Постанова № 75591560, 26.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 липня 2018 рокусправа № 808/2466/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Малиш Н.І.

судді: Баранник Н.П., Чередниченко В.Є.,

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (суддя 1-ї інстанції Прасов О.О.) у справі №808/2466/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріяна-Агро" до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2017 за №0005751416, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1271851 грн. 25 коп.; №0004371313, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1145602 грн. 57 коп.; №0004401313, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору та пені на суму 70934 грн. 51 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо порушень норм податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ «Оптімус» про надання послуг з переробки власної сировини (насіння соняшника), в результаті якої виробляється олія соняшникова та шрот соняшниковий універсальний. Щодо порушення позивачем ст.1 Указу Президента України від 02.02.2002 №92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", а саме податку на доходи фізичних осіб з нарахованої орендної плати за земельні паї, зазначає, що норми вказаного Указу носять рекомендаційний характер. Такий не прийнято на виконання будь-якого Закону. Норми Закону України «Про оренду землі» містять посилання на норми ПК України щодо строків орендної плати тощо. З цих підстав і рішення щодо донарахування суми військового збору є неправомірним.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року позов задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки акту перевірки є обґрунтованими. Скарга обґрунтована зокрема тим, що позивачем неправомірно було сформовано податковий кредит за результатами господарських операцій з ТОВ «Оптімус» про надання послуг з переробки власної сировини (насіння соняшника), оскільки підприємство позивача не має виду діяльності 10.41 "Виробництво олії та тваринних жирів". Окрім того, договори та переробку та реалізацію укладені в один день. Щодо заниження податку на доходи фізичних осіб з нарахованої орендної плати за земельні ділянки, то таке порушення відбулось з підстав порушення позивачем ст.ст. 164, 170 ПК України та недодержання ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст.1 Указу Президента України від 02.02.2002 №92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)". Таке порушення призвело до нарахування військового збору.

Позивачем на апеляційну скаргу було подано відзив в якому просить у її задоволенні відмовити. Зазначає зокрема, що не зважаючи на інформацію бази даних податкового органу, відповідач необґрунтовано стверджує про відсутність виду діяльності 10.41 "Виробництво олії та тваринних жирів". Щодо формування податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ «Оптімус» про надання послуг з переробки власної сировини (насіння соняшника), то укладання договорів на переробку і реалізацію в один день не суперечить чинному законодавству. Право власності на сировину, згідно умовам договору до контрагента не переходили. Щодо заниження податку на доходи фізичних осіб з нарахованої орендної плати за земельні ділянки, то таке порушення, відповідно до акту перевірки, відбулось з підстав порушення позивачем ст.ст. 164, 170 ПК України та недодержання ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст.1 Указу Президента України від 02.02.2002 №92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)». Проте дані норми 6не регулюють питання встановлення орендної плати за договорами.

В судовому засідання представник відповідача апеляційну скаргу підтримав просив її задовольнити з підстав в ній викладених. Надав пояснення аналогічні доводам апеляційної скарги.

Представник позивача у задоволенні скарги просив відмовити. Надав пояснення, аналогічні відзиву.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем в період з 18.04.2017 по 24.04.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Оріяна-Агро" питань, що викладені у запереченнях (вх.№2440/10 від 03.04.2017) на Акт перевірки від 15.03.2017 за №123/08-01-14-01/33005220 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої 03.05.2017 складено Акт №246/08-01-14-16/33005220 (т.1, а.с.19-60).

Перевіркою встановлені порушення зокрема: пунктів 198.1, 198.2 ст.198, п.209.7 ст.209 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1017481 грн.; пп.164.2.5 п.164.2 ст.164, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп.170.1.1 п.170.1 ст.170 ПК України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб з нарахованої орендної плати за земельні паї на суму 730293,21 грн.; пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX, пунктів пп.164.2.5 п.164.2 ст.164, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп.170.1.1 п.170.1 Податкового кодексу України встановлено заниження військового збору з нарахованої орендної плати за земельні паї на суму 50815,29 грн.

Висновки перевіряючих ґрунтуються на тому, що позивачем неправомірно було сформовано податковий кредит за результатами господарських операцій з ТОВ «Оптімус» про надання послуг з переробки власної сировини (насіння соняшника), оскільки підприємство позивача не має виду діяльності 10.41 "Виробництво олії та тваринних жирів". Окрім того, договори та переробку та реалізацію укладені в один день, тощо. Щодо заниження податку на доходи фізичних осіб з нарахованої орендної плати за земельні ділянки, то таке порушення відбулось з підстав порушення позивачем ст.ст. 164, 170 ПК України та недодержання ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст.1 Указу Президента України від 02.02.2002 №92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)". Таке порушення призвело до нарахування військового збору.

За результатами перевірки прийняті 12.05.2017 податкові повідомлення-рішення:

1) №0005751416 від 12.05.2017, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1271851 грн. 25 коп., у тому числі: 1017481 грн. 00 коп. - за податковим зобов'язанням; 254370 грн. 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т, а.с.13);

2) №0004371313 від 12.05.2017, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1145602 грн. 57 коп., у тому числі: 730293 грн. 21 коп. - за податковим зобов'язанням; 415309 грн. 36 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.15);

3) №0004401313 від 12.05.2017, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору та пені на суму 70934 грн. 51 коп., у тому числі: 50815 грн. 29 коп. - за податковим зобов'язанням; 20119 грн. 22 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.17).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Щодо формування податкового кредиту.

Право та порядок формування податкового кредиту визначені зокрема ст. 198, 201 ПК України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.209.7 ст.209 Податкового кодексу України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідач визначаючи як порушення формування позивачем податкового кредиту зазначає на відсутність виду діяльності у позивача - КВЕД 10.41 "Виробництво олії та тваринних жирів", укладання договорів на переробку і реалізацію в один день, а також перехід права власності до контрагента на товар (давальницьку сировину).

Судом першої інстанції досліджено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АА №658194 серед видів діяльності ТОВ "Оріяна-Агро" за КВЕД, зазначено: "10.41 Виробництво олії та тваринних жирів" (т.3, а.с.16).

Таким чином є помилковим посилання відповідача про відсутність виду діяльності у позивача - КВЕД 10.41 "Виробництво олії та тваринних жирів".

Факт реєстрації позивача як сільськогосподарського підприємства - суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість підтверджується дослідженою судом відповідною Заявою про реєстрацію (т.1, а.с.62-68) та Витягом №1508214500028 з реєстру платників податку на додану вартість (т.1, а.с.61).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовником), та ТОВ "Оптімус плюс" (як Виконавцем) за Договором №1309/16 від 13.09.2016 (з виконання робіт з переробки сировини, що поставляється замовником в продукцію - олію соняшникову нерафіновану не виморожену першого ґатунку, олію змішану, шрот соняшниковий універсальний (або високопротеїновий) тостований негранульований, лушпиння соняшнику), Договором про переробку давальницької сировини №1309/16ОП від 13.09.2016, з'ясовано, що сторони мали на меті лише виготовлення сільськогосподарської продукції з давальницької сировини (т.1, а.с.74-90; т.2, а.с.11-27).

Також, між ТОВ "Оріяна-Агро" (як Постачальником) та ТОВ "Оптімус плюс" (як Покупцем), укладено Договір поставки від 13.09.2016 №1309/16ОП/П, предметом постачання якого були: олія соняшникова нерафінована не виморожена першого ґатунку; шрот соняшниковий універсальний (або високопротеїновий) тостований негранульований (т.2, а.с.8-10).

Позивачем до суду надано податкову звітність з податку на додану вартість за періоди, оподаткування яких становить предмет спору по справі, реєстри виданих та отриманих податкових накладних (т.2, а.с.115-135, 227-252).

Про наявність первинних документів не заперечував представник відповідача.

Умови вказаного договору від 13.09.2016 №1309/16ОП/П не передбачають переходу права власності до ТОВ «Оптімус плюс» на сировину та вироблену продукцію. Що також спростовують доводи відповідача про зворотнє.

Крім того, відповідно до Довідки про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Оріяна-Агро" щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ Оптімус плюс» за вересень 2016р., складеної Мелітопольською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області 29.12.2016 за №82/08-32-14-02/33005220, порушень ТОВ "Оріяна-Агро" податкового законодавства не виявлено (т.1, а.с.69-73).

Щодо посилання відповідача про одночасність підписання актів приймання-передачі продукції та видаткових накладних на продукцію, договорів на переробку та реалізацію продукції, а також проведення оплати за переробку з давальницької сировини, пізніше ніж отримані акти виконаних робіт, не змінюють зміст укладених договорів позивачем та не переводять їх на операцію з продажу насіння.

Щодо грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по нарахованій орендній платі, що також призвело до нарахування військового збору.

Перевіркою встановлено, що між позивачем та орендарями на протязі 2014-2016 років було укладено договори оренди земельних паї, орендна плата за які складає не менше 1,5%. Недодержання позивачем вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст.1 Указу Президента України від 02.02.2002 №92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» (не нарахування орендної плати 3%) на думку відповідача призвело до порушення позивачем пп.164.2.5 п.164.2 ст.164, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп.170.1.1 п.170.1 ст.170 ПК України.

Відповідно до пп. 164.2.5. п. 164.2 ст. 164 ПК України, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу;

Відповідно до пп. 168.1.5. п. 168.1 ст. 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Таким чином вказані норми визначають обов'язок нарахувати та сплатити податковим агентом податок на доходи фізичних осіб у разі нарахування доходу або нарахування але невиплату такого.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та орендодавцями на протязі 2005-2007р.р. були укладені договори оренди земельних паїв. У 2014-2016р.р. були укладені додаткові угоди які змінювали строк дії договорів та розмір орендної плати.

Нарахування та виплата орендної плати за умовами договору підтверджується як результатами перевірки так і матеріалами справи (а.с. 17-47, 56, 71, 120 Т3).

Таким чином , акт перевірки не містить інформації, а матеріали справи не містять відомостей виплати позивачем інших відповідних сум у якості доходу в розумінні підпункту 14.1.54 пункту 14.1 ст. 14 ПК України, що б давало підстав визначати порушення позивачем пп.164.2.5 п.164.2 ст.164, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп.170.1.1 п.170.1 ст.170 ПК України.

Щодо посилання відповідачем на недодержання позивачем вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст.1 Указу Президента України від 02.02.2002 №92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 02.02.2002 №92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», постановлено, визнати одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Отже вказана норма Указу Президента не є імперативною, його не прийнято на виконання будь-якого Закону, а норма ст. 21 Закону України "Про оренду землі" не регулює розмір орендної плати.

Таким чином висновки відповідача про порушення позивачем пп.164.2.5 п.164.2 ст.164, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп.170.1.1 п.170.1 ст.170 ПК України є помилковими.

Оскільки відповідачем було визначено порушення позивачем пп.1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, заниження військового збору з нарахованої орендної плати за земельні паї, з урахуванням вищевикладеного таке податкове повідомлення-рішення також є протиправним.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі №808/2466/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріяна-Агро" до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 26 липня 2018року.

Головуючий суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: В.Є. Чередниченко