Рішення № 75594739, 25.07.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1532/18

Провадження № 2/487/1396/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2018 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Притуляк І.О.,

за участю: - секретаря судового засідання – Ільченко А.П.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

27.03.2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 12.03.2011 року на загальну суму 40505 грн. 97 коп.

Позовні вимоги обґрунтовуванні тим, що 12.03.2011 року між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір №б/н, згідно якого позичальнику було надано кредит в сумі 15000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач ОСОБА_2, в порушення умов кредитного договору та діючого законодавства не виконує належним чином взяті на себе зобов’язання, що призвело до виникнення заборгованості, яку відповідач в добровільному порядку не сплачує, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 40505 грн. 97 коп., що складається з наступного: 9771,72 грн. – заборгованість за кредитом; 16133,95 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 12195,25 грн. – заборгованість за пенею; штрафи – 500 грн.(фіксована частина), 1905,05 грн. – штраф (процентна складова) та судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

Представники позивача у судове засідання не з’явились, надали до суду заяву в якій зазначили, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просили розглянути справу за їх відсутності.

Відповідач у судове засідання не з’явилась, надала до суду відзив яким позовні вимоги не визнала, зазначивши що позивачем заявлено вимоги з пропуском, визначеного законом стоку позовної давності.

Окрім того, просила врахувати, що вимоги позивача щодо стягнення штрафів у розмірі 500 грн. та 1905,05 грн., разом з пенею у розмірі 12195,25 грн., по суті є подвійним покаранням та суперечать положенням ст. 61 Конституції України. Разом з тим висловила думку, що нарахована сума пені у розмірі 12195,25 грн. є не співмірною із спричиненою шкодою в розумінні ст. 233 ЦПК України.

Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.03.2011 року між сторонами укладений договір №б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказаний договір складається із заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг. При цьому, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком договір, що підтверджується його підписом у заяві.

Відповідно до п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору відповідач дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Крім того, власник картрахунку зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору, а у разі невиконання зобов’язань за Договором, у відповідності до п.2.1.1.5.6, на вимогу Банку виконувати зобов’язання з поверненням кредиту( у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити Винагороди Банку.

Згідно до п. 2.1.1.5.5 Договору, відповідач зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.1.1.12.1 Договору, сторонами погоджено, що зобов’язання клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов’язаннями.

За положеннями ст. 1054 ч.1 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.598 ч.1 ЦК України, зобов’язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України, п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Пунктом 1.1.7.11 Умов і правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку не одна із сторін не попередить другу сторону про припинення дії договору, він автоматично поновлюється на такий же строк.

Відповідно до п. 1.1.7.43 Договору, його дія закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту клієнта, відкритого в рамках договору або підпадаючого під дію договору, а також при закінченні використання послуг банка, передбачених договором. За наявності у клієнта в момент закриття останнього рахунку клієнта непогашеної заборгованості перед банком по договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед банком, дія договору закінчується після повного погашення заборгованості.

Пунктом 2.1.1.12.5 Умов визначено, що погашення за кредитом за платіжними картками без установленого мінімального обов'язкового платежу здійснюється в наступному порядку: строк погашення процентів за кредитом - щомісячно за попередній місяць, а строк погашення кредиту - в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно ст..251 ч.3 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до стт.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність за положеннями ст..257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст..265 ч.1 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст..261 ч.5).

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно із п. 4.2 постанови Пленум Вищого господарського суду України№10 від 29 травня 2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», у зобов’язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов’язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов’язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов’язань, що з нього виникають (наприклад, у зв’язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов’язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, оренда плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Відповідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13 зазначено, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Оскільки умовами договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Останній платіж у розмірі 1000 грн. на погашення тіла кредиту позичальник здійснив 13.02.2016 року.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами наведеного договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, а процентів - кожного календарного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту(місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Таким чином, ОСОБА_2 взяті на себе зобов’язання виконала не належним чином, внаслідок чого у відповідача станом на 03.01.2018 року виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9771,72 грн. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк».

Що стосується вимог щодо стягнення заборгованості по сплаті відсотків, суд виходить з наступного.

Положеннями статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З розрахунку заборгованості вбачається, що банком було змінено відсоткову ставку за користування кредитом з початкової 27,60% , на 32,40% з 01.09.2014 року, та на 42,00% з 01.04.2015 року. Проте, в матеріалах справи відсутні докази щодо домовленості сторін з приводу такої зміни умов кредитного договору.

Враховуючи норми ст. 651 та ст. 1056-1 ЦК України, положення договору щодо збільшення банком в односторонньому порядку розміру процентної ставки на підставі Умов та Правил надання банківських послуг є нікчемними, в зв’язку з чим при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід враховувати діючу на момент укладення договору процентну ставку в розмірі 27,60 % річних.

Згідно із ч. 3 ст. 653 ЦК України, в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури.

У разі підвищення банком процентної ставки, з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Позичальник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

В матеріалах справи відсутні докази, що повідомлення банку про змінення розміру процентної ставки за кредитним договором було надіслано відповідачу листом, а також, що вона отримувала це повідомлення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь банку підлягають проценти за користування кредитом з розрахунку 27,60 % річних, як було погоджено сторонами під час укладення договору, у межах строку позовної давності.

З огляду на викладене, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 8210,85 грн., яка розрахована за наступною формулою: С : Р х Д х В : 100% (9771,72 : 360 х 1096 х 27,60% : 100%= 8210,85 грн.), де

Д - Кількість днів в періоді - 1096 (Період користування грошима - 23.03.2015 р. до 03.01.2018р.);

Р - Кількість днів в році при розрахунку процентів - 360

С - сума заборгованості за кредитом 9771,72 грн. (згідно розрахунку)

В - відсоткова ставка – 27,60%.

При цьому, суд не приймає до уваги ствердження відповідача стосовно пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки відповідно до виписки по особовому рахунку відповідача останній платіж ним було здійснено 13.02.2016 року у розмірі 1000 грн.

Щодо позовних вимог стосовно стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафів, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, іншими видами забезпечення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Таким чином, відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 12.03.2011 року наданого ПАТ КБ «Приватбанк», з ОСОБА_2, підлягає стягненню сума пені за період з 23.03.2017 року у розмірі - 12045,25 грн.

Між тим, суд вважає безпідставним одночасне нарахування та стягнення з відповідача пені та 500 грн. 00 коп. - фіксованої частини штрафу і 2405 грн. 05 коп. - процентної складової штрафу.

За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктами 1.1.5.21, 1.1.5.25 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктами 1.1.5.20, 2.1.1.12.7.4, 2.1.1.12.8.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом,комісії за обслуговування.

Тому, враховуюче викладене, суд вважає, що пеня та штрафи нараховані банком за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов'язань.

За такого, з позичальника за порушення строків виконання грошових зобов'язань може бути стягнутий тільки один вид неустойки.

А тому, враховуючи обставини справи, розмір заборгованості за тілом кредиту та процентів, суд вважає за необхідне стягнути пеню в сумі 12045 грн. 25 коп., відмовивши у стягненні штрафів з метою запобігання подвійного притягнення відповідача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а саме порушення строків виконання грошових зобов'язань по сплаті кредиту та процентів.

Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, що викладені ним у постанові від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15 і постанові від 11 жовтня 2017 року №6-1374цс17.

Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідача заборгованості по кредиту, процентам та пені у загальній сумі 30027,82 грн., з яких:

- 9771,72 грн. – тіло кредиту;

- 8210,85 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом;

- 12045,25 грн. – нараховано пені.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при подачі позову, пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 1303,88 грн. (30027,82 грн. х 100 : 40505,97 грн. = 74%; 74% х 1762 грн.: 100 % = 1303,88 грн.)

Керуючись ст.10,18,23,76,279,258,259,263-265,282,352,354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за договором в сумі 35324 гривень 42 коп., з якої: заборгованість за кредитом – 9771 грн. 72 коп., заборгованість за відсотками – 13507 грн. 45 коп., заборгованість за пенею – 12045,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1531,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Публічне Акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «Приватбанк» вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, ЄДРПОУ 14360570 (рахунок отримувача для погашення заборгованості та судових витрат 29092829003111); МФО № 305299;

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_1.

Повне рішення буде складено 30.07.2018 року.

Головуючий суддя: І.О. Притуляк