Рішення № 75598799, 31.07.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/12676/18

Провадження № 2-а/522/1255/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням - судді Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Грищук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мотін, про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом, в якому просив продовжити строк затримання на шість місяців до 02.02.2019 року громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мотін, ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

При цьому позивач посилається на те, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2018 року по справі № 522/1877/18 було задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мотін, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк шість місяців. Після неодноразових запитів до Посольства ОСОБА_3 в Україні станом на 16.07.2018 року особистість громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мотін так і не встановлена.

Таким чином, оскільки на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, у зв’язку з тим, що до теперішнього часу інформація щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства ОСОБА_3 не надходила та тим, що він не може бути документований сертифікатом на повернення в країну походження, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про його примусове видворення за межі України.

В судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, просив суд у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2018 року задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мотін, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк шість місяців.

01.02.2018 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до Посольства ОСОБА_3 в Україні з листом №5100.3-1512/5100.3-18 щодо підтвердження або спростування належності відповідача до громадянства ОСОБА_3 з метою подальшого документування сертифікатом на повернення в країну походження.

05.02.2018 року ГУ ДМС України в Одеській області повторно звернулось до Посольства ОСОБА_3 в Україні з листом № 5100.5.5-1663/51.1-18 щодо підтвердження або спростування належності відповідача до громадянства ОСОБА_3 з метою подальшого документування сертифікатом на повернення в країну походження.

12.06.2018 року ГУ ДМС України в Одеській області повторно звернулось до Посольства ОСОБА_3 в Україні з листом № 5100.5.5-9692/51.1-18 щодо підтвердження або спростування належності відповідача до громадянства ОСОБА_3 з метою подальшого документування сертифікатом на повернення в країну походження.

Станом на 16.07.2018 року ГУ ДМС в Одеській області відповіді від Посольства ОСОБА_3 в Україні не отримано.

У відповідних положеннях ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що: «1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом; f) "законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в’їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції».

Тобто Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод відмежовує «затримання особи з метою запобігання її недозволеному в’їзду в країну» (перша частина цього положення) та «затримання особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції» (друга частина цього положення).

При цьому, перелік винятків із права на свободу, яке гарантує пункт 1статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті положення пункту 1статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(§ 42 рішення Європейського суду з прав людини «Ливада проти України»).

Так, частиною 11 ст. 289КАС України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Згідно з ч. 13 ст. 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Виходячи з правового аналізу ст. 289КАС України можна стверджувати, що інститут продовження строку затримання застосовується адміністративним судом, виключно, у разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк, якими є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Пункт 2.7 Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року № 353/271/150детально описує вжиття компетентними органами заходів щодо ідентифікації та документування іноземців та передбачає, що: 1) у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу); 2) у разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС. У разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Частиною 12 ст. 289КАС України передбачено, що про продовження строку затримання не пізніш як за пять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Так, ГУ ДМС України в Одеській області листами від 01.02.2018 року, 05.02.2018 року, 12.06.2018 року зверталось до Посольства ОСОБА_3 щодо встановлення особи та документування громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мотін, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою подальшого документування паспортом для виїзду за кордон, або довідкою на повернення, для забезпечення примусового видворення з України. Однак, станом на день подання позовної заяви – 18.07.2018 року, ГУ ДМС України в Одеській області не було отримано відповіді від Посольства ОСОБА_3.

Таким чином, оскільки на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, у зв’язку з тим, що до теперішнього часу інформація від Почесного Консульства Народної ОСОБА_4 ОСОБА_3 у м. Києві щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства ОСОБА_4 ОСОБА_3 не надходила, та тим, що він не може бути документований сертифікатом на повернення в країну походження, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про його примусове видворення за межі України.

Керуючись ст.ст.2,4,7-9,77, 241-246,268-271, 289 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мотін, про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, - задовольнити.

Продовжити строк затримання на шість місяців до 02.02.2019 року громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мотін, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 статті 371КАС України допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його отримання учасниками справи.

Повний текст рішення складено та підписано 31 липня 2018 року.

Суддя ОСОБА_5

31.07.18