Постанова № 75591701, 24.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10292/17 Суддя суду першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року, що прийняте у місті Києві, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, третя особа Комунальне підприємство «Луцькреклама» про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області № 014 від 26.07.2017 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення відповідача про накладення на позивача штрафу є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, а направив до суду заперечення на апеляційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Споживчий центр» 11.11.2010 зареєстровано як юридична особа. Основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД є інші види кредитування (64.92).

Відповідачем отримано від КП «Луцькреклама» подання № 04-05/114 від 15.06.2017, що містило інформацію для розгляду факту порушення Закону України «Про рекламу» ТОВ «Споживчий центр», оскільки вимоги КП «Луцькреклама» демонтувати конструкції розміщені без дозволу ТОВ «Споживчий центр» проігноровано.

У зв'язку із цим, відповідачем 11.07.2017 складено протокол № 014 про порушення позивачем законодавства про рекламу. Листом від 11.07.2017 № 2703 відповідач повідомив позивача про необхідність прибути 25.07.2017 о 11:00 год з наступними документами: оригінали та належним чином засвідчені копії свідоцтва про державну реєстрацію, письмові пояснення щодо порушення законодавства, документальне підтвердження вартості розповсюдженої реклами (договір, узгоджений макет замовлення, акти виконаних робіт, рахунки, платіжні документи).

Вказаний лист позивач отримав 19.07.2017, проте на розгляд справи про порушення законодавства про рекламу 25.07.2017 не з'явився, що підтверджено протоколом засідання від 26.07.2017 №014 та не спростовано позивачем.

У зв'язку з неподанням витребуваної інформації Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області прийняло рішення № 014 від 26.07.2017 про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 1700 грн.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позивачем не надано суду доказів надання пояснень № 511 від 20.07.2017 до ГУ Держспоживінспекції у Волинській області.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР) контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 667 від 02.09.2015, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, яка реалізує, зокрема, політику державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Пунктом 7 зазначеного положення передбачено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Згідно частини першої статті 27 Закону № 270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані на вимогу територіальних органів Держпродспоживслужби надавати інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю дотриманням законодавства України про рекламу.

Відповідальність за невиконання рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами зазначеного обов'язку встановлена частиною шостою статті 27 Закону № 270/96-ВР, якою передбачено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів наголошує на тому, що у листі від 11.07.2017 № 2703 відповідач не вимагав надання документів, а лише просив керівника чи іншу уповноважену особу позивача прибути на розгляд справи з певним переліком документів. Слід відмітити, що Закон № 270/96-ВР не передбачає повноважень відповідача вимагати прибуття представників суб'єктів господарювання для особистого надання документів.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив про те, що позивачем не надано суду доказів надання пояснень № 511 від 20.07.2017 до ГУ Держспоживінспекції у Волинській області. Проте, з огляду на те, що відповідачем не було заперечено отримання цих пояснень, суд першої інстанції в порушення частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не вжив заходів для з'ясування цих обставин.

Так, як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на лист відповідача від 11.07.2017 № 2703, позивачем були складені пояснення від 20.07.2017 № 511, до яких були долучені вказані у листі документи. На підтвердження направлення та отримання відповідачем цих пояснень, позивачем надано експрес-накладну «Нова Пошта» № 10026342661 (а.с. 148), роздруківку з сайту «Нової Пошти» (а.с. 149), акт здачі-прийняття робіт (а.с. 150-152), відповідь ТОВ «Нова Пошта» (а.с. 191), з яких вбачається, що пояснення були отримані відповідачем завчасно - 24.07.2017.

Отже, позивачем на вимогу відповідача було надано запитувану останнім інформацію, а тому підстави для висновку про порушення позивачем частини другої статті 26 Закону № 270/96-ВР та як наслідок про необхідність застосування санкції частини шостої статті 27 Закону № 270/96-ВР відсутні.

Таким чимном, оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, колегією суддів відхиляється посилання на неправомірність розгляду відповідачем справи про порушення законодавства про рекламу, оскільки такі дії не є предметом розгляду даної справи. Колегія суддів наголошує на тому, що у даній справі перевірці підлягають виключно обставини надання/ненадання позивачем на вимогу відповідача відповідної інформації, що і слугувало підставою для накладення на позивача штрафу. З цих же підстав відхиляються доводи щодо підстав розміщення позивачем спірної реклами (торгових знаків).

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позову.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції висновки суду не відповідають обставинам справи неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, третя особа Комунальне підприємство «Луцькреклама» про визнання протиправним та скасування рішення.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області № 014 від 26.07.2017 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» за рахунок Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області судовий збір у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 30.07.2018.