Вирок № 75594566, 31.07.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1608/18

Номер провадження1-кп/473/214/2018

ЄРДР № 12018150190000683.

Категорія: ч.1 ст.186 КК України.

ВИРОК

іменем України

"31" липня 2018 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Дробинського О.Е.,

за участю секретаря Данилевич Т.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки села Велика Мочулка Теплицького району Вінницької області, громадянки України, освіта професійна технічна, фізичної особи підприємця, сімейний стан - не заміжня, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, фактично мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, не судимої,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України

Учасники судового провадження:

прокурор Ватуліна А.І.,

потерпіла /цивільний позивач/ ОСОБА_2,

представник потерпілої /цивільного позивача/ ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

захисник Лукіянчин І.П.,

обвинувачена /цивільний відповідач/ ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

14 квітня 2018 року біля 13 години в місті Вознесенську Миколаївської області обвинувачена ОСОБА_1 знаходилась на зупинці громадського транспорту, неподалік території Вознесенського Центрального ринку, який розташований в центральній частині міста по вулиці Центральна, де також перебувала потерпіла ОСОБА_2, в руках якої знаходився мобільний телефон моделі «Samsung Galaxy J3» чорного кольору. У цей час у обвинуваченої ОСОБА_1 виник умисел на відкрите заволодіння даним мобільним телефоном та вона з корисних мотивів, шляхом ривку відкрито заволоділа мобільним телефоном моделі «Samsung Galaxy J3» вартістю 3549 гривень 90 копійок. Після заволодіння даним мобільним телефоном обвинувачена ОСОБА_1 на неодноразові вимоги потерпілої ОСОБА_2 повернути її мобільний телефон не реагувала та в подальшому потерпілій мобільний телефон не повернула, чим спричинила потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 3549 гривень 90 копійок.

Позиція обвинуваченої ОСОБА_1.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_1 не визнала свою вину у вчиненні даного злочину. Вона пояснила, що потерпіла ОСОБА_2 є її колишньою невісткою, вона має старшу доньку ОСОБА_5, яка є її онукою. ОСОБА_5 є студенткою та навчається в місті Одесі. 14 квітня 2018 року біля 13 години в місті Вознесенську Миколаївської області вона /тобто ОСОБА_1 випадково на зупинці громадського транспорту, неподалік території Вознесенського Центрального ринку, який розташований в центральній частині міста по вулиці Центральна, зустріла потерпілу ОСОБА_2. У неї вона запитала, чому ОСОБА_2 не відправила гроші ОСОБА_5 в місто Одесу. В зв'язку з чим у них виникла сварка. Але при цьому з рук потерпілої ОСОБА_2 вона не виривала мобільного телефону. Вважає, що потерпіла ОСОБА_2 обмовляє її в зв'язку з неприязними відносинами, як до колишньої свекрухи.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 14 квітня 2018 року біля 13 години в місті Вознесенську Миколаївської області вона разом з донькою ОСОБА_6, якій виповнилося 10 років та сином ОСОБА_7, якому виповнилося 4 роки, знаходилась на зупинці громадського транспорту, неподалік території Вознесенського Центрального ринку, який розташований в центральній частині міста по вулиці Центральна. В цей час вона випадково зустрілася з обвинуваченою ОСОБА_1, яка є її колишньою свекрухою. Від першого шлюбу з сином ОСОБА_1 вона має старшу доньку ОСОБА_5, яка є студенткою та навчається в місті Одесі. При зустрічі ОСОБА_1 почала висказувати її претензії з приводу того, що вона ніби - то не відправила гроші ОСОБА_5 в місто Одесу. В зв'язку з чим у них виникла сварка. При цьому у неї з рук ОСОБА_1 виривала мобільний телефон моделі «Samsung Galaxy J3» чорного кольору на дві сім - картки операторів мобільного зв'язку. При цьому одна сім - картка була оператора мобільного зв'язку - «МТС» з абонентським номером НОМЕР_1, а інша сім - картка була оператора мобільного зв'язку «Лайф», але абонентського номера її вона не пам'ятає. При цьому ОСОБА_1 сказала, що віддасть її мобільний телефон, після того, як вона відправить гроші в місто ОСОБА_5, і пішла в сторону ринка. Вона залишалася з сином ОСОБА_7 на автобусній зупинці, а донька ОСОБА_6 побігла за ОСОБА_1 та просила її повернути мобільний телефон, на що ОСОБА_1 відповіла її брутальною та нецензурною відмовою. Про факт відкритого заволодіння її мобільним телефоном вона відразу ж пішла та повідомила чергового оперативної частини Вознесенського відділу поліції. Її надали працівника поліції з оперативної групи, яким був дільничий інспектор поліції, з яким вона прийшла до місця торгівлв, де продовжувала торгувати ОСОБА_1 На вимогу працівника поліції повернути мобільний телефон ОСОБА_1 відмовила. Після чого вона надала до чергової частини ксерокопії документів, які підтверджували наявність мобільного телефону моделі «Samsung Galaxy J3» та подала письмову заяву про вчинення злочину відносно неї колишньою свекрухою ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що 14 квітня 2018 року біля 13 години вона знаходилася на автобусній зупинці напроти аптеки №42 в центральній частині міста Вознесенська Миколаївської області по вулиці Центральна. На протилежному боці вулиці вона бачила потерпілу ОСОБА_2, яка була з сином ОСОБА_7 та молодшою донькою ОСОБА_6. Від першого шлюбу з сином ОСОБА_1 потерпіла ОСОБА_2 має старшу доньку ОСОБА_5, яка є студенткою та навчається в місті Одесі. При зустрічі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали сваритися між собою з приводу того, що ОСОБА_2 ніби - то не відправила гроші ОСОБА_5 в місто Одесу. При цьому з руки ОСОБА_2 ОСОБА_1 виривала мобільний телефон. При цьому ОСОБА_1 сказала, що віддасть ОСОБА_2 мобільний телефон, після того, як та /тобто ОСОБА_2 відправить гроші в місто ОСОБА_5. Після цього ОСОБА_1 пішла в сторону ринка. ОСОБА_2 залишалася з сином ОСОБА_7 на автобусній зупинці, а донька ОСОБА_2 - ОСОБА_6 побігла за ОСОБА_1 та просила її повернути мобільний телефон, на що ОСОБА_1 не погодилася, та не повернула мобільний телефон ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_6, допитана в судовому засіданні відповідно до вимог статті 354 КПК України, пояснила, що 14 квітня 2018 року біля 13 години в місті Вознесенську Миколаївської області вона разом з матір'ю ОСОБА_2 та молодшим братом ОСОБА_7, якому виповнилося 4 роки, знаходилися на зупинці громадського транспорту, неподалік території Вознесенського Центрального ринку, який розташований в центральній частині міста по вулиці Центральна. В цей час до них підійшла ОСОБА_1, яка є бабусею її старшої сестри ОСОБА_5, яка є студенткою та навчається в місті Одесі. При зустрічі ОСОБА_1 почала висказувати претензії з приводу того, що матір - ОСОБА_2 ніби - то не відправила гроші ОСОБА_5 в місто Одесу. В зв'язку з чим у них виникла сварка. При цьому з рук матері - ОСОБА_2, ОСОБА_1 виривала мобільний телефон моделі «Samsung Galaxy J3» чорного кольору на дві сім - картки операторів мобільного зв'язку. При цьому ОСОБА_1 сказала, що віддасть її мобільний телефон, після того, як вона відправить гроші в місто ОСОБА_5, і пішла в сторону ринка. Матір з братом ОСОБА_7 залишалися на автобусній зупинці, а вона ж побігла за ОСОБА_1 та просила її повернути мобільний телефон матері. на що ОСОБА_1 відповіла її нецензурною лайкою та відмовою.

Підстав для сумнівів в показаннях потерпілої ОСОБА_2, а також свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у суда немає, так як дані показання суд знаходить логічними, достовірними, необхідними та достатніми, які підтверджені в судовому засіданні за допомогою інших доказів, які були досліджені судом в судовому засіданні.

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, 14 квітня 2018 року о 16 годині 00 хвидин потерпіла ОСОБА_2 звернулася до Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області із заявою, в якій просила притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_1, яка 14 квітня 2018 року біля 13 години в місті Вознесенську Миколаївської області, знаходячись на зупинці громадського транспорту, неподалік території Вознесенського Центрального ринку, який розташований в центральній частині міста по вулиці Центральна, у неї з рук вирвала мобільний телефон моделі «Samsung Galaxy J3» чорного кольору. /а.к.п. 44/.

Мотиви неврахування судом окремих доказів.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що 14 квітня 2018 року біля 13 години вона разом із ОСОБА_1, з якою вони здійснюють підприємницьку діяльність на Вознесенському центральному ринку, підійшли до автобусної зупинки в центральній частині міста Вознесенська Миколаївської області по вулиці Центральна. На зупинці вони побачили ОСОБА_2, яка була з сином ОСОБА_7 та молодшою донькою ОСОБА_6. Від першого шлюбу з сином ОСОБА_1 ОСОБА_2 має старшу доньку ОСОБА_5, яка є студенткою та навчається в місті Одесі. При зустрічі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали сваритися між собою з приводу того, що ОСОБА_2 ніби - то не відправила гроші ОСОБА_5 в місто Одесу. При цьому з руки ОСОБА_2 ОСОБА_1 не виривала мобільний телефон. Після цього вона разом з ОСОБА_1 пішли в сторону ринка.

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_9, якою штучно створено алібі для обвинуваченої ОСОБА_1, внаслідок вказування відсутності умисних дій з боку ОСОБА_1, при яких відбулося відкрите заволодіння мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_2, що цілком суперечить матеріалам кримінального провадження, зокрема показанням свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6, а також показанням потерпілої ОСОБА_2.

Таким чином, суд знаходить не належним та не допустимим доказом за кримінальним провадженням показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_9, які відповідно до ст.85 КПК України, прямо підтверджували відсутність обставин, щодо вчинення злочину обвинуваченою ОСОБА_1 відносно потерпілої ОСОБА_2, а також відсутність інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання як доказів, показань даного свідка ОСОБА_9, які суперечать показанням свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6, а також показанням потерпілої ОСОБА_2, які суд знаходить належними допустимими та достовірними доказами за кримінальним провадженням.

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_9, щодо відсутності вини обвинуваченої ОСОБА_1 в скоєнні злочину відносно потерпілої ОСОБА_2 та не може покласти їх в основу обґрунтування висновків суду при винесенні вироку за кримінальним провадженням.

Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, суд оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення ЄСПЛ від 11 липня 2013 року у справі «Вєренцов проти України»).

Суд, дослідивши і оцінивши показання свідка ОСОБА_9 надані нею в судовому засіданні, із врахуванням вимог ч.1 ст.89 та ст.94 КПК України, вважає їх недопустимими з точки зору їх достовірності, щодо відсутності події вчинення злочину обвинуваченою ОСОБА_1 відносно потерпілої ОСОБА_2.

Крім того суд визнає недопустимим доказом за кримінальним провадженням протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 з фото таблицею до нього від 14 травня 2018 року /а,к,п, 47 - 50/. Відповідно до ч.1 ст.240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий чи прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

За змістом протоколу проведення даного слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 не були проведені необхідні досліди чи випробування, відповідно до вимог ч.1 ст.240 КПК України. При проведенні даної слідчої дії органом досудового слідста на місці вчинення кримінального правопорушення, лише фіксувалося в протокол фактичні показання свідка ОСОБА_8, які були дані нею під час допиту, як свідка за кримінальним провадженням. Дані обставини приводять суд до висновку, що дану слідчу дію, яку зафіксовано на протокол з назвою протокол проведення слідчого експерименту не можливо вважати слідчим експериментом в контексті вимог статті 240 КПК України.

Крім того суд визнає не належним доказом за кримінальним провадженням протокол обшуку житла обвинуваченої ОСОБА_1 від 30 квітня 2018 року за адресою: АДРЕСА_2 /а.к.п. 65/, який був проведений на підставі ухвали слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 квітня 2018 року /справа №473/1300/18, провадження №1-кп/473/341/2018/, під час якого нічого не було виявлено та вилучено. Даний доказ не підтверджує та беззаперечно не спростовує вчинення злочину обвинуваченою ОСОБА_1, внаслідок наявності у неї іншого житла за адресою: АДРЕСА_3, обшук якого органом досудового розслідування проведений не був.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена ОСОБА_1.

Умисні дії обвинуваченої ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна - грабіж.

Невизнання в судовому засіданні обвинуваченою ОСОБА_1 вини за ч.1 ст.186 КК України, суд вважає спробою обвинуваченої уникнути кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину, а також відсутністю у обвинуваченої ОСОБА_1 критичного аналізу своїх умисних дій та небажанням визнати злочинну неправомірність своїх умисних дій, саме при вчиненні нею злочину відносно своєї колишньої невістки потерпілої ОСОБА_2.

Таким чином, аналіз та оцінка приведених доказів в сукупності, приводить суд до переконання доведеності вини обвинуваченої ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого її злочину.

Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_1.

Обставин, які б відповідно до ст. 66 КК України пом'якшували покарання обвинуваченій ОСОБА_1, а також обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченій ОСОБА_1 судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченої ОСОБА_1, суд виходить з наступних обставин.

При визначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного нею злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості проти власності роздіду VІ особливої частини КК України.

Суд також враховує умови життя обвинуваченої ОСОБА_1, яка є колишньою свекрухою потерпілої ОСОБА_2. Крім того, суд враховує соціальне та матеріальне становище обвинуваченої, стан її здоров`я, рівень культури та освіти, соціально - психологічні риси, при дослідженні яких з'ясовано, що вона повністю усвідомлювали значення своїх умисних дій і в повній мірі могла керувати ними. Також суд враховує стать та вік обвинуваченої ОСОБА_1, яка позитивно характеризуються за місцем проживання та роботи, є не судимою. /а.к.п. 51 - 56/.

Таким чином з урахуванням всіх обставин кримінального провадження, враховуючи тяжкість злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, його наслідки та інші обставини кримінального провадження, за відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_1, з урахуванням особи обвинуваченої, суд вважає за необхідне призначити основне покарання обвинуваченій ОСОБА_1 в виді штрафу, відповідно до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч.1 ст.186 КК України для даного виду покарання.

Суд вважає, що основний вид покарання в виді штрафу, відносно обвинуваченої ОСОБА_1 буде необхідним та достатнім для її виправлення, та попередження вчинення нею нових злочинів, відповідно до ст.65 КК України.

Підстави для задоволення цивільного позову /відмови у ньому, або залишення його без розгляду/.

Вирішуючи питання, що стосується цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 пред'явленого в порядку ст. ст. 127 - 128 КПК України до обвинуваченої ОСОБА_1 та підтриманого нею в судовому засіданні про стягнення на її користь заподіяних матеріальних збитків а також моральної шкоди, суд виходить з наступних обставин, встановлених в судовому засіданні.

На користь потерпілої ОСОБА_2 з обвинуваченої ОСОБА_1 підлягають стягненню грошові кощти в сумі 3549 гривень 90 копійок, які складаються із прямих збитків, в межах обвинувального акту за кримінальним провадженням, які потерпіла ОСОБА_2 понесла внаслідок вчинення обвинуваченою ОСОБА_1 відкритого викрадення майна, а саме мобільного телефону моделі «Samsung Galaxy J3», яке мало місце 14 квітня 2018 року біля 13 години в місті Вознесенську Миколаївської області.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 в частині стягнення спричиненої моральної шкоди, розмір якої нею визначений в сумі 10000 /десять тисяч/ гривень, підлягає частковому задоволенню, з врахуванням вимог ст. 1167 ЦК України.

До даного висновку суд приходить з врахуванням даних про сімейний і матеріальний стан як обвинуваченої ОСОБА_1, так і потерпілої ОСОБА_2, а також виходячи з характеру, обсягу та глибини заподіяних потерпілій ОСОБА_2 душевних страждань і переживань, вимушених змін у її житті, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього емоційного стану потерпілої, викликаного відкритим викраденням її мобільного телефону моделі «Samsung Galaxy J3», а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, враховуючи вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 випливає з обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд розглянув питання цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди з дотриманням вимог ст.1166 ЦК України, а в частині відшкодування моральної шкоди з дотриманням вимог ст.1167 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369 - 380 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винною в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України та призначити її покарання в виді штрафу в розмірі 50 /п'ятидесяти/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 850 /вісімсот п'ятдесят/ гривень на користь держави в особі Вознесенського УК, р/р 31117106014007, код отримувача ЄДРПОУ: 38037770, банк отримувача: Казначейство України /ЕАП/, МФО банку: 899998, код класифікації доходів бюджету: 21081100:

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути на користь потерпілої ОСОБА_2 з обвинуваченої ОСОБА_1 - 3549 /три тисячі п'ятсот сорок дев'ять/ гривень 90 копійок, в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 3000 /три тисячі/ гривень - в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, пов'язаної із вчиненням злочину обвинуваченою ОСОБА_1 відносно потерпілої ОСОБА_2, а всього 6549 /шість тисяч п'ятсот сорок дев'ять/ гривень 90 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя: О. Е. Дробинський