Рішення № 75587078, 23.07.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1151/18

Провадження № 2/206/592/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2018 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Мороза К.Т.

представника позивача ОСОБА_1

відповідачів ОСОБА_2

ОСОБА_3

законного представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» виробничий підрозділ «Дніпровське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг,-

ОСОБА_5 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

З 01.12.2015 розпочало фінансово-господарську діяльність ПАТ «Українська залізниця», яке є правонаступником усіх прав і обов’язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, до складу якого входить виробничий підрозділ «Дніпровське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».Відповідно до Положення про виробничий підрозділдо предмету його діяльності відноситься надання юридичним та фізичним особам послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, технічне обслуговування, тощо, для чого товариством отримана відповідна ліцензія. На балансі підрозділу знаходяться основні об’єкти основних засобів, які використовуються для надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення населенню. З 2011 року відповідачі є абонентами позивача, споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. В період з 01.01.2015 по 01.10.2015, та з 01.01.2016 по 01.08.2016 (далі - період) позивачем були надані відповідачам послуги з водопостачання та водовідведення, за які утворилась заборгованість на суму 3701,94 грн., яку представник позивача просив стягнути та суми, відповідно до ст. 625 ЦК України, а саме: інфляційні витрати у розмірі 1859,75 грн. та три проценти річних – 175,34 грн., а також, витрати по сплаті судового збору (а.с. 1-6, 49-54).

Додатково представником позивача на адресу суду були надані письмові пояснення щодо взаємовідносин між ПАТ «Українська залізниця» та КП «Дніпроводоканал» ДМР, за якими було вказане таке. У вказаний період позивачем були надані відповідачам послуги з водопостачання та водовідведення, за які утворилась заборгованість. Починаючи з 23.11.2011 позивач почав підпорядковуватись (з питань водопостачання та водовідведення) Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Після введення в дію нового тарифу, згідно постанови Національної комісії № 1260 від 16.04.2015, серед населення жилого масиву «Північний» розпочались масові невдоволення та припинено оплату за спожиті послуги з водопостачання на рахунки позивача. Для зменшення соціальної напруги, згідно рішення ДМР № 42/66 від 22.07.2015, № 28/67 від 30.09.2015 третю особу було визначено виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення на період з 01.10.2015 по 31.12.2015, за який оплата мала здійснюватись КП «Дніпроводоканал» ДМР. З 01.01.2016 до 01.08.2018 через відсутність компенсації різниці в тарифах між третьою особою та позивачем договірні відносини були відсутні, надавачем послуг з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення був структурний підрозділ позивача. Після чого, відносини між позивачем та третьою особою були врегульовані відповідними договорами. З 01.08.2016 по теперішній час третя особа є виконавцем послуг для споживачів (а.с.82-84).

Не погоджуючись із заявленими вимогами відповідачі надали на адресу суду свої письмові заперечення, згідно змісту яких останні вважали, що пред’явлені до стягнення суми, а саме заборгованість за послугами, була позивачем протиправно завищена, оскільки позивач нарахував відповідачам до сплати вартість комунальних послуг згідно з тарифів, встановлених органом державної влади, існування якого, на думку відповідачів, не передбачене законом України, створення і наділення повноваженнями якого було здійснено всупереч Конституції України. Окрім того, вартість комунальних послуг нарахована позивачем з порушенням п. 4 ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", також, відповідачі вважали, що нарахування, підвищення та сплата вартості спожитих комунальних послуг повинні здійснюватись з урахуванням рівня їхніх доходів, субсидії, інвалідності, та на підставі тарифів, затверджених органом державної влади, створених відповідно до законодавства України наділених повноваженнями на їх затвердження. Відповідачі просили не приймати до уваги розрахунок заборгованості в якості доказу, оскільки він не підтверджує надання послуг та отримання їх відповідачами. Також, просили прийняти законне та обґрунтоване рішення та відмовити позивачу у стягненні індексу інфляції та 3 процентів річних в зв’язку із сплином строку позовної давності (а.с. 69-72).

На письмові заперечення позивач зазначив таке. Тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг: постанова № 271 від 25.02.2011, постанова № 1260 від 16.04.2015. Також, представник позивача зазначив, що в наданих суду розрахунках заборгованості враховані суми компенсації за оформлену відповідачами субсидію (а.с.76).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

16.03.2018 провадження у справі відкрито, призначено судовий розгляд.

05.04.2018 від відповідачів надійшли письмові заперечення на позовну заяву.

16.04.2018 представники позивача надали відповідь на заперечення відповідачів, та 23.04.2018 надали додаткові письмові пояснення по суті спору.

21.05.2018 до участі у справі на стороні відповідачів було залучено КП «Дніпроводоканал» ДМР у якості третьої особи.

18.07.2018 представниками позивача подано письмові пояснення.

23.07.2018 третьою особою було подано письмові пояснення.

Під час розгляду справи судом розглянуто клопотання/заяви, заслухано пояснення та заперечення сторін та їх представників, досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

23.07.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до Положення Про виробничий підрозділ «Дніпровське територіальне управління» філії «Центр будівельно – монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» передбачено, що до предмету діяльності підрозділу відноситься надання юридичним та фізичним особам послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, теплопостачання, експлуатація, поточне утримання та ремонт систем водопостачання, поточне утримання, і т.д (а.с.19-20).

У власності позивача знаходяться об’єкти основних засобів, які використовуються для надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення населенню (а.с.24-32).

Позивач, також, є власником ліцензії на право провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення з 01.03.2016 (а.с.35).

Відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) № 271 від 24.02.2011 було установлено Відокремленому структурному підрозділу "Будівельно-монтажне експлуатаційне управління Нижньодніпровськ-Вузол" Державного підприємства "Придніпровська залізниця" тарифи: на послуги з централізованого водовідведення для населення м. Дніпропетровськ - 1,96 грн. за 1 куб. м (без ПДВ). Постанова набрала чинності з 01.03.2011 (а.с. 36).

Постановою НКРЕ № 1260 від 16.04.2015 установлено Державному підприємству «Придніпровська залізниця» тарифи: на централізоване водопостачання – 11,74 грн за 1 куб. м (без ПДВ); на централізоване водовідведення – 7,95 грн за 1 куб. м (без ПДВ). Визнано такою, що втратила чинність, постанову НКРЕ № 271 від 24.02.2011 (а.с. 37).

Згідно рішення сесії VI скликання Дніпропетровської міської ради № 42/66 від 22.07.2015 надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади об’єктів водопостачання та водовідведення до житлових будинків, які перебували на балансі ДП «Придніпровська залізниця» до 01.11.2015 – п. 2.3 рішення. Пунктом 3.3. передбачено, що до моменту передачі об’єктів і мереж водопостачання забезпечити надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення населенню, після включення Національною комісією, відповідних витрат до тарифу КП «Дніпроводоканал», з укладення договору на придбання питної води з ДП «Придніпровська залізниця» терміном дії до 01.11.2015 (а.с.87).

27.04.2016 за № 17/7 рішенням VIІ скликання Дніпропетровської міської ради п. 2.3. рішення № 42/66 від 22.07.2015 внесено зміни, де замість «01.11.2015» вказано «31.12.2016». Пункт 3.3. викладено в такій редакції: «до моменту передачі об’єктів і мереж водопостачання забезпечити надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення населенню Північного шляхом укладення договорів на придбання питної води та надання послуг з централізованого водовідведення з регіональною філією «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» терміном дії з 01.01.2016 до 31.12.2016» (а.с.86).

Відповідно до рішень VI сесії скликання Дніпропетровської міської ради № 28/67 від 30.09.2015, VIІ сесії скликання Дніпропетровської міської ради № 93/16 від 01.12.2016 визначено КП «Дніпроводоканал» ДМР з 01.10.2015 по 31.12.2017 виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення, які надаються з використанням мереж, що перебувають на балансі ДП «Придніпровська залізниця», для населення Північного та Підведенного. Встановлено, що вся дебіторська заборгованість абонентів ДП «Придніпровська залізниця» станом на 30.09.2015 рахується за підприємством (а.с. 87, 88).

З метою виконання зазначених вище рішень між ДП «Придніпровська залізниця» та КП «Дніпроводоканал» ДМР було укладено договори, якими було урегульовано питання про надання послуг з централізованого водопостачання.

Так, у договорах № 191/в ПР/БМЕС – 15917/НЮдч та № 191/с ПР/БМЕС – 15918/НЮдч від 18.11.2015, нарахування плати за споживчі послуги водопостачання, водовідведення абонентам (населенню) здійснює КП «Дніпроводоканал», як виконавець послуг відповідно до рішення сесії міської ради № 28/67 від 30.09.2015. У випадку виявлення КП «Дніпроводоканал» факту прийняття ДП «Придніпровська залізниця» платежів від абонентів за послуги з водопостачання спожиті після 01.10.2015 та пред’явлення відповідного платіжного документа абонентом, сума, яка підлягає сплаті виробнику зменшується на розмір виявлених оплат і навпаки. Дія договору розповсюджується з 01.10.2015 і до 31.12.2015 (а.с.89-90).

У договорах № 191/в ПР/БМЕС-16526/НЮдч та № 191/с ПР/БМЕС-16527/НЮдч від 19.08.2016, дія якого визначена з 01.08.2016 по 31.12.2016 з можливістю лонгації, сторони узгодили, що ПАТ «Укрзалізниця» регіональна філія «Придніпровська залізниця» з 01.08.2016 припиняє нарахування плати за спожиті послуги водопостачання абонентам (населенню) згідно переліків, та не приймає платежі за послуги водопостачання/водовідведення від абонентів, крім заборгованості, яка утворилась станом на 01.10.2015 та за період з 01.01.2016 – 31.07.2016. При цьому, у випадку виявлення ПАТ «Укрзалізниця» регіональна філія «Придніпровська залізниця» факту прийняття КП «Дніпроводоканал» платежів від абонентів, спожиті до 01.10.2015 та за період з 01.01.2016-31.07.2016 пред’явлення відповідного платежу документа абонентом, сума яка підлягає сплаті виробнику збільшується на розмір виявлених оплат (а.с.94-98).

Так, користувачами послуг водопостачання та водовідведення є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується довідкою № 10369 про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (а.с.10).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Самарської районної Ради Народних депутатів № 299 від 30.08.96 відповідач ОСОБА_3 є недієздатною, ОСОБА_6 призначено її опікуном (а.с. 74, 78).

Згідно наданих відповідачем копій квитанцій ОСОБА_2 було здійснено оплату за послуги водопостачання, водовідведення на рахунок позивача у 2015 році – 1122,31 грн., а за 2016 рік - на рахунок КП «Дніпроводоканал» ДМР у 01.2016 – 142,19 грн., 02.2016 – 142,19 грн., 03.2016 – 142.19 грн., 04.2016 – 142,19 грн., 05.2016 – 142,19 грн., 06.2016 – 142,19 грн., 07.2016 – 142,19 грн., 08.2016 - 142,19 грн., 09.2016 - 142,16 грн., 10.2016 - 142,16 грн., 11.2016 - 142,16 грн. (а.с. 113-119).

Згідно розрахунку заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, наданого представником позивача, по особовому рахунку ОСОБА_2, заборгованість за 2015 рік, з урахуванням пільги 175 %, склала 1338,37 грн., за 2016 рік, з урахуванням субсидії, 2363,57 - грн., а разом 3701,94 грн. (а.с. 11).

Відповідно до розрахунку інфляційних збитків представника позивача, сума інфляційних збитків за період з 01.01.2015 по 01.08.2016 складає 1859, 75 грн. Розрахунок заборгованості представником позивача здійснено за формулою: (збитки від інфляції) = (сума боргу) х (індекс інфляції) / 100 % - (сума боргу), де сума боргу складає 3701 грн. (а.с.12).

Відповідно до розрахунку відсотків за користування грошовими коштами, сума відсотків, за період з 01.01.2015 по 30.07.2016, склала 175,34 грн. Розрахунок представника позивача здійснено за формулою: (відсотки) = (сума боргу) х (процентна ставка) / 100 % / 365 х (кількість днів), де сума боргу складає 3701 грн. (а.с.13).

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Стаття 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачі є абонентами та користувачами послуг, які надавались позивачем, мають свій особистий рахунок та рівноправно з іншими громадянами користуються послугами з водопостачання та водовідведення. Шляхом створення особового абонентського рахунку № 3197, специфікою діяльності, ПАТ «Укрзалізниця» в особі ВП «ДТУ» філії «ЦБМР та ЕБ" ПАТ «Українська залізниця»та відповідачі вступили в фактичні договірні відносини.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону чи договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 630 від 21.07.2005, ПАТ "Укрзалізниця» виконала свої обов'язки в частині надання відповідачам послуг водопостачання та водовідведення.

Відповідачі, посилаючись на безпідставне підвищення цін за тарифами НКРЕКП, здійснюючи оплату комунальних послуг у розмірі, меншому ніж було передбачено новими тарифами, своїх обов'язків щодо своєчасного здійснення оплати за отримані послуги у повному обсязі не виконали, у зв'язку з чим, мають заборгованість за особовим рахунком № 3197 за період з 01.01.2015 по 01.10.2015 та з 01.01.2016 по 01.08.2016. В період утворення заборгованості діяли тарифи відповідно до постанов НКРЕКП.

Ненадходження належних платежів перешкоджає здійсненню заходів по раціональному використанню та охороні водних ресурсів, завдає шкоди безперебійному функціонуванню систем водо забезпечення та порушує права і охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Таким чином, судом встановлено, що позивач набув права вимоги до відповідачів з вимогою про стягнення заборгованості за надані послуги, за відповідні періоди.

В той же час, аналізуючи надані представником позивача розрахунки та здійснюючи їх перевірку, суд приходить до висновку, що суми, визначені як складові (за кожний окремий місяць) заборгованості за відповідний місяць у своїй сукупності не відповідають загальній сумі заборгованості, яку просить стягнути представник позивача, також, вказаний розрахунок не містить підпису відповідальної особи.

При цьому, як пояснила представник позивача, у судовому засіданні, у розрахунку дійсно загальна сума заборгованості не відповідає сумі, яка є результатом додавання усіх складових заборгованості за кожний період (місяць) окремо, що є помилкою програми, яка складає відповідні розрахунки.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що представником позивача не доведено, що відповідачі мають заборгованість перед позивачем, як надавачем послуг саме у розмірі 3701,94 грн.

Інших доказів, на підтвердження та обґрунтування суми заборгованості зі сторони позивача надано не було.

Вказані вище обставини, а саме відсутність правильного розрахунку заборгованості, як наслідок встановленої судом суми заборгованості за надані відповідачам послуги, позбавляють суд можливості прийняти та перевірити суми, які були нараховані представником позивача, відповідно до ст. 625 ЦК України (три проценти річних та індекс інфляції). Також, необхідно вказати, що враховуючи періодичність платежів, які собою, у даному випадку, складають суму заборгованості, три проценти річних та індекс інфляції мав нараховуватись за кожен місяць окремо, в той час як представником позивача здійснено розрахунок з першого місяця прострочки, де борг складав 17.65 грн., із всієї суми заборгованості, тобто із 3701 грн.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають повністю.

Що ж до заперечень відповідачів, суд зазначає, що посилання у частині пред'явлення суми заборгованості без врахування субсидії та пільги спростовується зазначеною інформацією у наданому розрахунку, де до розрахунку була взята як пільга у розмірі 175 % так і субсидія у розмірі 426, 57 грн., доказів того, що відповідачі мали розмір інших пільг та/або субсидії відповідачами (представником) суду не доведено, контррозрахунку суму заборгованості не надано.

Щодо посилань відповідачів, про завищену тарифікацію та встановлення її недержавним органом, конституційність якого на сьогодні є предметом оскарження, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 цього ж Закону до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Постанова НКРЕКП № 1260 від 16.04.2015, якою встановлено тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, видана в межах повноважень зазначеного органу та відповідно до вимог чинного законодавства України, не визнавалася не чинною. В судовому порядку не скасовувалася, тому у відповідачів відсутні правові підстави застосовувати будь-які інші тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, у відповідні періоди.

Факт оскарження постанов НКРЕКП, конституційності вказаного органу в судовому порядку автоматично не означає їх нечинність та/або незаконність до прийняття відповідного рішення судом та набрання ним чинності, таким чином, в цій частині заперечення відповідачів не знайшли свого підтвердження.

Щодо сплати частини заборгованості за період, який визначений у позові, на рахунок третьої особи, суд встановивши правовідносини, що склались між позивачем та третьою особою, зазначає, що відповідачі не позбавлені права звернутись до третьої особи, з метою переведення коштів на рахунок позивача, в той же час, зазначені дії будуть підставою для збільшення боргу за надані послуги третьою особою.

Заявляючи про застосування до вимог позивача строків позовної давності, відповідачі дійшли помилкового висновку про сплив строків позовної давності за вимогами позивача з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також тоді, коли предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до цивільно-процесуального законодавства України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи, що судовий захист позивача на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання позивачем заяви про видачу судового наказу перериває позовну давність.

Так, звернення до суду представника позивача з заявою про стягнення з відповідачів заборгованості у наказному порядку, відповідачами не заперечувалися, про що свідчить письмові заперечення відповідачів (а.с. 69-72).

Таким чином, посилання відповідачів на те, що позивач пропустив строк позовної давності є помилковими.

Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 207, 525, 526, 634, 638 ЦК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» виробничий підрозділ «Дніпровське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 49124, м. Дніпро, вул. Магаданська, буд. 43) до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (місце проживання: 49124, АДРЕСА_1), третя особа Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21-А, ідентифікаційний код юридичної особи 03341305) про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 27.07.2018.

Головуючий суддя: К.С. Маштак