Рішення № 75588264, 24.07.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/1037/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шопік М.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Понінківська картонно-паперова фабрика” до Офісу великих платників податків державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Понінківська картонно-паперова фабрика” звернулося з позовом до Офісу великих платників податків державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004424812 від 22.05.2018 та №0004434812 від 22.05.2018.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період з 16.04.2018 року по 27.04.2018 року працівниками Офісу великих платників податків державної фіскальної служби проводилась документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Понінківська картонно-паперова фабрика” з питань господарських відносин із ТзОВ “ЗФ Юзовська” за період січень - березень 2017 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг), придбаних у вищезазначеного контрагента з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт №60/28-10-48-12/37993343 від 27.04.2018, у якому встановлено порушення позивачем: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього на суму 733 577, 22 грн. та п.134.1. ст.134, п.135.1. ст.135, п.137.1. ст.137 Податкового кодексу України, п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, п.6, п.10 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», у зв’язку з чим позивачем завищено собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 3 667 886 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 3 667 886 грн.

На підставі акту перевірки №60/28-10-48-12/37993343 від 27.04.2018, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004424812 від 22.05.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 100 365, 83 грн., в тому числі за основним платежем 733 577, 22 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 366 788, 61 грн. та податкове повідомлення-рішення №0004434812 від 22.05.2018 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 667 886, 00 грн.

Позивач вважає, податкові повідомлення-рішення №0004424812 та №0004434812 від 22.05.2018 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій щодо придбання “вугілля кам’яного марки ДГ (13-100)” у ТзОВ “ЗФ Юзовська” на підставі укладеного договору, зроблені в ході проведення планової виїзної перевірки позивача, не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що факт здійснення господарських операцій із придбання товару у ТзОВ “ЗФ Юзовська” підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які були надані під час перевірки, а тому позивачем правомірно було здійснено формування податкового обліку по зазначених операціях, а тому просить суд скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов від 05.07.2018 позовних вимог не визнав, вважаючи правомірними висновки контролюючого органу, зроблені при проведенні перевірки. При цьому зазначив, що відповідно до податкової інформації отриманої від ГУ ДФС у Донецькій області згідно листа від 15.05.2017 №5481/7/05-22-12-01/40110922 можливість виконання оформлених господарських операцій з придбання (виробництва)/продажу ідентифікованих товарів/послуг наявним трудовим ресурсом ТзОВ “ЗФ Юзовська” з платниками податків за січень-лютий 2017 року не підтверджено. Відтак, контролюючим органом зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ “ЗФ Юзовська”.

Сам факт надання позивачем в ході проведення перевірки податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання, коли податковим органом встановлено, що відомості, які містяться в цих документах є недостовірними.

На підставі вищевикладеного, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

У письмових поясненнях представник позивача звертав увагу суду на те, що наявність у платника податку виданих йому продавцями товарів податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства і сплата продавцями податку на додану вартість у складі ціни товару є достатніми підставами для формування податкового кредиту платника податку при реальному вчинені господарських операцій.

До податкового кредиту не можуть бути віднесені суми податку сплаченого у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженні зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтвердженні митними деклараціями, іншими документами, передбаченим пунктом 201.11 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що підставою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки всі податкові накладні, зазначені податковим органом в акті перевірки №60/28-10-48-12/37993343 від 27.04.2018 зареєстровані належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних, без порушень та містять обов’язкові реквізити, а тому у позивача є підстави для включення до податкового кредиту відповідного періоду сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТзОВ “ЗФ Юзовська”.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

24.07.2018 ухвалою Волинського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в день закінчення підготовчого засідання 24.07.2018.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та письмових поясненнях, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в період з 16.04.2018 року по 27.04.2018 року працівниками Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби проводилась документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Понінківська картонно-паперова фабрика” з питань господарських відносин із ТзОВ “ЗФ Юзовська” за період січень - березень 2017 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг), придбаних у вищезазначеного контрагента з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт №60/28-10-48-12/37993343 від 27.04.2018.

В ході проведення перевірки встановлено порушення: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього на суму 733 577, 22 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на 733 577, 22 грн., в тому числі: за січень 2017 року - 150 655, 10 грн., за лютий 2017 року - 450 969, 25 грн., за березень 2017 року - 131 952, 87 грн.; п.134.1. ст.134, п.135.1. ст.135, п.137.1. ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, п.6, п.10 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», чим завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 3 667 886 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 3 667 886 грн.

Не погоджуючись із вищевказаними порушеннями, позивачем подано заперечення №1/31 від 05.05.2018 на ОСОБА_1 перевірки №60/28-10-48-12/37993343 від 27.04.2018.

Листом від 14.05.2018 №20352/10/28-10-48-14 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби повідомлено позивача, що розгляд заперечення від 05.05.2018 №1/31 буде проводитись у приміщенні Львівського управління Офісу ВПП ДФС (каб. 604) о 15 год. 21.05.2018.

На підставі висновків акту перевірки №60/28-10-48-12/37993343 від 27.04.2018, Офісом ВПП ДФС прийняті податкові повідомлення-рішення №0004424812 від 22.05.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 100 365, 83 грн., в тому числі за основним платежем 733 577, 22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 366 788, 61 грн. та податкове повідомлення-рішення №0004434812 від 22.05.2018 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 667 886, 00 грн.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу (далі – ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Отже, формування витрат для визначення фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Згідно з вимогами частини першої статті 9 вищевказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Водночас статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти прийому-передачі, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що 12.01.2012 ТзОВ “Понінківська картонно-паперова фабрика” (далі - TзOB “ПКПФ”) зареєстроване як юридична особа. Основними видами економічної діяльності позивача є: 17.12 – виробництво паперу та картону; 17.23 – виробництво паперових канцелярських виробів; 17.29 – виробництво інших виробів з паперу та картону; 46.90 – неспеціалізована оптова торгівля; 47.62 – роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах; 49.41 – вантажний автомобільний транспорт; 52.21 – допоміжне обслуговування наземного транспорту; 58.11 – видання книг; 58.19 – інші види видавничої діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Понінківська картонно-паперова фабрика”, що іменується в подальшому “Покупець” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗФ Юзовська”, що іменується в подальшому “Продавець“ укладено договір купівлі-продажу №02 від 20.01.2017.

За умовами Договору купівлі-продажу №02 від 20.01.2017 TзOB “ЗФ Юзовська” зобов'язалось передати у власність/повне господарське відання TзOB “ПКПФ”, як покупця, вугільну продукцію, а TзOB “ПКПФ” належним чином прийняти та своєчасно оплатити цей товар. Товар постачається партіями залізничним транспортом в полу вагонах насипом, умови поставки товару: СРТ - залізнична станція “Полонне” Південно-Західної залізниці, доставка здійснюється за рахунок продавця до станції призначення у відповідності до вимог “Інкотермс-2010”. За погодженням сторін постачання товару здійснюється у інший строк, про що зазначається у Специфікації до договору. Якість товару повинна відповідати якості, зазначеній у Специфікації і підтверджується документом про якість або його засвідченою копією. Ціна за товар вказується у рахунках, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору купівлі-продажу №02 від 20.01.2017 TзOB “ЗФ Юзовська” здійснило поставку “вугілля кам’яного марки ДГ (13-100)” на користь TзOB “ПКПФ” за період з січня по березень 2017 року на загальну суму 4 401 463, 29 грн., в т.ч. ПДВ - 733 577, 20 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000016 від 03.03.2017 на загальну суму 490 110, 00 грн., в тому числі ПДВ 81 685, 00 грн., №РН-0000015 від 03.03.2017 на загальну суму 300 801, 02 грн., в тому числі ПДВ 50 133, 50 грн., №РН-0000014 від 23.02.2017 на загальну суму 300 801, 02 грн., в тому числі ПДВ 50 133, 50 грн., №РН-0000010 від 15.02.2017 на загальну суму 903 813, 07 грн., в тому числі ПДВ 150 635, 51 грн., №РН-0000008 від 10.02.2017 на загальну суму 753 882, 56 грн., в тому числі ПДВ 125 647, 09 грн., №РН-0000005 від 06.02.2017 на загальну суму 764 575, 10 грн., в тому числі ПДВ 127 429, 18 грн., №РН-0000004 від 24.01.2017 на загальну суму 887 480, 52 грн., в тому числі ПДВ 147 913, 42 грн., податковими накладними, актами прийняття-передачі виконаних робіт, послуг та накладними. (а.с.86-131 том 1, 168-197 том 2)

З матеріалів справи вбачається, що поставки товару, згідно п.3.3 договору купівлі-продажу №02 від 20.01.2017, здійснювалися Покупцю партіями в полувагонах навалом відповідно до умов СРТ “Інкотермс-2010”.

Факт поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи: договором між ПАТ ”Українська залізниця” та TзOB “ПКПФ” про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги №1459 від 03.02.2015 та Додатком №1 до даного договору, додатковою угодою №1 від 07.12.2015 до договору №1459 від 03.02.2015, договором про виконання навантажувально-розвантажувальних робіт від 01.01.2017, нарядами, договором на надання транспортних послуг №02/11/15ТП від 02.11.2015 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та TзOB “ПКПФ”, договором на надання транспортних послуг №01/07/15ТП від 01.07.2015 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та TзOB “ПКПФ”, договором на надання транспортних послуг №05/07/16ТП від 05.07.2016 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та TзOB “ПКПФ”,актами здачі-приймання робіт(надання послуг), товарно-транспортними накладними (а.с.132-249, том 1, а.с.1-32, том 2)

Якість товару, придбаного у TзOB “ЗФ Юзовська”, підтверджується Контрольними пробами для TзOB “ЗФ Юзовська”, що засвідчують якісні показники товару та Сертифікатом відбору проб та випробувань. (а.с.91, 96, 101, 109, 116, 124, 125 том 1)

З пояснень представник позивача, судом встановлено, що TзOB “ПКПФ” проведено оплату за поставлений товар в безготівковій формі.

Витрати пов’язані з придбанням товару у TзOB “ЗФ Юзовська” включені TзOB “ПКПФ” до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування у декларації з податку на прибуток, а суми податку на додану вартість в розмірі 733 577, 20 грн. відображено у складі податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень-березень 2017 року.

Із досліджених в судовому засіданні накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів та актів списання, зокрема кам’яного вугілля, вбачається факт використання TзOB “ПКПФ” кам’яного вугілля у власній господарській діяльності (а.с.33— 136, том 2).

Судом досліджені наведені вище первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов’язані з рухом активів, виконанням зобов’язань, останні підтверджують наявність спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарських операцій, зв’язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, а відтак, обґрунтованість віднесення до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток сум по взаємовідносинах з TзOB “ЗФ Юзовська”, а також формування податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість періоду, що перевірявся.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спори між сторонами щодо недійсності договорів відсутні. Контролюючим органом також не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та вказаними контрагентами вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Отже, зазначені вимоги законодавства позивачем дотримані, всі наявні первинні документи бухгалтерського обліку складені належним чином та підтверджують обставини реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, належними доказами підтверджено факт поставок товару та його використання у господарській діяльності позивача.

В той час, як єдиним мотивом для висновку про визнання господарських операцій такими, що фактично не відбувались чи не підтверджуються матеріалами перевірки, слугували результати опрацювання зібраних податкових інформацій, викладених у листах ГУ ДФС у Донецькій області щодо TзOB “ЗФ Юзовська” №5481/7/05-22-12-01/40110922 від 15.05.2017 за звітний період декларування податку на додану вартість січень-лютий 2017 року та №5632/7/05-22-12-01/40110922 від 22.05.2017 за звітний період декларування податку на додану вартість березень-квітень 2017 року.

Проте, в силу приписів ст.ст.8 і 19 Конституції України лише висновку одного органу державної податкової служби України про визнання господарських операцій такими, що фактично не відбувались є недостатнім для висновку іншого органу державної податкової служби України про порушення контрагентом такого платника податків законів з питань оподаткування.

Поряд з тим, при проведенні перевірки позивача та формулювання порушень ним вимог Податкового кодексу України, відповідач не надав правової оцінки первинним бухгалтерським та іншим документам, які фактично засвідчують здійснення господарських операцій з контрагентами.

Щодо доводів відповідача про відсутність у TзOB “ЗФ Юзовська” трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, суд зазначає, що чинним законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність складених на їх виконання накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Крім того, з огляду на реальний характер операцій між TзOB “ЗФ Юзовська” та TзOB “ПКПФ”, суд вважає, що можливі порушення TзOB “ЗФ Юзовська” податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як добросовісного платника податків права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ. Платник податків (покупець товарів) не має обов’язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені продавцем або його посадовими особами порушення.

Отже, можливі допущені постачальниками порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) ПДВ та на формування витрат підприємства.

В свою чергу, контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку договору між TзOB “ЗФ Юзовська” та TзOB “ПКПФ” недійсним, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між останніми.

Також, в ході судового розгляду справи контролюючим органом до матеріалів справи не надано доказів того, що органами ДФС проводилась у встановленому законом порядку перевірка контрагентів позивача, а також не надано рішень про притягнення посадових осіб контрагентів позивача до юридичної відповідальності.

Суд зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Згідно положень частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” Суд визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.”.

Водночас у пункті 38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі “Інтерсплав проти України” (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об’єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність прийнятих Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби податкових повідомлень-рішень №0004424812 від 22.05.2018 про збільшення грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 733 577 гривень 22 копійки та застосування штрафних санкцій в розмірі 366 788 гривень 61 копійки та №0004434812 від 22.05.2018 про зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3 667 886 гривень, з огляду на що останні підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Понінківська картонно-паперова фабрика” слід стягнути судовий збір в сумі 71 523 гривні 78 копійок, сплачений відповідно до платіжного доручення №4580 від 06.06.2018. (а.с.2)

Керуючись статтями 241-246, 250, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби форми «Р» № НОМЕР_1 від 22.05.2018 року про збільшення грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 733 577 гривень 22 копійки та застосування штрафних санкцій в розмірі 366 788 гривень 61 копійки та №0004434812 від 22.05.2018 про зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3 667 886 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Понінківська картонно-паперова фабрика” судовий збір в розмірі 71 523 гривні 78 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Понінківська картонно-паперова фабрика” код ЄДРПОУ 37993343, адреси: 43018, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Потебні, 71; поштова адреса: 30511, Хмельницька область, Полонський район, смт. Понінка, вул. Перемоги, 34.

Відповідач: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби: код 39440996, адреса: 04119, місто Київ, вул. Дегтярівська, 11г.

Суддя Ю.Ю. Сорока

Повний текст судового рішення складено 31.07.2018.