Рішення № 75588461, 27.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 522/21444/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 року м. Одеса

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснення перерахунку а виплати пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у нарахуванні ОСОБА_2 підвищення до пенсії згідно Постанови кабінету Міністрів України від 23.05.2012 року № 355 «Про збільшення пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 01.11.2015 року;

зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 355 «Про збільшення пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у сумі 401,96 грн., починаючи з 01.11.2015 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08.06.2018 року адміністративну справу за № 522/21444/17 направлено за предметною підсудністю до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду.

23.06.2018 року справа надійшла до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 27.06.2018 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом прийнято до свого провадження позовну заяву № 522/21444/17, розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням положень ст. 263 КАС України.

17.07.2018 року (вх. № 20664/18) представником відповідача до канцелярії суду подано заяву, у якій просили вважати відзив на позовну заяву, який направлено до Приморського районного суду м. Одеси 13.03.2018 року таким, що поширюється на виконання ухвали ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 27.06.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у вересні 2017 року ОСОБА_2, здійснено перерахунок пенсії на підставі постанови ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 року, справа № 522/21269/16-а. Однак, 15.09.2017 року позивачем було отримано розрахунок пенсії, з якого йому стало відомо про зняття доплати до пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 355. Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, позивач звернувся до керівництва управління з проханням здійснити повторно перерахунок та провести доплату до пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 355 починаючи з 01.11.2015 року, оскільки ОСОБА_3 її отримував, а відповідачем її було знято за цей період та виплачено пенсію у меншому розмірі. Однак, 09.10.2017 року Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області надало відповідь на звернення позивача, у якій зазначено, що розмір пенсій, обчислених з урахуванням доплати до попередніх розмірів пенсій та підвищень, передбачених постановою, не могли перевищувати розмір пенсій, обчислених виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури а умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 01.04.2012 року. Не погоджуючись з відмовою відповідача у нарахуванні підвищення до пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що на виконання постанови ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 року по справі № 522/21269/16-а, Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області у серпні 2017 року проведено відповідний перерахунок, за наслідками якого утворилась доплата в сумі 16621,18 грн., яка була виплачена у вересні 2017 року разом з пенсією. Поряд з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 355 було установлено, що з 01.07.2012 року до пенсій, призначених до зазначеної дати (крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей), нараховувалось підвищення у розмірі 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України від 09.04.1992 року № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яке з 01.09.2012 року збільшено до 23 відсотків та з 01.01.2013 року до 35 відсотків. При цьому розміри пенсій, обчислених з урахуванням доплат до попередніх розмірів пенсій та підвищень, передбачених Постановою, не могли перевищувати розміри пенсій, обчислених виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 01.04.2012 року. Серед іншого зазначено, що до здійснення перерахунку разом з підвищенням відповідно постанови Кабінету Міністрів України № 355 пенсія Позивача становила 3345,60 грн., оскільки грошове забезпечення за відповідною посадою станом на час здійснення підвищення до пенсії не перевищувало розміри пенсії, обчислені відповідно до Закону виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 01.04.2012 року. Оскільки розмір пенсії позивача змінився, тобто обчислена пенсія до 01.07.2012 року становила 1669,22 грн., а обчислена на підставі судового рішення становить 2691,78 грн., нарахування підвищення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 355, сума якого становила 401,96 грн., припинено.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_2 ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.

ОСОБА_3 наказом першого заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 24.07.2011 року № 24-ПМ був звільнений з військової служби в запас (а.с. 6).

Наказом командира військової частини А 0318 (по особовому складу) від 07.09.2011 року № 192 з 07 вересня 2011 року ОСОБА_3 виключений з списків особового складу військової частини А 0318 (а.с. 7).

Як зазначено в позовній заяві, згідно висновку медико-соціальної експертної комісії від 19.12.2013 року позивача визнано інвалідом 2-ї групи, яку встановлено в результаті травми, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби під час участі у бойових діях у складі миротворчих сил ООН, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься посвідчення серія Є № 014608 (а.с. 16).

У 2016 році позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси за захистом свої законних прав та інтересів, а саме з позовом про визнання протиправними дій (бездіяльності) ОСОБА_1 обласного військового комісаріату щодо невнесення у довідку про грошове забезпечення додаткових видів грошового забезпечення, а саме: сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань, індексації заробітної плати, одноразової допомоги при звільнені; про зобов'язання ОСОБА_1 обласного військового комісаріату скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про грошове забезпечення та додаткові види його грошового забезпечення із зазначенням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань, індексації заробітної плати, одноразової допомоги при звільнені, отриманих протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги, індексації, отриманих протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби на підставі наданої довідки; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити йому перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги, індексації,отриманих протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби на підставі наданої довідки та провести відповідні виплатити з врахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 30.12.2013 року.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2017 року (справа № 522/21269/16-а) позов задоволено у повному обсязі.

Відповідачем по справі подано апеляційну скаргу.

Постановою ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі № 522/21269/16-а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги, індексації, отриманих протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби;

зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, індексації грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги, отриманих протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, та провести відповідні виплатити з врахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 листопада 2015 року;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У вересні 2017 року ОСОБА_2 здійснено перерахунок пенсії на підставі Постанови ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду України від 23.05.2017 року, справа № 522/21269/16-а.

15.09.2017 року позивачем було отримано розрахунок пенсії, з якого стало відомо про зняття доплати до пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 355 (а.с. 18).

Перерахунок пенсії на підставі постанови ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду України від 23.05.2017 року у справі № 522/21269/16-а здійснювався за період з 01.11.2015 року по вересень 2017 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області перераховано пенсію на підставі рішення суду, проте знято за період з 01.11.2015 року по теперішній час доплату до пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 355.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, позивач звернувся до керівника управління з проханням здійснити повторно перерахунок та повернути доплату до пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 355, починаючи з 01.11.2015 року, однак 09.10.2017 року відповідачем було надано відповідь, у якій зазначено, що розмір пенсій, обчислених з урахуванням доплат до попередніх розмірів пенсій та підвищень, передбачених постановою, не могли перевищувати розмір пенсій, обчислених виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 1 квітня 2012 року (а.с. 15).

23.04.2012 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб» № 355, в пункті 1 якої постановлено установити з 1 липня 2012 року підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, у розмірі 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону, збільшивши його з 1 вересня 2012 року до 23 відсотків та з 1 січня 2013 року до 35 відсотків розміру пенсії.

При цьому розміри пенсій, обчислені з урахуванням підвищень, передбачених абзацом першим цього пункту, не можуть перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 1 квітня 2012 року.

Тобто, розміри пенсій колишніх військовослужбовців після проведеного підвищення не повинні перевищити розміри пенсій військовослужбовців, які перебувають на відповідних посадах, якщо б вони 01 квітня 2012 року вийшли на пенсію. Для визначення максимальної межі підвищення і повинні бути складені довідки за відповідними посадами. Такі вимоги унеможливлюють дискримінацію діючих військовослужбовців по відношенню до військових пенсіонерів.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 355 від 23.04.2012 року для - проведення підвищення розміру пенсії Міністерство оборони було зобов'язано надати довідку про розмір грошового забезпечення за аналогічною посадою, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» № 1294 від 07.11.2007 року станом на 01 квітня 2012 року.

Спір у даній справі виник з приводу правомірності розрахунку розміру підвищення до пенсії, виходячи з визначення його максимального розміру у відповідності до умов, передбачених абзацом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 355.

Аналіз положень постанови Кабінету Міністрів України № 355 свідчить, що максимальний розмір підвищення до пенсії, обчисленої відповідно до Закону № 2262-ХІІ, не може перевищувати різницю між розміром пенсії, що виплачується особі, та розміром пенсії, обчисленої з грошового забезпечення за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 1 квітня 2012 року.

З метою реалізації постанови КМУ № 355, яка прийнята задля збільшення розмірів пенсій вказаних категорій осіб, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ до набрання чинності зазначеною постановою, пунктом 2 цієї постанови передбачено обов'язок відповідних установ забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розмір грошового забезпечення, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 7 листопада 2007 року № 1294станом на 1 квітня 2012 року.

Таким чином, суд вважає, що базою для розрахунку максимального розміру пенсії з урахування суми підвищення є довідка про розмір грошового забезпечення, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу" від 7 листопада 2007 року № 1294 станом на 1 квітня 2012 року.

Суд встановив, що відповідачем отримано довідку про розмір грошового забезпечення за посадою, яку обіймав позивач на час звільнення, за якою станом на 1 квітня 2012 року його грошове утримання становить 2667,25 грн., що сторонами не заперечується (а.с.16).

Як зазначено в довідці від 23.06.2012 року, вона видана згідно із постановою КМУ від 23.04.2012 року № 355 (а.с. 17)

Відповідно до ст. 117 Конституції України постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання.

З довідки про перерахунок пенсії позивача вбачається, що надбавка згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 355 позивачу нараховувалась (а.с. 17).

Однак, після перерахунку пенсії, здійсненого на підставі Постанови ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду України від 23.05.2017р. по справі № 23.04.2012 року, підвищення до пенсії згідно постанови КМУ від 23.04.2012 року № 355 не нараховувалось.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При вирішенні даного спору застосуванню підлягають положення ст. 58 Конституції України, за змістом якої Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідачем, при розрахунку розміру підвищення до пенсії, її максимальний розмір обраховано із вказаного у довідці грошового утримання станом на 1 квітня 2012 року та виходячи із 80 %, визначених статтею 13 Закону № 2262-ХІІ (як максимальний відсоток на час цього розрахунку).

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VІ, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, зокрема, змінено у відсотках розмір грошового забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3668-VІ максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо визначення максимального розміру пенсії за вислугу років 90 % відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.

З урахуванням наведеного, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Внесені Законом № 3668-VІ зміни до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 % грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, суд виходить із того, що згідно із статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції Україниперебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого, у рішеннях Конституційного Суду України, розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 10.12.2013 року № 21-420а13 та № 21-348а13, від 17.12.2013 року № 21-445а13, в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 03.04.2018 по справі №175/1665/17, від 24.04.2018 по справі №686/12623/17, а також в постановах Верховного Суду України від 10.12.2013 по справах № 21-420а13, № 21-348а13, від 17.12. 2013 по справі № 21-445а13.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі постанови КМУ № 355 максимальний її розмір має обраховуватись із вказаного у довідці грошового утримання станом на 1 квітня 2012 року, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про достатність підстав для задоволення позовних вимог шляхом: визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у нарахуванні ОСОБА_2 підвищення до пенсії згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 355 «Про збільшення пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 01.11.2015 року; зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 355 «Про збільшення пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у сумі 401, 96 грн., починаючи з 01.11.2015 року.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття власності, яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як майнові права і, таким чином, як власність.

Відповідно до пункту Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем не понесені судові витрати відсутні підстави для компенсування останніх за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 (місце проживання: 67700, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, 65107; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснення перерахунку а виплати пенсії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у нарахуванні ОСОБА_2 підвищення до пенсії згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 355 «Про збільшення пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 01.11.2015 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 355 «Про збільшення пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у сумі 401,96 грн., починаючи з 01.11.2015 року.

Рішення може бути оскаржено до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.М. Тарасишина

.