Рішення № 75588567, 19.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 р. Справа№805/3712/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Голуб В.А.,

при секретарі - Кіксель В.П.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Ярової С.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2018 року № 0007374512 у сумі 3 950, 00 грн., № 0007384512 у сумі 37 956, 39 грн., -

ВС Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (85300, АДРЕСА_1) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2018 року № 0007374512 у сумі 3 950, 00 грн., № 0007384512 у сумі 37 956, 39 грн.(з урахуванням уточненої позовної заяви).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.01.2018 року позивачем до контролюючого органу подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2017 рік, під час заповнення якої було допущено технічну помилку, а саме: в рядку 14 було зазначено суму 234 545, 78 грн., в той час як у рядку 14 зазначається сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 12 - рядок 13), тобто, у даному випадку 234 545, 78 грн. (рядок 12) - 233 075, 23грн. (рядок 13) = 1 470, 55 грн. Декларація була прийнята контролюючим органом без жодних зауважень, але в подальшому ОСОБА_1 було самостійно, до проведення перевірки, виявлено та усунуто помилку шляхом подачі 23.04.2018 року уточнюючої податкової декларації рік 2017, в якій в рядку 14 було зазначено суму 1 470, 55 грн. Позивач вказує, що статтями 50, 102 Податкового кодексу України встановлено право платника податку у разі виявлення помилок у поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючої декларації, а після подачі уточнюючої декларації узгодженою є сума грошового зобов'язання, яка вказана у ній, оскільки з моменту її подання відповідні дані, викладені у звітній податковій декларації, є помилковими. Отже, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення, якими застосовано до ФОП ОСОБА_1 штраф за порушення строку сплати грошового зобов'язання, є протиправними та підлягають скасуванню.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до бази даних ІТС «Податковий блок», ФОП ОСОБА_1 18.01.2018 року була подана декларація платника єдиного податку в електронному вигляді № НОМЕР_5, де у рядку 14 платником була визначена сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 234 545, 78 грн. Зобов'язання, які визначені підприємцем самостійно, не сплачені протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації, а саме до 19.02.2018 року включно. Отже нарахування штрафних санкцій на зобов'язання, які платником податків визначені самостійно відповідно до декларації від 18.01.2018 року № НОМЕР_5 та несплачені в законодавчо визначений строк, на думку представника відповідача, є правомірними, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2018 року № 0007374512 у сумі 3 950, 00 грн., № 0007384512 у сумі 37 956, 39 грн., зобов'язання вчинити певні дії та відкрито провадження по справі № 805/3712/18-а. Призначено підготовче засідання по адміністративній справі № 805/3712/18-а за правилами загального позовного провадження на 09 годину 45 хвилин 20.06.2018 року.

Ухвалою суду від 20.06.2018 року клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, - задоволено. Відкладено підготовче засідання до 10-00 год. 11.07.2018 року.

У підготовчому засіданні 11.07.2018 року оголошено перерву до 19.07.2018 року до 10-00 год.

Ухвалою суду від 19.07.2018 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі та розпочато розгляд справи по суті.

Позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги, а представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти їх задоволення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.), зареєстрований як фізична особа-підприємець (РНОКПП НОМЕР_4), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію серії В03 № 091596 (а.с. 9).

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

ФОП ОСОБА_1 18.01.2018 року до податкового органу подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2017 рік, у якій в рядку 14 «Сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 12 - рядок 13)» зазначено суму 234 545, 78 грн. (а.с.26-28). Декларація була прийнята контролюючим органом, відповідно до квитанції № 2 від 18.01.2018 року (а.с.29).

Однак, у подальшому ФОП ОСОБА_1 було самостійно виявлено та усунуто помилку шляхом подачі 23.04.2018 року уточнюючої податкової декларації рік 2017, в якій в рядку 14 було зазначено суму 1 470, 55 грн. (а.с.30-31), яка прийнята відповідно до квитанції № 2 від 23.04.2018 року (а.с.32).

Вказане відображено в картці обліку платника податків ФОП ОСОБА_1 (а.с.80-99).

10.05.2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку особового рахунку платника єдиного податку - ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік, за результатами якої складено акт від 10.05.2018 року № 606/05-99-45-12/НОМЕР_4. Відповідно до вказаного акту, дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату єдиного податку за 2017 рік (а.с.10-11).

02.05.2018 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з листом з метою надання роз'яснень щодо підтвердження відсутності законодавчих підстав для нарахування штрафних санкцій по даному факту здачі уточнюючої звітності (а.с.48).

Листами Головного управлінням ДФС у Донецькій області від 18.05.2018 року № 21295/10/05-99-45-12 та від 04.06.2018 року № 23555/10/05-99-13-06 надано відповіді на звернення позивача, у яких зазначені законодавчі підстави для нарахування штрафних санкцій та визнано їх нарахування після надання уточнюючої декларації 23.04.2018 року правомірним (а.с.74-78).

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято два податкових повідомлення-рішення від 15.05.2018 року: № 0007384512, за яким за затримку від 45 до 63 календарних днів сплати грошового зобов'язання по єдиному податку в сумі 189 782 ,00 грн. застосовано штрафну санкцію у сумі 37 956, 39 грн. (а.с.12) та № 0007374512, за яким за затримку від 15 до 28 календарних днів сплати грошового зобов'язання по єдиному податку в сумі 39 500, 00 грн. застосовано штрафну санкцію у сумі 3 950, 00 грн.(а.с.13).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України).

В силу пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 294.2 ст. 294 Податкового кодексу України податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Статтею 50 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

При цьому, в силу вимог ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Системний аналіз наведених норм у сукупності дає підстави для висновку, що моментом виникнення податкового обов'язку платника податків є подання контролюючому органу уточненого податкового розрахунку, в якому збільшується сума належного до сплати податкового зобов'язання за минулі періоди. Водночас, у випадку зменшення такої суми у платника податку відсутній обов'язок із забезпечення сплати будь-якої суми грошового зобов'язання, адже додаткове грошове зобов'язання не утворюється за результатами подання уточнюючого розрахунку зі зменшенням належної до сплати суми до бюджету.

Згідно з п. 300.1 ст. 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Крім того, судом враховано, що відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог ст. 50 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Специфіка нарахування штрафної санкції полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, таким чином, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов'язання з певного податку, відсутній об'єкт застосування штрафної санкції, передбаченої ст. 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов'язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як її (штрафної санкції) нарахування залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Аналогічна позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.02.2018 року у справі № 803/1156/17.

Оскільки матеріалами справи підтверджується своєчасне подання позивачем до податкового органу відповідної звітності, самостійне усунення виявлених недоліків шляхом подання уточнюючого розрахунку до початку проведення перевірки контролюючим органом, а також зменшення за наслідками подання такого розрахунку податкового зобов'язання (а не його збільшення), суд приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2018 року № 0007374512 у сумі 3 950, 00 грн., № 0007384512 у сумі 37 956, 39 грн.

Отже, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2018 року № 0007374512 у сумі 3 950, 00 грн., № 0007384512 у сумі 37 956, 39 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 705, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 515 від 17.05.2018 року (а.с.3).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що за подання даного адміністративного позову, позивач мав сплатити 704, 80 грн., а тому стягненню підлягає саме ця сума за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4, 85300, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, 87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130-ї Таганрозької дивізії, будинок 114) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2018 року № 0007374512 у сумі 3 950, 00 грн., № 0007384512 у сумі 37 956, 39 грн.,- задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2018 року № 0007374512 у сумі 3 950, 00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2018 року № 0007384512 у сумі 37 956, 39 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Повний текст рішення складено 30.07.2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голуб В.А.