Ухвала суду № 75588897, 17.07.2018, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/393/18

2/0187/199/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2018 р. смт Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Говорухи В.О., за участі секретаря судового засідання Догадайло М.В., розглянувши в загальному порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Курилівської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Петриківська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом, -

Встановив:

05.04.2018 ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до Курилівської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Петриківська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом.

В обгрунтування заявлених вимог Позивач посилається на те, що 17 червня 1999 року померла його бабуся ОСОБА_2. За життя вона залишила заповіт від 22 січня 1999 року, посвідчений державним нотаріусом Третьої дніпродзержинської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 2-75. Відповідно до заповіту все належне їй майно заповіла своєму онуку ОСОБА_1 Спадкове майно складається з житлового будинку, що розташований за адресою: вул. Миру, буд. 3 (бувша вул. Жданова, буд. 18) в смт Курилівка Петриківського району Дніпропетровської області. Ще за життя ОСОБА_2 на підставі рішення № 20 виконавчого комітету Царичанського району Ради депутатів трудящих від 17.01.1966 «Про відвід під індивідуальне будівництво земельної ділянки» було вирішено надати право індивідуального будівництва на земельній ділянці загальною площею 1200 кв. м. по вул. Жданова в смт Курилівка та зобов`язано отримати від тех. бюро всю технічну документацію на право побудови будинку на зазначеній земельній ділянці. Після її смерті відкрилась спадщина. 30.05.2017 він звернувся до державного нотаріуса з приводу належного оформлення спадкових прав на майно померлої бабусі. Проте нотаріус відмовив йому у вчиненні відповідної нотаріальної дії в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві, а саме свідоцтва про право власності. Правовстановлюючий документ у нього відсутній, оскільки за життя ОСОБА_2 не оформила право власності на вищезгаданий житловий будинок.

Враховуючи, що до нього, як спадкоємця за заповітом, перейшло право на успадкування житлового будинку, та яке він не має змоги оформити відповідно до вимог законодавства, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, змушений звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно за заповітом.

В судове засідання Позивач не з`явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, а розгляд справи проводити у його відсутності (а.с.48).

Представник відповідача – Курилівської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області в судове засідання також не з`явився, направивши до суду заяву, в якій просить суд розгляд справи проводити без участі їх представника, проти позову не заперечують (а.с.45).

Третя особа надала заяву про розгляд справи у відсутності їх представника (а.с.47).

Керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести судове засідання без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши та дослідивши усі надані по справі докази та давши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кожна сторона провина довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи питання належності ОСОБА_2 житлового будинку, що розташований за адресою: вул. Миру, буд. 3 (бувша вул. Жданова, буд. 18) в смт Курилівка Петриківського району Дніпропетровської області на час відкриття спадщини, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, відповідно до пунктів 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень діючого ЦК України цей кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року.

Згідно технічного паспорту, спірний будинок з господарськими будівлями був збудований у 1985 році (а.с. 29), тобто до введення в дію діючого ЦК України.

Відповідно до листа ОКП ''Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації'' в якому зазначено, що згідно даних інвентаризаційної справи відомості стосовно реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна за адресою: вул. Миру, буд. 3 в смт Курилівка Петриківського району Дніпропетровської області - відсутні. (а.с. 61).

Згідно копії Рішення № 20 виконавчого комітету Царичанської районної Ради депутатів трудящих від 17.01.1966 ''Про відвід під індивідуальне будівництво земельної ділянки'' ОСОБА_2 надано право індивідуального будівництва на земельній ділянці загальною площею 1200 кв. м. по вул. Жданова в смт Курилівка (а.с.21).

До матеріалів справи долучено ''Справу'' на забудівлю земельної ділянки загальною площею 1200 кв. м. сформована на ім’я ОСОБА_2, в якій мається Договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на право особистої власності, а також Генеральний план земельної ділянки виділеної під забудову по вул. Жданова в смт Курилівка, де індивідуальним забудовником значиться ОСОБА_2 та затверджений інженером-архітектором виконавчого комітету Царичанської районної Ради депутатів трудящих (а.с. 65-72).

Окрім цього, як доказ долучено копію Домової Книги, де зазначено список членів домогосподарства, а саме ОСОБА_2 (бабуся Позивача), що проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (перейменовано на вул. Миру, буд. 3) та відповідно до довідки виданою селищним головою Курилівської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області від 09.11.2017 №1081, де зазначено, що ОСОБА_2 була зареєстрована і проживала до дня смерті в с. Курилівка по вул. Миру, 18 (а.с. 23, 62-64).

Відповідно до ОСОБА_3 з рішення № 111 від 18.10.1989 ''Про перейменування вулиці та впорядкування нумерації житлових будинків'' перейменовано вулицю ''Жданова'' на вулицю ''Миру''; проведено впорядкування нумерації житлових будинків, які належать на праві особистої власності гр. ОСОБА_2 номер до впорядкування ''18'', новий ''3'' (а.с.24).

Згідно зі статтею 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року ''Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків'', що втратив чинність, на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1988 року № 8502-Х), кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності житловий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п’яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року ''Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року ''Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків'' визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних житлових будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Відповідно до положень ст.ст. 100, 101 ЦК України (1963 року), громадяни могли мати у власності житловий будинок. При цьому глава десята цього кодексу також не пов’язувала наявність такого права з його обов’язковою державною реєстрацією.

Відповідно до положень ст. 49 Закону України ''Про власність'', що діяв на час набуття ОСОБА_2 вищевказаного будинку, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Отже підставою виникнення у спадкодавця ОСОБА_2 права власності на спірний житловий будинок був сам факт створення (збудування) його з додержанням вимог зазначених правових актів, які не пов’язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації, тому право власності на вказаний житловий будинок було набуте спадкодавцем в порядку, який існував на час його будівництва.

Правовідносини, що є предметом спору за встановлених судом обставин регулюються Розділом VII ''Спадкове право'' Цивільного кодексу України УРСР 1963 року, оскільки спадщина відкрилася до 1 січня 2004 року.

Згідно ч.1 ст. 524 ЦК України (1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом .

З положень ст. 534 ЦК України (1963 року) вбачається, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його ( не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Судом не виявлено інших спадкоємців, які прийняли спадщину або мають право на її обов`язкову частку.

Згідно ст. 548 ЦК України (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК України (1963 року) спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня її відкриття він подав відповідну заяву про прийняття спадщини або вчинив дії, що свідчать про вступ у володіння або управління спадковим майном.

Судом встановлено, що 17.06.1999 померла ОСОБА_2, копія свідоцтва про смерть серія І-КИ № 265482 (а.с.19).

Таким чином, після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, що знаходиться за адресою: вул. Миру, буд. 3 (бувша Жданова, буд. 18) в смт Курилівка Петриківського району Дніпропетровської області.

Як вбачається із копії дублікату заповіту вчиненого 22 січня 1999 року та посвідченого державним нотаріусом Третьої дніпродзержинської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2-75 (реєстровий дублікату № 1-1615), ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, яким усе своє майно де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день смерті буде належати, і на що за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 (а.с.17).

Звернувшись із заявою про прийняття спадщини як спадкоємцю за заповітом, Позивачу постановою державного нотаріуса Петриківської державної нотаріальної контори від 30.05.2017 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлої ОСОБА_2, оскільки у спадкоємця відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок, які підтверджували б належність цього майна спадкодавцеві (а.с.16).

Згідно листа Петриківської державної нотаріальної контори від 10.05.2018 № 630/01-16, на майно ОСОБА_2, померлої 17.06.1999, який мешкала за адресою: Дніпропетровська область Петриківський район смт Курилівка вул. Жданова, буд. 18 (перейменовано на вул. Миру, буд. 3), заведена спадкова справа 179/1999 за заявою про прийняття спадщини за заповітом від 26.06.1999 від онука померлої – ОСОБА_1 Інших заяв не надходило. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с.53).

Отже, Позивач являється спадкоємцем за заповітом на майно померлої, інших спадкоємців немає, доказів в спростування даних обставин матеріали справи не містять.

Матеріали справи вказають на те, що після смерті ОСОБА_2 спадщину належним чином прийняв ОСОБА_1, оскільки заява про прийняття спадщини була подана ним до державної нотаріальної контори 26.06.1999. Зокрема, згідно Акту ''про проживання'' складеного депутатом Курилівської селищної ради ОСОБА_3 від 24.05.2018 встановлено, що ОСОБА_1 (онук померлої ОСОБА_2І.) дійсно по теперішній час проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто в будинку спадкодавця.

Враховуючи встановлені обставини та те, що Позивач не має іншої можливості захистити своє право на спадщину, зокрема через органи нотаріату, а тому суд вважає, що спадкове право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом задоволення позову.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду із позовом, сплатив судовий збір в повному обсязі. Між тим, суд не вбачає підстав стягнення з відповідача судового збору, оскільки Позивач просив не застосовувати положення ст. 141 ЦПК України щодо стягнення судового збору з відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 141, 223, 263, 265, 272, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд-

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), право власності на житловий будинок, що розташований на земельній ділянці за адресою: вул. Миру, буд. 3, смт Курилівка Петриківського району Дніпропетровської області та складається з: житлового будинку ''А-1'' загальною площею 59,6 кв.м., житловою - 37,4 кв.м.; ''а-1'' прибудови; ''Б-1'' літньої кухні; ''б-1'' тамбуру; ''Г-1'' підвалу зі входом; № 1свердловини; № 2 огорожі; № 3 хвіртки, в порядку спадкування за заповітом після померлої 17 червня 1999 року ОСОБА_2.

Судовий збір сплачено в повному обсязі та розподілу не підлягає.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петриківський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_4