Рішення № 75600321, 30.07.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2018 Справа №607/10749/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Зарічної О.П., представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2, представника виконавчого комітету Тернопільської міської ради – ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її представника – ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, ОСОБА_4, треті особи: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, товариство з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації», про визнання права власності на спадкове майно, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1звернувся в суд із вказаною позовною заявою до відповідача виконавчого комітету Тернопільської міської ради, треті особи: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, товариство з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації»про визнання права власності на 1/2 від 1/3 (1/6) частину квартири № 129, що знаходиться в будинку № 18 по вул. Київська в місті Тернополі. Позовні вимоги мотивує тим, що після смерті його матері – ОСОБА_6 відкрилась спадщина за законом до складу якої входить 1/3 частина зазначеної квартири. Спадкоємцями, котрі прийняли цю спадщину, оскілки проживали з спадкодавцем на момент її смерті та не відмовились від її прийняття, є він, тобто позивач та ОСОБА_4 (мати померлої). Таким чином його частка у спадковому майні складає 1/2 від 1/3. Звернувшись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, йому було відмовлено у видачі відповідного свідоцтва у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документа на зазначену квартиру. Ця обставина і змусила ОСОБА_1звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

За клопотанням позивача (ст. 51) до участі у вправі судом було залучено співвідповідача – ОСОБА_4

В судове засідання позивач не з'явився, забезпечивши явку свого представника – ОСОБА_2, котрий вказані вимоги підтримав та просив їх задовольнити з мотивів, викладених у позові. Додатково зазначив, що судячи з матеріалів справи та пояснень ОСОБА_4 правовстановлюючі документи на спірну квартиру втрачені, що вчергове підтверджує наявність підстав для визнання за його клієнтом права власності на спадкове майно.

Представник виконавчого комітету Тернопільської міської ради відзиву на позов не подав. Водночас, у судовому засіданні останній заперечив позов в частині, котра стосується вимог до органу, інтереси якого він представляє. Такі заперечення вмотивовує тим, що як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, спірна квартира є приватною власністю, а тому Тернопільська міська рада не має жодного відношення до цього спадкового майна, а тому не порушувала та не могла жодним чином порушити права позивача.

ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позов. У ньому вказують на те, що вважають даний позов необґрунтованим, оскільки позивача слід усунути від спадщини так як він ухилявся від утримання спадкодавця та від надання допомоги спадкодавцеві, яка через тяжку хворобу була у безпорадному стані та визнана недієздатною. Позивач не надавав їй належної допомоги та не опікувався нею. Усі ці дії вчиняла виключно ОСОБА_4 Окрім цього позивач неправомірно поводив себе щодо своєї матері та бабусі. Також , представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні вказала, що ОСОБА_4 не оформляла спадщини після смерті ОСОБА_6 Окрім цього, представник вважає, що позивач не позбавлений права отримати дублікати правовстановлюючих документів та прийняти спадщину у встановленому законом порядку.

Представник Першої Тернопільської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності по наявних в справі документах.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи повторно в судове засідання не з’явився, не повідомивши про причини неявок. За даних обставин розгляд справи слід провести за його відсутності на підставі пункту 1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Суд, всесторонньо, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі, вважає, що даний позов слід задовольнити частково з огляду на наступне:

14 липня 1993 року ОСОБА_7 розірвала шлюб з ОСОБА_8 та змінила прізвище на «Золота». Вказане стверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-ИД № 023524 від 01 серпня 1998 року; актовий запис № 482 від 14 липня 1993 року, здійснений у Відділі реєстрації актів громадянського стану Тернопільської міської ради.

18 жовтня 2013 року ОСОБА_6 померла, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ИД № 163352 від 31 жовтня 2013 року, про що 18 жовтня 2013 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис № 1358.

Як убачається з довідки № 826 від 31 березня 2017 року, виданої директором ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», згідно даних вказаного підприємства, станом на 29 грудня 2012 року ОСОБА_7 рахується власником 1/3 частини квартири № 129, що розташована у будинку № 18 по вул. Київська у м. Тернополі. Таке право власності зареєстроване Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 29 листопада 1993 року за № 5008 та підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим 29 листопада 1993 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації.

Суд вважає, що зазначена довідка в комплексі з відсутністю у сторін заперечень факту належності ОСОБА_6 за життя 1/3 частина спірної квартири, дає можливість вважати таку обставину доведеною.

Таким чином, на підставі статті 1218 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 входить зазначена частина вказаної квартири.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини 2 ст. 1270 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно з вимогами частини 1 статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Суду не надано відомостей про те, що за життя ОСОБА_6 складала заповіт, а тому має місце спадкування за законом.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (частина 1 ст. 1258 ЦК України).

У частині 1 ст. 1261 ЦК України зазначено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцями першої черги на спадщину, котра відкрилась після смерті ОСОБА_6 є позивач, який є її сином та мати – ОСОБА_4

Родинні відносини померлої та вказаних осіб підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями свідоцтв про народження серії ІІІ-ИД № 363076 від 14 грудня 1993 року (актовий запис № 2330, здійснений у відділі ЗАГСу Тернопільської міської адміністрації) та серії І-ИД № 306083 від 06 квітня 1972 року (актовий запис № 584, здійснений у Тернопільському міському бюро ЗАГС), відповідно.

Згідно з частиною 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог частини 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як убачається з копій довідок №№ 237, 691 від 07 грудня та 14 березня 2017 року, відомостей, викладених у постанові від 26 квітня 2017 року № 1607/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії та що не заперечується самими сторонами,на момент смерті ОСОБА_4 і позивач, і ОСОБА_4 були зареєстровані та проживали разом з нею. Від прийняття спадщини не відмовились, а отже вважаються такими, що прийняли її.

Отже ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті своєї матері, до складу якої входить 1/6 частина спірної квартири. (1/3 : 2 = 1/6)

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Виконуючи дану норму права позивач 28 березня 2017 року, тобто у встановлений законом строк, звернувся до Першої тернопільської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, однак у видачі цього документа їй було відмовлено у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документа, про що державним нотаріусом винесено відповідну постанову від 26 квітня 2017 року № 1607/02-31.

Як пояснив позивач у нього правовстановлюючі документи на спірну квартиру відсутні. Суд бере до уваги такі пояснення ОСОБА_1 та вважає їх логічними в контексті подачі даного позову.

Немає вказаних документів і у ОСОБА_4 про що вона та її представник вказали суду у судовому засіданні.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. (частина 1 ст. 392 ЦК України)

Відповідно до статтей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Таким чином позивач, у встановленому законом порядку, прийняв спадщину після смерті своєї матері до складу якої входить 1/6 частина спірної квартири, однак позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, оформити на це майно право власності та розпоряджатись ним. Таке порушене право ОСОБА_1 слід захистити шляхом визнання за ним права власності на це майно.

Суд не бере до уваги посилання ОСОБА_4 та її представник на те, що позивача слід усунути від спадщини з огляду на таке:

частинами 3 та 5 ст. 1224 ЦК України визначено, що неповнолітні діти, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (частина 1 ст. 81 ЦПК України)

З комплексного аналізу вказаних вище норм права вбачається, що факти ухилення дітей від обов’язку щодо утримання своїх батьків – спадкодавців, повинні бути встановлені судом на підставі доказів, поданих стороною, котра заявляє про їх існування.

По своїй юридичній природі процедура усунення особи від спадкування є предметом окремого спору, котрий повинен бути розглянутий судом з дотриманням вимог ЦПК України.

Суду не надано доказів того, що ОСОБА_4 зверталась з позовом до ОСОБА_1 про усунення його від спадкування.

Не подано нею такого позову (зустрічного) і даній справі.

Про наявність таких обставин ОСОБА_4 зазначає виключно у відзиві на позовну заяву. Вимог про усунення ОСОБА_1 від спадкування не ставить.

Окрім цього слід зазначити, що на підтвердження своїх заперечень, ОСОБА_4 не надає належних та достовірних доказів.

Подана нею відповідь начальника Тернопільського міського відділу Управління Внутрішніх справ України в Тернопільській області № 321 (ОП) від 23 серпня 2007 року, жодним чином не доводить факту ухилення позивача від виконання свого обов’язку щодо утримання матері, а свідчить виключно про напружені відносини у ОСОБА_1 з ОСОБА_4, а не з спадкодавцем.

Факт неправомірної поведінки позивача щодо своєї матері не доводиться жодним доказом, а тому суд залишає його поза увагою.

Не доводить факту ухилення позивача від виконання свого обов’язку щодо утримання матері і саме по собі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 1998 року, ухвалене у цивільній справі № 2-2460/1998 р., якою ОСОБА_6 визнано недієздатною.

Інших доказів на підтвердження своїх заперечень ОСОБА_4 не надала, а тому суд сприймає їх критично та до уваги не бере.

Безпідставними є й посилання відповідача ОСОБА_4 та її представника на те, що у позивача наявна можливість отримати дублікати правовстановлюючих документів на спірну квартиру, оскільки згідно вимог закону для цього необхідне звернення із заявою всіх повнолітніх співвласників житла, що брали участь у приватизації. У даному випадку це неможливо, оскільки одна із таких осіб (ОСОБА_6Є.) померла.

В частині вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради слід відмовити, оскільки ним, в порушення вимог частини 1 ст. 81 КПК України, на надано, а отже і не доведено, факту порушення вказаним органом місцевого самоврядування його прав чи законних інтересів.

Керуючись статтями 4, 13, 81, 82, 206, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1) до виконавчого комітету Тернопільської міської ради (місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04058344), ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – 12595085589), треті особи: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Коперника, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02900587), товариство з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» (місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. За Рудкою, 35, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33680424), про визнання права власності на спадкове майнозадовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 Юрієвичем право власності на 1/6 (одну шосту) частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після померлої 18 жовтня 2013 року ОСОБА_6.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення строку на апеляційне скарження в порядку вимог частиною 2 ст. 354 ЦПК України.

Дата складення повного рішення суду 30 липня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_9