Рішення № 75591439, 30.07.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/471/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі-відповідач), треті особи на стороні позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі-треті особи), в якому просить визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і надання їх у власність ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3.

Ухвалою від 15.03.2018р. позов залишений без руху.

Ухвалою від 10.04.2018р. відкрите провадження у справі, справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 07.05.2018р. за клопотанням позивача суд перейшов до розгляду справи у загальному провадженні.

Ухвалою від 21.05.2018р. за клопотанням позивача справу призначено до розгляду у режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 04.06.2018р. оголошено перерву для надання сторонами доказів по справі, підготовче провадження продовжено на тридцять днів.

Ухвалою від 07.07.2018р. закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 30.07.2018р.

У судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою від 30.07.2018р. суд вирішив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області листом від 22.09.2017 року №Д-11394/0-3680/6-17 відмовило в задоволенні клопотань позивача та третіх осіб про затвердження проекту землеустрою, зазначивши, що відповідно до норм чинного законодавства та інших нормативно-правових актів України на даний час Головне управління має право затверджувати документації із землеустрою лише по дозволах, наданих територіальними органами Держгеокадастру. Також було вказано на термін дії висновку (три роки) про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданого відділом Держземагенства (Держгеокадастру) у Великоолександрівському районі Херсонської області. На особистому прийомі у керівника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області позивачу запропоновано звернутися до розробника документації землеустрою та перепогодити проект землеустрою тому, що закінчився строк дії висновку. Позивач відмічає, що усі три земельні ділянки мають кадастрові номери, внесені до Публічної кадастрової карти України. Розпорядження голови Великоолександрівської районної державної адміністрації від 27.03.2008 року №265 «Про надання дозволу голові фермерського господарства «Вікторія» на приватизацію земельної ділянки» є чинним, що підтверджується листом голови районної адміністрації від 07.02.2018. Також відповідно до статті 22 Закону України «Про землеустрій» рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою має необмежений строк дії. Із вказаних підстав вважає відмову незаконною та просити задовольнити позов повністю.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що при наданні відповіді позивачу, оформленої листом від 22.09.2017 № Д-11394/0-3680/6-17, відповідач керувався Законом України 06.09.2012 року № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" яким змінені повноваження, органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності, що набули чинність з 01.01.2013 року, У зв'язку із визначеними повноваженнями Головного управління стосовно затвердження виключно документації із землеустрою, на яку дозвіл надано територіальними органами Держгеокадастру, а також за спливом трирічного терміну дії висновку про погодження проекту землеустрою відділом Дерржземагентсва у Великоолександрівському районі, вважає оскаржувану відмову обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства. Із вказаних підстав просив суд відмовити в задоволенні позову за безпідставністю та необґрунтованістю.

Треті особи не скористались правом надати пояснення у даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Розпорядженням Великоолександрівської районної державної адміністрації Херсонської області від 18.01.2008 № 45 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки на території Трифонівської сільської ради у розмірі 8,40 умовних кадастрових гектар із земель наданих у постійне користування голові фермерського господарства «Вікторія» ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства кожному ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Розпорядженням Великоолександрівської районної державної адміністрації Херсонської області від 27.03.2008 № 265 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки на території Трифонівської сільської ради у розмірі 8,40 умовних кадастрових гектар із земель наданих у постійне користування голові фермерського господарства «Вікторія» ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства та зобов'язано громадянку ОСОБА_2 замовити технічну документацію із землеустрою по передачі у власність земельної ділянки із земель, наданих в постійне користування фермерському господарству «Вікторія» та оформити державний акт на право власності на землю.

За заявами позивача ОСОБА_1 та третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_4 розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність голові та членам фермерського господарства «Вікторія» ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства загальною площею 20,4000 га із земель наданих раніше в постійне користування та розташованих на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

Для затвердження розробленого проекту землеустрою, позивач та треті особи звернулись із відповідними заявами до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Листом від 22.09.2017 № Д-11394/0-3680/6-17, відповідач відмовив в задоволенні клопотань позивача та третіх осіб про затвердження проекту землеустрою. Причинами відмови зазначив наступне.

«…Відповідно до норм чинного законодавства та інших нормативно-правових актів України на даний час Головне управління має право затверджувати документації із землеустрою лише по дозволах, наданих територіальними органами Держгеокадастру. Головне управління не надавало заявнику дозвіл на розроблення документації із землеустрою, в управлінні відсутні правові підстави для її затвердження та передачі земельних ділянок у власність…Пунктом 12 Висновку Відділу Держземагенства у Великоолександрівеькому районі Херсонської області від 02.10.2013 року № 02-08/2704 (далі - Висновок) було погоджено проект землеустрою щодо відведення Вам у власність земельних ділянок загальною площею 20.4000 га. розташовані на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області. Також у пункті 12 Висновку зазначено, що термін дії висновку три роки. Враховуючи вищенаведене, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області відмовляє в задоволенні Ваших клопотань».

Не погодившись із відмовою, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку правомірності відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд застосовує наступні правові норми.

Однією із підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою зазначено, що Головне управління не надавало заявникам дозвіл на розроблення документації із землеустрою, відтак, відсутні правові підстави для затвердження документації та передачі земельної ділянки у власність.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача, виходячи з наступного.

Закон України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року № 858-IV визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що суб'єктами землеустрою є: органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій; землевласники та землекористувачі.

Статтею 5 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що об'єктами землеустрою є: територія України; території адміністративно - територіальних одиниць або їх частин; території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про землеустрій" регулювання у сфері землеустрою здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у межах повноважень, встановлених законом.

Приписами статті 80 Земельного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі- продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення з заявою про надання згоди на розробку проекту землеустрою) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Частиною 7 статті 118 ЗК України (в редакції, чинній на момент звернення з заявою про надання згоди на розробку проекту землеустрою) районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).

На момент звернення із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність до Земельного кодексу України на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 6 вересня 2012 року № 5245-VI були внесені зміни.

Відповідно до внесених змін до Земельного кодексу України частина 1 статті 118 Земельного кодексу України викладена у наступній редакції, а саме: громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Приписами частини 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Тобто, питання передання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на даний час вирішує центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Таким чином суд вважає помилковим посилання відповідача на відсутність у нього повноважень щодо затвердження проекту землеустрою.

Щодо відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність на підставі закінчення строку дії висновку про погодження документації із землеустрою від 22.07.2014р. №598/01-16, суд зазначає наступне.

Законом України від 02.06.2015р. № 497-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою" внесено зміни до Земельного кодексу України, а саме до ст. 186. Так, відповідно до ч.16 ст. 186 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, визначені цією статтею, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії цих висновків є необмеженим.

На час надання висновку, тобто 02.10.2013р. жодна правова норма не встановлювала строку дію висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, тому трирічний строк дії висновку, вказаний у ньому, зазначений довільно і не може вважатись законним.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відмова у погоджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі закінчення строку дії висновку про погодження документації із землеустрою від 02.10.2013р. №02-08/2704 є протиправною.

Суд відмічає, що згідно ч. 6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Тобто, матеріали погодження проекту землеустрою є невід'ємною частиною проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Таким чином, процедуру набуття права у приватну власність шляхом безоплатної приватизації земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність голові та членам фермерського господарства «Вікторія» ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства загальною площею 20,4000 га із земель наданих раніше в постійне користування та розташованих на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області до моменту затвердження проекту землеустрою (оскільки ГУ Держгеокадастру у Херсонській області надано відмову) дотримано в повному обсязі.

Отже суд приходить до висновку про незаконність відмови ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у затвердженні проекту відведення земельної ділянки, викладену у листі від 22.09.2017 року №Д-11394/0-3680/6-17.

З приводу доводів відповідача про неможливість задоволення позову у спосіб зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, оскільки таким чином відбудеться втручання суду у дискреційні повноваження відповідача, суд зазначає наступне.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Також поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 року у справі №816/591/15-а.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Беручи до уваги ту обставину, що у листі-відмові від 22.09.2017 року №Д-11394/0-3680/6-17 відповідач не навів законодавчо обґрунтованих підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд вважає, що у Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області відсутнє право адміністративного розсуду, відтак належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача затвердити вищезазначений проект.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У позовній заяві позивач просив суд зобов'язати відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і надання їх у власність ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3.

Разом із тим до суду звернувся лише один із трьох замовників проекту - ОСОБА_1.

Ухвалою від 10.04.2018р. суд повідомив інших замовників проекту ОСОБА_2, ОСОБА_3 про можливість вступу у справу як третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору.

Від ОСОБА_3 надійшла до суду заява, відповідно до якої вона повідомила, що не може бути стороною по справі або заявляти самостійні вимоги на предмет спору.

За таких обставин, суд вирішує позов лише в межах поновлення прав позивача, який звернувся за судовим захистом.

Відтак належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту відведення земельної ділянки та зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність голові та членам фермерського господарства «Вікторія» ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства загальною площею 20,4000 га із земель наданих раніше в постійне користування та розташованих на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області в частині відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1.

Частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у затвердженні ОСОБА_1 проекту відведення земельної ділянки, викладену у листі від 22.09.2017 року №Д-11394/0-3680/6-17

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вулиця Університетська, будинок 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність голові та членам фермерського господарства «Вікторія» ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства загальною площею 20,4000 га із земель наданих раніше в постійне користування та розташованих на території Трифонівської сільської ради Велиоолександрівського району Херсонської області в частині відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1).

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вулиця Університетська, будинок 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у сумі 704,8 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Морська Г.М.

кат. 6.2.1