Постанова № 75585494, 30.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

33/775/329/2018(м)

266/2078/18

Суддя 1-ої інстанції: Курбанова Н.М.

Суддя доповідач: Куракова В.В.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року м. Маріуполь

Суддя судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області Куракова В.В., ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 червня 2018 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 червня 2018 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

На зазначену постанову ОСОБА_2 06.07.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким закрити провадження по справі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги щодо причин порушення строку апеляційного оскарження, вважаю, що необхідно відмовити в поновленні строку апеляційного оскарження, апеляційну скаргу повернути апелянту за наступних підстав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього, що також підтверджується заявою ОСОБА_2, яку останній подав до суду 05.06.2018 р. (а.с. 20), тобто в день розгляду справи про адміністративне правопорушення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що оскаржувана постанова винесена за його відсутності, її копію він отримав 25.06.2018 р. і відраховує строк на апеляційне оскарження не з моменту винесення оскаржуваної постанови, а з моменту отримання її копії.

Інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження не наводить.

Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні ЕСПЛ у справі «Пономарев проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Будучи обізнаним про розгляд справи відносно нього 05.06.2018 р., ОСОБА_2 з'явився до суду тільки 25.06.2018 р.

КУпАП встановлено, що строк на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення відраховується не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення, а з моменту його винесення.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Отже, поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріали справи та апеляційна скарга не містять, у зв'язку з чим приходжу до висновку, що в поновленні строку апеляційного оскарження слід відмовити, апеляційну скаргу у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 294 КУпАП - повернути особі, яка її подала.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

У поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05.06.2018 р. відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 червня 2018 року відносно ОСОБА_2, повернути останньому.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: