Рішення № 75584558, 23.07.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/3995/18

Провадження № 2/234/1743/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Заборського В.О., за участю секретаря судового засідання Сторчай А.Д., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної нещасним випадком на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2018 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорький машинобудівний завод» (далі ПрАТ «НКМЗ») про стягнення 50000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок трудового каліцтва на виробництві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_3. з 01.10.1991 року по 27.03.1995 року працював у відповідача, який на той час мав назву Орендне об’єднання «Новокраматорський машинобудівний завод» (далі ОО «НКМЗ»), підручним сталевара в мартенівському цеху. 14.07.1992 року, приблизно 19-00 год., під час виконання виробничого завдання з позивачем трапився нещасний випадок, у зв’язку з яким 21.07.1992 року комісією було складено акт №197 про нещасний випадок на виробництві. Висновком комісії було встановлено, що ОСОБА_3, виконуючи виробниче завдання в мартенівському цеху працював на глиномішальній машині та при спробі достати залишки глини, в районі вала з лопатями, відбулося захоплення поворотною лопатою його правої кисті руки, внаслідок чого була травмована кисть правої руки. Комісія прийшла до висновку, що причиною настання нещасного випадку стала відсутність технічної документації з конкретними заходами безпеки при роботі на глино мішальній машині та недостатній інструктаж про заходи особистої безпеки підручного сталевара ОСОБА_3 з боку майстра.

У 2015 році, на вимогу Фонду соціального страхування України в Донецькій області на ПрАТ «НКМЗ» повторно була створена комісія, яка провела розслідування нещасного випадку від 14.07.1992 року та склала 16.10.2015 року акт №197 за формою Н-1 про нещасний випадок пов’язаний з виробництвом та акт за формою Н-5 розслідування нещасного випадку, якими підтверджені обставини та причини нещасного випадку і отримана виробнича травма, а саме велика розтрощена рана правої кисті.

Внаслідок травми позивач з 14.07.1992 року по 05.10.1992 року проходив курс лікування, після якого ще тривалий час перебував на легкій праці, а пізніше був звільнений з підприємства, без будь якої компенсації, і шість з половиною років не міг знайти роботу та знаходився на утриманні дружини. У грудні 2001 року повернувся некваліфікованим робітником на ПрАТ «НКМЗ», де працював до 22.06.2011 року.

У зв’язку із травмою позивач вимушений періодично лікуватися, заключний діагноз йому поставлено – стійкі наслідки перенесеної виробничої травми у вигляді зрілих шкірних рубців правої кисті, посттравматична контрактура ІІ-го пальця правої руки, з помірними функціональними порушеннями. У травні 2015 року він звертався до Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про взяття на облік та видачу направлення на МСЕК для встановлення втрати працездатності, але оскільки МСЕК не змогла встановити ступінь втрати працездатності, так як з часу отримання травми минуло 23 роки, у постановці на облік та виплаті страхових сум йому було відмовлено.

Завдана позивачу моральна шкода полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах, несприятливій атмосфері в сім’ї, фізичному болю та стражданнях, які він зазнав під час нещасного випадку та які відчуває і на теперішній час, та повинна бути відшкодована з ПрАТ «НКМЗ», оскільки шкода завдана внаслідок каліцтва на виробництві, випливає з трудових правовідносин та повинна бути відшкодована роботодавцем, який не створив безпечних умов праці.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат ОСОБА_1, позовні вимоги ОСОБА_3 до ПрАТ «НКМЗ» про відшкодування моральної шкоди підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві. Крім того, на його думку юридичні підстави для відшкодування моральної шкоди виникли у позивача тільки в 2015 році, після встановлення юридичного факту належності акту №197 від 21.07.1992 року ОСОБА_3 та складання 16.10.2015 року актів про нещасний випадок на виробництві за формами Н-1 та Н-5, а до того часу акт №197 від 21.07.1992 року було складено з помилкою у прізвищі, на ОСОБА_4. На час отримання позивачем травми питання відшкодування моральної шкоди було врегульовано ст.ст., 440, 441 ЦК України в редакції 1963 року, ОСОБА_5 Міністрів СРСР від 03.04.1984 року №690 «Про затвердження правил відшкодування підприємствами, організаціями шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом, пов’язаним з виконанням ними трудових обов’язків», постановою №6 Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якими передбачено відповідальність та обов’язок підприємств на відшкодування шкоди, завданої не тільки майну, а й здоров’ю особи, внаслідок нещасного випадку та каліцтва на виробництві. І якщо в цих документах прямо і не вказувалося на відшкодування саме моральної шкоди працівнику, але згідно ст. 8 ЦК України в редакції 2004 року існує аналогія закону, згідно якої можливо відшкодувати і моральну шкоду.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначила, що ПрАТ «НКМЗ» позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди не визнає в повному обсязі та вважає, що в позові потрібно відмовити, оскільки нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_3 стався 14.07.1992 року, на той час законом не передбачалося такого захисту цивільних прав як компенсація моральної шкоди та всі нормативні акти, на які посилається позивач, набрали законної сили вже після того, як стався нещасний випадок із позивачем. Також і Цивільний кодекс Української РСР 1963 року був доповнений абз.5 ч.1 ст.6 та ст..440-1 Законом України «Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій» від 06.05.1993 року, які набрали чинності 29.05.1993 року. Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження завдання йому моральної шкоди та не доведено, що зміни, які сталися в його особистому житті пов’язані саме з наявністю у нього травми отриманої на виробництві, які додаткові зусилля він докладає для організації свого життя, а розмір морально шкоди у 50000,00 грн. є неспівмірним з наслідками нещасного випадку, оскільки позивач не втратив працездатності, група інвалідності йому не встановлена.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 01.10.1991 року позивач ОСОБА_3 працював в ОО «НКМЗ» підручним сталевара в мартенівському цеху, правонаступником якого є ПрАТ «НКМЗ».

14.07.1992 року під час виконання трудових обов’язків з позивачем трапився нещасний випадок, його було травмовано, про що 17.07.1992 року складено акт №197 про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 03.09.2015 року була частково задоволена заява ОСОБА_3, та встановлено факт, що акт про нещасний випадок на виробництві по формі Н-1 №197 від 21.07.1992 року виданий ОО «НКМЗ» на ім’я «Шейхулісманов» належить ОСОБА_3.

16.10.2015 року, на підставі повторного (додаткового) розслідування комісією нещасного випадку, затверджено Акт №197 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом за формою Н-1 та Акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5. Згідно даних актів причиною нещасного випадку визнано відсутність технічної документації з конкретними заходами безпеки при роботі на глиномішалці та недостатній інструктаж про заходи особистої безпеки підручного сталевара ОСОБА_3 з боку майстра.

Згідно Довідки за формою 167/о, ОСОБА_3 26.11.2015 року оглядався Краматорською МСЕК і за результатами не визнаний інвалідом.

Позивач просив суд стягнути з відповідача моральну шкоду заподіяну в результаті нещасного випадку пов’язаного з виробництвом, який стався 14.07.1992 року.

Правовідносини, які виникли між сторонами стосовно нещасного випадку на виробництві 14.07.1992 року є трудовими і регулюються нормами законодавства про працю.

Як роз'яснено в п.п. 2, 5, 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Судам слід мати на увазі, що на правовідносини, які виникли до набрання чинності відповідним законодавчим актом про відшкодування моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню не поширюється, в тому числі й на ті випадки, коли позивач після набрання чинності цим актом ще зазнає моральних чи фізичних страждань від раніше вчинених неправомірних дій. Однак моральна шкода підлягає відшкодуванню, якщо неправомірні дії (бездіяльність) відповідача, що завдають позивачеві моральних або фізичних страждань, почалися до набрання законної сили актом законодавства, яким встановлена відповідальність за заподіяння такої шкоди, і продовжуються після набрання цим актом чинності.

КЗпП України було доповнено статтею 173-1 згідно із Законом № 3694-12 від

15.12.93р., якою передбачалося відшкодування моральної шкоди власником або уповноваженим ним органом, а статтю 237-1 Законом № 1356-XIV від 24.12.99р., тому дія вказаних статей на правовідносини, які виникли між позивачем і відповідачем у липні 1992 року не поширюється.

Відповідно до статті 5 ЦК України в редакції 2004 року, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, які породили цивільне право ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Абзацом 5 ч.1 ст.6, яким передбачалося захист цивільних прав шляхом компенсації моральної шкоди та статтею 440-1, згідно якої передбачалося відшкодування моральної (немайнової) шкоди, Цивільний кодекс Української РСР в редакції 1963 року було доповнено Законом України «Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих акті України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій» №3188-ХІІ від 06.05.1993 р. та набрали чинності 29.05.1993 року.

Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджені постановою КМ УРСР від 23.06.1993р. №472 (введені в дію з 01.07.1993 року) та Закон України «Про охорону праці» (введений в дію Постановою ВР № 2695-XII ( 2695-12 ) від 14.10.92р.), також ще не були прийняті на час виникнення спірних правовідносин, тому не можуть бути застосовані судом.

Складання та затвердження 16.10.2015 року Акту №197 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом за формою Н-1 та Акту розслідування нещасного випадку за формою Н-5 не породжує право ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди, оскільки в подальшому МСЕК не було встановлено стійкої втрати професійної працездатності.

При встановлених судом обставинах, враховуючи, що позивач травму на виробництві отримав 14.07.1992 року, даний нещасний випадок, згідно п.п.2 п.6 Акту за формою Н-5 затвердженого 16.10.2015 року, узятий на облік в 1992 році, діючим на той час законодавством не передбачалося відшкодування моральної шкоди, оглядом Краматорського МСЕК від 26.11.2015 року ОСОБА_3 інвалідом не визнаний, тому суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 137, 141, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної нещасним випадком на виробництві– відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 27.07.2018 року.

Суддя ОСОБА_6