Рішення № 75596956, 12.06.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3669/15-а

Провадження № 2-а/369/63/18

РІШЕННЯ

Іменем України

12.06.2018 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Усатова Д.Д.

за участі секретарів Кузьменка П.О., Ярмак О.В.,

позивача ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити дії, визнання права власності на частки квартири , -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з даним позовом до відповідача, посилаючись на те, що з 1999 року вони проживають та зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1 квартира була надана на сім»ю в складі трьох осіб: чоловік - ОСОБА_5, дружина - ОСОБА_1, син - ОСОБА_2. 31.12.2014 року відповідачем видано ордер на жиле приміщення 000907.

В грудні 2014 року вони звернулись з заявою до відповідача про передачу в приватну власність квартири № 17 по вул. Кірова в с. Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району Київської області в порядку приватизації житла.

Рішенням виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 05.01.2015 було вирішено видати свідоцтво про право спільної часткової власності на спірну квартиру по 1/3 частині кожному.

17.01.2015 помер ОСОБА_5.

Проте, Михайлівсько-Рубежівська сільська рада в особі сільського голови ОСОБА_6 відмовляється видати свідоцтво про право власності на квартиру та посилається на п.4 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та нібито є інформація, що з 1992 року ОСОБА_1 проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2, крім того відповідно до п.2 ст.2 зазначеного Закону для приватизації необхідна згода всіх мешканців.

Вважають такі дії відповідача є незаконними, а тому просили визнати незаконними дії відповідача щодо відмови у видачі свідоцтва про право власності при приватизації квартири АДРЕСА_1. Зобов'язати відповідача видати їм свідоцтво про право спільної часткової власності на цю квартиру.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.05.2015 позовні вимоги позивачів задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016 постанову скасовано постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

12.12.2017 позивачі уточнили позовні вимоги і доповнили раніше заявлені позовні вимоги проханням про визнання за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 право власності за кожним на 1/6 частку квартири АДРЕСА_2 (Кірова) в селі Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району Київської області в порядку спадкування після померлого 17.01.2015 ОСОБА_5 Івановича.Свої уточнення обґрунтовували тим, що оскільки рішенням органу приватизації - Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 05.01.2015, вирішено видати свідоцтво про право приватної спільної часткової власності ОСОБА_5І, та позивачам - на 1/3 частку квартири АДРЕСА_3 (Кірова) в селі Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району Київської області кожному, і яке на даний час є чинним, на думку позивачів, вони мають право на отримання свідоцтва про право спільної часткової власності у розмірі 1/3 частки квартири кожному та визнання за ними права власності кожен на 1/6 частку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5

Позивачі та їх представник в судовому засіданні позов підтримали.

Представник відповідача заперечував у повному обсязі щодо задоволення позовних вимог, просив суд відмовити у їх задоволенні

Суд, вислухавши осіб, які приймають участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Судом встановлено, що на підставі наказу радгоспу «Рубежівський» від 10 червня 1996 року № 132, 31 грудня 2014 року Михайлівсько-Рубежівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області на ім'я ОСОБА_5, на його дружину ОСОБА_1 і сина ОСОБА_2 видано ордер № 000907 на жиле приміщення, а саме: квартиру № 17 загальною площею 36,4 кв.м., розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул.Кірова, 11.

Рішенням органу приватизації виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 05 січня 2015 року вирішено видати свідоцтво про право приватної спільної часткової власності на квартиру № 17 розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул.Кірова, 11. на ім'я: ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 1/3 частини квартири кожному з членів сім'ї наймача відповідно.

17.01.2015 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 10 лютого 2015 року серії 1-ОК № 323383

Листом від 18 березня 2015 року № 214 сільська рада повідомила ОСОБА_4 що порядок приватизації житла регулюється Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з пунктом 4 статті 5 якого право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках), або перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. За наявною у сільської ради інформацією, з 1992 року позивач постійно проживає за адресою, що не відповідає адресі реєстрації, а саме: Київська область, Бородянський район, с. Стара Буда, вул. Першого Травня, 4. Крім того, відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» необхідна згода всіх мешканців квартири.

Вважаючи незаконними дії Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо відмови позивачу у видачі свідоцтва про право спільної часткової власності при приватизації спірної квартири, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення (частина 5 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з частиною 1 статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина 1 статті 356 цього кодексу).

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення № 396), передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника.

Передача квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитках, кімнату в комунальній квартирі, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

На підставі розпорядження органу приватизації (щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах), рішення органу місцевого самоврядування (щодо жилих приміщень у гуртожитках) орган приватизації замовляє у суб'єкта господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773, технічний паспорт на квартиру, жиле приміщення у гуртожитку, а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на домоволодіння, і видає свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності (пункти 16, 22 Положення № 396).

Отже, передача квартир у власність громадян в процесі їх приватизації здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації і оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру.

Представник відповідача долучив до матеріалів справи копію рішення Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 31.03.2015 № 13, яким скасовано розпорядження органу приватизації виконкому сільської ради від 05 січня 2015 року № 1 про передачу у приватну власність позивачці спірної квартири з тих підстав, що воно прийняте з порушенням пункту 2 статті 2 та пункту 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про приватизації державного житлового фонду» встановлено, що передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Відповідно до ст. 64 Житлового кодексу Української PCP, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Відповідно до п. 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 р. № 396 (далі — Положення»), передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника.

До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Згідно п.п. 18-20 Положення, що визначають перелік документів і порядок їх оформлення при передачі державного житла у власність громадян, при оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї та займані приміщення.

У довідці вказуються члени сім'ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

У довідці вказуються новонароджені, і на них розраховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Отже, чинним законодавством України чітко встановлена обов'язкова наявність згоди всіх членів сім’ї, які постійно мешкають у квартирі, на її передачу у спільну сумісну чи часткову власність.

Проте, така згода на даний час відсутня, як інші документи, передбачені п. 19 Положення, як то довідка про склад сім’ї, документ про невикористанням Позивачем права на приватизацію тощо, у зв’язку з чим є підстави стверджувати, що Позивач не надав всіх необхідних документів для підтвердження наявності у нього права на приватизацію спірної Квартири.

Крім того, відповідно до частини другої статті 1, частини другої статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до державного житлового фонду, який підлягає приватизації на користь громадян України, відноситься житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат у гуртожитках.

Згідно ст. 9 Житлового кодексу УРСР, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Таким чином, окрім іншого, Позивач зобов’язаний довести, що відноситься Квартира до житлового фонду місцевих рад, який підлягає приватизації громадянами, що Квартира знаходиться у віданні Відповідача, що вона підлягає приватизації Позивачем та на праві приватної власності нікому не належить тощо.

Ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З’ясувавши повно, всебічно та об’єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозвязку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість дій відповідача відмови у видачі позивачам свідоцтва про право власності на квартиру.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 9, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Д.Д.Усатов