Рішення № 75588663, 25.07.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/963/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шевчику Ю.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Сахарчука А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2018 року №0261311303.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати єдиного податку за 2015- 2018 роки якою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 в результаті порушення п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України, несвоєчасно сплачено єдиний податок в сумі 142 477,15 грн., за результатами якої складено акт від 19.04.2018 року №6283/03-20-13-03-13/НОМЕР_1.

За розглядом матеріалів перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.05.2018 року №0261311303 на суму 28 495,43 грн. (20% штрафної санкції від суми грошового зобов'язання з єдиного податку).

Позивач вважає необґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, оскільки його вини чи умислу по несплаті узгоджених сум єдиного податку за 2016 рік немає. Беручи до уваги, що суми податку зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове його визначення не є достатньою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК України строк та, відповідно, і для застосування пункту 126.1. ст.126 ПК України по нарахуванню штрафних санкцій.

З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2018 року №0261311303.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі. Вказав, що залишок несплаченої позивачем суми становив 41 733,57 грн. з суми яку вказала податкова в рішенні 142 477,15 грн., тому на його думку з цієї суми податкова мала право нарахувати 20% штрафної санкції від суми грошового зобов'язання з єдиного податку 41 733,57 грн., що становить 8 346,60 грн. А відтак, в цій частині погоджується з позицією відповідача про нарахування штрафної санкції.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати єдиного податку за 2015- 2018 роки якою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 в результаті порушення п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України, несвоєчасно сплачено єдиний податок в сумі 142 477,15 грн., за результатами якої складено акт від 19.04.2018 року №6283/03-20-13-03-13/НОМЕР_1.

За розглядом матеріалів перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.05.2018 року №0261311303 на суму 28 495,43 грн. (20% штрафної санкції від суми грошового зобов'язання з єдиного податку).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 49.1, 49.3 ст.49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного звязку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.295.3 ст.295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Як свідчать матеріали справи та встановлено в судовому засіданні, згідно податкової декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3 за три квартали 2016 року задекларував до сплати 158 558,07 грн.

Так, згідно податкової декларації за перший квартал 2016 року №9070095291, від 05.05.2016 року позивачем самостійно задекларовано суму єдиного податку 27 237,37 грн. з терміном оплати податку до 20.05.2016 року.

Дану суму податку ним було сплачено вчасно та в повному обсязі 18.05.2016 року на бюджетний рахунок Луцької ОДПІ №37199204010318, згідно виписки банку із призначенням платежу - «Єдиний податок на підприємницьку діяльність». При сплаті податку було допущено помилку в рахунку платежу (не відповідний бюджетний рахунок).

Згідно податкової декларації за другий квартал 2016 року від 03.08.2016 року за №9135945715 позивачем задекларовано суму єдиного податку 48 613,82 грн. зі строком оплати - до 19.08.2016 року.

Дану суму податку було сплачено вчасно та в повному обсязі 18.08.2016 року на бюджетний рахунок Луцької ОДПІ №37199204010318, згідно виписки банку із призначенням платежу - «Єдиний податок на підприємницьку діяльність». При сплаті податку було допущено помилку в рахунку призначення платежу (не відповідний бюджетний рахунок).

Згідно податкової декларації за третій квартал 2016 року №9202332560 від 27.10.2016 року ним задекларовано суму єдиного податку 82 706,88 грн. з терміном оплати - до 19.11.2016 року. Позивачем уточнено суму єдиного податку за третій квартал 2015 року в сторону зменшення суми єдиного податку в розмірі 5 658,91 грн., згідно поданої уточнюючої податкової декларації від 31.10.2016 року за №1600049800. Зменшення суми єдиного податку за III квартал 2015 року становить 5 658,91 грн. Дану суму Луцькою ОДПІ віднесено як до переплати суми єдиного податку.?

Суму єдиного податку за третій квартал 2016 року сплачено частково в розмірі 35 314,40 грн. 10.11.2016 року на відповідний бюджетний рахунок №31412699700002, згідно виписки банку. Залишок несплаченої суми становив 41 733,57 грн., дана обставина також підтверджується поясненнями представника позивача в судовому засіданні.

Статтею 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

При виявленні помилки щодо зарахування коштів на загальну суму 75 851,19 грн. на невідповідний бюджетний рахунок Луцької ОДПІ, позивачем - 19.12.2016 року подано заяву про повернення помилково сплачених коштів на невідповідний бюджетний рахунок. Дану заяву розглянуто Луцькою ОДПІ та задоволено, кошти в сумі 49 900 грн. повернуто 27.12.2016 року (фактично зараховано 28.12.2016 р.), а 25 951,19 грн. - 06.01.2017 року (фактично зараховано 10.01.2017 р.).

Суму коштів єдиного податку за три квартали 2016 року ФОП ОСОБА_3 доплачено:

50 000 грн. - сплачено 19.12.2016 року на відповідний бюджетний рахунок Луцької ОДПІ №31412699700002;

49 900грн. - сплачено 28.12. 2016 року на відповідний бюджетний рахунок Луцької ОДПІ №31412699700002;

18 000 грн. сплачено 10.01.2017 року на відповідний бюджетний рахунок Луцької ОДПІ №31412699700002.

Всього, позивачем сплачено суму єдиного податку за три квартали 2016 року на загальну 153 214,40 грн. Дану суму податку було сплачено із врахуванням переплати податку та нарахованої Луцькою ОДПІ пені в сумі 1 077,19 грн.

Факт сплати позивачем єдиного податку на невідповідний рахунок, факт повернення податковим органом коштів та сплата єдиного податку на відповідний бюджетний рахунок сторонами не заперечується.

Статтею 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. При цьому, специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується органом державної податкової служби на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно із частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Отже, аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету; податки і збори визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Таким чином, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом, суму єдиного податку за третій квартал 2016 року сплачено частково в розмірі 35 314,40 грн. 10.11.2016 року на відповідний бюджетний рахунок №31412699700002, згідно виписки банку. Проте залишок несплаченої суми становив 41 733,57 грн., дана обставина підтверджується поясненнями представника позивача в судовому засіданні. Таким чином з цієї суми відповідач мав право нарахувати 20% штрафної санкції від суми грошового зобов'язання з єдиного податку 41 733,57 грн., що становить 8 346,60 грн.

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, що штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування), а не у випадку помилково сплачених сум на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.

Суд дійшов висновку, що позивач виконав вимоги Податкового кодексу України та сплатив самостійно визначене податкове зобов'язання у 10-ти денний строк, який обраховується з остатнього дня відповідно граничного строку, передбаченого вказаним Кодексом для подання податкової декларації.

Суд зауважує, що в ході розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги в частині протиправності податкового повідомлення-рішення в частині нарахування штрафу у сумі 20 148,83 грн., в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. Фактично доводи відповідача щодо правомірності прийнятого рішення гуртуються на лінгвістичному трактуванні норм Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач своєчасно сплатив єдиний податок в сумі 100 743,58 грн. в строки, встановлені ПК України, оскільки кошти було зараховано на єдиний казначейський рахунок, дії позивача не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій оспорюваним податковим повідомленням-рішенням в частині нарахування штрафу у сумі 20 148,83 грн., яке в цій частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню, в задоволенні решти вимоги - в частині нарахування штрафу у сумі 8 346,60 грн. слід відмовити.

Викладаючи таку позицію, суд враховує висновки щодо застосування норм права, які були викладені у постановах Верховного Суду (зокрема, у постанові від 21 лютого 2018р. у справі №813/1008/16; постанові від 13 лютого 2018р. у справі №826/3999/16).

За вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні справи суд також керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, викладеної, зокрема, в рішенні від 23 липня 2002 року у справі « Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та «Вулич проти Швеції», в пункті 110 якого суд зазначив, що «... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління», а також щодо права особи на «правомірні очікування»/«законні сподівання» вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу («ОСОБА_3 Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991р. заява №12742/87).

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності винесення оскаржуваного рішення в частині нарахування штрафу у сумі 20 148,83 грн.

Відповідно до частини першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь ФОП ОСОБА_3 слід частково стягнути судовий збір в розмірі 498,29 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення від 29.05.2018 року №2216 на суму 704,80 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 11.05.2018 року №0261311303 в частині нарахування штрафу у сумі 20 148,83 грн.

В задоволенні решти позовної вимоги відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 498,29 грн.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (43010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Відповідач Головне управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код 39400859).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повне рішення суду складено 30.07.2018 року.