Рішення № 75591121, 30.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2177/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.;

при секретарі - Любімовій О.Є.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2 (згідно ордеру та договору),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним та скасування рішення і про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 29.01.2018 року № 7511 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

- зобов'язати Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди роботи в Локомотивному депо Дебальцеве-пасажирське Державного підприємства "Донецька залізниця" з 02.08.1982 по 04.10.1982 роки - на посаді помічника машиніста електровоза і паровоза, з 12.01.1985 по 04.09.1985 роки - на посаді помічника машиніста електровоза, з 10.10.1986 по 01.10.1998 роки - на посаді помічника машиніста тепловоза і електровоза та з 02.10.1998 по 09.01.2011 роки - на посаді помічника машиніста електровоза;

- зобов'язати Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди навчання у Слов'янському технічному училищі № 56 за професією машиніста електровоза та паровоза - з 01.09.1980 по 19.07.1982 роки та у Краснолиманській технічній школі за професією машиніста електровоза і тепловоза - з 12.09.1985 по 03.10.1986 роки;

- зобов'язати Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 2 Розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 16 жовтня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Малиновського району м. Одеси як внутрішньо переміщена особа, зареєстрований та проживає за адресою: 65017, АДРЕСА_1.

31.10.2017 року позивач звернувся до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак, рішенням від 29.01.2018 року № 7511 відповідач відмовив в призначенні пенсії ОСОБА_1

Як зазначено в позовній заяві, ОСОБА_1 вважає вказане рішення відповідача від 29.01.2018 року № 7511 протиправним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

По-перше, з посиланням на положення п. «а» ст.55 Закону України «Про Пенсійне забезпечення» №1788, постанову Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення», ст.48 Кодексу законів про працю України, п. 1 Загальних положень Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, ОСОБА_1 вказує, що згідно записів у його трудовій книжці БТ-І № 7487432 він працював у Локомотивному депо Дебальцеве-пасажирське Донецької залізниці (з подальшим перейменуванням на Локомотивне депо Дебальцеве-пасажирське Державного підприємства «Донецька залізниця» з 02.08.1982 по 04.10.1982 роки - помічником машиніста електровоза і паровоза, з 12.01.1985 по 04.09.1985 роки - помічником машиніста електровоза, з 10.10.1986 по 01.10.1998 роки - помічником машиніста тепловоза і електровоза, з 02.10.1998 по 09.01.2011 роки - помічником машиніста електровоза. Загалом спеціальний стаж роботи позивача на зазначених посадах складає 25 років 28 днів. Посади помічника машиніста електровоза, паровоза і тепловоза передбачені Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 583.

Враховуючи викладене, як стверджує позивач, у нього є право на призначення пенсії за вислугу років згідно пункту «а» статті 55 Закону № 1788.

По-друге, позивач вказує, що всі необхідні записи в його трудовій книжці присутні та зроблені у відповідності до законодавства, а тому приписи пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України № 637 щодо необхідності надання уточнюючої довідки на позивача не розповсюджуються.

По-третє, у позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що на даний час Локомотивне депо Дебальцеве-пасажирське Донецької залізниці знаходиться на території м.Дебальцеве Донецької області, яке згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085 віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, тобто - на тимчасово неконтрольованій українською владою території. У зв'язку із чим, позивач не має можливості отримати на вказаному підприємстві уточнюючу довідку, оскільки побоюється за своє життя і здоров'я на час перетинання лінії розмежування та знаходження на тимчасово неконтрольованій українською владою території, у безпосередній близькості до місць ведення бойових дій. Неможливість надання уточнюючої довідки з підприємства, що знаходиться на непідконтрольній українській владі території, на думку позивача, не може позбавити його конституційного права на пільгове пенсійне забезпечення, зважаючи на наявність усіх необхідних записів у трудовій книжці.

По-четверте, позивач вважає безпідставним не зарахування відповідачем до його спеціального стажу періодів навчання у Слов'янському технічному училищі № 56 за професією машиніста електровоза та паровоза з 01.09.1980 по 19.07.1982 роки та у Краснолиманській технічній школі за професією машиніста електровоза і тепловоза з 12.09.1985 по 03.10.1986 роки.

З посиланням на приписи ст.ст. 3, 18, 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» позивач вказує, що періоди його навчання у Слов'янському технічному училищі № 56 за професією машиніста електровоза та паровоза з 01.09.1980 по 19.07.1982 роки та у Краснолиманській технічній школі за професією машиніста електровоза і тепловоза з 12.09.1985 по 03.10.1986 роки підтверджуються записами в трудовій книжці БТ-І № 7487432, дипломом серії А № 464000 від 19.07.1982 року та свідоцтвом від 06.10.1986 року № 557941. Враховуючи, що одразу ж після закінчення навчання в Слов'янському технічному училищі № 56 ОСОБА_1 був прийнятий у Локомотивне депо Дебальцеве-пасажирське Донецької залізниці на посаду помічника машиніста електровоза і паровоза, з цієї посади був звільнений у зв'язку з призовом на строкову службу у ЗС, та одразу ж після звільнення зі строкової служби був прийнятий у Локомотивне депо Дебальцеве-пасажирське Донецької залізниці на посаду помічника машиніста тепловоза і електровоза, та з цієї посади був направлений на навчання до Краснолиманської технічної школи за професією машиніста електровоза і тепловоза, а після її закінчення одразу ж був прийнятий у Локомотивне депо Дебальцеве-пасажирське Донецької залізниці на посаду помічника машиніста тепловоза і електровоза, періоди навчання позивача у Слов'янському технічному училищі № 56 за професією машиніста електровоза та паровоза з 01.09.1980 по 19.07.1982 роки та у Краснолиманській технічній школі за професією машиніста електровоза і тепловоза з 12.09.1985 по 03.10.1986 роки підлягають зарахуванню до його спеціального стажу при призначенні пенсії за вислугу років.

По-п'яте, у позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що відповідач згідно з приписами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, має право проводити перевірки поданих документів, а тому посилання відповідача на неможливість здійснити перевірку наданих документів, позивач вважає безпідставним.

По-шосте, позивач зазначає, що у нього не вимагались відповідачем додаткові документи та ніяких перевірок щодо наданих ним документів відповідач не здійснював. Також, позивач зазначає, що спірне рішення підписано особою, яка, на його думку, не має жодного відношення до оформлення рішення за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії.

Позивач стверджує, що на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах йому було повних 55 років, він мав страховий стаж 36 років 9 місяців 28 днів, в тому числі спеціальний стаж, з урахуванням періодів навчання за професією - 28 років 9 днів, що дає йому право на призначення пенсії за вислугу років згідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 Розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зважаючи на вищевикладене, а також, посилаючи на рішення Європейського Суду з прав людини, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 29.01.2018 року № 7511 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, зобов'язати відповідача зарахувати йому до спеціального стажу зазначені у позові періоди роботи та навчання і призначити йому пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 Розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 16 жовтня 2017 року.

Ухвалою суду від 10.05.2018 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

24 травня 2018 року за вх. №14708/18 через канцелярію суду від позивача до суду надійшла заява на виконання ухвали суду від 10.05.2018 року разом із доказами до неї.

Окрім того, 24.05.2018 року за вх. №14710/18 через канцелярію суду від позивача надійшла заява разом із індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 форми ОК-5 (з копією для відповідача).

Ухвалою суду від 29.05.2018 року судом:

- прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1;

- відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним та скасування рішення і про зобов'язання вчинити певні дії;

- вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України;

- встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Водночас, ухвалою суду від 29.05.2018 року судом задоволено клопотання позивача та витребувано з Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1.

15 червня 2018 року за вх. №16937/18 через канцелярію суду (у встановлений судом строк) від Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі надійшов відзив на позовну заяву з доказами направлення його копії на адресу позивача (а.с.76-81).

Так, у відзиві на позову заяву відповідач вказує, що вимоги, викладені в позовній заяві є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства з наступних підстав.

Як зазначено у відзиві, позивач 31.10.2017 року звернувся до Об'єднаного управління із заявою № 7511 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за розглядом якої, рішенням № 7511 від 29.01.2018 р. Об'єднаним управлінням позивачу відмовлено в призначені пенсії. До пільгового стажу позивача не зараховані періоди, зазначені в пільговій довідці № 14-1-19/724 від 26.10.2017 року. Як вказує відповідач, довідка № 14-1-19/724 від 26.10.2017 року, видана ПАТ "Українська залізниця" регіональна філія "Одеська залізниця" виробничий підрозділ Локомотивне депо Одеса - Сортувальна на підставі трудової книжки БТ-І № 7487432, яке не уповноважене на її видачу, так як позивач працював у Локомотивному депо Дебальцеве - пасажирське Донецької залізниці (з подальшим перейменуванням на Локомотивне депо Дебальцеве - пасажирське Державного підприємства "Донецька залізниця"). На день звернення, страховий стаж позивача становить 36 років 9 місяців, пільговий стаж 12 років, який обчислено на підставі даних про спецстаж в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Право на пенсію, як стверджує відповідач, позивач набуде після досягнення 60 років згідно ст.26 Закону №1058.

Також, у відзиві відповідач вказує, що Локомотивне депо Дебальцеве-пасажирське Донецької залізниці знаходиться в м. Дебальцеве Донецької області, яке згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Тобто, у Об'єднаного управління не має можливості здійснити перевірку первинних документів на підприємствах, що розташовані на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

Як стверджує відповідач, згідно записів у трудовій книжні позивача неможливо встановити важкі умови праці, зайнятість повний робочий день, характер виконуваної роботи. Також, довідка повинна містити інформацію про первинні документи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У відзиві також зазначається, що метою Порядку № 637 не є створення перешкод для реалізації позивачем права на отримання пенсії, оскільки органи Пенсійного фонду України переслідують законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії. Відповідач зазначає, що ОСОБА_4 не звертався до Об'єднаного управління із заявою щодо надання допомоги в отримані належним чином оформленої довідки. Водночас, як вказує відповідач, Об'єднане управління не позбавляє права позивача звернутися до підприємства та отримати належним чином оформлену довідку для призначення пенсії.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач вважає, що Об'єднане управління не порушувало прав позивача, а діяло на підставі і у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, у зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 в повному обсязі.

Разом із цим, 15.06.2018 року через канцелярію суду (у встановлений судом строк) від відповідача на виконання ухвали від 29.05.2018 року надійшли належним чином засвідчені матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.83-113).

25 червня 2018 року через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву з доказами направлення її копії на адресу відповідача (а.с.114-119), в якому ОСОБА_5 зазначає, що вказаний відзив на адміністративний позов за своїм змістом (на переконання позивача) є формальним переліком нормативно-правових актів та обставин, які не мають жодного відношення до предмету спору та суті позовних вимог.

Як вказує позивач, у відзиві на позовну заяву відповідач не мав права посилатися на те, що згідно записів у трудовій книжці неможливо встановити важкі умови праці, зайнятість повний робочий день, характер виконуваної роботи, оскільки ці обставин не були покладені в основу оскаржуваного рішення від 29.01.2018 року №7511 про відмову у призначенні пенсії позивачу за вислугу років.

Також, на думку позивача, на нього не розповсюджуються приписи постанови Кабінету Міністрів України № 637.

Щодо доводів, викладених у відзиві про те, що ОСОБА_1 не звертався до Об'єднаного управління із заявою щодо надання допомоги в отримані належним чином оформленої довідки, позивач вказує, що даний аргумент відповідача є безпідставним, оскільки Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено лише два види заяв, а саме: про призначення/перерахунок пенсії та про виплату пенсії. Будь-яким іншим нормативно-правовим актом форма заяви про надання допомоги в отриманні необхідних документів не встановлена.

Ухвалою суду від 06.07.2018 року судом задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, вирішено проводити розгляд справи №815/2177/18 у порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 23.07.2018 року о 14:00 год. у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14, зала судових засідань №10 (1-й поверх).

У судовому засіданні 23.07.2018 року позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив, у наданих під час розгляду справи у вступному слові усних поясненнях та зважаючи на подані до суду докази.

Представник відповідача у судове засідання 23.07.2018 року не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Станом на 23.07.2018 року з боку відповідача до суду не надходило заперечень на відповідь на відзив.

При цьому, 23.07.2018 року з боку відповідача засобами електронної пошти, після відкриття судового засідання та розпочату розгляду справи по суті, надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача, у якому також зазначено, що відзив на позовну заяву відповідач підтримує у повному обсязі та копію відповіді на відзив отримано ним 27.06.2018 року.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши надані у судовому засіданні під час вступного слова пояснення позивача та представника позивача, ознайомившись із заявами сторін по суті справі, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Згідно довідки від 10.01.2017 року №0000082777 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, м.Дебальцеве Донецької області узятий на облік як внутрішньо переміщена особа (а.с.95).

31 жовтня 2017 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі із заявою за №7511 «Про призначення/перерахунок пенсії», в якій просив призначити пенсію за вислугою років (а.с.91).

Разом із вказаною заявою ОСОБА_1 подано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документ про місце проживання (реєстрації) особи, НОМЕР_1, трудову книжку №464000, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідку №0000082777, заяву про спосіб виплати пенсії та фотокартку, про що складено відповідну розписку-повідомлення (а.с.91-зворотний бік).

29 січня 2018 року за результатами розгляду вищевказаної заяви позивача щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Малиновським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Одесі складено протокол №7511 від 29.01.2018 року (а.с.32) та прийнято рішення №7511 «Про відмову у призначення пенсії», яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії (а.с.28, 86).

Підставою для вказаної відмови, у рішенні відповідача №7511 від 29.01.2018 року зазначено наступне:

«…Згідно п. «а» ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п.2 р.ХV Закону право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 26 років 6 місяців, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців. До пільгового стажу роботи не зараховано періоди зазначені в пільговій довідці №14-1-19/724 від 26.10.2017 р. Дана довідка видана на підставі трудової книжки підприємством, яке не уповноважене на її видачу. Також не має можливості здійснити перевірку первинних документів на підприємствах, що розташовані на тимчасово непідконтрольній українській владі території та перереєструвались (не перереєструвались) на території, яка контролюється українською владою.

На день звернення страховий стаж ОСОБА_1, становить 36 років 9 місяців, пільговий стаж - 12 років, який обчислено на підставі даних про спецстаж в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Право па пенсію набуде після досягнення віку 60 років згідно ст. 26 Закону».

Також, у цьому рішенні зазначено, що відповідно до ст.105 Закону, застраховані особи та члени їх сімей мають право на оскарження дій (бездіяльності0 страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку.

Не погодившись із рішенням відповідача №7511 від 29.01.2018 року «Про відмову у призначення пенсії» позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Зі змісту оскаржуваного рішення №7511 від 29.01.2018 року вбачається, що підставою для відмови у призначенні пенсії слугувало те, що: довідка №14-1-19/724 від 26.10.2017 року видана на підставі трудової книжки підприємством, яке не уповноважене на її видачу; не має можливості здійснити перевірку первинних документів на підприємствах, що розташовані на тимчасово непідконтрольній українській владі території та перереєструвались (не перереєструвались) на території, яка контролюється українською владою.

З наданої до суду копії довідки ВП «Локомотивне депо Одеса-Сортувальна» про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії від 26.10.2107 року №14-1-19/724 (а.с.99) вбачається, що її видано ОСОБА_1 про те, що він працював повний робочий день в локомотивному депо Одеса-Сортувальна і за період з 02.08.1982 року по 03.10.1982 року, з 12.01.1985 року по 03.09.1985 року, з 10.10.1986 року по 01.10.1998 року, з 02.10.1998 року по 09.01.2011 року виконував роботи по керуванню тепловозом за професією, посадою: помічник машиніста тепловоза, машиніст тепловоза, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті, що передбачено пунктом «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вислугою років. У вказаній довідці зазначені періоди: з 02.08.1982 по 04.10.1982 - 00 р. 02 міс. 02 дн.; з 12.01.1985 по 04.09.1985 - 00 р. 07 міс. 22 дн.; з 10.10.1986 по 01.10.1998 - 11 р. 11 міс. 07 дн.; з 02.10.1998 по 09.01.2011 - 12 р. 03 міс. 07 дн.

Як вбачається з цієї довідки, її видано на підставі трудової книжки БТ-І №7487432 за бланком (формою) Додатку №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

В свою чергу, згідно записів з трудової книжки ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) серії БТ-І №7487432, яка видана 29.07.1982 року (а.с.34-35, 97-98), вбачається наступне:

- ОСОБА_1 у період з 01.09.2080 року по 19.07.1982 року навчався в Слов'янському технічному училищі №56. Вказаний запис внесений у трудову книжку на підставі диплому №464000, виданого Слов'янським технічним училищем 19.07.1982 року;

- ОСОБА_1 02.08.1982 року на підставі наказу начальника депо №347/ТЧ від 02.08.1982 року прийнятий на посаду машиніста електровоза, паровоза в Локомотивне депо Дебальцево-пасажирське Донецького ордену Леніна залізничної дороги; наявний відповідний штам установи (запис №1);

- ОСОБА_1 04.10.1982 року на підставі наказу начальника депо №505/ТЧ від 04.10.1982 року звільнений у зв'язку із призовом до лав Радянської армії згідно п.3 ст.36 КЗпП Української РС; наявна печатка установи (запис №2);

- ОСОБА_1 у період з 12.10.1984 року по 30.10.1984 проходив службу в Радянській армії (запис №3), який внесений на підставі військового квітка НОМЕР_3);

- ОСОБА_1 04.01.1985 року прийнятий на посаду дублера помічника машиніста електровоза в Локомотивне депо Дебальцево-пасажирське Донецького ордену Леніна, на підставі наказу начальника депо №21/ТЧ від 08.01.1985 року (запис №4);

- ОСОБА_1 12.01.1985 року на підставі наказу начальника депо №57/ТЧ від 11.01.1985 року переведений на посаду помічника машиніста електровоза (запис №5);

- ОСОБА_1 04.09.1985 року на підставі наказу начальника депо №681 від 04.09.1.985 року вивільнений від роботи в зв'язку із направленням на навчання в Краснолиманську дорожню технічну школу (запис №6), та міститься відповна печатка підприємства із підписом уповноваженої особи;

- ОСОБА_1 12.09.1985 року на підставі наказу начальника технікуму №56 від 25.09.1985року зарахований на курси машиністів електровозів, тепловозів Донецької ордена Леніна залізниці Краснолиманської дорожньої технічної школи (запис №7);

- ОСОБА_1 03.10.1986 року на підставі наказу начальника технікуму №60 від 03.10.1986 року відкомандирований на попереднє місце роботи по закінченню курсів (запис №8) та міститься печатка і підпис уповноваженої особи;

- ОСОБА_1 10.10.1985 року на підставі наказу №550/ТЧ-14 від 10.10.1986 року прийнятий по закінченню курсів машиністів на посаду помічника машиніста тепловоза, електровоза Локомотивного депо Дебальцево-пасажирське Донецького ордену Леніна залізниці (запис №9), міститься відповідний штам підприємства;

- ОСОБА_1 02.10.1998 року на підставі наказу начальника депо №332 від 02.10.1998 року переведений помічником машиніста електровоза (запис №10);

- 28.07.2006 року Локомотивне депо Дебальцеве-пасажирське Донецької залізниці перейменовано на Локомотивне депо Дебальцеве-пасажирське Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно наказу №509/Н від 28.07.2006 року (запис №11);

- ОСОБА_1 10.01.2011 року на підставі наказу №5/ос від 10.01.2011року переведений черговим локомотивного депо (основного) в цех експлуатації (запис №12);

- ОСОБА_1 09.10.2014 року на підставі наказу №240/ос від 09.10.2014 року звільнений у зв'язку із переведенням в локомотивне депо Одеса-Сортувальна за домовленістю між керівниками, п.5 ст .36 КЗпП України (запис №13), міститься печатка підприємства та підпис уповноваженої особи;

- ОСОБА_1 20.10.2014 року на підставі наказу №987/ос від 20.10.2014 року прийнятий на посаду чергового локомотивного депо (основного) Одеса-Сортувальна у зв'язку з переведенням з локомотивного депо Дебальцеве-пасажирське ДП «Донецька залізниця» (запис №14);

- на підставі наказу від 01.12.2015року №1/ос відокремлений структурний підрозділ «Локомотивне депо Одеса-Сортувальна» Одеської залізниці реорганізовано шляхом перетворення у виробничий підрозділ «Локомотивне депо Одеса-Сортувальна» Служби локомотивного господарства регіональної філії «Одеська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (запис №15).

Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано, зокрема, але не виключно, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року N 583, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 N 162, Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, Законом України "Про професійно-технічну освіту" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положеннями ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст.52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті.

Згідно п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року N 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, серед яких, в тому числі, машиністи і помічники машиністів паровозів і парових кранів на залізничному ходу, машиністи і помічники машиністів тепловозів, машиністи і помічники машиністів електровозів.

Отже, період роботи на посадах машиніста і помічника машиністів паровозів і парових кранів на залізничному ходу, машиніста і помічника машиністів тепловозів, машиніста і помічника машиністів електровозів, дають право особі на призначення пенсії за вислугою років.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 N 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 N252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 N 412), (надалі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Відповідно до п.2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виробляються арабськими цифрами (число і місяць двохзначними). Наприклад, якщо працівник прийнятий на роботу 5 січня 1984 р в графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938р.) записується: "1984.05.01", в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р .; "05.01.1984". Записи робляться акуратно, пір'яною чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Згідно з п.2.13 Інструкції №162 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то

цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються: для робітників - відповідно до найменування професій, зазначених в Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменування посад, зазначених в Єдиній номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу.

Відповідно до п.2.17 Інструкції №162 до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних

документів, в тому числі, такі записи:

а) про час служби у складі Збройних Сил СРСР та інших органах Комітету Державної Безпеки СРСР та МВС СРСР, де на тих, які проходять службу, поширюється

законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення із служби;

б) про час навчання у професійно-технічних та інших училищах, на курсах та у школах з підвищення кваліфікації, з перекваліфікації та підготовки кадрів.

Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції №162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений за згодою сторін», п.1 ст.29 КЗпП РСФСР".

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого

внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 N 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 N 252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 N 412, не застосовується.

Згідно п.2.1 Інструкції №58 трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

До трудової книжки вносяться: - відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; - відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; - відомості про нагородження і заохочення: про нагородження

державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; - відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Відповідно до п.2.3, п.2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.14, п.2.15 Інструкції №58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій"

Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Пунктами 2.26, 2.27 Інструкції №58 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Наприклад, «Звільнений в зв'язку з прогулом без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП України».

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Днем звільнення вважається останній день роботи.

Під час розгляду справи судом досліджено оригінал трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-І №7487432, яка видана 29.07.1982 року та встановлено, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача (прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення) у вищевказані періоди його роботи на вищезазначених підприємствах, із зазначенням підстав для внесення даних записів (відповідні накази) та проставленням штампів та печаток підприємств, де працював позивач.

Копії трудової книжки, які містяться в матеріалах справи відповідають оригіналу трудової книжки.

Суд зазначає, що наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вищевказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, здійснені із дотриманням Інструкцій №162 та №58.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.1993 р. № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в п. 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Відповідно до п. 20 цього Порядку визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Положеннями ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що за наявності у позивача належним чином оформленої трудової книжки із внесеннях усіх необхідних записів щодо роботи позивача, із дотриманням вимог щодо внесення таких записів, приписи п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, до позивача не мають застосовуватись.

При цьому, як пояснив позивач та його представник у судовому засіданні, довідка №14-1-19/724 від 26.10.2017 року, що видана на підставі трудової книжки позивача, яка слугувала підставою для прийняття спірного рішення, була отримана позивачем саме за рекомендацією відповідача.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що отримання такої довідки для позивача не було обов'язковим згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Суд зазначає, що метою цього Порядку не є створення формальних перешкод для реалізації права особи на отримання пенсії. І хоча, вимагаючи деякі документи (як то, уточнюючу довідку), органи Пенсійного фонду України переслідують в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, тим не менше, органи Пенсійного фонду України, виконуючи свої повноваження повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно з тим, щоб не створювати штучних та необґрунтованих перешкод для реалізації громадянам їх прав.

Стосовно посилання відповідача на те, що не має можливості здійснити перевірку первинних документів на підприємствах, що розташовані на тимчасово непідконтрольній українській владі території та перереєструвались (не перереєструвались) на території, яка контролюється українською владою, як на підставу спірного рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

В свою чергу, неможливість проведення такої перевірки не повинна ставить у залежність від неї особу, щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки така обставина, відповідно до законодавства не є підставою для відмови у призначенні пенсії.

Як встановлено судом, позивач є внутрішньо переміщеною особою згідно довідки від 10.01.2017 року, і на даний час проживає в м. Одесі та з жовтня 2014 року працює в Локомотивному депо Одеса-Сортувальна за переведенням з локомотивного депо «Дебальцеве-пасажирське» ДП «Донецька залізниця».

З огляду на вищевикладене, з урахуванням наведених приписів законодавства, суд вважає, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано не зараховано періоди роботи позивача до спеціального стажу з 02.08.1982 по 04.10.1982 роки - на посаді помічника машиніста електровоза, паровоза, з 12.01.1985 по 04.09.1985 роки - на посаді помічника машиніста електровоза, з 10.10.1986 по 01.10.1998 роки - на посаді помічника машиніста тепловоза, електровоза та з 02.10.1998 по 09.01.2011 роки - на посаді помічника машиніста електровоза в Локомотивному депо Дебальцеве-пасажирське Донецькій Ордера Леніна залізниці, в Локомотивному депо Дебальцеве-пасажирське Донецької залізниці, Локомотивному депо Дебальцеве-пасажирське Державного підприємства «Донецька залізниця», оскільки вони підтверджується належним чином здійсненими записами у трудовій книжці позивача.

Як вбачається з викладеного вище, Локомотивне депо Дебальцеве-пасажирське Донецької Ордера Леніна залізниці було перейменовано в Локомотивне депо Дебальцеве-пасажирське Донецької залізниці, яке в подальшому перейменовано на Локомотивне депо Дебальцеве-пасажирське Державного підприємства «Донецька залізниця».

Аналогічний підхід застосування зазначених норм права висловлений Верховним Судом України у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17, в якій зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, слід зазначити, що частиною 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з положеннями ст.82 Закону України «Про пенсійне забезпечення» документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

В свою чергу, позивачем було подано заяву 30.10.2017 року, а рішення прийнято відповідачем лише 29.01.2018 року. При цьому, в матеріалах пенсійної справи відсутні будь-які докази, що свідчать про продовження цього строку та з боку відповідача таких доказів до суду не надано.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 в частині визнання протиправним та скасування рішення Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 29.01.2018 року №7511 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років і зобов'язання Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 02.08.1982 по 04.10.1982 роки - на посаді помічника машиніста електровоза і паровоза, з 12.01.1985 по 04.09.1985 роки - на посаді помічника машиніста електровоза, з 10.10.1986 по 01.10.1998 роки - на посаді помічника машиніста тепловоза і електровоза та з 02.10.1998 по 09.01.2011 роки - на посаді помічника машиніста електровоза в Локомотивному депо Дебальцеве-пасажирське Донецькій Ордера Леніна Залізній дорозі (Локомотивному депо Дебальцеве-пасажирське Державного підприємства "Донецька залізниця") підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди навчання у Слов'янському технічному училищі № 56 за професією машиніста електровоза та паровоза - з 01.09.1980 по 19.07.1982 роки та у Краснолиманській технічній школі за професією машиніста електровоза і тепловоза - з 12.09.1985 по 03.10.1986 роки, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" від 10 лютого 1998 року №103/98-ВР, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, в тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує 3 місяців.

Аналіз вказаної норми дає підстави до висновку, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, в тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, за наявністю двох підстав: 1) у випадку, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу не перевищує 3 місяців; 3) особа зарахована на роботу за набутою професією.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 у період з 01.09.1980 року по 19.07.1982 року навчався в Слов'янському технічному училищі №56 за професією машиніст електровоза та паровоза, про що в трудову книжку позивача внесено відповідний запис на підставі диплому №464000, виданого Слов'янським технічним училищем 19.07.1982 року.

Судом досліджено оригінал відповідного диплому №464000, виданого 19.07.1982 року, копія якого міститься в матеріалах справи, який видано технічним училищем №56 м. Слов'янська позивачу, в тому що він 01.09.1980 року вступив до технічного училища №56 м. Словянська і 19.07.1982 року закінчив повний курс технічного училища за професією «Помічник машиніста електровоза та паровоза».

Суд зазначає, що з 02.08.1982 року на підставі наказу начальника депо №347/ТЧ від 02.08.1982 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду машиніста електропоїзда в Локомотивне депо Дебальцево-пасажирське Донецького ордену Леніна залізниці, тобто позивач був прийнятий на роботу на посаду машиніста електропоїзда менш як через два тижні після закінчення навчання.

Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 04.09.1985 року на підставі наказу начальника депо №681 від 04.09.1.985 року вивільнений від роботи в зв'язку із направленням на навчання в Краснолиманську дорожню технічну школу, 12.09.1985 року позивача на підставі наказу начальника технікуму №56 від 25.09.1985року зараховано на курси машиністів електровозів, тепловозів Донецької ордена Леніна залізничної дороги Краснолиманської дорожньої технічної школи, а 03.10.1986 року на підставі наказу начальника технікуму №60 від 03.10.1986 року позивач відкомандирований на попереднє місце роботи по закінченню курсів.

Менш як через тиждень після навчання, а саме, 10.10.1986 року позивач на підставі наказу №550/ТЧ-14 від 10.10.1986 року прийнятий по закінченню курсів машиністів на посаду помічника машиніста тепловоза електровоза Локомотивного депо Дебальцево-пасажирське Донецького ордену Леніна.

Таким чином, судом встановлено, що позивач працевлаштувався за спеціальністю після закінчення навчання менш ніж за три місяці, тобто відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" він має право на включення періоду навчання до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов'язання Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди навчання у Слов'янському технічному училищі № 56 за професією машиніста електровоза та паровоза - з 01.09.1980 по 19.07.1982 роки та у Краснолиманській технічній школі за професією машиніста електровоза і тепловоза - з 12.09.1985 по 03.10.1986 роки підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди навчання у технічному училищі № 56 м.Слов'янська за професією помічник машиніста електровоза та паровоза - з 01.09.1980 по 19.07.1982 роки та у Краснолиманській технічній школі за професією машиніста (помічника машиніста) електровоза і тепловоза - з 12.09.1985 по 03.10.1986 роки.

В той же час, вирішуючи вимоги позивача в частині зобов'язання Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 2 Розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 16 жовтня 2017 року, суд виходить з наступного.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, відповідні повноваження відповідача з призначення пенсії є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, оскільки відповідачем при прийняття спірного рішення від 29.01.2018 року № 7511 по суті не розглядалось питання щодо наявності підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно записів у його трудовій книжці, вимога позивача про зобов'язання Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 2 Розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 16 жовтня 2017 року є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень при прийнятті спірного рішення від 29.01.2018 року № 7511 безпідставно не зараховано до спеціального стажу позивача спірні періоди роботи та навчання, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача та зобов'язати Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.10.2017 року №7511 «Про призначення/перерахунок пенсії» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та з урахуванням висновків суду.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність прийнятого ним рішення, що оскаржується позивачем.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним та скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) згідно квитанції №18864684 від 05.05.2018 року за одну немайнову вимогу про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 29.01.2018 року №7511, оскільки інші дві вимоги позивача - є похідними вимогами.

Таким чином, оскільки вимога позивача про визнання протиправним та скасування спірного рішення судом задоволена, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України наявні підстави для стягнення з Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на користь позивача судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) сплаченого згідно квитанції №18864684 від 05.05.2018 року.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 243, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (пров. Вокзальний, буд., 4, м.Одеса, 65017) до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (вул. Прохоровська, буд.3, м.Одеса, 65007) про визнання протиправним та скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 29.01.2018 року № 7511 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов'язати Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 02.08.1982 по 04.10.1982 роки - на посаді помічника машиніста електровоза, паровоза, з 12.01.1985 по 04.09.1985 роки - на посаді помічника машиніста електровоза, з 10.10.1986 по 01.10.1998 роки - на посаді помічника машиніста тепловоза, електровоза та з 02.10.1998 по 09.01.2011 роки - на посаді помічника машиніста електровоза в Локомотивному депо Дебальцеве-пасажирське Донецькій Ордера Леніна залізниці, в Локомотивному депо Дебальцеве-пасажирське Донецької залізниці, Локомотивному депо Дебальцеве-пасажирське Державного підприємства «Донецька залізниця».

Зобов'язати Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди навчання у технічному училищі № 56 м. Слов'янська за професією помічник машиніста електровоза та паровоза - з 01.09.1980 по 19.07.1982 роки та у Краснолиманській технічній школі за професією машиніста (помічника машиніста) електровоза і тепловоза - з 12.09.1985 по 03.10.1986 роки.

Зобов'язати Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.10.2017 року №7511 «Про призначення/перерахунок пенсії» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41249156, адреса: вул. Прохоровська, буд.3, м.Одеса, 65007) за рахунок бюджетних асигнувань Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, адреса: пров. Вокзальний, буд., 4, м.Одеса, 65017) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок), сплачений згідно квитанції №18864684 від 05.05.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.07.2018 року.

Суддя О.М. Соколенко

.