

в с т а н о в и в:

У березні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 25 липня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер. Спадщину після нього прийняли відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2

На час смерті позичальник ОСОБА_3 мав заборгованість за кредитним договором на загальну суму 6766 грн. 76 коп. З урахуванням зазначеного, посилаючись на вимоги ст. 1218 ЦК України, банк просив стягнути із відповідачів заборгованість за кредитним договором від 25 липня 2011 року у розмірі 6766 грн. 76 коп.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 07 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку для звернення з вимогою до спадкоємців жодними доказами не підтверджується і ґрунтується на припущенні, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 липня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за яким позичальник отримав кредит в розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний був щомісячно повертати кредит та відсотки за користування кредитом (а.с. 5-6, 7, 8-31).

Також із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер (а.с. 37). Після його смерті спадщину прийняли відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, так як на час смерті проживали із спадкодавцем (а.с. 34, 36).

До нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не звертались, заяви про відмову від прийняття спадщини також не подавали (а.с. 43).

Із наданого банком розрахунку вбачається, що на час смерті позичальник ОСОБА_3 мав заборгованість за вказаним кредитним договором на загальну суму 6766 грн. 76 коп.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» мотивоване тим, що кредитор пред'явив вимоги до спадкоємців поза межами строків, установлених статтею 1281 ЦК України.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців.

За змістом статті 1282 ЦК України, кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.

При цьому, вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений статтею 1281 ЦК України, приймає вимоги кредиторів спадкодавця. Зазначений висновок узгоджується з позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року по справі 645/3265/13-ц.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, що згідно з інформаційним листом Глухівської районної державної нотаріальної контори спадкова справа після померлого 19 грудня 2914 року ОСОБА_3 була заведена 30 березня 2015 року саме на підставі претензії ПАТ КБ «ПриватБанк» від 21 березня 2015 року (а.с. 43).

Тобто, позивач дотримався шестимісячного строку звернення з вимогою до спадкоємців, у даному випадку скористався своїм правом подати вимогу через нотаріуса. Банку не було відмовлено у прийнятті вимоги кредитора і не було рекомендовано звернутись із такою вимогою за місцезнаходженням спадкової справи.

На час смерті позичальника ОСОБА_3 разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується копіями паспортів (а.с. 32-36).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини або відмову від неї до нотаріальної контори після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не зверталися, що підтверджується листом Глухівської районної державної нотаріальної контори від 03 травня 2017 року (а.с. 43).

Тобто, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, проживаючи разом із спадкодавцем і на час відкриття спадщини, вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, вони не заявили про відмову від неї.

Таким чином, спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу спадкодавця у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

Оскільки після смерті боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора, у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Крім претензій, направлених до Глухівської районної державної нотаріальної контори від 21 березня 2015 року та від 03 квітня 2017 року позивач також направив претензію на адресу спадкоємців з вимогою сплатити заборгованість за кредитними зобов'язаннями спадкодавця відповідно до статті 1282 ЦК України, проте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 добровільно свої зобов'язання не виконали, заборгованість не сплатили.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

З метою захисту свого порушеного права ПАТ КБ «ПриватБанк» було змушене звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитм із спадкоємців позичальника - ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Щодо способу захисту порушеного права кредитора, Верховний Суд зробив висновок, що застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту.

Тлумачення ж статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося.

Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року № 6-5552свп18.

Тобто, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду за захистом свого порушеного права у належний спосіб.

Відповідачі розмір заборгованості за кредитним договором не оспорювали, заперечень на позов та апеляційну скаргу не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження розміру заборгованості за кредитним зобов'язанням позичальника ОСОБА_3 позивач надав копії документів, які складають кредитний договір-приєднання та розрахунок заборгованості, згідно з яким розмір заборгованості за кредитним договором становить 6766 грн. 76 коп.

Судом також встановлено коло спадкоємців після померлого, які прийняли спадщину, а саме дружина померлого ОСОБА_1 та син ОСОБА_2, які відповідно до статті 1218 ЦК України, крім прав спадкодавця, успадкували і його обов'язки, проте добровільно зобов'язання перед кредитором не виконали.

З огляду на зазначене, вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 25 липня 2011 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та спадкодавцем ОСОБА_3 у розмірі 6766 грн. 76 коп., що з урахуванням пропорційності отриманої спадщини (по 1/2 частині) становить по 3383 грн. 38 коп. з кожного.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального та процесуального права є обґрунтованими, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, за рахунок відповідачів на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», підлягають компенсації судові витрати в розмірі 1762 грн., понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та судові витрати в розмірі 2643 грн., понесені відповідачем у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ч. 13 ст. 7, ст. ст. 368, 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 07 травня 2018 року скасувати та прийняти постанову.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, паспорт НОМЕР_2, виданий Глухівським МВ УМВС України в Сумській області 01 вересня 2011 року) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, НОМЕР_1, виданий Глухівським МС ДМС України в Сумській області 16 жовтня 2014 року) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором по 3383 грн. 38 коп. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, паспорт НОМЕР_2, виданий Глухівським МВ УМВС України в Сумській області 01 вересня 2011 року) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) компенсацію судових витрат у розмірі 881 грн., понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та 1321 грн. 50 коп. судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, НОМЕР_1, виданий Глухівським МС ДМС України в Сумській області 16 жовтня 2014 року) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) компенсацію судових витрат у розмірі 881 грн., понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та 1321 грн. 50 коп. судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: О.Ю. Кононенко

Т.А. Левченко

С.С. Ткачук