Ухвала суду № 75587265, 31.07.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/2178/18

Провадження № 2-з/204/89/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

30 липня 2018 року до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом. В обґрунтування клопотання зазначено, що у даному провадженні розглядається спір про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом нерухомого майна - домоволодіння № 90, що складається з житлового будинку, сараїв, навісу, споруд і замощення, розташованого на земельній ділянці площею 386 кв.м. за адресою: м. Дніпро, провулок Токарний, 90. Адвокатом позивача було виявлено на даний час власника домоволодіння, що є предметом спору. На частку майна, що є предметом спору, а саме - домоволодіння № 90 по пров. Токарному у м. Дніпрі на даний час є вже зареєстроване право власності за ОСОБА_3. Отже, право власності на майно, що є предметом спору, на теперішній час вже зареєстроване за ОСОБА_3 Користуючись своїми правами як власника, ОСОБА_3 може продати, здати в оренду, у заставу, іпотеку або вчинити інші дії, які мають наслідком відчуження належного їй майна або накладення на нього обтяжень, тощо, що може безпосередньо вплинути на виконання майбутнього рішення суду, унеможлививши його виконання, та позбавити ОСОБА_1 охоронюваного законодавствам права власності. З огляду на це є необхідність вжиття заходів забезпечення позову, що унеможливить перехід права власності на майно, що є предметом спору, до інших осіб у будь-який спосіб, що в свою чергу забезпечить в майбутньому виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог за наслідками вирішення справи по суті. У зв’язку з викладеним заявник звернувся до суду з даним клопотанням, в якому просив: заборонити вчиняти будь-які дії щодо відчуження, накладення заборон і обтяжень нерухомого майна, що є предметом спору - домоволодіння, розташованого за адресою: м. Дніпро, провулок Токарний, 90; заборонити державним і приватним нотаріусам вчиняти будь-які нотаріальні дії, посвідчувати правочини (договори) щодо нерухомого майна, за адресою: м. Дніпро, провулок Токарний, 90, зокрема такі правочини: купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, пожертви, застави, комісії, позички, ренти, найму (оренди), іпотеки і будь-які інші правочини.

Ознайомившись зі змістом заяви про забезпечення позову та дослідивши матеріали цивільної справи приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, що визначено частиною 3 ст. 150 ЦПК України.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиття заходів забезпечення позову не повинно перешкоджати законній господарській діяльності юридичних осіб або будь-якій іншій діяльності фізичних осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв’язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Частиною 4 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на житловий будинок № 90, розташований на земельній ділянці по провулку Токарному у місті Дніпрі, в порядку спадкування за законом після смерті 03 січня 2010 року його матері – ОСОБА_4.

Однак, матеріали цивільної справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що мати позивача – ОСОБА_4 за життя була власником домоволодіння, розташованого за адресою: м. Дніпро, провулок Токарний, 90.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових доказів на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 122277666 від 27 квітня 2018 року вбачається, що право приватної власності на домоволодіння № 90 по провулку Токарному у м. Дніпрі 12 жовтня 2015 року було зареєстровано за ОСОБА_3.

При цьому, всі наявні в матеріалах справи письмові докази, додані позивачем до позовної заяви (а.с. 9, 20, 23), стосуються лише домоволодіння № 30, розташованого по провулку Токарному у місті Дніпрі, власниками яких зазначені інші, відмінні від ОСОБА_4, фізичні особи.

Будь-які докази того, що нумерація спірного домоволодіння по провулку Токарному у м. Дніпрі була змінена з № 30 на № 90 в матеріалах справи відсутні. Посилання позивача на вказаний факт ґрунтується лише на його припущеннях та поясненнях, та належним чином не доведено.

Викладене позбавляє суд можливості на підставі належних та допустимих доказів, достовірно та беззаперечно встановити факт належності матері позивача, як спадкодавцеві, нерухомого майна – житлового будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, пров. Токарний, буд. 90, право власності на який в порядку спадкування за законом просить визнати позивач.

Суд зауважує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При вирішенні питання про забезпечення позову слід враховувати роз’яснення, викладені у п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», згідно яких, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, на теперішній час у клопотанні про забезпечення позову представником позивача належним чином не доведено того, що у позивача виникнули спадкові права на спірний будинок, не доведено того, що між сторонами виникнув реальний спір (оскільки позивачем не долучено до позовної заяви доказів на підтвердження факту того, що мати позивача – ОСОБА_4 за життя дійсно була власником домоволодіння, розташованого за адресою: м. Дніпро, провулок Токарний, 90), та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Підсумовуючи наведене та враховуючи те, що представник позивача належно не обґрунтував ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не довів, що мати позивача – ОСОБА_4 за життя була власником спірного домоволодіння, розташованого за адресою: м. Дніпро, провулок Токарний, 90, а також не довів, що нумерація спірного домоволодіння по провулку Токарному у м. Дніпрі була змінена з № 30 на № 90, та враховуючи, що у разі застосування пропонованих представником позивача заходів забезпечення позову можуть бути порушені права інших осіб, суд вважає, що на теперішній час у задоволені клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Д.Л. Черкез