Рішення № 75589167, 05.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 року № 810/1416/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Сіренко Ю.П., за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Кшемінської Ю. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1. до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування пункт 4 наказу від 19.12.2017 №2289 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області" в частині попередження про неповну посадову відповідність начальника ІТТ №9 ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_1.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки службова дисципліна ним не порушувалась, а дисциплінарне стягнення застосовано незаконно.

Вказує, що саме позивачем було ініційовано повторну повну та об'єктивну перевірку щодо законності перебування арештованого ОСОБА_3 в ізоляторі тимчасового тримання (далі - ІТТ) після здійснення неповної перевірки та притягнення особи старшого чергового інспектора ОСОБА_10 до відповідальності, а також вживались заходи щодо незаконно звільненого ОСОБА_3

Відповідач позов не визнав, надав суду письмовий відзив, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивача притягнено до дисциплінарної відповідальності у відповідності до вимог чинного законодавства відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, оскільки відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23.12.2015 року N 901 -VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Зазначив, що у ході проведення службового розслідування було дотримано норми діючого законодавства. У відповідності до Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» при визначенні виду дисциплінарного стягнення враховувалися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи до вчинення нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Також Головним управлінням дотримано норми Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» стосовно того, що у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Відповідач вважає, що підстав для скасування оскаржуваного наказу не має.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавав відповідь на відзив. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Допитаний судом у якості свідка ОСОБА_4 повідомив суду, що у серпні 2017 року він працював на посаді начальника відділу організації діяльності Ізоляторів тимчасового тримання ГУ Національної поліції у Київській області.

Пояснив що у діяльності Ізолятора тимчасового тримання №9 у місті Тараща, яким керував ОСОБА_1, було виявлено ряд недоліків і тому мала ініціюватися перевірка його діяльності.

Вважає, що виявлені недоліки у роботі ІТТ №9 не мали тягнути для позивача такого жорсткого покарання.

Пояснив, що коли безпосередньо з ІТТ звільняли громадянина ОСОБА_3 позивач перебував у Києві на нараді, яку безпосередньо проводив свідок. Після повернення до Таращі позивач повідомив безпосереднє керівництво про ситуацію зі звільнення ОСОБА_3

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, показання свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 громадянин України, народився 28.05.1980, місце проживання: АДРЕСА_1, наказом №167-ОС від 15.04.2016 позивача призначено на посаду начальника ІТТ № 9 ГУНП України в Київській області.

Судом встановлено, що 06.09.2017 до ГУ НП в Київській області з прокуратури Київської області надійшла вказівка від 31.08.2017 вих.№16-751 вих-17, про усунення вимог Закону України «Про попереднє ув'язнення» та іншого законодавства, що регламентує діяльність ізоляторів тимчасового тримання.

У вказівці було зазначено, що місцевими прокурорами в діяльності діючих ІТТ упродовж поточного року виявлені грубі та систематичні порушення вимог КПК України, Кодексу цивільного захисту України, Законів України «Про попереднє ув'язнення» та «Про національну поліцію», а також інших нормативно-правових актів.

Зокрема, у ході перевірки діяльності ІТТ №9 ГУ, працівниками прокуратури області виявлені наступні недоліки:

- поміщені особи не ознайомлюються зі своїми правами та обов'язками, розпорядком дня та правилами внутрішнього розпорядку, про що свідчить відсутність відповідних розписок в особових справах;

- незважаючи на рекомендацію лікарів Таращанської ЦРЛ, щодо неможливості перебування в ІТТ адмінзатриманого ОСОБА_3 та видачею 18.08.2017 довідки про неможливість перебування в умовах ІТТ, останнього було звільнено лише через дві доби;

- виявлено, що 20.08.2017 відповідно до журналу камерного розміщення утримуваних, арештованого ОСОБА_5 поміщено до камери №9, але під час обходу встановлено, що останнього безпідставно переведено до камери №4.

26.09.2017 відповідно до наказу ГУ НП №1710 з метою перевірки інформації викладеної у вказівці, призначено проведення службового розслідування. За результатами проведеного розслідування було складено висновок, який був затверджений 04.10.2017 начальником ГУ НП в Київській області.

На підставі вказаного висновку Наказом ГУ Національної поліції в Київській області від 05.10.2017 р. №1780 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУ НП в Київській області» (пункт 1) за порушення службової дисципліни, яке виразилось у порушенні статей 7,8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства, а саме: статті 18 Закону України «Про національну поліцію», вимог пункту 18.21 та 18.22.3 Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 №60 дск, що виразилось у неналежному контролі за діями підлеглих, начальникові ІТТ №9 майору поліції ОСОБА_1 оголошено сувору догану.

Не погодившись з вказаним стягненням, позивач 24.10.2017 (вх.№7642) подав рапорт до ГУ НП в Київській області щодо неналежного проведення службового розслідування окремими працівниками Головного управління.

На підставі вказаного рапорту проведено службове розслідування за результатами було складено висновок, який був затверджений 28.11.2017 начальником ГУ НП в Київській області.

На підставі вказаного висновку винесено Наказ Головного управління від 19.12.2017 за №2289 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» яким зокрема:

- пункти 1 і 2 наказу Головного управління від 05.10.2017 №1780 скасовано та визнано такими, що втратили чинність (пункт 1);

- за порушення службової дисципліни, статей 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства та належного контролю за діями підлеглих, а саме: підпунктів 1, 2 пункту 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», підпункту 18.22.3 пункту 18.22 Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 № 60 дск, пункту 1, 2 розділу II, пункту 3 розділу III Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 26.01.2016 № 50, підпункту 3.10 пункту 3, пункту 5 Положення про Ізолятори тимчасового тримання ГУНП в Київській області, затвердженого наказом Головного управління від 26.08.2017 № 1003, що виразилося у неналежному контролі за діями підлеглих та роботою ізолятора тимчасового тримання, нерозробленні службової документації в системі професійного навчання, неналежній перевірці службових зошитів та якості їх ведення, неорганізації проведення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни підлеглими працівниками, невжитті невідкладних заходів щодо пошуку особи, яка відбувала адміністративне стягнення та була звільнена з ізолятора тимчасового тримання з порушенням вимог нормативних документів, начальника ІТТ № 9 ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 наказано попередити про неповну посадову відповідальність (пункт 4).

Позивач, не погодившись з п. 4 наказу №2289 від 19.12.2017 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати його.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному наказу суд зазначає наступне.

Правовий статус осіб, що проходять службу в органах внутрішніх справ, їх права та обов'язки визначено Законом України «Про національну поліцію».

Водночас, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно дотримання службової дисципліни, її сутність, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно з вимогами ст. 12 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Як вбачається з ст. 14 Дисциплінарного статуту, названою нормою визначено загальний порядок накладання дисциплінарних стягнень, яким, зокрема, передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, яким відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. Відповідно до діючих норм встановлюється тримісячний термін для оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Судом встановлено, що з наказом про попередження про неповну посадову відповідність позивача не ознайомлювали.

Про існування зазначеного наказу позивач дізнався від заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання ОСОБА_9, який переслав йому копію наказу на телефон позивача за допомогою програми Viber на початку січня 2018 року, а тому строк на його оскарження необхідно рахувати з січня 2018 року.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається що порушення позивачем вимог чинного законодавства, на думку відповідача, виразилось у наступному:

- у неналежному контролі за діями підлеглих та роботою ізолятора тимчасового тримання;

- нерозробленні службової документації в системі професійного навчання, неналежній перевірці службових зошитів та якості їх ведення;

- неорганізації проведення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни підлеглими працівниками;

- невжитті невідкладних заходів щодо пошуку особи, яка відбувала адміністративне стягнення та була звільнена з ізолятора тимчасового тримання з порушенням вимог нормативних документів.

Щодо неналежного контролю за діями підлеглих та роботою ізолятора тимчасового тримання.

Відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги п.п.18.22.3 п.18.22 Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 № 60 дск, яким визначено що начальники ІТТ, їх заступники - щоденно здійснюють контроль за організацією та несенням служби з охорони затриманих і взятих під варту осіб.

Судом встановлено, що 11.08.2017 року до ІТТ №9 поміщено ОСОБА_3 на якого за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком 12 діб.

Відповідно до довідки Рокитнянської ЦРЛ від 11.08.2017 (вих.1382), ОСОБА_3 на момент огляду лікарями був здоровий.

Відповідно до довідки виданої Таращанською ЦРЛ у ОСОБА_3 виявлено вегето-судинну дистонію по змішаному типу.

Крім того, у вказаній довідці зазначено, що останній може утримуватися в ізоляторі тимчасового тримання.

18.08.2017 згідно Журналу реєстрації виведення затриманих і взятих під варту осіб ОСОБА_3 було виведено для проведення медичного огляду в Таращанській ЦРЛ. Після проведення медичного огляду ОСОБА_3 поставлено діагноз: нейроциркулярна дистонія та вказано, що останній потребує амбулаторного лікування за місцем проживання.

У подальшому ОСОБА_1 особисто провів розмову з ОСОБА_3 щодо проходження ним лікування та продовженням відбування адміністративного арешту, на що останній вказав, що відмовляється від лікування та був доставлений до ІТТ №9

20.08.2017 під час чергування ОСОБА_7, знову поскаржився на стан свого здоров'я та повідомив, що може втратити свідомість.

З вказаної причини, ОСОБА_7 переглянув адміністративну справу ОСОБА_3 та помітив там медичну довідку в якій було зазначено, що останній може проходити лікування за місцем проживання.

У подальшому, на підставі вказаної довідки ОСОБА_7 звільнив ОСОБА_3 від відбування покарання.

На думку відповідача вказане порушення виразилось у тому, що 20.08.2017 року ОСОБА_3, який відбував адміністративний арешт, було протиправно звільнено з ІТТ.

Не надаючи правової оцінку вищевказаному вчинку працівника поліції ОСОБА_7 (який являється підлеглим позивача) суд зазначає, що 20.08.2017 року, в момент звільнення ОСОБА_3, позивач перебував у місті Києві на нараді і фізично не був присутній на робочому місці.

Безпосередньо звільнив ОСОБА_3, який у ІТТ відбував адміністративний арешт, не позивач, а його підлеглий ОСОБА_7 Про вказану подію позивач дізнався по телефону від ОСОБА_8 близько 18.00 20.08.2017 року. Жодних доказів які свідчать про те, що позивачем надавалась вказівка своєму підлеглому звільнити ОСОБА_3 відповідачем не надано.

Відповідно до ч.4 ст.26 Закону України «Про прокуратуру» письмові вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку та умов тримання осіб у місцях, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, а також письмові вказівки прокурора, надані іншим органам, що виконують судові рішення у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню.

У матеріалах справи наявна Вказівка про усунення вимог Закону України «Про попереднє ув'язнення» та іншого законодавства, що регламентує діяльність ізоляторів тимчасового тримання Прокуратури Київської області від 31.08.2017 направлена виконувачу обов'язків начальника Головного управління Національної поліції в Київській області в якій зазначалось, що: «згідно журналу реєстрації виведення затриманих і взятих під варту осіб 18.08.2017 ОСОБА_3 виведено на огляд до Таращанської центральної районної лікарні. В ході огляду даного ув'язненого лікарем встановлено попередній діагноз: «нейроциркулярна дистонія» та видано довідку від 18.06.2017, в якій зазначено, що ОСОБА_3 не може утримуватись в ізоляторі тимчасового тримання у зв'язку з хворобою.

Не зважаючи на це, в порушення вимог чинного законодавства ОСОБА_3 маючи захворювання, яке перешкоджало його подальшому утриманню в ІТТ, не був звільнений працівниками ІТТ №9 та утримувався там ще 2 доби (з 18.08.2017 по 20.08.2017) і був звільнений лише за декілька годин до приїзду працівників прокуратури області».

Відповідно до ст.26 Закону України «Про прокуратуру» є обов'язковими для працівників ізоляторів тимчасового тримання, в тому числі й для позивача та інших працівників ІТТ №9 ГУ Національної поліції в Київській області.

Вказані обставини не була врахована відповідачем при проведенні службового розслідування та при винесенні оскаржуваного рішення.

Щодо нерозроблення службової документації в системі професійного навчання, неналежній перевірці службових зошитів та якості їх ведення.

Відповідно до ст.72 Закону України «Про національну поліцію» професійне навчання поліцейських з складається в тому числі з службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.105 Закону України «Про національну поліцію» фінансування і матеріально-технічне забезпечення поліції здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом.

Всупереч зазначеної норми жодних Журналів для ведення працівників ІТТ №9, в тому числі Журналу обліку відвідування та успішності поліцейських зі службової підготовки протягом 2015-2017 років не отримували. Всі наявні Журнали, які ведуться в ІТТ №9 виготовлено власноручно.

Вказана обставина також не була врахована відповідачем при проведенні службового розсування та винесенні оскаржуваного рішення.

Щодо неорганізації проведення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни підлеглими працівниками.

Суд вважає, що висновки відповідача щодо того, що позивач, як начальник ІТТ № 9 не ініціював питання про притягнення ОСОБА_7 до відповідальності є необґрунтованими. Оскільки, відповідно до Положення про Ізолятори тимчасового тримання ГУ НП Київської області контроль за діяльністю ІТТ здійснює відділ діяльності ІТТ. Таким чином, позивач не міг сам провести перевірки підпорядкованого ІТТ № 9, оскільки є зацікавленою стороною.

Судом встановлено, що відразу після того, як позивач дізнався про проведення прокуратурою Київської області перевірки доповів начальнику відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання ГУ Національної Поліції в Київській області старшому лейтенанту ОСОБА_4 та роз'яснив факти, які виявлені у вигляді порушень щодо незаконного утримання ОСОБА_3 в ІТТ № 9 за станом його здоров'я. Після телефонної доповіді позивач отримав відповідь, що відділ організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання самостійно проведе відповідні перевірки при надходженні до них відповідного подання.

Саме позивачем було ініційовано повторну перевірку щодо законності перебування арештованого ОСОБА_3 в ІТТ після притягнення старшого чергового інспектора ОСОБА_10 до відповідальності.

За таких обставин суд вважає твердження відповідача про те , що позивачем не вжито заходів неорганізації проведення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни підлеглими працівниками є необґрунтованими.

Щодо невжиття невідкладних заходів щодо пошуку особи, яка відбувала адміністративне стягнення та була звільнена з ізолятора тимчасового тримання з порушенням вимог нормативних документів

Як вбачається з матеріалів справи 22.08.2017 року ОСОБА_1 видав наказ про повернення ОСОБА_3 до ІТТ для продовження відбування адміністративного арешту.

Надалі, ОСОБА_1 звернувся до Таращанського центру медико-санітарної допомоги з проханням надати офіційне роз'яснення медичної довідки №221 від 18.08.2017 яка була видана ОСОБА_3

Після отримання роз'яснення було встановлено, що адмінарештований ОСОБА_3 міг утримуватися в умовах ізолятора тимчасового тримання.

За таких обставин суд вважає, що твердження відповідача, про те, що позивач не вжив невідкладних заходів щодо пошуку особи, яка відбувала адміністративне стягнення та була звільнена з ізолятора тимчасового тримання з порушенням вимог нормативних документів

Підсумовуючи викладене суд зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Не дотримання хоча б одного з цих критеріїв тягнене за собою визнання рішення протиправним, та його скасування.

Зважаючи на викладене суд вважає, що оскаржуване рішення стосовно позивача не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), про що було вказано вище.

За таких обставин пункт 4 наказу від 19.12.2017 № 2289 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління Національної поліції в Київській області" в частині попередження про неповну посадову відповідність начальника ІТТ №9 ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу від 19.12.2017 № 2289 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління Національної поліції в Київській області" в частині попередження про неповну посадову відповідність начальника ІТТ №9 ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_1.

3. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 12 липня 2018 р.