Ухвала суду № 75594371, 27.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 452/1313/14-к Головуючий у 1 інстанції - Мартинишин М.О.

Провадження № 11-кп/783/660/18 Доповідач - Калиняк О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Калиняк О.М.

суддів Каблака П.І., Урдюк Т.М.

з участю секретаря Азенко М.В.

ОСОБА_1

захисників Стефановича Ю.М., Малерик Т.І.

законного представника ОСОБА_4

прокурора Ванчака А.Л.

представника комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна

психіатрична лікарня» ОСОБА_5,

розглянувши апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 25 червня 2018 року про зміну застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 25 червня 2018 року задоволено заяву заступника головного лікаря з експертизи Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_6 та змінено ОСОБА_1 застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою у задоволенні заяви заступника головного лікаря з експертизи Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» (далі КЗ ЛОР «ЛОКПЛ») відмовити та продовжити ОСОБА_1 застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на такі доводи: в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді простої шизофренії у розумово відсталої особи, стан ремісії, та перебуває на примусовому лікуванні у психіатричному закладі із звичайним наглядом з 03.12.2015; з висновку комісії лікарів-психіатрів № 31 від 15.05.2018 вбачається, що ОСОБА_1 раніше неодноразово лікувався у психіатричній лікарні; після застосування до ОСОБА_1В ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом за вчинення суспільно-небезпечних діянь, передбачених п.4, п.6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 194 КК України, останній перебуває на лікуванні у Комунальному закладі «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» з 03.12.2015 по даний час. При вирішенні питання щодо зміни примусових заходів медичного характеру суд зобов'язаний виходити як із психічного стану, так і з характеру вчиненого особою суспільно небезпечного діяння та обставин вчинення такого діяння. Судом першої інстанції при розгляді заяви КЗ ЛОР «ЛОКПЛ» не враховано характеру та тяжкості захворювання особи, тяжкості вчиненого нею діяння, обставин, за яких таке діяння було вчинено, та ступеня небезпечності хворого для себе або інших осіб, адже ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкі суспільно небезпечні діяння, безпосередньо пов'язані з посяганням на життя іншої особи, раніше неодноразово госпіталізовувався, надалі страждає хронічним психічним захворюванням, чим може становити загрозу як для оточуючих, так і для себе. Хвороба ОСОБА_1 носить хронічний характер, а не є тимчасовим розладом психічної діяльності. При цьому стан ремісії це лише тимчасове ослаблення проявів хвороби чи тимчасове зникнення її ознак (симптомів), що не свідчить про їх повне зникнення чи видужання особи. Стан ремісії є тимчасовим станом і не є синонімом видужання особи. В ході судового розгляду не встановлено факт видужання чи поліпшення стану здоров'я ОСОБА_1 настільки, що зміна примусового заходу медичного характеру може запобігти вчиненню ним нових суспільно небезпечних діянь та забезпечити подальше лікування. ОСОБА_1 є дієздатною особою, в судовому порядку останньому не призначався опікун чи піклувальник, на якого покладався би обов'язок забезпечувати дотримання ОСОБА_1 постійного прийому ліків відповідно до призначення. З матеріалів, досліджених судом під час судового розгляду вбачається, що ОСОБА_1 є особою, схильною до конфліктів та вчинення протиправних діянь. Із встановлених обставин не вбачається, що внаслідок здійсненого лікування у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом стан здоров'я ОСОБА_1 настільки змінився, що останній не становитиме суспільної небезпеки для себе і оточуючих, а зміна заходів медичного характеру зможе запобігти вчиненню нових суспільно-небезпечних діянь, враховуючи хронічний характер та тяжкість його захворювання, а також можливості та ефективності подальшого самостійного лікування ОСОБА_1

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора на підтримку апеляційної скарги, захисників Стефановича Ю.М., Малерик Т.І. про законність судового рішення, лікаря-психіатра ОСОБА_5, законного представника ОСОБА_4, допитавши свідка ОСОБА_8, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 514 КПК України зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру.

Згідно з ч.1 ст. 95 КК України, ч.3 ст. 514 КПК України, ч.3 ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» зміна застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обгрунтовує необхідність зміни застосування таких примусових заходів.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 травня 2015 року застосовано до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Рішенням Трушевицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області №22 від 18 листопада 2016 року призначено ОСОБА_4 піклувальником над племінником ОСОБА_1

07 червня 2018 року до Франківського районного суду м. Львова із заявою про зміну застосування примусових заходів медичного характеру хворому ОСОБА_1 звернулися заступник головного лікаря з експертизи КЗ ЛОР «ЛОКПЛ» ОСОБА_6 та лікар-психіатр ОСОБА_5, і до заяви долучено висновок комісії лікарів-психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, № 31 від 15.05.2018. Відповідно до висновку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент огляду страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді простої шизофренії у розумово відсталої особи, стан ремісії. Враховуючи, що ОСОБА_1 в даний час антисоціальних та суспільно небезпечних тенденцій не виявляє, а також у зв'язку з покращенням і стабілізацією його психічного стану та досягненням стану ремісії (значного послаблення хворобливого процесу), а також вирішенням його соціальних питань, застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом не потребує. Рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

Такий висновок зроблено, зважаючи на те, що в результаті проведеного лікування вдалося досягнути ремісії, тип В (значного послаблення хворобливого процесу) наявного у ОСОБА_1 хронічного психічного захворювання, а також вирішення соціальних питань ОСОБА_1, що дозволяє продовжити йому курс лікування в амбулаторному режимі під постійним доглядом, наглядом та піклуванням з боку рідних, а також під динамічним спостереженням районного лікаря-психіатра за місцем проживання.

Так, у суді апеляційної інстанції лікар-психіатр ОСОБА_5 апеляційну скаргу заперечила, вважаючи судове рішення законним, та пояснила, що внаслідок проведеного лікування стан ОСОБА_1 стабілізувався, на даний час він проходить підтримуюче лікування, яке зводиться до прийому таблетки зранку, нагляду персоналу психіатричної лікарні не потребує, схильності до вживання алкоголю, куріння не має, має своє джерело доходів, отримує пенсію, на яку може придбавати ліки; має піклувальника, доля ОСОБА_1 не байдужа також його односельчанам.

Як пояснила законний представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, вона доводиться родичкою ОСОБА_1, призначена його піклувальником. ОСОБА_1 шкідливих звичок не має, за час проживання в селі допомагав по господарству усім односельчанам, агресії не проявляв. Після виходу з психіатричної лікарні ОСОБА_1 буде проживати разом з нею в її будинку, вона забезпечить його одягом, харчуванням. Розуміє всю взяту на себе відповідальність, необхідність здійснювати нагляд за ОСОБА_1, забезпечувати прийом ліків та регулярне відвідування останнім лікаря-психіатра за місцем проживання.

Свідок ОСОБА_8 - сільський голова с. Трушевичі Старосамбірського району Львівської області пояснив, що ОСОБА_1 він знає з його дитячого віку; за час проживання в селі ОСОБА_1 агресії не проявляв, допомагав односельчанам по господарству. Він неодноразово відвідував ОСОБА_1 у лікарні й вважає, що останній може проживати в умовах села.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зміну ОСОБА_1 застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, оскільки внаслідок змін у стані здоров'я ОСОБА_1 відпала потреба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру.

Доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні питання щодо зміни примусових заходів медичного характеру судом не враховано характеру та тяжкості захворювання ОСОБА_1, тяжкості вчиненого ним діяння, відсутність ознак, які свідчать про видужання особи, колегія суддів вважає безпідставними і до уваги не бере, оскільки відповідно до ст. 94 КК України характер і тяжкість захворювання з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб були враховані при застосуванні до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу. Разом з тим судом встановлено, що на даний час ОСОБА_1. за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу, потреба у застосуванні такого примусового заходу медичного характеру відпала й до ОСОБА_1 може бути застосовано надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Апеляційна скарга прокурора не містить правових підстав для скасування судового рішення.

З огляду на викладене колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою. Ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою й підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 25 червня 2018 року про зміну застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

С у д д і :

Калиняк О.М. Каблак П.І. Урдюк Т.М.