Постанова № 75591806, 17.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 липня 2018 року справа № П/811/1247/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.,

суддів: Чумака С.Ю. Юрко І.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 р. (суддя Хилько Л.І.) по справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар'єроуправління" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Світловодське кар'єроуправління" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення рішення №0000851302 та №0000861302 від 24.02.2017 року.

В обґрунтування позову посилається на відсутність підстав для застосування штрафних санкцій відповідно до положень статті 127 Податкового кодексу України, оскільки зазначена норма, на думку позивача, застосовується у разі не нарахування та несплати податків платником податків, у тому числі податковим агентом, та зазначає, що в даному випадку податок на доходи фізичних осіб ним був нарахований, утриманий, але несвоєчасно перерахований, у зв'язку з чим зазначає про відсутність з його боку зазначеного порушення та просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Вважає, що відповідальність позивача як податкового агента, у разі несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб, передбачена статтею 126 Податкового кодексу України.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року адміністравтиний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 24.02.2017 року №0000851302 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 607005,46 грн. та застосування пені в сумі 154624,6 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 24.02.2017 року №0000861302 в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 23012,93 грн. та пені 2607,82 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

В судове засідання прибув представник позивача за довіреністю (ОСОБА_1.), проте з урахуванням приписів ч. 3 ст. 12, ст. 57 КАС України та суми оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, останнього не було допущено до участі в судове засідання за відсутності належних документів на підтвердження повноважень - довіреність або ордер, що видані відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Представник відповідача, повідомлений належним чином в судове засідання не прибув, а тому справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТДВ "Світловодське кар'єроуправління" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року з питань дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.09.2016 року.

За результатами перевірки складено Акт №5/11-28-13-02/13749739 від 10.02.2017 року (а.с.12-39), відповідно до висновків встановлено порушення:

- п. пп. 168.1.2, пп. 168.1.5, п. 168.1, ст. 168 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.10 із змінами та доповненнями, в частині несвоєчасного перерахування та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період;

- ст.161 підрозділу 10 Інші перехідні положення, п.п.168.1.2, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5. п. 168.1 статті 168 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями в частині несвоєчасного перерахування та неперерахування до бюджету військового збору за перевіряємий період.

На підставі акту №5/11-28-13-02/13749739 від 10.02.2017 року Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області винесено податкові повідомлення - рішення :

- №0000851302 від 24.02.2017 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 929031,10 грн. та пені у розмірі 254928,13 грн. за несвоєчасне перерахування та неперерахування до бюджету податку на доходи з фізичних осіб за перевіряємий період;

- №0000861302 від 24.02.2017 року про донарахування військового збору у розмірі 33144,17 грн. штрафних санкцій та 2607,90 грн. пені.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем протиправно застосовна до відповідача штрафні санкції в розмірі 50 та 75 відсотків, передбачені приписами пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, при цьому суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу в частині застосування штрафних санкцій до позивача за ст. 126 Податкового Кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податків і завершується останнім днем строку протягом якого такий податок повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається несплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Пунктом 54.2 статті 54 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом ІV цього кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб, у відповідності до вимог підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом регламентовано пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 168.1.6 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплата до бюджету" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

У відповідності до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 176.2 а) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

За приписами підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

При цьому підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з положеннями підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З огляду на вказане податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого (не наданого) доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки місячного податкового періоду, тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання, починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації.

Разом з тим, факт відсутності місячної податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб не впливає на розрахунок граничних строків сплати вказаного податку, які становлять 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, з викладеного вбачається, що податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податків, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені Податковим Кодексом України для місячного податкового періоду.

Згідно підпункту 126.1 статті 126 ПК у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час, пунктом 127.1 статті 127 ПК передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом. До або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК. Такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.

Положення статті 127 ПК встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з розрахунків штрафних санкцій по ПДФО позивачем з січня 2014 року по вересень 2016 року неодноразово не сплачувався ПДФО у граничні терміни, визначені Податковим кодексом України.

Таким чином, оскільки під час проведення перевірки встановлено, що період з січня 2014 по вересень 2016 року, позивачем більше ніж двічі протягом 1095 днів допущено несплату (неперерахування) нарахованого податку на доходи фізичних осіб у встановлені Податковим кодексом України строки для місячного податкового періоду, який підлягав сплаті (перерахуванню) незалежно від того чи відбулась виплата заробітної плати та утримання з неї податку у цей період, тому, відповідач правомірно застосував штрафні санкції на підставі пункту 127.1 статті 127 в розмірі 25, 50% і 75% від суми несплаченого податку на доходи фізичних осіб (а.с.94-95).

Також під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем протягом періоду з січня 2016 рок по вересень 2016 року допущено несплату (неперерахування) нарахованого військового збору у встановлені Податковим кодексом України строки для місячного податкового періоду, який підлягав сплаті (перерахуванню) незалежно від того чи відбулась виплата заробітної плати та утримання з неї податку у цей період, тому, відповідач правомірно застосував штрафні санкції на підставі пункту 127.1 статті 127 в розмірі 25%, 50% і 75% від суми несплаченого військового збору (а.с.97).

Також, з розрахунку вбачається, що позивач допустив несвоєчасну сплату узгодженої суми ПДФО за лютий 2014 року, червень 2014 року та суму військового збору за жовтень 2015 року, тому з урахуванням приписів ст. 126 ПК України відповідачем в даному випадку правомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі 10 % від суми грошового зобов'язання.

Отже, колегія судів, з урахування вищенаведених обставин справи та приписів чинного законодавства, дійшла висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому скасуванню не підлягають.

Отже, задовольняючи позов, суд першої інстанції не дослідив наведені обставини та ухвалив помилкове рішення.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції, неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області - задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року по справі № П/811/1247/17- скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

В задоволені адміністративного позову Товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар'єроуправління" відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко