Рішення № 75589364, 30.07.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2018 р. № 814/1469/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 56600

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2017 № 8474-00, визнання відсутності податкового боргу в сумі 104073,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2017 р. № 8474-00 і визнання відсутності податкового боргу в сумі 104073,64 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що має у власності комплекс будівель і споруд маслоцеху, які не є об'єктом оподаткування згідно п.п. "є" п. 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Податкове повідомлення-рішення, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 р., скасоване судом.

16.07.2018 р. відповідач подав відзив на позов, де вказав, що від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільняються сільськогосподарські товаровиробники, яким позивач не є.

Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач є фізичною особою-підприємцем та займається виробництвом олії, для чого має у власності комплекс будівель та споруд маслоцеху по вул. Сонячна, 1 м. Нової Одеси Миколаївської області. Промисловий комплекс складається з цеху по виробництву масла, двох складів для насіння, зерносушарки, навісу та вагової, що підтверджується свідоцтвом про право власності та технічним паспортом зазначеного об'єкта.

01.06.2017 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 8474-00, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 р. у сумі 55244,02 грн.

Про вказане рішення позивач дізнався в травні 2018 р., коли отримав податкову вимогу від 07.05.2018 р. № 1361-00 на суму 104073,64 грн.

На адвокатський запит відповідач 18.05.2018 р. надав відповідь, в якій зазначив, що податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 104073,64 грн. складається з податку за 2015 р. (податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 р. № 29037-13) і за 2016 р. (податкове повідомлення-рішення від 01.06.2017 р. № 8474-00).

Суб'єкти та об'єкти, база оподаткування, пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначаються ст. 266 ПК України.

Так, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України).

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

У той же час, згідно абзацу "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

З аналізу вказаної норми можна встановити, що не є об'єктом оподаткування будь-які будівлі промисловості. Сполучник "зокрема" вказує на те, що перелік таких підприємств не є вичерпним.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 р. № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

Таким чином, до будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який у свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

У відзиві відповідач вказує, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, тому не звільняється ід сплати податку на підставі абзацу "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Однак позивач даний факт і не спростовує, а вважає, що є звільненим від сплати податку на підставі абзацу "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Суд враховує, що згідно ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Позивач має у власності комплекс будівель та споруд маслоцеху, що належить до будівель промисловості. Не має значення факт реєстрації цього майна на позивача як на фізичну особу, оскільки законодавством України не передбачена реєстрація права власності на фізичну особу-підприємця.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду правомірності податкового повідомлення-рішення від 01.06.2017 р. № 8474-00, що є підставою для задоволення позову в частині скасування вказаного рішення.

Суд враховує, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.02.2017 р. по справі № 814/1682/16 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 р. № 29037-13, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 р. Постанова суду набрала законної сили 22.06.2017 р.

У той же час, суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання відсутності податкового боргу в сумі 104073,64 грн не відповідає вимогам ч. 1 ст. 5 КАС України в частині обраного шляху захисту порушених прав. Вказана сума боргу визначена податковою вимогою від 07.05.2018 р. № 1361-00, яка позивачем не оскаржується. Таким чином, позовні вимоги в цій частині не належать задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 1040,74 грн, відтак стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 704,80 грн (сума, яку належало сплатити за оскарження податкового повідомлення-рішення від 01.06.2017 р. № 8474-00).

У судовому засіданні 17.07.2018 р. представник позивача подав заяву останнього від 16.07.2018 р. про судові витрати та їх розподіл, де зазначив про понесення позивачем судових витрат, окрім сплаченого судового збору, ще й на правову допомогу в сумі 7250,00 грн. На доказ понесення витрат на правову допомогу надано квитанцію до прибуткового касового ордера від 18.06.2018 р. № 1505/18/92671 на суму 7250,00 грн, розрахунок розміру витрат і опису робіт на таку ж суму та акт приймання-передачі наданих послуг від 17.07.2018 р.

Вказані докази суд вважає неналежними та недопустимими з огляду на таке:

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, передбаченому ст. 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно позиції Верхового Суду, викладеній у постанові від 15.05.2018 р. по справі № 821/1594/17, з набранням чинності з 15.12.2017 р. нової редакції КАС України та запровадженням положеннями цього Кодексу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вбачається доцільним приведення укладених договорів у відповідність до вимог діючого Кодексу адміністративного судочинства України та доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення".

Про необхідність ведення Книги обліку доходів та витрат зазначено також у Методичних рекомендаціях з оподаткування адвокатської діяльності, схвалених Національною асоціацією адвокатів України.

Позивачем не надано договір про надання правової допомоги, укладений із адвокатом ОСОБА_2 Крім того, суд звертає увагу на те, що наданий позивачем розрахунок розміру витрат і опису робіт, а також акт приймання-передачі наданих послуг не скріплені печаткою адвоката ОСОБА_2, хоча на квитанції до прибуткового касового ордера відбиток печатки наявний, що свідчить про те, що адвокат ОСОБА_2 є самозайнятою особою та до нього повинні застосовуватися норми ПК України (п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Позивач не надав суду доказів того, що адвокатом ОСОБА_2 належним чином ведеться Книга обліку доходів та витрат, а кошти в сумі 7250,00 грн відображені в Книзі, тобто оприбутковані.

Згідно ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Національною асоціацією адвокатів України 09.06.2017 р., порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи те, що наданими суду документами витрати на правничу допомогу позивач не підтвердив, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 2, 19, 134, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 01.06.2017 р. № 8474-00.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (ідентифікаційний код 39394277) судовий збір у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 30.07.2018 р.

Суддя Н.В. Лісовська