Рішення № 75591175, 31.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2601/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Куща М.О.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Бойко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення № 2 від 03.01.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, в якій позивач просить визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 2 від 03.01.2018 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

14.06.2018 року за вх. №16736/18 від представника відповідача надійшов відзив на позов з додатками.

У судовому засіданні 26.06.2018 року відкладено розгляд справи за клопотанням представника позивача для ознайомлення з відзивом на позов та підготовки відповіді на відзив.

09.07.2018 року за вх. № ЕП/3850/18 від представника позивача надійшла відповідь на відзив з додатками.

У судове засідання 10.07.2018 року сторони не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були сповіщені належним чином та завчасно, про що свідчить наявна у матеріалах справи розписка про повідомлення дати наступного судового засідання (а.с. 53). Від представника позивача за вх. №19720/18 від 10.07.2018 року надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження без участі представника позивача.

Зважаючи на те, що у судове засідання представник суб'єкта владних повноважень, сповіщеного належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, а від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження без його участі, судом було прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Проте, 10.07.2018 року після проведення судового засідання за вх. №19760/18 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 року клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін було задоволено.

11.07.2018 року за вх. №19945/18 від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив з додатками.

У судове засідання 19.07.2018 року представник позивача не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням у іншому судовому засіданні. Клопотання представника позивача було задоволено, а розгляд справи відкладено. Розгляд справи призначено на 26.07.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 02.02.2018 року нею отримано рекомендований лист від відповідача із рішенням №2 від 03.01.2018 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн. (п'ять тисяч вісімдесят три гривні). Позивач вважає, що таке рішення прийнято неправомірно та з порушенням чинного матеріального та процесуального законодавства у сфері розміщення реклами, а саме Конституції України, Закону України «Про рекламу», Постанови КМУ №693 від 26.05.2004 року «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу» (далі - Порядок), Постанови КМУ №2067 від 29.12.2003 року «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» (далі - Правила) тощо. Крім того, позивач наголошує на недодержанні відповідачем норм чинного законодавства з приводу порядку направлення їй офіційних документів, неповідомленні належним чином про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Зважаючи на численні порушення норм чинного законодавства та безпідставність оскаржуваного рішення позивач просила задовольнити позов в повному обсязі.

14.06.2018 року за вх. №16736/18 від представника відповідача надійшов відзив на позов з додатками, а 11.07.2018 року за вх. №19945/18 - заперечення на відповідь на відзив з додатками. Згідно зазначених документів відповідач позов не визнає, оскільки вважає його необґрунтованим, а оскаржуване рішення вважає таким, що відповідає чинному законодавству. Представник відповідача у наданих поясненнях наголошує, що відповідач діяв у повній відповідності до ст. 19 Конституції України. За таких обставин, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність Одеському окружному адміністративному суду позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є господарюючим суб'єктом, основним видом діяльності якого згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (а.с. 44-45).

14.03.2017 року спеціалістом КП «Одесреклама» ОСОБА_4 було складено Акт фіксації недотримання вимог Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Одесі, Порядку розміщення вивісок на території м. Одеси №003136 за адресою вул. Космонавтів, 5 (а.с. 29). Згідно цього акту спеціалістом було зафіксовано:

1) Вивіску з технічним паспортом 2,5х0,6х1 ст.

2)Рекламний засіб без дозволу а) мимохід до 1 кв.м; б) рекламний засіб на споруді 0,8х1х1 ст. = 2од.

Також було здійснено фотофіксацію за місцем складання акту фіксації, копії фотографій наявні у матеріалах справи (а.с. 30).

20.03.2017 року Управлінням реклами Одеської міської ради було складено Припис щодо усунення порушень вимог Закону України «Про рекламу», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29.12.2003 року №2067, Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, прийнятих рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 року №434, Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 року №1631-VI. Згідно цього припису вказано, що позивачем порушено ст. 16 Закону України «Про рекламу», п. 3 Типових правил, п. 6.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Одесі (а.с. 31). Як наслідок, від позивача вимагалось здійснити демонтаж конструкції протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання даного припису.

Надалі вищезазначені документи разом з поясненнями було передано Головному управлінню Держпродспоживслужби в Одеській області листом від 31.08.2017 року №01-37/521 (а.с. 28). Згідно відмітки про прийняття цього листа до канцелярії відповідача, ГУ Держпродспоживслужби отримало лист 05.09.2018 року.

18.09.2018 року за результатом розгляду отриманих письмових доказів посадовою особою відповідача ОСОБА_7 було складено протокол №80 про порушення законодавства про рекламу. Згідно цього протоколу, було виявлено ознаки порушення ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» щодо порядку розміщення зовнішньої реклами, а саме: розміщення зовнішньої реклами без відповідних дозволів виконавчого органу Одеської міської ради на рекламних засобах на споруді розмірами 0,8 м х 1,0 м х1 ст. у кількості 2 одиниці; тимчасового наземного рекламного засобу до 1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 32).

18.09.2018 року на підставі зазначеного протоколу відповідачем було розпочато розгляд справи про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог ч.1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», призначено засідання у справі про порушення ФОП ОСОБА_3 законодавства про рекламу на 03.10.2017р. об 11 год. 00 хв., що оформлено відповідним Рішенням №80 від 18.09.2018 року про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (а.с. 33).

З метою сповіщення позивача про дату, час та місце проведення слухання по справі про порушення законодавства про рекламу відповідачем було направлено повідомлення від 02.10.2017 року №6956/06 на юридичну адресу позивача (а.с. 34).

До суду представником відповідача надано розписку про отримання вищезазначеного повідомлення 19.10.2017 року позивачем (а.с. 35), а також повідомлення про відправлення цього повідомлення 04.10.2017 року, яке повернулось відповідачу з відміткою органу зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 36).

17.10.2017 року згідно службової записки В.о. начальника управління ОСОБА_8 до начальника Держпродспоживлужби в Одеській області ОСОБА_9 із відповідною резолюцією строк розгляду справи було продовжено до трьох місяців (а.с. 37).

До матеріалів справи представником відповідача надано розписку від 16.11.2017 року про повідомлення позивача про розгляд справи на 21.11.2017 року о 09 год. 00 хв. (а.с. 38).

21.11.2017 року згідно Протоколу №80/1 на засіданні по справі про порушення законодавства про рекламу були присутні в.о. начальника управління захисту споживачів ОСОБА_8, головний спеціаліст відділу контролю за рекламою та дотримання антитютюнового законодавства ОСОБА_10 та представник ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_6 за довіреністю. За результатми засіданя було встановлено факт порушення позивачем ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу» щодо порядку розміщення зовнішньої реклами без відповідного дозволу виконавчого органу Одеської міської ради за адресою: м.Одеса, вул. Космонавтів, за що передбачена відповідальність. 4 ст. 27 Закону України «Про рекламу» у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами. У зв'язку з ненаданням ФОП ОСОБА_3 документів щодо вартості реклами, яка розповсюджується з порушенням вимог законодавства щодо її розміщення, зазначено про доцільність застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій згідно з ч. 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу» відповідно до розрахунку (а.с. 39-40).

03.01.2018 року рішенням №2 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу відповідачем накладено на ФОП ОСОБА_3 штраф у розмірі 5083 грн. (п'ять тисяч вісімдесят три гривні) (а.с.41-42).

Згідно супровідного листа №491/05/26 дане рішення було направлено на адресу позивача 19.01.2018 року (а.с. 43).

Згідно витягу з електронної бази відстеження поштових відправлень позивач дане рішення отримав 02.02.2018 року (а.с. 13).

З приводу оскарження вищезазначеного рішення позивач і звернувся до Одеського окружного адміністративного суду для захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові відносини, що виникають у сфері стягнення штрафів за порушення у сфері розміщення зовнішньої реклами, регулюються Законом України «Про рекламу», Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими Постановою КМУ від 29.12.2003 року №2067, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим Постановою КМУ від 26.05.2004 року №693.

Позивачем у своєму адміністративному позові та представником позивача під час надання усних пояснень у судовому засіданні наголошувалось на тому, що у діях позивача відсутні порушення ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», оскільки виявлені за Актом фіксування споруди не є ані рекламою, ані зовнішньою рекламою.

Представник відповідача у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив та під час надання усних пояснень у судовому засіданні наголошував, що такі конструкції є рекламою, оскільки містять перелік товару, який продає ФОП ОСОБА_3, і розміщені без відповідних дозволів.

З наявних матеріалів справи вбачається, що під час складання Акту фіксації №003136 від 14.03.2017 року було здійснено фотофіксацію споруд, які відповідач вважає зовнішньою рекламою (а.с.30). На даних фотографіях зображене загальне розташування споруд біля закладу «Світ чаю», а також окремі споруди із відповідними на них написами.

Із першої фотографії судом вбачаються написи «Капучино», «Лате», «Шоколад» та «Зефир». Інші написи неможливо роздивитися. Представник відповідача у судовому засіданні також не змогла їх проситати.

На другій фотографії міститься напис « 14 Марта. Хорошего дня и веселого настроения» (мовою оригіналу).

Зміст третьої фотографії є дуже нечітким, у зв'язку із чим суд позбавлений можливості його дослідити. Представник відповідача у судовому засіданні також не змогла прочитати напис.

Надавши правову оцінку поясненням представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно ст.1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Із аналізу вищезазначеної норми судом вбачається, що поняття «зовнішня реклама» містить як технічні ознаки стосовно розташування об'єкту, так і змістові ознаки, які переслідують мету сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Із наданих представником відповідача доказів суд не вбачає наявності ознак реклами, оскільки наявні на них написи жодним чином не можуть спонукати осіб до придбання товару чи послуг. Напис « 14 Марта. Хорошего дня и веселого настроения» (мовою оригіналу) вважається привітанням, не місить жодної інформації стосовно того, який товар надає позивач і чи взагалі займається реалізацією товару. Написи «Капучино», «Лате», «Шоколад» та «Зефир» не містять ані відомостей стосовно того, чи реалізується такий товар у закладі, ані ціни такого товару, ані будь-яких інших ознак, які б сформували інтерес у споживача до такого товару.

Із наявних матеріалів справи взагалі не вбачається, яким чином посадові особи відповідача дійшли висновку про наявність у зазначених конструкціях ознак реклами чи зовнішньої реклами. Належного обґрунтованого пояснення стосовно цього не було надано і представником відповідача під час надання усних пояснень у судовому засіданні.

Крім того, суд вважає необхідним наголосити на тому, що із наданих матеріалів фотофіксації вбачається, два приміщення, одне з яких має вивіску «Світ». Однак, відповідачем не надано жодних доказів того, що вказані конструкції належать ФОП ОСОБА_3

Суд вважає, що з'ясування таких ключових обставин є необхідним та подальшого вирішення питання про те, чи дійсно в діях позивача є ознаки порушення законодавства про зовнішню рекламу.

Згідно п.3 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Однак, відповідачем під час винесення оскаржуваного рішення не було досліджено всіх обставин, необхідних для його прийняття.

Крім того, представником позивача у відповіді на відзив та позові зазначається, що позивачем не було отримано Припису про усунення порушень. Натомість, як зазначає позивач, досліджувані конструкції було самостійно усунуті, проте це ніяким чином не вплинуло на винесення оскаржуваного рішення.

Представник відповідача наголошував, що зобов'язання щодо направлення припису про усунення порушень не передбачено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим Постановою КМУ від 26.05.2004 року №693. Такий обов'язок стосується лише направлення Рішення, яке приймається за результатами розгляду справи.

З приводу цього суд вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Згідно п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Згідно п.9-20 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою КМУ від 26.05.2004 року №693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення.

Протокол розглядається у місячний строк.

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду.

До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи.

Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.

Посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу:

перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження;

отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу;

готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.

Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

З метою з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, Головою Держспоживінспекції, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками може бути призначена експертиза.

Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

Провадження у справі припиняється, якщо в діях рекламодавця, виробника та розповсюджувача реклами не виявлено ознак порушення законодавства про рекламу або не доведено факт вчинення порушення.

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку.

Сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Згідно п. 46 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29.12.2003 року №2067 у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що обов'язок звернутись до позивача із вимогою усунути виявлені порушення законодавчо визначний. Із матеріалів справи вбачається, що така вимога виражена у Приписі від 20.03.2017 року щодо усунення порушень вимог Закону України «Про рекламу», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29.12.2003 року №2067, Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, прийнятих рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 року №434, Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 року №1631-VI.

Суд зазначає, що даний припис складено Управлінням реклами Одеської міської ради, а не Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області. Проте, під час винесення оскаржуваного рішення відповідачем мав досліджуватись факт належного звернення із такою вимогою до позивача Управління реклами Одеської міської ради. Однак, доказів такого звернення (направлення на адресу позивача) відповідачем не надано. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вказані процедурні аспекти взагалі не досліджувалися та не встановлювалися відповідачем під час винесення оскаржуваного рішення.

Аналізуючи вищезазначену норму суд дійшов висновку, що саме неусунення вимог припису слугує підставою для звернення до територіальних органів Держпродспоживлужби для подальшого з'ясування обставин щодо наявності чи відсутності у діях розповсюджувача реклами ознак порушення законодавства про зовнішню рекламу. Зважаючи на те, що відповідачем такого Припису не направлялось, останній був позбавлений можливості їх усунути у зазначений у приписі строк. Більш того, як зазначає позивач, такі споруди були самостійно демонтовані, проте це ніяк не вплинуло на винесення оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд вважає, що склад правопорушення норм Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29.12.2003 року №2067, складає саме невиконання припису уповноваженого органу щодо усунення порушення цих правил, а не будь-яка невідповідність рекламної продукції.

Аналогічну правову позицію виражено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 14.06.2016 року по справі №811/595/13-а.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем надано змістовні та обґрунтовані пояснення по суті справи з посланням на письмові докази, а відповідачем не надано аргументованих пояснень на підтвердження власної правової позиції, які б спростували аргументи, наведені в обґрунтування правової позиції позивачем, суд дійшов висновку, що позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач під час подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок), що підтверджується квитанцією №32481474 від 31.05.2018 року (а.с. 9).

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність стягнення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (код ЄДРПОУ 40342996) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3(реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн.80 коп.).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (місцепроживання: 65039, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (місцезнаходження: 65042, м. Одеса, вул. 7-а Пересипська, 6; код ЄДРПОУ 40342996) про визнання протиправним та скасування рішення № 2 від 03.01.2018 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 2 від 03.01.2018 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (код ЄДРПОУ 40342996) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн.80 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 31.07.2018 року.

Суддя О.М. Тарасишина

.