Постанова № 75591926, 30.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/2528/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Затолочний В.С.

секретар судового засідання Дутка І.С.

за участю представників:

позивача - Біловус В.М.

відповідача - Піскун А.Й.

третьої особи - Кравчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та депутата Львівської міської ради Чолія Тараса Богдановича на рішення Галицького районного суду м.Львова від 08 лютого 2018 року (головуючий суддя Лялюк Є.Д., м.Львів, проголошено 09:36:38) у справі № 461/5439/17 за адміністративним позовом депутата Львівської міської ради Чолія Тараса Богдановича до Львівської міської ради, третя особа управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про скасування пункту ухвали, -

В С Т А Н О В И В:

04.08.2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Львівської міської ради в якому просив скасувати пункт 1 ухвали Львівської міської ради № 2284 від 20.07.2017 року «Про внесення змін до ухвали міської ради від 12.07.2012 року № 1661 «Про затвердження Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки». Позов обґрунтовує тим, що 20 липня 2017 року Львівською міською радою було прийнято ухвалу № 2284 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 12.07.2012 № 1661 «Про затвердження Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки». Пунктом 1 вказаної ухвали було затверджено перелік об'єктів комунальної власності м. Львова, які підлягають приватизації способом викупу. Позивач стверджує, що під час прийняття вказаної ухвали було допущено ряд порушень законодавства, яке регулює порядок приватизації майна шляхом викупу, зокрема перелік об'єктів приватизації сформований та винесений на розгляд ради депутатами, натомість мав бути сформований органом приватизації, договори оренди були укладені після набрання чинності Законом України «Про оренду державного майна», а відтак в орендарів не було права на викуп. Окрім того, зазначає, що проект рішення був оприлюднений лише за 6 днів до дати розгляду.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 08 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримує, просить її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

20 липня 2017 року Львівською міською радою було прийнято ухвалу № 2284 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 12.07.2012 № 1661 «Про затвердження Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки». Пунктом 1 вказаної ухвали було затверджено перелік об'єктів комунальної власності м. Львова, які підлягають приватизації способом викупу. Внесено зміни у додаток 1 до ухвали міської ради від 12.07.2012 № 1661 "Про затвердження Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки", доповнено пунктами 3.15, 3.16. 3.17 у такій редакції:

3.15. Орендарі (суборендарі) приміщень комунальної власності мають право до 31.12.2017 у встановленому порядку звернутись до Львівської міської ради із заявою про приватизацію об'єкта комунальної власності м. Львова способом викупу.

3.16. Орендар (суборендар) приміщень комунальної власності має переважне право на викуп орендованого майна у разі, якщо він орендує (суборендує) приміщення, в яких за згодою орендодавця він здійснив поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, за рахунок власних коштів вартістю не менше 25 відсотків від ринкової вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).

3.17. Якщо у термін до 31.12.2017 р. потенційний покупець не подав заяву на приватизацію об'єкта комунальної власності м. Львова способом, викупу, то подальша приватизація такого майна можлива лише способом продажу на аукціоні.

Приймаючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутат місцевої ради не уповноважений звертатися в інтересах громади до судових органів.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з приписами ч.2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 року №93-IV визначає правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1, 4ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1)визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2)визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3)визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4)визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5)встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6)прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.242, 243, 268, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та депутата Львівської міської ради Чолія Тараса Богдановича залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м.Львова від 08 лютого 2018 року у справі № 461/5439/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний В. С. Затолочний