Рішення № 75589516, 30.07.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2018 р. № 814/1147/18 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54003

до відповідача:Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправними та скасування наказу від 14.03.2018 № 226о/с, від 21.03.2018 № 258о/с, від 02.05.2018 № 129 о/с,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу № 226/ о/с від 14.03.2018, № 258 від 21.03.2018, № 129 від 02.05.2018, поновлення на посаді старшого інспектора аналітичної групи БПСП ОП «Миколаїв» ГУНП, стягнення середнього заробітка за час вимушеного прогулу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що хоча він і залишив на блокпосту зброю для зберігання іншим особам, але це було обумовлено інтересами служби та завдань по виявленню осіб, що можуть нести загрозу безпеці державі, тому в його діях відсутній склад дисциплінарного проступка. Позивач відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, оскільки для такого проходження були відсутні підстави: алкоголь він не вживав, а почервоніння очей могло бути наслідком декількодобового поспіль несіння служби. Позивач погоджується, що керував автомобілем не маючи при собі посвідчення водія .

Відповідач надав заперечення проти позову, просить відмовити у задоволенні позову, оскільки звільнення позивача відбулось відповідно до вимог чинного законодавства. Рішення про накладання дисциплінарних стягнень у вигляді оголошення про неповну посадову відповідність, а також звільнення з поліції прийнято з урахуванням дисциплінарних проступків, виявлених та задокументованих у відповідності до наказів МВС України обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що передували прийняттю управлінських рішень щодо накладання на позивача різних видів стягнень за чинення двох не пов'язаних між собою адміністративних стягнень.

Дослідив докази суд, суд дійшов висновку:

Позивач з 07.11.2015 проходив службу в Національній поліції України на посаді старшого інспектора аналітичної групи РПСП ОП «Миколаїв» ГУНП.

Наказом ГУНП в Миколаївській області № 226 о/с старшого інспектора аналітичної групи РПСП ОП « Миколаїв» ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_1 попереджено про неповну посадову відповідність.

У наказі зазначено, що « 06.01.2018 старший інспектор аналітичної групи БПСП ОП « Миколаїв» ГУНП в Миколаївській області капітан поліції ОСОБА_1, під час знаходження у відрядженні в Донецькій області в районі проведення антитерористичної операції та несення служби старшим наряду на блокпості, без дозволу керівництва, на прохання працівника ДФС України, самовільно, без дозволу керівництва, залишив місце несення служби та за кермом отриманого волонтерського автомобілю поїхав з пасажирами до м. Костянтинівка Донецької області у справах не пов'язаних з виконанням його службових обов'язків на території блокпосту, а також професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Також ОСОБА_1, відбувши до вказаного міста, у порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України щодо обов'язку берегти передану в користування вогнепальну зброю, Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, щодо обов'язку виконувати вимоги встановлені Інструкцією, забезпечення збереження зброї, здійснення постійного контролю за наявністю отриманої зброї та категоричної заборони залишати зброю без нагляду, автоматичну зброю АКС74У, з якою ніс службу, залишив без свого нагляду в приміщенні блокпосту.

У подальшому, після повернення з м. Костянтинівка на блокпост, позивач не доповів начальникові про правопорушення у службовій діяльності, не доповів керівництву про факт залишення ним місця несення служби, а також про допущення ним у м. Костянтинівка порушення Правил дорожнього руху».

Наказом ГУНП в Миколаївській області № 258/о/с від 21.03.2018 за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог ст.ст.1,7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, щодо обов'язку дотримуватись законодавства, неухильно виконувати вимоги статутів і наказів начальників, бути прикладом їм у зміцненні службової дисципліни, виявляти повагу до колег, ст.18 Закону України « Про Національну поліцію» щодо неухильного дотримання нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, професійного виконання своїх службових обов'язків, пп. а) п.2.1,п.2.5 Правил дорожнього руху України, ігнорування основних повноважень поліції, визначених ст.23 Закону України « Про Національну поліцію» щодо завдань здійснювати превентивну та профілактичну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, завдань визначених наказом ГУНП від 03.11.2016 № 1032 щодо здійснення заходів, направлених на попередження фактів протиправних дій з боку працівників поліції, що призвело до складання адміністративних матеріалів за правопорушення передбачене ч.1 ст.126 та ч.1 ст.130 КУ п АП, надання неправдивих відомостей, що вказує на неналежне ставлення до виконання службових обов'язків, на неналежний стан виконавської дисципліни, старшого інспектора аналітичної групи РПСН ОП «Миколаїв» ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України « Про Національну поліцію».

Позивач 06.01.2018 під час знаходження у відрядженні в Донецькій області в районі проведення антитерористичної операції , знаходячись поза місцем несення служби, близько о 23:35 в м. Костянтинівка Донецької області, біля будинку № 110 по вул. Олекси Тихого, був зупинений за кермом отриманого ним волонтерського автомобілю працівниками наряду СРПП Костянтинівського ВП ГУНП в Донецькій області.

На місці зупинки працівниками наряду було встановлено, що ОСОБА_1, недотримуючись пп. а) п.2.1 Правил дорожнього руху України щодо обов'язку водія мати при собі посвідчення на право управління транспортним засобом відповідної категорії, керував транспортним засобом не маючи при собі посвідчення водія. Крім того, працівниками вказаного наряду встановлено, що зазначений водій має ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, хитка хода. На пропозицію пройти в установленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» або в медичному закладі, ОСОБА_1, у присутності двох свідків, відмовився.

За порушення Правил дорожнього руху, а саме п.2.5 відносно позивача складено протокол за правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за порушення пп. а) п.2.1 винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ст.126 КУпАП.

Разом з тим, під час проведення службового розслідування за фактом дисциплінарного проступку, ОСОБА_1 умисно надав недостовірну інформацію щодо особи жіночої статі, що перебувала в салоні автомобіля, яким він керував, не сприяв встановленню усіх обставин подій, чим порушив ст.7 Дисциплінарного статуту щодо обов'язку у службовій діяльності бути чесною, виявляти повагу до колег по службі.

Дисциплінарний проступок позивача, за який застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідальність, полягає : 1) у залишенні без нагляду автоматичної зброї, що є порушенням пп.6 п.10 Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, N 70 від 01.02.2016, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України, якою передбачено, що категорично забороняється: залишати зброю без нагляду, а також передавати її іншим особам, 2) залишенні без дозволу керівництва місця несення служби, що є порушенням службової дисципліни, яка базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників (ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України), 3) неповідомлення начальника про правопорушення у службовій діяльності, чим порушив ст. 7 Дисциплінарного статуту, яким передбачено, що у разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові, оскільки опитуваний ОСОБА_2 вказав в ході службового розслідування, що ОСОБА_1 не доповів йому про факт залишення місця несення служби та допущення правил ПДР, а дізнався про вказану подію 09.01.2018 від інших працівників поліції.

В судовому засіданні позивач суду пояснив, що автомат залишив на блокпосту з метою безпечного керування транспортним засобом, додзвонитись ОСОБА_2 не міг, тому самостійно прийняв рішення обумовлене оперативною обстановкою. Після повернення на блокпост повідомив ОСОБА_2 про те, що залишав блокпост, а про те що відносно нього були складені протоколи про порушення ПДД не сказав.

Надані позивачем пояснення не спростовують встановлених в ході службового розслідування порушень вищезазначених норм Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, N 70 від 01.02.2016 та Дисциплінарного статуту, тому наказ № 226/ о/с від 14.03.2018 прийнято правомірно та скасуванню не підлягає.

Дисциплінарний проступок позивача, за який застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення , полягає у недотриманні транспортної дисципліни, а саме:

1)порушення п.2.1 Правил дорожнього руху, оскільки водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, п.2.5 ПДР за відмову у проходженні на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

2) порушення Правил дорожнього руху в частині керування автотранспортом у стані алкогольного сп'яніння, про що був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

3) надання неправдивих відомостей, які вказують на неналежне ставлення до виконання службових обов'язків, що є порушенням ст.7 Дисциплінарного статуту щодо обов'язку у службовій діяльності бути чесною.

Стосовно медогляду позивач надав суду пояснення, що він алкогольні напої не вживав, тому підстав для проходження мед огляду не було, тому що позивачу необхідно було повертатись на блокпост.

Суд не погоджується з позицією позивача стосовно того, що не було необхідності проходити медогляд, оскільки Правилами дорожнього руху(п.2.5) чітко передбачено, що водій на вимогу поліцейського повинен пройти медичний огляд, тому позивачу не належать такі повноваження щодо вирішення питання доцільності проходження медогляду. Стосовно порушення п.2.1 ПДР позивач погоджується, що при керуванні транспортним засобом у нього було відсутнє посвідчення на право керування транспортним засобом.

Відтак, порушення позивачем транспортної дисципліни підтверджується доказами та частково визнається позивачем.

Поліцейські, які зупинили транспортний засіб, яким керував позивач, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали пояснення в ході службового розслідування, що помітили у позивача ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та хитку ходу. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрито, в зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Ця постанова ні підтверджує факт скоєння позивачем правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КпАП, ні спростовує його.

Позивач в судовому засіданні суду пояснив, що алкогольні напої не вживав, а почервоніння очей обумовлено декількодобовим чергуванням. Допитані в судовому засіданні, як свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з якими позивач проходить службу пояснили суду, що не бачили позивача в стані алкогольного сп'яніння та не бачили, щоб він вживав алкогольні напої, характеризували його позитивно.

Факт керування позивачем транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння підтверджується тільки поясненнями працівників поліції, які зупинили транспортний засіб позивача.

Підставою для зупинення транспортного засобу позивача було те, що він рухався без ближнього світла, але самого протоколу стосовно цього порушення працівниками поліції не було складено. Крім того, після складання протоколів, позивач суду пояснив, що він продовжив керувати транспортним засобом.

Відтак, оцінив всі докази, суд дійшов висновку, що в ході розгляду справи не було підтверджено факт керування позивачем транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, оскільки відсутні результати медогляду та спеціальний засіб «Драгер» не застосовувався. Щодо надання ОСОБА_1 недостовірної інформації щодо особи жіночої статі, що перебувала в салоні автомобіля, що це була не Іванова, а інша жінка, то суд зазначає, що наказом № 80 від 16.01.2018 про призначення та проведення службового розслідування, метою якого було перевірка факта порушення позивачем правил дорожнього руху, а не його моральних якостей позивача.

Оглянуті в судовому засіданні відеофайли, надані відповідачем, низької якості- зняті в нічний час та без звуку, ідентифікувати осіб, які на цих відео зображені дуже складно, тому суд ніяким чином не може надати оцінку цьому доказу.

Відтак, суд не погоджується з тим, що позивач надав неправдиві відомості, чим порушив ст.7 Дисциплінарного статуту.

Згідно зі ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:

дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;

берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

З тих трьох порушень, за скоєння яких позивача звільнено зі служби, в судовому засіданні тільки знайшло відображення та підтверджено належними доказами порушення транспортної дисципліни, а саме пп.2.1, 2.5 ПДР, а також ст.18 Закону України « Про Національну поліцію» і ст.7 Дисциплінарного статуту, які зобов'язують неухильно дотримуватись нормативно-правових актів, а звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, то суд вважає, що це покарання є не співмірним та не пропорційним тому порушенню, яке допустив ОСОБА_1

Крім того враховуючи попередню поведінку позивача, часткове визнання своєї вини, за яких обставин були скоєні ці порушення, суд вважає за необхідне скасувати наказ № 258 від 21.03.2018.

Наказ № 129 від 02.05.2018 є похідним та реалізовує наказ № 258,тому суд вважає за необхідне його також скасувати та поновити позивача на посаді.

Відповідно до ст.235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Довідка про грошове утримання позивача свідчить, що середньоденне грошове забезпечення складає 366,15 грн.

Відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяця роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто передують дню звільнення працівника з роботи. Таким чином середньоденна заробітна плата позивача, розрахована відповідно до вищезазначеного порядку складає 11359,86 грн.

Позивача звільнили з роботи 02.05.2018 року. З 03.05.2018 року по 30.07.2018 року це час вимушеного прогулу, який складається з 63 робочих днів. Сума середнього заробітку, який належить стягнути з відповідача складає 23067,45 грн. ( 366,15 грн. х 63 дні), з яких 8055,30 грн. (366,15 грн. х 22 дні) середньомісячна сума за один місяць.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54003, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40108735) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 21.03.2018 № 258 о/с.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області по особовому складу від 02.05.2018 року № 129 о/с.

4. Поновити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54003, РНОКПП НОМЕР_1) на службі в поліції на посаді старшого інспектора аналітичної групи роти патрульної служби поліції особливого призначення «Миколаїв».

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54003, РНОКПП НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03.05.2018 року по 30.07.2018 року у сумі 15012,15 грн. (п'ятнадцять тисяч дванадцять гривень 15 коп.), без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню.

6. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54003, РНОКПП НОМЕР_1) середню заробітну плату за один місяць в розмірі 8055,30 гривень (вісім тисяч п'ятдесят п'ять гривень 30 коп.).

7. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 14.03.2018 року № 226 о/с відмовити.

8. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54003, РНОКПП НОМЕР_1) на службі в поліції на посаді старшого інспектора аналітичної групи роти патрульної служби поліції особливого призначення «Миколаїв» та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 8055,30 гривень підлягає негайному виконанню.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко