Рішення № 75593337, 24.07.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6414/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2018 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

при секретарі Чорненькій К.М., Сидорак М.

з участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника третьої особи, яка

не заявляє самостійних вимог

на предмет спору - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Львові справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Креді ОСОБА_3» (01004, м.Київ, вул.Пушкінська, 42/4, банк отримувач платежу: ПАТ «Креді ОСОБА_3» м.Київ, МФО 300614, код ЄДРПОУ 14361575, рахунок №37397840000001) до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл. Ринок,1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» (79008, м.Львів, вул. Сахарова, 42) про визнання незаконним та скасування наказу, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління», в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 08.12.2015 р. №59Д.

В обгрунтування поданого позову покликається на те, що 08 червня 2017 року Публічним акціонерним товариством «КРЕДІ ОСОБА_3» (надалі - Позивач) було отримано позовну заяву Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» про відшкодування витрат в сумі 12805,80 гривень, пов'язаних з проведенням демонтажу рекламної конструкції та вивіски, їх транспортуванням та зберіганням. Серед додатків до позовної заяви КП «Адміністративно-технічне управління» був наказ Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - Відповідач) від 08.12.2015 року № 59Д «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» (надалі - Наказ). У мотивувальній частині Наказу зазначено: керуючись п. 8.1.1. Правил розміщення зовнішньої реклами у Львові, затвердженої Рішенням виконкому від 21.05.2010 р. № 569 та п.5.5. договорів тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, подання КП «Адміністративно-технічне управління», враховуючи невиконання вимог департаменту економічної політики щодо добровільного демонтажу цих конструкцій, Департаментом економічної політики Львівської міської ради було зобов'язано КП «Адміністративно-технічне управління» до 31.12.2015 року здійснити демонтаж самовільно встановленої конструкції зовнішньої реклами розміщеної за адресою Позивача у м. Львові, вул. Пекарська, 23 (просто неба), розміром 0,6x1,2 м.

Позивач, вважає, що даний Наказ є незаконним, неправомірним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки демонтована таблиця з курсами валют не є рекламою.

Ухвалою суду від 18.09.2017 р. у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду. /а.с.30/.

У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.

Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позові. Просила суд позовні вимоги задоволити повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_2 позовні вимоги заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову.

04.10.2017 р. представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_2 було подано клопотання про застосування строків звернення до адміністративного суду та залишення позовної заяви без розгляду. /а.с.37/.

18.06.2018 р. представником відповідача ОСОБА_4 було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк на звернення до суду із даним позовом. Крім того, було подано відзив на позовну заяву, згідно якого просила суд відмовити у задоволенні позову, оскільки самовільно встановлена вивіска про курс валют є рекламою і потребує дозвільних документів.

Ухвалою судового засідання без виходу в нарадчу кімнату, яка занесена до журналу судового засідання від 18.06.2018 р. відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Оскільки, представником відповідача та представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_2 не надано доказів про те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України – завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд встановив, що 08.12.2015 р. директором Департаменту економічної політики Львівської міської ради ОСОБА_5 видано наказ №59Д про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами. /а.с.5-7/. Згідно якого, КП «Адміністративно – технічне управління» в строк до 31.12.2015 р. мав демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами розміщені за адресами, в тому числі за адресою: м.Львів, вул. Пекарська, 23 просто неба 0,6 х1,2 (М-1). Оскільки, ПАТ «Креді ОСОБА_3» самовільно, без отримання дозволу на розміщення реклами, встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами за адресою: м.Львів, вул. Пекарська, 23 чим порушив вимоги ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу».

З метою мирного врегулювання спору, КП «Адміністративно – технічне управління» скерувало ПАТ «Креді ОСОБА_3» попередження №2410-08-7665 від 11.12.2015 р., в якому повідомлялося позивача про те, що згідно Наказу №59Д від 08.12.2015 р. Департаменту економічної політики Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» та невиконанням вимог №23/р-14-2 921 від 23.11.2015 р. за адресою: м.Львів, вул. Пекарська, 23 просто неба 0,6 х1,2 (М-1), підлягає демонтажу у зв’язку з незаконним встановленням.

ПАТ «Креді ОСОБА_3» пропонувалося добровільно демонтувати самовільно встановлену конструкцію до 18.12.2015 р., про що повідомити КП «Адміністративно – технічне управління» листом з долученням світлин місця демонтажу. У протилежному випадку демонтаж рекламної конструкції буде здійснений КП «Адміністративно – технічне управління» з 18.12.2015 р. у будь – який робочий день. При цьому на ПАТ «Креді ОСОБА_3» буде покладено обов’язок компенсації витрат по демонтажу, перевезенню та зберіганню конструкції. /а.с.42/.

Дане попередження ПАТ «Креді ОСОБА_3» було скеровано 14.12.2015 р., що підтверджується копією реєстру рекомендованих листів КП «Адміністративно – технічне управління». /а.с.43-45/.

У судовому засіданні представником позивача було зазначено, що демонтована таблиця з курсами валют не є рекламою, тому, на його думку, Наказ Департаменту економічної політики Львівської міської ради №59Д про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами є незаконним.

Однак, суд із такими твердженнями представника позивача не погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Зовнішня реклама – це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Згідно ст.16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, можливість розміщення зовнішньої реклами обумовлена необхідністю отримання відповідного дозволу.

Згідно з ч. 7 ст. 8 Закону України «Про рекламу» розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Відповідно до ч.6 ст.8 Закону України «Про рекламу» вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

З наведених положень вбачається, що серед переліку інформації, яка може бути розміщена на вивісці, в Законі не вказано адреси, інтернет-адреси, номери телефонів, перелік банківських послуг, курси валют. Проте, у демонтованих таблицях біля входу у відділення банку, крім інформації про особу (назва банку) та вид її діяльності (обмін валют), містилася ще й інформація про курси обміну валют, що не передбачено Законом України «Про рекламу» , на яку посилається позивач.

Відповідно до ст.15 Закону «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Тому інформація про товар, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Тому враховуючи вищевикладене, це не є інформацією про товар.

Відповідно п.12 Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затверджену Постановою НБУ від 12.12.2002 р. № 502 у касі банку, фінансової установи, пункту обміну валюти в доступному для огляду клієнтами місці (на стенді або в іншому оформленні, крім меню платіжного пристрою) розміщується, зокрема, така інформація як перелік операцій, які здійснює каса банку, фінансової установи, пункту обміну валюти.

Системний аналіз вищенаведеного законодавства, дозволяє зробити висновок, про обов’язок банку здійснювати розміщення інформації про обмін валют саме в пункті обміну валюти, касі банку, а не на спеціальній конструкції з курсами обміну валют, розміщеній біля відділення банку. Розміщення комерційних курсів обміну валют на демонтованій конструкції є саме рекламою, а не вивіскою чи табличкою. Адже, позивач здійснював інформування за допомогою демонтованої виносної спеціальної конструкції з курсами обміну валют банку, не лише про один з видів діяльності банку, тобто про обмін валют, але й про комерційні курси валют, які пропонуються до обміну в конкретному банку як установі, яка має на меті отримання прибутку від вказаних операцій. Така інформація покликана створити інтерес у невизначеного кола споживачів та скористатися пропозицією валютно – обмінних операцій саме в цьому конкретному банку за запропонованим курсом. Отже, курс валют є інформацією, яка має ознаки конкурентності та цінового діапазону пропонованого товару і вказує на переваги одного суб'єкта господарювання перед іншими, а тому відповідає ознакам реклами.

Тобто, метою встановлення спеціальної конструкції з курсами обміну валют банку є саме реклама продукту (послуг), пропонованих банком, в даному випадку комерційного курсу купівлі-продажу певних валют, спрямована саме на невизначене коло осіб. Для досягнення лише мети інформування обмеженого кола людей, що здійснюють обмін валюти, достатньо обладнати такою табличкою лише касу відділення банку, що узгоджується з приписами Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України. Навіть, якщо зазначені банком в таблиці курси обміну валют збігаються з курсами обміну валют встановленими Національним банком України, вони залишаються комерційними курсами, оскільки встановлені комерційною установою та розміщені в табличці комерційного банку.

Крім того, для ідентифікації інформації, про яку йдеться у ч. 7 ст. 8 Закону України «Про рекламу» необхідно враховувати, що така не повинна мати ознак реклами, зокрема зовнішньої. Тобто, така інформація не може бути спрямована на невизначене коло осіб (споживачів реклами); не повинна розміщуватися на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг .

Посилання представника позивача на те, що розміщенні табличка з курсами валют не порушує правил розміщення вивісок чи табличок, а її розміщення не потребує дозволу, судом до уваги не приймається. Оскільки, як зазначалося вище, спеціальна конструкції з курсами обміну валют, розміщеній біля відділення банку є тимчасовим рекламним засобом, який використовуються для розміщення реклами. У позивача відсутні дозвільні документи на розміщення таблиці з курсами валют. Тому, відповідно до п.8.1.1 «Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові», затверджених рішенням виконкому від 21.05.2010 р. №569, самовільно встановлені рекламні засоби: а) власник яких невідомий, у тому числі у разі відсутності маркування на рекламному засобі; б) власник яких відомий, але вимоги про демонтаж не виконав. Відтак, демонтаж такої конструкції є законним та обґрунтованим. Оскільки, Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради дотримано процедуру повідомлення про порушення норм Закону України «Про рекламу» та Правил розміщення зовнішньої реклами м. Львова затверджених рішенням виконкому від 21.05.2010 № 569.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що 23.11.2015 р. Департамент економічної політики Львівської міської ради скеровував ПАТ «Креді ОСОБА_3» вимогу №23/Р-14-2321 /а.с.12/, про демонтаж самовільно встановленої рекламної конструкції – 0,60 х 1,20 м.в строк до 28.11.2015 р.

У відповідь на вимогу №23/Р-14-2921 від 23.11.2015 р., ПАТ «Креді ОСОБА_3» повідомило КП «Адміністративно – технічне управління» про те, що ПАТ «Креді ОСОБА_3» не здійснювало самовільного встановлення висотної конструкції зовнішньої реклами, одноярусної, односторонньої розміром 0,60 х 1,20 м. за адресою: м.Львів, вул.Пекарська, 23 на сходах власного приміщення. За даною адресою, на фото у вимозі, розташована таблиця з курсами валют Банку, а не реклама. Крім цього, зазначено, що ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ ОСОБА_3» правомірно виставляє таблицю з курсами валют на сходи власного приміщення, що не потребує дозволу від органів місцевого самоврядування. Оскільки таблиця з курсами валют не належить до різновиду реклами у відповідності до ЗУ «Про рекламу». /а.с.13/

Отже, з наведеного випливає, що ПАТ «Креді ОСОБА_3» ще з 23.11.2015 р. було відомо про вимогу демонтажу самовільно встановленої рекламної конструкції, однак така була проігнорована.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, аналізуючи в сукупності викладені обставини справи та докази, давши належну правову оцінку доводам сторін, суд доходить висновку,що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Оскільки позивачем самовільно встановлено рекламну конструкцію з курсами валют без дозвільних документів. Департамент економічної політики Львівської міської ради діяв в межах своїх повноважень під час видачі наказу №59Д від 08.12.2015 р. про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами. Представником відповідача доведено, що встановлена позивачем конструкція з курсами валют відноситься до реклами.

Відтак, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ст.139 КАС України суд вважає за можливе судовий збір залишити за позивачем.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2, 5, 77, 139, 241- 247, 295 КАС України, Законом України «Про рекламу», Законом України «Про місцеве самоврядування», суд, -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Креді ОСОБА_3» (01004, м.Київ, вул.Пушкінська, 42/4, банк отримувач платежу: ПАТ «Креді ОСОБА_3» м.Київ, МФО 300614, код ЄДРПОУ 14361575, рохунок №37397840000001) до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради(79008, м.Львів, пл. Ринок, 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» (79008, м.Львів, вул. Сахарова, 42) про визнання незаконним та скасування наказу.

Судовий збір залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 30.07.2018 р.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Радченко В.Є.