Постанова № 75586105, 17.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/250/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року м. Ужгород Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого судді: Бисага Т.Ю.

суддів: Готра Т.Ю.,Фазикош Г.В.,

секретарі: Чучка Н.В.,

за участю - ОСОБА_1, представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03 квітня 2017 року (Головуючий - Заболотний А.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 боргу у розмірі 11849,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем був укладений договір позики грошових коштів, що підтверджується розпискою. За умовами укладеного між сторонами договору ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання повернути грошові кошти в сумі 11849,00 грн. ОСОБА_1 до 01.05.2016 року. Також зазначає, що виконав свої договірні зобов'язання перед відповідачем у повному обсязі, передавши останній грошові кошти, проте відповідач не повернула кошти, що свідчить про невиконання зобов'язань за договором. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 11849,00 грн., а також судові витрати.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 03 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 11849,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 640,00 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на рішення, якою просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи , наданою суду розписки, - між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір позики за умовами якого відповідач отримала позику в сумі 11849,00 грн. та зобов'язалася повернути такі до 01.05.2016 року, про що була складена розписка в присутності свідка ОСОБА_5

Згідно ст.ст.1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (кредитор) передає іншій стороні (позичальнику) у власність грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути кредитору таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості . Договір позики вважається укладеним в момент передачі грошей. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З положень статті 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або іншими звичними вимогами, що пред'являються.

Відповідач та представник заперечують сам факт укладення договору та отримання коштів від ОСОБА_1

Оскільки, у відповідача та його представника, виникли сумніви щодо підпису ОСОБА_3 у грошовій розписці без дати, за клопотанням представника відповідача, судом апеляційної інстанції було призначено судову-почеркознавчу експертизу.

Відповідно до висновку експерта №4/388 від 29.01.2018 року судово-почеркознавчої експертизи - підпис від імені ОСОБА_3 у грошовій розписці без дати на аркуші справи №26 цивільної справи №303/250/17 виконаний із застосуванням технічного прийому - шляхом передавлювання із іншого підпису моделі. Первинний підпис виконаний з підпису - моделі вдавленими штрихами для ідентифікації не придатний. Відповісти на питання чи виконаний вторинний підпис гр. ОСОБА_3 - не надалося можливим.

Крім того, в матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_5, яка зазначена в розписці як свідок передачі коштів. (а.с.39)

В даних поясненнях зазначено, що інформація викладена в позовній заяві спотворена. Її знайома ОСОБА_3 працювала без оформлення трудових відносин в магазині АВС, власником якого є родина позивача. Свідком передачі коштів в сумі 11849, 00 грн. вона не була. Про борг їй нічого не відомо.

Питання про справжість підпису ОСОБА_5 в розписці сторонами не ставилось.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позикодавець не довів сам факт передачі коштів позичальнику, а тому договір позики є неукладеним.

Відповідно до ч. 2 ст. 640 ЦК України в разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

За змістом ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. З огляду на вказані положення закону договір позики є реальним та вважається укладеним із моменту передання грошей.

Сумнівним доказом у справі, як підтвердження правомірності вимог позивача, є сама сума позики - 11 849 грн.00 коп.

Встановивши в ході розгляду справи, що гроші не передавались, колегія констатує, що відповідний договір є неукладеним, а отже не породжує правових наслідків ( ухвала ВССУ від 30.09.2015 у справі № 6-22599св15) і тому не потребує визнання недійсним.

Таким чином, суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини, які мають істотне значення для справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та суперечать матеріальному закону.

Відповідно до ст.376 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 374,376, ЦПК України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03 квітня 2017 року року скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31.07.2018 року.

Головуючий

Судді