Рішення № 75588785, 24.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2018 року № 810/2613/18

Київський окружний адміністративний суду, у складі судді Лисенко В.І.,

за участі: секретаря судового засідання Приходько Н.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Обертас Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ФОП ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.02.2018 № 0001004001 та № 0001014001.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами фактичної перевірки з питань додержання суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції, відповідачем протиправно прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.02.2018 №00010004001 та №0001014001. На думку позивача, встановлений перевіряючими особами факт зберігання 2 пачок тютюну для куріння кальяну без надання ціни та без марок акцизного податку на них, не є порушенням законодавства позивачем, оскільки виявлені пачки тютюну не належали йому, а були особистими речами іншої особи, тому не призначалися для реалізації. При цьому, приміщення, у якому було виявлено вищезазначений підакцизний товар передано позивачем у суборенду іншій особі, а тому ФОП ОСОБА_1 не має ніякого відношення до встановленого відповідачем правопорушення.

Відповідач проти позову заперечував, надав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що посадовими особами ГУ ДФС у Київській області у ході перевірки було встановлено факт зберігання тютюну для куріння кальяну, кожна по 50,00 грн "Serbetti", виробництва 09/2017 та 01/2017, які були без марок акцизного податку, а ціну на вказаний тютюн перевіряючим надано не було. Також, встановлено зберігання вищезазначених пачок тютюну в місці зберігання, що не внесено до Єдиного реєстру місць зберігання тютюнових виробів. Відповідач вважає, що вищезазначені обставини свідчать про те, що позивачем порушено вимоги статей 11 та 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а тому приймаючи податкові повідомлення-рішення, він діяв у межах, на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Ухвалою суду від 29.05.2018 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

У судове засідання, призначене на 24.07.2018 прибули позивач, представник позивача та представник відповідача. Позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі та просили задовольнити позовні вимоги, представник відповідача позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити.

Заслухавши сторін, допитавши свідків, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, а саме - Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, ОСОБА_1 з 02.02.2015 є фізичною особою-підприємцем (а.с. 4).

Як платник податків позивач перебуває на обліку у Бориспільській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Видами діяльності ФОП ОСОБА_1 відповідно до економічних класифікаторів є:

- код КВЕД 10.72 Виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання (основний);

- код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;

- код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування;

- код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідно до Витягу №1510283400566 з реєстру платників Єдиного податку, позивач 01.03.2015 перейшов на спрощену систему оподаткування, належить до 2 групи платника єдиного податку без реєстрації ПДВ (а.с.10).

На підставі договору оренди нерухомого майна від 01.12.2016, громадянка України ОСОБА_1 прийняла в оренду магазин загальною площею 57,8 кв.м. та відкриту площадку загальною площею 54,08 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до наказу ГУ ДФС у Київській області від 30.01.2018 №184, на підставі направлень від 01.02.2018 №39 та від 01.02.2018 №40, посадовими особами відповідача проведена перевірка кафе, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належить суб`єкту господарювання ФОП ОСОБА_1

За результатами перевірки контролюючим органом оформлено Акт (довідка) про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції від 01.02.2018 №20/10-86-40/НОМЕР_3 (а.с.36-39).

Згідно із пунктом 13 Акта перевірки, перевіркою встановлено: "факт зберігання 2 пачок тютюна для куріння кальяну кожна по 50,00 грн, "Serbetli", виробництва "Serbetli Gida", дата виробництва 09/2017 та 01/2017, ціну на вказаний тютюн не надано, без марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги статті 11 Закону України №481/95-ВР від 19.12.95р.

Також, встановлено факт зберігання 2 пачок (вказаного вище тютюнового виробу, а саме тютюн для куріння кальяну "Serbetli) в місці зберігання, що не внесено до Єдиного реєстру місць зберігання тютюнових виробів, чим порушено вимоги статті 15 Закону України №481/95-ВР від 19.12.95р.

Під час перевірки проводилась фотофіксація."

У зауваженнях до Акта перевірки позивачем зазначено: "Табачний виріб знаходився на місці для особистого використання, а не для реалізації."

У подальшому, на підставі Акта перевірки від 01.02.2018 №20/10-86-40/НОМЕР_3, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 14.02.2018 №0001014001, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 17000,00 грн, за платежем Адмініністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну;

від 14.02.2018 №0001004001, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 17000,00 грн, за платежем Адмініністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну.

Надалі, відповідачем було складено протокол від 15.03.2018 №11 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 164-5 Кодексу України про адміністративне правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.17).

Зазначений протокол про адміністративне порушення було оскаржено позивачем до Бориспільського міськрайонного суду Київської області, який постановою від 06.04.2018 у справі №359/2258/17 закрив провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, у зв`язку із відсутністю у її діях події та складу адміністративного правопорушення (а.с.18-20).

Постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області мотивована тим, що частина перша статті 164-5 КУпАП передбачає спеціального суб`єкта правопорушення, - посадову особу підприємств-виробників, імпортера і продавця, жодним з яких не є ФОП ОСОБА_1, оскільки знайдені перевіряючими особами 2 пачки тютюну для куріння кальяну належали ОСОБА_5

У цьому контексті, судом встановлено, що між позивачем (Орендар) та ОСОБА_5 (Суборендар) було укладено договір суборенди нерухомого майна від 05.01.2018, у відповідності до якого Орендар передає Суборендарю у тимчасове користування об`єкт оренди - нежитлове приміщення 57,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У ході розгляду судової справи ОСОБА_5 було допитано в якості свідка. Він пояснив, що з січня 2018 року користується частиною приміщенням позивача на підставі договору суборенди. На момент податкової перевірки, ним проводились будівельні роботи з облаштування приміщення (фарбування стін, завезення меблів), а заклад ще не працював. Зазначив, що 2 пачки тютюну для куріння кальяну, які були знайдені перевіряючими, належали особисто йому та не були призначені для продажу, так як заклад ще не функціонував, при цьому приміщення знято ним у суборенду з метою відкриття кальян-бару.

Звернув увагу, на те, що з 05.04.2018 має ліцензію серії НОМЕР_4 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами (а.с. 66).

Отже, позивач вважає, що прийняті відповідачем податкові - повідомлення рішення не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та прийняті супереч його вимогам, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон №481/95-ВР).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону №481/95-ВР, маркування тютюнових виробів, які реалізуються в Україні, здійснюється таким чином: на кожній одиниці тютюнової продукції (сигареті, цигарці тощо) вказується власна назва виробу. На кожній пачці, коробці або сувенірній коробці вказується: найменування суб'єкта господарювання-виробника або тютюнової компанії; загальна та власна назви; наявність фільтруючого мундштука; кількість одиниць у пачці, коробці чи в сувенірній коробці; відомості щодо вмісту смоли та нікотину в диму однієї сигарети (щодо сигарет), які наносяться на зовнішню поверхню однієї меншої сторони упаковки тютюнових виробів і займають не менше 15 відсотків площі цієї сторони; медичні попередження, які наносяться відповідно до вимог, зазначених у цій частині статті; позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України); штриховий код. На упаковці (за виключенням прозорих обгорток), в якій вироби знаходяться в пачках або коробках, вказується: загальна та власна назви виробу; кількість одиниць продукції в упаковці; медичні попередження, які наносяться відповідно до вимог, зазначених у цій частині статті; штриховий код.

Частиною першою статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

У відповідності до частини першої статті 17 Закону №481/95-ВР, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Аналізуючи приписи вищезазначеного закону, суд зазначає, що Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" покликаний контролювати відносини щодо виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі певних категорій підакцизних товарів. При цьому, законодавець пов`язує обов`язковість процедури маркування тютюнових виробів з їх реалізацією, що є логічним, оскільки марка акцизного податку є спеціальним знаком, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби, наявність якої на цих товарах підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізацію на території України цих виробів.

Окрім того, норма права зазначеного закону, якою регулюється відповідальність за його порушення (частина перша статті 17), побудована таким чином, що її гіпотезою передбачено конкретні дії суб`єкта порушення, у разі вчинення яких він притягається до відповідальності. Тобто, застосування цієї статті можливе лише за умови порушення норм цього Закону шляхом виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Отже, особа (фізична або юридична) може бути притягнута до відповідальності за порушення законодавства у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції виключно за умови виробництва такої продукції або її реалізації.

Відтак, у даному випадку, дії позивача є порушенням законодавства лише за умови реалізації ним 2 пачок тютюна для куріння кальяну.

Податковим кодексом України ( пп.14.1.202 п. 14.1 ст.14) закріплено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Визначення поняття "продаж (реалізація)" також міститься у пункті дев`ятому статті 1 Закону України "Про ціни та ціноутворення", відповідно до якого продаж (реалізація) - господарська операція, під час якої здійснюється обмін товару на виражений у грошовій формі еквівалент або інший вид компенсації його вартості.

При цьому, вказана норма узгоджена з пунктом двадцятим статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів", де реалізація - це реалізація - діяльність суб'єктів господарювання з продажу товарів (робіт, послуг).

Одночасно, суд зазначає, що єдиним підтвердженням реалізації підакцизних товарів є розрахункові документи (фіскальні чеки).

Обставини справи свідчать про те, що посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області, у ході фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 було встановлено факт зберігання 2 пачок тютюну для кальяну.

Як убачається з матеріалів справи та пояснень позивача, вказаний тютюн було знайдено на барній стійці у суміжному з кав`ярнею позивача приміщенням, тому ФОП ОСОБА_1 стверджує, що не мала відношення до виявленого тютюну.

Так, у судовому засіданні позивач пояснив, що не займається продажем алкогольними напоями та тютюновими виробами та відповідно не має такої ліцензії, а приміщення у якому було знайдено підакцизні товари, ФОП ОСОБА_1 здає в суборенду громадянину ОСОБА_5

У судовому засіданні, допитаний у якості свідка перевіряючий ОСОБА_6 зазначив, що за наявними відомостями, все приміщення за адресою - АДРЕСА_1 орендується ФОП ОСОБА_1, а жодної інформації про суборенду частини приміщення за вказаною адресою перевіряючим не надавалось, тому перевірявся весь об`єкт нерухомості. Зазначив, що у тій частині приміщення, на території якої виявлено 2 пачки тютюну, не було відвідувачів, а присутнім був лише ОСОБА_5 А тому, у випадку надання позивачем пояснень щодо передачі даного приміщення у суборенду, преревіряючими не було б прийнято оскаржувані податкові- повідомлення рішення.

На запитання суду щодо причин ненадання перевіряючим пояснень та документів з приводу передачі частини приміщення в суборенду, позивач зазначила, що є юридично необізнаною та не орієнтується у правових нюансах договірних відносин, а тому думала, що у зв`язку із тим, що вона є орендарем всього приміщення, відповідальною особою є саме вона.

З`ясовуючи вказані обставини, суд зазначає, що матеріали справи містять договір суборенди від 05.01.2018 (а.с. 88-91) та від 05.03.2018 (а.с. 67-71), що підтверджує дії позивача з передачі частини орендованого ним приміщення в суборенду.

При цьому, вказана обставина, як вже було зазначено, підтверджується показаннями свідка - ОСОБА_5, яким було зазначено, що останній дійсно був суборендарем частини приміщення позивача, та на момент перевірки здійснював ремонтні роботи для подальшої діяльності кафе бару "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Беручи до уваги вищенаведене, враховуючи вимоги законодавства, суд вважає, що висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем законодавства у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції не мають жодного належного доказу такого порушення, а побудовані лише на некомпетентних посиланням перевіряючих на норми права, які у силу вищеописаних обставин та приписів законодавства, не можуть бути застосовані до позивача.

Так, Податковим органом не було доведено факту реалізації ФОП ОСОБА_1 двох пачок тютюну для куріння кальяну "Serbetti", у рамках якого їх зберігання без акцизних марок та ціни є порушенням законодавства позивачем, оскільки матеріали справи не містять фіскального чеку або будь-якого іншого розрахункового документа, який би свідчив про реалізацію (продаж) позивачем виявленого тютюну, позаяк відповідачем навіть не приділялась увага встановленню події реалізації, що є явним не усвідомленням та помилковим тлумаченням норм права, що призвело до протиправного їх застосування, чим порушено законні права та інтереси позивача.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 14.02.2018 №0001004001 прийняте у супереч вимогам законодавства, а тому підлягає скасуванню.

За результатами проведеної фактичної перевірки, відповідачем також прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.02.2018 №0001014001, яким встановлено порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Так, з Акта перевірки від 01.02.2018 №20/10-86-40/НОМЕР_3 убачається, що перевіряючи особами встановлено факт зберіганнями 2 пачок тютюну для куріння кальяну "Serbetti" у місці зберігання, яке не віднесено до Єдиного реєстру місць зберігання тютнових виробів.

Суд зазначає, що не погоджується із зазначеним, пояснюючи це наступним.

У відповідності до абзацу 16 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Згідно із Наказом державної податкової адміністрації України від 07.09.2009 №489, ким затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, Єдиний державний реєстр місць зберігання - це перелік місць, що використовуються для зберігання

спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

До Єдиного реєстру вносяться:

- відомості про заявника - ідентифікаційний код (номер), найменування (прізвище, ім'я, по батькові), місцезнаходження або місце проживання (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), серія та номер ліцензії, виданої заявнику на відповідний вид діяльності;

- відомості про місце зберігання - місцезнаходження (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), площа місця зберігання (місткість місця зберігання спирту), вид продукції, що зберігається;

- дата включення місця зберігання до Єдиного реєстру;

- серія, номер та дата видачі довідки про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру;

- підстави та дата виключення місця зберігання з Єдиного реєстру.

Дослідження вищевказаних приписів свідчить про те, що Єдиний державний реєстр місць зберігань є реєстром до якого виробники та продавці підакцизних товарів вносять відомості про відведенні місця для зберігання свого товару. Тобто, зберіганню у конкретному відведеному місці підлягають лише підакцизні товари, які призначені для збуту (реалізації).

Беручи до уваги обставини щодо відсутності факту реалізації позивачем тютюнових виробів, встановлені судом вище, та ту обставину, що у позивача відсутня ліцензія на відповідний вид діяльності, що у сукупності свідчить про те, що ФОП ОСОБА_4 не провадить діяльність з роздрібної торгівлі тютновими виробами, в останньої відсутній обов`язок щодо внесення будь яких відомостей до Єдиного державного реєстру місць зберігань.

А тому, податкове повідомлення рішення від 14.02.2018 №0001014001 є безпідставним та підлягає скасуванню.

До того ж, суд звертає увагу відповідача на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення містять посилання на порушення позивачем строку розрахунку у сфері зовнішньо-економічної діяльності. При цьому, в Акті перевірки відсутня інформація щодо встановлення перевіряючими такого порушення.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та вмотивованість позовних вимог, тому адміністративний позов вважає таким, що підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 22.05.2018 (а.с. 2).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 14.02.2018 №0001004001, яким до ОСОБА_1, на підставі статті 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) - 17 000,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 14.02.2018 №0001014001, яким до ОСОБА_1, на підставі статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) - 17 000,00 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ПН НОМЕР_3) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДОПОУ 39393260) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 30 липня 2018 р.