Ухвала суду № 75591599, 31.07.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпечені адміністративного позову

31 липня 2018 р. м. Чернівці справа № 824/639/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув клопотання про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 1 та пункт 2 наказу в.о. начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області №237 від 10.04.2018 р. "Про проведення документальної перевірки".

30.07.2018 р. ОСОБА_1 подано до суду клопотання про забезпечення позову, в якому просить зупинити дію пункту 1 та пункту 2 наказу в.о. начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області №237 від 10.04.2018 р. "Про проведення документальної перевірки".

В обґрунтування клопотання позивач зазначав, що у випадку задоволення клопотання про зупинення дії акту, відповідач не позбавляється можливості реалізації своїх прав на проведення такої перевірки після завершення розгляду справи в тому випадку, якщо суд не задовольнить позовні вимоги. Вказував, що певні обмеження прав відповідача (у часі) щодо проведення перевірки в реальності будуть мати незначні правові наслідки.

Натомість, у випадку не забезпечення дії оскаржуваного рішення, це призведе до того, що вирішення питання про задоволення поданого позову після того, коли буде завершено проведення перевірки, законність проведення якої і є предметом позовних вимог, повністю втрачає будь-який правовий ефект через неможливість відновлення порушеного права позивача за наслідками такого розгляд справи в суді, оскільки рішення суду про задоволення позовних вимог буде вже неможливо виконати.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи приписи ст. 154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути клопотання про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 цієї статті Кодексу забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).

Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Із змісту поданого клопотання вбачається, що позивач просить зупинити дію пункту 1 та пункту 2 наказу в.о. начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області №237 від 10.04.2018 р. "Про проведення документальної перевірки".

Так, пунктом 1 та п. 2 наказу Головного управління ДФС у Чернівецькій області №237 від 10.04.2018 р. визначено наступне: "провести документальну позапланову перевірку фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 22.04.1993 р. по 31.12.2015 р. тривалістю 10 робочих днів з 11.04.2018 р." та "начальнику управління податків і з борів з фізичних осіб ГУ ДФС у Чернівецькій області Комову В.І. організувати проведення документальної позапланової перевірки вищезазначеної фізичної особи".

З матеріалів доданих до клопотання видно, що наказом Головного управління ДФС у Чернівецькій області №469 від 23.07.2018 р. "Про продовження строків проведення докмунетальної позапланової перевірки" продовжено строк проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 22.04.1993 р. по 31.12.2015 р. тривалістю 5 робочих днів з 24.07.2018 р., а 25.07.2018 р. складено акт не допуску до перевірки.

На час розгляду клопотання про забезпечення позову, спірні правовідносини судом не вирішені, будь-яких доказів на підтвердження того, що невжиття заявлених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду не надано.

Не надано позивачем також доказів очевидності ознак протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав, свобод або інтересів позивача таким рішенням.

Дослідивши матеріали клопотання про забезпечення адміністративного позову, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких об'єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, варто зазначити, що задоволення клопотання позивача про забезпечення позову буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що, в даному випадку, з огляду на зміст оскаржуваного рішення та суть спірних правовідносин є неприпустимим.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 248, 294, 295, 297 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя В.К. Левицький