Постанова № 75597278, 26.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/1009/17 Головуючий у І інстанції Нечепоренко Л. М.Провадження № 22-ц/780/3010/18 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 38 26.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

за участі секретаря Удовиченко В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 21 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Рокитнянський районний Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, про встановлення факту батьківства та визнання права власності на спадкове майно за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом посилаючись на те. що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, який, за її словами, був її батьком.

Вказує, що вона народилася у 1982 році, коли її мати - ОСОБА_5 проживала з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з вересня 1981 року до по 1983 рік, а запис про її батька у свідоцтві про народження на той час було зроблено відповідно до положень ст. 55 Кодексу про шлюб та сім'ю України за прізвищем матері і за вказівкою останньої було вчинено запис про її ім'я та по-батькові.

Зазначає, що ОСОБА_4 визнавав її своєю дочкою, цікавився її особистим життям, брав участь у її навчанні та вихованні, надавав матеріальну допомогу і вона завжди називала його батьком.

Вказує, що її мати та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб лише 14 травня 1991 року, проте запис про батьківство ОСОБА_4 щодо неї так і не було вчинено за життя останнього.

Встановлення факту батьківства ОСОБА_4 щодо неї необхідне їй для прийняття спадщини після його смерті, у зв'язку із чим просить встановити факт батьківства ОСОБА_4 стосовно неї та визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 21 лютого 2018 року позов задоволено, встановлено факт батьківства ОСОБА_4, стосовно ОСОБА_3, визнано за позивачкою ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4, в тому числі і на майно, що ним не було оформлено після смерті його матері ОСОБА_6

Не погоджуючись із цим рішенням, відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи , недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими , невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи , порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять належні і допустимі докази на підтвердження факту батьківства ОСОБА_4 щодо неї, а тому за нею, як за єдиним спадкоємцем після його смерті необхідно визнати право власності на спадкове майно, втому числі і на майно, що ним не було оформлено належним чином після смерті його матері ОСОБА_4 вона як через що позов підлягає задоволенню.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася позивачка, в її свідоцтві про народження зі слів матері батьком був записаний «ОСОБА_8» (а.с.10).

14 травня 1991 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (мати позивачки) зареєстрували шлюб, який був розірваний 18 жовтня 1994 року (а.с.11-зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с.12).

За змістом частин першої і другої статті 53 КпШС УРСР походження дитини від батьків, що не перебували у зареєстрованому шлюбі, встановлювалось шляхом подачі ними спільної заяви в державні органи запису актів громадянського стану; за відсутності спільної заяви батьків дитини батьківство могло бути встановлено в судовому порядку за заявою одного з батьків, опікуна або особи, на утриманні якої знаходилася дитина, або самої дитини після досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 53 КпШС УРСР у разі народження дитини у осіб, які не перебувають у шлюбі, підставою для встановлення батьківства є доведеність у суді однієї з таких обставин: спільного проживання матері та особи, яку вона вважає батьком дитини, і ведення ними спільного господарства до народження дитини; спільного виховання або утримання дитини; визнання

відповідачем батьківства.

Зміст статті 53 КпШС УРСР дає підстави для висновку, що нею був унормований порядок установлення батьківства у випадку, коли особа, відносно якої такий факт установлювався, не визнавала і заперечувала його, у зв'язку з чим факти спільного проживання і ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідача, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що достовірно підтверджують факт визнання особою батьківства, підлягали встановленню судом.

Проте, надані позивачкою докази не свідчать про спільне проживання й ведення спільного господарства ОСОБА_4 та матір'ю позивачки до її народження, їх спільне виховання позивачки або утримання її ОСОБА_4

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо), проте жодних належних і допустимих доказів зазначених обставин позивачкою надано не було.

Не підтверджена належними доказами і та обставина, що за життя

ОСОБА_4 визнавав батьківство щодо позивачки, оскільки відповідно до статей 76-80 ЦПК України доказами визнання батьківства можуть бути листи, анкети, заяви та інші дані, які достовірно підтверджують визнання батьківства, однак таких доказів позивачка не надала.

Показання свідків у справі є суперечливими та взаємовиключними, а тому вони самі по собі не можуть бути підтвердженням обставин, на які посилається позивачка.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушенням та неправильним застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 21 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2356, 25 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: