Рішення № 75587655, 27.07.2018, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

справа № 198/140/18

провадження № 2/0198/112/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2018 року Юр’ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Гайдар І.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Т.О., позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду смт Юр’ївка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа Юр’ївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.04.2008 р. між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитно-заставний договір № DNU0АЕ00007571 строком до 02.04.2013 р.

На початку жовтня 2017 року від Юр’ївського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області на адресу місця проживання ОСОБА_1 (м. Дніпро, вул. Наримська, буд. 104/41) надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 5430504 від 18.07.2017 р. про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 05.04.2017 р., зареєстрованого в реєстрі за № 2261.

Так, вказаним виконавчим написом стягнуто з позивача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 77 593,56 доларів США, що за курсом НБУ від 27.01.2017 року складає 2 111 320,77 грн., яка виникла у зв’язку з несвоєчасним виконанням ОСОБА_1 зобов’язань за кредитно-заставним договором від 02.04.2008 р. № DNU0АЕ00007571 та складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту – 19 638,16 доларів США, заборгованість за відсотками – 2 537,71 доларів США, заборгованість за комісією – 1 141,43 доларів США, заборгованість за пенею – 50 572,58 доларів США, штраф (фіксована частина) – 9,19 доларів США, штраф (відсоток від суми заборгованості) – 3 649,49 доларів США. Стягнення здійснюється за період з 02 квітня 2008 року до 27 січня 2017 року.

Однак, позивач вважає виконавчий напис приватного нотаріуса ОСОБА_3 таким, що вчинений всупереч вимогам закону, оскільки на час здійснення нотаріальної дії строк позовної давності за вимогами ПАТ КБ «ПриватБанк» до нього сплив, а розрахунок заборгованості, наданий приватному нотаріусу, не являється доказом на підтвердження безспірності вимог банку.

Окрім того, ПАТ КБ «Приватбанк» після закінчення строку дії договору та до теперішнього часу не звертався до позивача з вимогами про повернення кредитних коштів ні в позасудовому порядку, ні шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Також у спірному виконавчому написі зазначена невірна адреса місця проживання ОСОБА_1, а саме: Дніпропетровська область, Юр’ївський район, с. Варварівка, в той час як останній ніколи у зазначеному населеному пункті не проживав та не мав зареєстрованого місця проживання. Отже, позивач був позбавлений можливості отримувати кореспонденцію щодо виконавчого напису від приватного нотаріуса ОСОБА_3 та надати свої заперечення проти вимог банку.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 змушений звернутись до суду та просить визнати виконавчий напис, вчинений 05.04.2017 р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів у сумі 2 111 320,77 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 12 березня 2018 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивач недоліки позову усунув та надав відповідну заяву.

17.04.2018 р. у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

18.05.2018 р. за клопотанням позивача витребувано докази, в зв’язку з чим в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву.

08.06.2018 р. та 22.06.2018 р. судові засідання відкладені через неподання витребуваних доказів та неявку учасників справи.

09.07.2018 р. підготовче провадження закрито та призначено судовий розгляд цивільної справи.

Представники відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» про розгляд справи судом повідомлялись своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи, просили розглянути справу за відсутності представника банку в судових засіданнях.

В поданому на адресу суду відзиві на позов заперечували проти позовних вимог зазначивши, що виконавчий напис вчинений з дотриманням вимог законодавства на підставі оригіналу кредитного договору та виписки про рух коштів (а.с. 192).

Відповідач приватний нотаріус ОСОБА_3 відзиву на позов не надав, про розгляд справи судом повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи, просив розглянути справу за його відсутності в судових засіданнях.

Представник третьої особи Юр’ївського районного відділу державної виконавчої служби просив розглянути справу за його відсутності в судових засіданнях, пояснень щодо позову не надав.

Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві та відзиві на позов, заслухавши пояснення позивача та його представника, з’ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 02.04.2008 р. між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є відповідач) та ОСОБА_1 укладений кредитно-заставний договір № DNU0АЕ00007571, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 18 797,25 дол. США (а.с. 122-125).

Датою погашення кредиту сторони визначили 01.04.2013 р., до якої позичальник зобов’язався погашати кредит щомісячними платежами в розмірі 445,64 дол. США для погашення заборгованості за кредитом, винагородою та процентами за користування ним з процентною ставкою 12,12 % річних.

17 червня 2013 року банк та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до кредитно-заставного договору № DNU0АЕ00007571, змінивши кінцеву дату погашення кредиту – до 08.06.2017 р., та розмір щомісячних платежів – 600,47 дол. США (а.с. 98-99).

05.04.2017 р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2261, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 77 593,56 доларів США, що за курсом НБУ від 27.01.2017 року складає 2 111 320,77 грн., яка утворилась в результаті неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за вказаним кредитно-заставним договором за період з 02 квітня 2008 року до 27 січня 2017 року (а.с. 114).

18.07.2017 р. начальником Юр’ївського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 2261, виданого 05.04.2017 р., а 03.08.2017 р. – винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 71, 75, зворотній бік).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ст.ст. 16, 18 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорення. Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат»).

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

За правилами пунктів 3.1. та 3.4. глави 16 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин надаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, можна зробити висновок, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17.

Так, відповідно до поданої позивачем копії паспорту, оригінал якого оглянутий судом в судовому засіданні, ОСОБА_1 починаючи з дати видачі паспорту в 1997 році, а також під час укладення кредитно-заставного договору, додаткової угоди до договору, вчинення виконавчого напису та до моменту розгляду справи судом не реєстрував своє місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказані обставини підтверджуються довідкою виконкому Варварівської сільради Юр’ївського району Дніпропетровської області (а.с. 45, 46, 196).

Не зазначена така адреса в наданих самим банком до матеріалів справи кредитно-заставному договорі та додатковій угоді до кредитного договору (а.с. 98-99, 177-180).

Банком також не подано доказів того, що позичальник ОСОБА_1 повідомляв кредитора про зміну зареєстрованого або фактичного місця проживання, в якій би зазначив адресою село Варварівка Юр’ївського району Дніпропетровської області.

На думку суду письмова вимога банку боржнику повинна надсилатись способом, передбаченим договором, а чинне законодавство не встановлює обов’язку кредитора перевіряти фактичне місцезнаходження чи місце проживання боржника та його розшуку. Це означає, що кредитор повинен надіслати боржнику письмове повідомлення про необхідність виконання зобов’язання на адресу, зазначену в кредитному договорі.

Однак, ПАТ КБ «ПриватБанк», діючи недобросовісно, 27.02.2017 р. направив позивачу вимогу про усунення порушень за кредитно-заставним договором на неіснуючу в кредитній справі адресу та вказав цю ж адресу в заяві на видачу виконавчого напису (а.с. 115, 121), чим позбавив боржника права знати про пред’явлені вимоги щодо повернення кредиту та у разі необхідності висувати свої заперечення проти суми заборгованості.

В той же час, оцінюючи правильність дій нотаріуса та достатність поданих останньому для вчинення виконавчого напису документів, суд звертає увагу на таке.

Як виходить з представлених нотаріусом ОСОБА_3 на вимогу суду копій документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис від 05.04.2017 р. (а.с. 114-135), представником ПАТ КБ «ПриватБанк» разом з відповідною заявою було надано:

- копію кредитно-заставного договору від 02.04.2008 р. № DNU0АЕ00007571;

- розрахунок заборгованості за договором;

- вимогу про усунення порушень за кредитно-заставним договором з розрахунковим документом про оплату послуг поштового зв’язку та описом вкладення в цінний лист;

- документи на підтвердження повноважень представника банку.

Проте, виходячи з вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, такі документи не могли бути прийняті нотаріусом як ті, що підтверджують безспірність вимог банку до ОСОБА_1, адже ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав оригінал кредитно-заставного договору та додаткової угоди до нього, виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, а вимога про усунення порушень за договором направлена на відмінну від зазначеної в кредитно-заставному договорі адресу.

Окремо необхідно відмітити, що поданий нотаріусу розрахунок заборгованості не може бути ототожнений з поняттям «виписка з рахунку боржника», адже розрахунок здійснюється працівниками банку та не є первинним документом, оформленим відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Також нотаріусом вчинено виконавчий напис без урахування імперативних правил обчислення строків давності, визначених пунктами 3.1. та 3.4. глави 16 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, протягом яких заборгованість може вважатись безспірною.

Зокрема, стягнута за спірним виконавчим написом заборгованість утворилась в результаті неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитно-заставним договором за період з 02 квітня 2008 року до 27 січня 2017 року, тобто приблизно за дев’ять років. Натомість нотаріус має право вчинити нотаріальну дію виключно за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, при цьому в такому випадку не має значення які строки позовної давності визначені сторонами в кредитному договорі.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами пункту 4.4. кредитно-заставного договору від 02.04.2008 р. № DNU0АЕ00007571 (з урахуванням додаткової угоди) визначено, що погашення заборгованості здійснюється боржником шляхом сплати періодичних щомісячних платежів, до складу яких входять платежі за процентами та кредитом, а тому позовна давність за вимогами кредитора про повернення цих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Останнє погашення за процентами, згідно з розрахунком банку, було здійснено позивачем 09.01.2014 р. (а.с. 119). З цього дня у відповідача виникло право вимоги. Отже, строк вчинення виконавчого напису за цими вимогами сплинув 09.01.2017 р., проте виконавчий напис був вчинений після спливу трирічного строку – 05.04.2017 р.

В той же час пеню в розмірі 50 572,58 доларів США нотаріус стягнув взагалі за період з 19.02.2009 р. по 27.01.2017 р., тобто за 8 років, що ніяк не може вважатися безспірним для цілей вчинення виконавчого напису та з огляду на правила обчислення спеціальної позовної давності щодо пені, яка становить 1 рік.

Крім того, маючи можливість та навіть будучи зобов’язаним перевірити адресу, на яку боржнику банком направлялась вимога про погашення кредитної заборгованості, нотаріус не звернув уваги, що документи надіслані на адресу, відмінну від зазначеної в договорі.

Таким чином, позов підлягає задоволенню, оскільки нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню, а на час вчинення напису у розпорядженні нотаріуса не було всіх необхідних документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, тому останній не мав передбачених законом підстав для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.06.2018 року здійснено державну реєстрацію зміни найменування позивача з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (а.с. 195).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви до суду у розмірі 352,40 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (Приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»), третя особа Юр’ївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 05 квітня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 2261, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів у розмірі 77 593,56 доларів США, що за курсом НБУ від 27.01.2017 року складає 2 111 320,77 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 352,40 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп. з кожного.

Відомості про учасників справи:

- ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса зареєстрованого місця проживання: 49900, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1);

- Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д);

- приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (адреса місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, проспект Миру, 55);

- Юр’ївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (адреса місцезнаходження: 51300, Дніпропетровська обл., смт Юр’ївка, вул. Центральна, 104).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 30 липня 2018 року.

Суддя: І.О.Гайдар