Ухвала суду № 75595459, 30.07.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4210/16-ц

Провадження № 4-с/496/20/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря – Горлевого Д.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за скаргою представника ПАТ «Укртрансгаз» в особі Одеського Лінійоно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» на дії державного виконавця Бєлоусової Юлії Петрівни та зобов’язання виконати певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Представник ПАТ «Укртрансгаз» в особі Одеського Лінійоно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» звернувся до суду зі скаргою, яку обґрунтовує тим, що з метою примусового виконання рішення суду позивачем було направлено до відділу ДВС виконавчі листи та відповідні заяви про відкриття виконавчого провадження. 18 червня 2018 року позивачем було отримано листи від відділу ДВС та повідомлення про повернення документу стягувачу без прийняття до виконання, згідно до яких державний виконавець не прийняв виконавчі листи та повернув їх у зв’язку з відсутністю РНОКП боржника з посиланням на п. 6 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження». Скаржник вважає, що в нього не має можливості отримати РНОКП боржника, так як це є персональними даними фізичної особи, тому вказує, що відсутність ІПН боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

До судового засідання представник ПАТ «Укртрансгаз» в особі Одеського Лінійоно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» не з`явився, але надав до суду клопотання, в якому просив судове засідання провести за його відсутності, вимоги скарги підтримав та просив задовольнити.

Державний виконавець Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду скарги, її неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 74 ч. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що позивачем було направлено до Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області виконавчі листи по справі № 496/4210/16-ц від 07 серпня 2017 року.

Згідно до листів Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області № 10565/25 та 10564/25 від 08 червня 2018 року, стягувачу було направлено два повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 08 червня 2018 року згідно до яких державний виконавець не прийняв виконавчі листи та повернув їх у зв’язку з відсутністю РНОКП боржника з посиланням на п. 6 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України й ч. 1 ст. 302 ЦК України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, відповідно до п. 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Частина 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить вимоги до виконавчого документа, у якому зокрема має бути зазначено й індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 цього Закону у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам ст. 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Разом із тим п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

Тому відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Вказана правова позиція також зазначена у Постанові Верховного суду України від 25 червня 2014 року у справі № 6-62цс14.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За практикою Європейського суду прав людини, зокрема у рішення «Шмалько проти України» зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою частиною права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішенням, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід’ємна складова частина судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено право на справедливий суд, однак дане право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов’язкову силу, не виконувалося на шкоду однієї із сторін. Тлумачення ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Враховуючи викладене, вимоги скарги є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні і тому підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 447-453 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу представника ПАТ «Укртрансгаз» в особі Одеського Лінійоно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» на дії державного виконавця Бєлоусової Юлії Петрівни та зобов’язання виконати певні дії - задовольнити.

Визнати дії старшого державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 щодо повернення двох виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання від 08 червня 2018 року – неправомірними.

Зобов’язати старшого державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 повторно вирішити питання про відкриття виконавчих проваджень на виконання виконавчих листів від 07 серпня 2017 року про стягнення коштів та зобов’язання виконати певні дії.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області ОСОБА_2