Постанова № 75591513, 30.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/1714/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Кухтея Р.В., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Мацьків М.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові заяву представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9937) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року у справі № 803/1768/17 було частково задоволено позов ОСОБА_2, визнано протиправною бездіяльність Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9937) щодо непроведення розрахунку з ним у день звільнення та стягнено з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 березня 2016 року по 20 вересня 2017 року в сумі 176 076,64 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року було частково задоволено апеляційну скаргу правонаступника відповідача - Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України - та змінено рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року шляхом заміни у його мотивувальній та резолютивній частинах слів «середній заробіток» на слова «середнє грошове забезпечення.

Представник позивача ОСОБА_2 подав 23 червня 2018 року засобами поштового зв'язку заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просив винести додаткове судове рішення у справі № 803/1768/17/, яким стягнути з Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь позивача ОСОБА_2 понесені при апеляційному перегляді справи судові витрати у розмірі 4600,00 грн. на професійну правничу допомогу та 523,80 грн. витрат, пов'язаних із прибуттям до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 та частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у порядку письмового провадження.

Вирішуючи по суті вимоги заяви представника позивача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України).

У заяві від 9 квітня 2018 року, яка надійшла до апеляційного суду 20 квітня 2018 року (а.с. 256 т.1), представник позивача ОСОБА_2 на підставі положень частини 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України просив вирішити питання щодо судових витрат у справі після ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення по суті, покликаючись на неможливість надати докази понесених судових витрат на стадії апеляційного провадження.

Приписами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Заяву про винесення додаткового судового рішення на підставі пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства з питань судових витрат, яка надійшла до апеляційного суду 27 червня 2018 року, було подано представником позивача 23 червня 2018 року засобами поштового зв'язку з долученням доказів про понесені позивачем судові витрати.

Питання судових витрат під час розгляду та вирішення адміністративної справи регламентовано статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 КАС встановлено, що до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, вказаною нормою передбачено можливість стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, не всіх понесених протилежною стороною судових витрат, а лише тих, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу.

Приписами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, аналіз наведених правових норм свідчить про те, що хоча витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави), законом все ж передбачено їх розподіл між сторонами за результатами розгляду справи.

Оцінюючи правомірність вимоги, викладених у заяві представника ОСОБА_2, щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, апеляційний суд виходить із такого.

Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

На виконання вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційному суду було надано договір про надання правової допомоги від 20 березня 2018 року між позивачем ОСОБА_2 та адвокатом Балтаком Д.О., акт прийому-передачі наданих послуг від 23 червня 2018 року, розрахунок суми гонорару адвоката за надану професійну правничу допомогу від 23 червня 2018 року, квитанцію № 1 до договору про надання правової допомоги від 20 березня 2018 року на суму 4600 грн., посадочні документи ПАТ «Укрзалізниця» на проїзд за маршрутом Вінниця - Львів - Вінниця, які підтверджують те, що позивачем при апеляційному перегляді справи понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4600 грн.

Виходячи із приписів частин 6 і 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутності будь-яких застережень щодо розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу зі сторони відповідача суд апеляційної інстанції вважає, що такі належним чином підтверджені та підлягають відшкодуванню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Разом із тим, питання витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, регламентовано статтею 135 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює таке.

1. Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

2. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

3. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На підставі аналізу вказаної правової норми апеляційний суд дійшов висновку, що нею передбачено такі види витрат:

витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту;

компенсація за втрачений заробіток;

компенсація за відрив від звичайних занять.

При цьому цією ж нормою передбачено також різні види покриття таких витрат, а саме:

1) витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони (частина 1 статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України);

2) компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 року № 590 у редакції від 28 лютого 2018 року установлено, що:

коли обидві сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави в їх фактичному розмірі, але не більше граничних розмірів компенсації таких витрат згідно з додатком;

компенсація судових витрат особам, які їх зазнали, здійснюється шляхом перерахування коштів на їх поточні рахунки в банківських установах;

підставою для компенсації судових витрат є судове рішення.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, законодавцем не передбачено можливість компенсації витрат сторін та їх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, які не звільнені від судових витрат, а отже відповідні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача витрат, що пов'язані із прибуттям його представника до суду першої інстанції, є безпідставними і задоволені бути не можуть.

Підсумовуючи наведене, на думку апеляційного суду, на користь позивача ОСОБА_2 слід стягнути з відповідача, як суб'єкта владних повноважень, за рахунок його бюджетних асигнувань 4600 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 241, 243, 250, 252, 311, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

заяву представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9937, код ЄДРПОУ 14321726, 87521, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, 150-а) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4600 (чотири тисячі шістсот) грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Л.П.Іщук

Р.В.Кухтей

Постанова у повному обсязі складена 30 липня 2018 року.