Постанова № 75591588, 30.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 497/474/18

Категорія: 11 Головуючий в 1 інстанції: Кравцова А.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Джабурія О.В.

суддів: Турецької І.О. , Вербицька Н. В.

розглянувши в порядку письмового провадження за адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 27.04.2018р. по справі № 497/474/18 за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

26 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою відповідно до якої, у порядку виконання постанови Болградського районного суду Одеської області від 02 березня 2010 року щодо задоволення його позову до УПФ України в Болградському районі Одеської області, просить визнати неправомірними дії правонаступника відповідача - Ізмаїльського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Одеської області, та зобов'язати його начальника І.О. Надоленко надати звіт про виконання рішення Болградського районного суду Одеської області від.02.03.2010року у справі №2-а-120/10 за період з 01.11.2011р. по 30.03.2018р.

Вимоги обґрунтовані тим, що постановою Болградського районного суду Одеської області від 02 березня 2010 року було задоволено його позов (справа №2-а-120/2010 рік), яка опісля була змінена постановою апеляційного суду Одеської області від 16.12.2011 року та роз'яснена ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 11.05.2012року, що ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року залишена без змін, та ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 19.12.2017року (справа 497/1924/17, провадження №6-а/497/111/17) замінено сторону у виконавчому провадженні у зв'язку з реорганізацією пенсійного фонду в Україні. Крім того, позивач, стверджуючи, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень суду управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції від 12.01.2018 року (ВП №55499423), за виконавчим листом №2-а-120/2010 від 27.08.2013року було відкрите виконавче провадження та зобов'язано відповідача проводити нарахування і виплату Позивачу державної пенсії не нижче 6-ти мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, - довічно, проте постанова державного виконавця і рішення судів - першої та апеляційної інстанції - не виконуються відповідачем неправомірно, оскільки неправомірно посилання представника на відсутність фінансування та на виконання рішення суду.

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 27 квітня 2018 року заяву ОСОБА_1 щодо невиконання Ізмаїльським об'єднаним Управлінням Пенсійного фонду України Одеської області рішень Болградського районного суду Одеської області від 02 березня 2010 року (справа №2-а-120/2010 рік), що була змінена Постановою апеляційного суду Одеської області від 16.12.2011року та роз'яснена ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 11.05.2012 року - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та прийняття нового судового рішення про задоволення заяви.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи було порушено норми матеріального та процесуального права, зо є підставою для скасування судового рішення.

Згідно до вимог ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА :

Відповідно до постанови Болградського районного суду Одеської області від.02.03.2010 року у справі №2-а-120/10, постанови апеляційного суду Одеської області від 16.12.2011 року, ухвали Болградського районного суду Одеської області від 11.05.2012року про роз'яснення судового рішення, що ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року залишена без змін, та ухвали Болградського районного суду Одеської області від 19.12.2017року (справа 497/1924/17, провадження №6-а/497/111/17) про заміну сторони у виконавчому провадженні, Ізмаїльське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Одеської області має нараховувати та виплачувати заявнику ОСОБА_1 щомісячно державну пенсію не нижче 6-ти мінімальних пенсій за віком і додаткову пенсію за шкоду здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, - довічно.

З 12.01.2018 року в провадженні Болградського відділу державної виконавчої служби України перебуває виконавче провадження ВП №55499423.

Листом начальника Ізмаїльського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Одеської області Надоленко І.О. за №1234/11 від 06.02.2018року ОСОБА_1 повідомлено, що у зв'язку з недостатнім фінансуванням управління не може виконати рішення суду в повному обсязі, виплата пенсії січень-березень 20110року в розмірі 80 769грн. не проведена, в разі надходження коштів з державного бюджету виплата буде відразу проведена.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що управління не виконало постанову суду в повному обсязі саме з незалежних від нього причин.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до положень ст. 382 КАС України в редакції, що діє після 15.12.2017 року, суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вимогами статті 267 КАС України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлювались повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання.

Вказана стаття передбачала процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням судових рішень в адміністративних справах - судовий контроль за ініціативою суду, що ухвалив відповідне судове рішення, а також судовий контроль за ініціативою осіб, які беруть участь у справі, чи інших заінтересованих осіб. В силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у тому ж кількісному і, якщо це можливо, персональному складі має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, який програв справу і на якого покладено певні обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Це може бути зроблено у тому ж самому судовому рішенні (в резолютивній частині) або в письмовій ухвалі.

Разом з тим, положеннями статей 246, 322 та 356 КАС України визначено вимоги до змісту постанов суду першої, апеляційної та касаційної інстанції та передбачено, що у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

З викладеного вбачається, що судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі може бути встановлений під час прийняття відповідної постанови.

Механізм та особливості виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

Положеннями ст. 87 Бюджетного кодексу України встановлено, що видатки на вирлату соціальних гарантій «Чорнобильцям» здійснюються у встановленому порядку за рахунок наявних надходжень до загального фонду державного бюджету в межах обсягів призначень, передбачених у Державному бюджеті України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України».

Крім того, згідно до вимог п.п. 20, 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень - є порушенням бюджетного законодавства.

Також, у рішенні від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Вирішуючи справу суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Управління виконати постанову Болградського районного суду Одеської області від 02.03.2010 р. у справі № 2-а-120/10 починаючи з 01.03.2010 р. довічно, а також надати звіт про виконання вищевказаного рішення за період з 01.11.2011 р. по 30.03.2018 р. - є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Кодексом адміністративного судочинства України передбачено загальні та спеціальні способи судового контролю. Загальні способи контролю мають усі суди, незалежно від спеціалізації, і вони полягають у розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст.181 КАС України (стаття 383 в новій редакції). Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені ст. 267 КАС України (стаття 382 в новій редакції), зокрема до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладання штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Встановлення контролю за виконанням судового рішення або вимоги про визнання протиправної бездіяльності, що стосується невиконання судового рішення можливе лише в межах провадження у тій справі, рішення в якій, на думку позивача, не виконане або виконується в неналежному порядку.

У разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після ухвалення постанови у справі, суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.

Таким чином, позивач може просити суд про контроль за виконанням постанови, але під час судового розгляду позову, але не скарги

Вирішення даного питання неодноразово розглядалося Вищим адміністративним судом України та Верховним Судом України, аналогічна норма закріплена і в ст.382 КАС України в новій редакції.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який визначив особливості виконання рішень, де відповідачем є держава, його ч.1 статті 3, який набув чинності 01.01.2013 року, встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності в зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Колегією суддів встановлено, що виплату позивачу не було проведено у зв'язку з відсутністю коштів у Державному бюджеті на виплату за рішенням суду та проінформовано, що в разі надходження коштів з Державного бюджету виплата буде одразу проведена.

Таким чином, Управлінням не виконано постанову суду в повному обсязі саме з незалежних від відповідача причин.

Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування прав кожного на достатній життєвий рівень.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що Управління діє як орган державної влади в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місяцевих бюджетів або боржників», порядок виконання постанови Болградського районного суду Одеської області від 02.03.2010 р. по справі № 2-а-120/10 в частині виплати вказаних зобов'язань знаходиться поза межами компетенції Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

За таких обставин, враховуючи висновки Конституційного Суду України та беручи до уваги той факт, що апелянта віднесено до категорії осіб, які отримують певні гарантії згідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та те, що дані виплати фінансуються виключно з Державного бюджету на відповідний рік, Ізмаїльське об'єднане управління ПФУ в Одеській області тимчасово не виконує постанову Болградського районного суду Одеської області від 02.03.2010 р. в частині виплати нарахованої за вказаним рішенням пенсії позивачу, керуючись саме чинною нормою законодавства. Тому доводи Управління щодо невиплати пенсії є законними та обґрунтованими, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Болградського районного суду Одеської області від 27.04.2018 р., визнання дій Управління протиправними та зобов'язання подати до суду звіт про виконання вищевказаної постанови за період з 01.11.2011 по 31.03.2018 р.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 27.04.2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя Джабурія О.В.Судді Турецька І.О. Вербицька Н. В.