Постанова № 75587665, 22.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1048/18 Справа № 200/17470/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Єлісєєва Т. Ю. Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 57

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Баранніка О.П., Посунся Н.Є., при секретарі Сахарові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 червня 2017 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ПАТ «Дніпрогаз» звернулось до ОСОБА_2 з позовом, яким з урахуванням уточнень просило стягнути з неї заборгованість за надані послуги з газопостачання за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 1100грн.84коп. за період з 01.07.1999р. по 30.06.2015р. (а.с.70).

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до ПАТ «Дніпрогаз», у якому просила відмовити у задоволенні позову ПАТ «Дніпрогаз» про стягнення заборгованості за період з 01.07.1999р. з посиланням на пропуск ним трирічного строку позовної давності, на відсутність заборгованості за останні три роки у зв'язку зі здійсненими нею у вказаний строк фактичними оплатами послуг та на неправомірність припинення ПАТ «Дніпрогаз» газопостачання у її квартиру з червня 2016 року (а.с. 30-35)

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровськ від 08.06.2017р. задоволено позов ПАТ «Дніпрогаз» та стягнуто з ОСОБА_2 1100грн.84коп. у рахунок погашення заборгованості по оплаті послуг. Зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду з посиланням на її повторну неявку у судове засідання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати вказане рішення суду, посилаючись на незаконність його ухвалення у заочному порядку без належного її повідомлення про розгляд справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та наданим нею доказам про відсутність заборгованості по оплаті послуг та не застосування позовної давності. У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Дніпрогаз» посилалось на її необгрунтованість, визнання ОСОБА_2 заборгованості станом на 01.12.2007р. у сумі 819грн.65коп. та переривання у звязку з цим строку позовної давності, зарахування здійснених нею за останні перед зверненням товариством до суду три роки платежів у рахунок погашення існуючої заборгованості.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові за такими підставами.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ «Дніпрогаз» та стягнення з ОСОБА_2 у її відсутність заборгованості у сумі 1100грн.84коп., суд першої інстанції виходив з неналежного виконання ОСОБА_2 як споживачем своїх обов'язків по оплаті наданих послуг. При цьому судом першої інстанції не вказано конкретного початку та періоду виникнення заборгованості, а суперечливо зазначено, що вказана заборгованість утворилась станом на 31.07.2015р., а підлягає вона стягненню як така, що утворилась станом на 01.08.2014р. Наявним у матеріалах справи письмовим доказам щодо предмету позову у рішенні суду оцінки не надано, заява ОСОБА_2 про застосування позовної давності не розглядалась без наведення причин. Крім того, судом зазначено про належне повідомлення судом ОСОБА_2 про дату та час розгляду справи.

Вказані висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та дійсним обставинам справи.

25.01.2017р. розгляд справи судом першої інстанції було відкладено з посиланням на неявку відповідача (а.с.135). Про наступне судове засідання, призначене на 08.06.2017р., представник ПАТ «Дніпрогаз» повідомлений згідно його розписки (а.с.136), а ОСОБА_2 судову повістку направлено поштою (а.с.137). Проте ні доказів про дату відправлення судом повістки, ні про отримання її ОСОБА_2 (або її представником) матеріали справи не містять, а ОСОБА_2 факт повідомлення її про розгляд справи, призначений на 08.06.2017р., в апеляційній скарзі заперечується. Відсутність у матеріалах справи підтвердження про належне повідомлення відповідача ОСОБА_2 про час та дату останнього з вказаних судових засідань у передбаченому ст.ст. 74,76 ЦПК України (у ред. до 15.12.2017р.) порядку вказує на безпідставність розгляду та ухвалення судом першої інстанції заочного рішення 08.06.2017р. за відсутності відповідача.

По суті спору апеляційним судом встановлено та підтверджується матеріалами справи наступне.

ОСОБА_2 отримувала послуги з газопостачання за адресою АДРЕСА_1.

20.12.2007р. між ПАТ «Дніпрогаз» та ОСОБА_2 укладено договір №701887 про надання послуг з газопостачання за адресою цієї квартири, який вважається щорічно продовженим, якщо, зокрема, за місяць до закінчення однією із сторін не заявлено про відмову від цього договору. У п.26 договору зазначено про існування станом на 01.12.2007р. заборгованості за спожиті послуги у розмірі 819грн.65коп. та про те, що споживач може укласти договір про її реструктуризацію на строк до 60 місяців за умови обов'язкового внесення поточних платежів. (а.с.8-17). Доказів укладення ОСОБА_2 договору про реструктуризацію заборгованості матеріали справи не містять.

Згідно наданої ПАТ «Дніпрогаз» виписки з рахунку ОСОБА_2 та з розрахунком заборгованості вбачається, що зазначена у договорі сторін заборгованість по оплаті послуг у розмірі 819грн.65коп. виникла з 1999 року по 01.12.2007р., загальний розмір заборгованості станом на червень 2014 року визначений у сумі 1100грн.84коп. Зокрема, з врахуванням наведених, здійснених фактично платежів із зарахуванням їх на погашення поточного платежу та віднесенням залишку в аванс наступних платежів заборгованість ОСОБА_2 за грудень 2007 року склала 23грн.36коп., за лютий,березень, травень,червень, липень, жовтень 2011 року - 313грн.16коп., а у 2008, 2009, 2010 роках заборгованість відсутня (а.с.6,7,42,60).

За стягненням заборгованості у сумі 1100грн.84коп. станом на грудень 2014 року ПАТ «Дніпрогаз» звернувся до суду за видачею судового наказу, який видано Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська 16.12.2014р. Ухвалою того ж суду від 20.04.2015р. вказаний судовий наказ скасовано (а.с.19-22).

Відповідно до вимог ч.1,3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Оскільки протягом трирічного строку з часу визнання ОСОБА_2 (20.12.2007р.) зазначеної заборгованості у розмірі 819грн.65коп. ПАТ «Дніпрогаз» не звертався за її стягненням у передбаченому судовому порядку, не надав доказів про визнання у подальшому вказаної заборгованості ОСОБА_2, а остання проти вказаного факту заперечувала та заявила про застосування позовної давності, у задоволенні позову ПАТ «Дніпрогаз» про стягнення вказаної заборгованості, а також про стягнення заборгованості, що виникла до 15.12.2011р. у сумі 336грн.52коп.(за три роки перед зверненням за видачею судового наказу) слід відмовити за пропуском строку позовної давності відповідно до вимог ст.ст.71,75 ,76, 80 ЦК України 1963р., ст.ст.256,257,261,267 ЦК України 2003р. Посилання ПАТ «Дніпрогаз» на переривання перебігу позовної давності визнанням ОСОБА_2 боргу в укладеному ними 20.12.2007р. договорі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки після переривання перебіг позовної давності почався заново і час, що минув до переривання до нового строку не зараховується. Такими ж безпідставними є і твердження ПАТ «Дніпрогаз» про те, що внесення ОСОБА_2 платежів є визнанням нею заборгованості, оскільки самою ОСОБА_2 вказаний факт не визнано, а сама по собі сплата нею чергових поточних платежів про визнання заборгованості за минулий період не свідчить.

З виписки з особового рахунку ОСОБА_2, наведеного ПАТ «Дніпрогаз» розрахунку заборгованості з 15.12.2011р. по червень 2014 року та наданих ОСОБА_2 копій квитанцій про оплату послуг вбачається наступне (а.с.6,7,42-60):

- ПАТ «Дніпрогаз» нараховувало платежі у період з грудня 2011 року по вересень 2012 року - по 58грн.41коп. щомісячно, з жовтня 2012 року по травень 2014 року включно - по 39грн.20коп. щомісячно, у червні 2014 року -19грн.60коп.;

- у вказаний період ОСОБА_2 фактично здійснені наступні платежі: 25.04.2012р. - 80грн., 28.05.2012р. - 70грн., 08.12.2012р. - 200грн., 21.01.2013р. - 60грн., 26.02.2013р. - 60грн., 25.05.2013р. - 100грн., 25.07.2013р. за квитанцією №444289727 -70грн., 25.07.2013р. за квитанцією №444290666 - 70грн., 31.07.2013р. - 50грн., 03.10.2013р. - 60грн., 24.10.2013р. - 50грн., 11.11.2013р. - 320грн., 11.12.2013р. - 120грн., 09.01.2014р. - 60грн., 12.01.2014р. - 58грн.40коп., 21.03.2014р. - 116грн.80коп., 15.05.2014р. - 120грн., 26.06.2014р. -120грн., 18.07.2014р. - 87грн.56коп.;

- кожний зі сплачених ОСОБА_2 у вказаний період платежів ПАТ «Дніпрогаз» зарахувало відповідно у рахунок поточного платежу, а надлишок віднесло за своєю ініціативою на погашення заборгованості, що виникла за попередній час.

При цьому доказів тому, що квитанції (чеки) містили вказівку ОСОБА_2 про внесення платежів саме на погашення попередньої заборгованості, матеріали справи не містять. Не містить відповідного положення про зарахування надлишків сплачених споживачем сум поточних платежів на погашення заборгованості за минулий період і договір, укладений 20.12.2007р. між ОСОБА_2 та ПАТ «Дніпрогаз». За таких обставин залишок грошових сум після оплати поточного платежу фактично є авансовим для наступних платежів.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_2 по оплаті послуг за грудень 2011 року склала 36грн.82коп., а у 2012 році, з врахуванням фактично здійснених платежів із зарахуванням їх на погашення поточного платежу та віднесенням залишку в аванс наступних платежів, заборгованість ОСОБА_2 склала 454грн.39коп. ( січні-березні включно та у липні - вересні включно по 58грн.41коп. за кожний місяць, у червні - 25грн.53коп., у жовтні та листопаді - по 39грн.20коп. за кожний місяць), у 2013, 2014 роках заборгованість відсутня. При цьому станом на червень 2014 року загальний розмір переплачених, авансових платежів склав суму 1075грн.56коп., за рахунок яких можливе погашення загального розміру заборгованості за 2011,2012 роки у сумі 491грн.21коп. Оскільки представник ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційного суду погодилась із зарахуванням частини авансової суми на погашення вказаної заборгованості, що виникла за спірний період, підстав для її стягнення у судовому порядку не вбачається.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Дніпрогаз» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг газопостачання за його недоведеністю.

Відповідно до вимог ч.2,13 ст.141 ЦПК України з ПАТ «Дніпрогаз» на користь ОСОБА_2 слід стягнути 267грн.96коп. на повернення сплачених нею судових витрат (а.с.178).

Керуючись ст.ст. 258,367,374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 червня 2017 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг газопостачання.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» на користь ОСОБА_2 267грн.96коп. на повернення судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Судді : Пономарь З.М. Бараннік О.П. Посунся Н.Є.