Рішення № 75584424, 27.07.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/2153/18

Провадження № 2/263/1134/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

за участю: секретарів Рудь Ю.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку у порядку набуття права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

1.стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_4 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку у порядку набуття права власності на нерухоме майно.

На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідно до договору дарування будинку від 30 вересня 2005 року їй на праві приватної власності належить житловий будинок № 64, який розташований по вул. Зелінського у м. Маріуполі, а саме: житловий будинок літ. А-1, з усіма надвірними будівлями та спорудами. Дарувальником цього будинку є свекруха позивача – ОСОБА_5 Земельна ділянка площею 0,0470 га за цією ж адресою, на якій розташований житловий будинок з надвірними спорудами, кадастровий номер: 1412336300:01:002:0427, з цільовим призначенням – для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, на теперішній час зареєстрована за покійним чоловіком дарувальника – ОСОБА_6, на підставі державного акта на право власності на землю від 28 серпня 1995 року № 96. ОСОБА_6 помер 29 вересня 2000 року. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 червня 2001 року, зареєстрованого у реєстрі за № 5-1368, єдиною спадкоємицею усього майна, до складу якого увійшли, у тому числі житловий будинок з надвірними побудовами, належний на теперішній час позивачу, та земельна ділянка площею 0,0470 га, на якій вони розташовані, є його дружина – ОСОБА_5 02 серпня 2006 року ОСОБА_5 померла. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 червня 2017 року, зареєстрованого у реєстрі за № 3152, земельна ділянка площею 0,0470 га за адресою: вул. Зелінського, 64, м. Маріуполь, на якій розташований належний позивачу житловий будинок, до складу спадщини не увійшла, що на думку позивача відповідає вимогам ст. 120 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), якою визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни цільового призначення. За наведених обставин, посилаючись на положення ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, позивач вважає, що вказана земельна ділянка повинна бути передана їй на праві власності, тому що знаходиться під належним їй з 30 вересня 2005 року будинком з надвірними побудовами та спорудами, інших власників будинку не має, тому просить суд визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0470 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованої за адресою: вул. Зелінського, 64, м. Маріуполь, кадастровий номер: 1412336300:01:002:0427 (а. с. 3 – 5).

Маріупольська міська рада своїм правом не скористалася, відзив на позов в адресу суду не направила.

2.заяви і клопотання:

Клопотання ОСОБА_4 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (а. с. 6).

заява представника ОСОБА_4 – ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 від 11 травня 2018 року (а. с. 68).

Клопотання представника Маріупольської міської ради – ОСОБА_3 про розгляд справи за відсутності представника ради за наявними у справі матеріалами, а також висловлення позиції щодо відсутності заперечень проти задоволення позовних вимог (а. с. 103).

Заява представника ОСОБА_4 – ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності (а. с. 117).

3.процесуальні дії суду:

Ухвала Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 березня 2018 року про відкриття провадження у справі, призначення у справі підготовчих судових засідань та її розгляд за правилами загального позовного провадження, роз’яснення сторонам їх право на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень (а. с. 52).

Запити суду щодо отримання відомостей про коло спадкоємців після померлих: 02 серпня 2016 року – ОСОБА_5, 29 вересня 2000 року – ОСОБА_6 (а. с. 59, 60).

Ухвала Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 червня 2018 року про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду по суті (а. с. 110).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Судом у відповідності до положень ЦПК України, у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, учасникам справи роз’яснено зміст ст. ст. 12, 13, 42, 49 цього Кодексу, наслідки вчинення та не вчинення процесуальних дій.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася кожна із сторін, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

4.фактичні обставини справи, установлені судом:

Відповідно до договору дарування від 30 вересня 2005 року, ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла у дар належний ОСОБА_5 на праві приватної власності будинок № 64 по вул. Зелінського у м. Маріуполі, а саме: житловий будинок літ. А-1, з усіма будівлями та спорудами. У встановленому законом порядку указаний будинок зареєстрований за ОСОБА_4 (а. с. 7 – 12).

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06 грудня 2017 року та державним актом від 28 серпня 1995 року, земельна ділянка площею 0,0470 га, яка розташована за адресою: вул. Зелінського, 64, м. Маріуполь, кадастровий номер: 1412336300:01:002:0427, цільове призначення – для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, на праві приватної власності належить ОСОБА_6 (а. с. 13 – 28).

Відповідно до свідоцтва про смерть від 29 вересня 2000 року серії 1-НО № 481215, ОСОБА_6 помер 29 вересня 2000 року (а. с. 29).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08 червня 2001 року, виданого державним нотаріусом Першої маріупольської державної нотаріальної контори, зареєстрованого у реєстрі за № 5-1368, спадкоємцем після смерті ОСОБА_6, який помер 29 вересня 2000 року, є ОСОБА_5, дружина, яка мешкає за адресою: вул. Зелінського, 64, м. Маріуполя, спадкове майно, на яке у зазначених долях видано свідоцтво складається із: житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по вул. Зелінського, 64 у м. Маріуполя, на земельній ділянці Маріупольської міської ради розташовані: житловий будинок літ. А, житловою площею – 25,3 кв. м, нежитлова прибудова літ. А1, два сараї літ. Б, Г, убиральня літ. В, огорожа № 1-4, замощення 1, гараж літ. Д, які належали померлому на підставі договору купівлі-продажу від 05 червня 1987 року (а. с. 30).

Відповідно до свідоцтва про смерть від 03 серпня 2006 року серії І-НО № 138357, ОСОБА_5 померла 02 серпня 2006 року (а. с. 31).

Після смерті ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину на ім’я ОСОБА_8 (онука), а саме: грошові вклади, що знаходяться на рахунках Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та на прості акції ПрАТ «МК «Азовсталь» (а. с. 32).

За висновком експерта, грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 37 000 грн. (а. с. 33 – 36).

Постановою приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 від 15 травня 2018 року відмовлено ОСОБА_4 у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмовлено у посвідчені договору купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Зелінського, 64, м. Маріуполь, оскільки власником указаного будинку є інша особа – ОСОБА_6, який помер 29 вересня 2000 року (а. с. 67).

Відповідно до отриманої інформації із спадкової справи № 63/2017 після ОСОБА_5, яка померла 02 серпня 2006 року, її спадкоємцем є онука – ОСОБА_8, свідоцтво про право на спадщину видано на грошові вклади у ПАТ «Державний ощадний банк України» та прості іменні акції ПрАТ «МК «Азовсталь» (а. с. 68 – 102).

Наведені докази у порядку, передбаченому ст. 81 ЦПК України, відповідачем не спростовані, а у суду відповідно до ст. ст. 77, 78, 79 ЦПК України відсутні підстави вважати їх неналежними, не допустимими та не достовірними доказами та у своїй сукупності відповідно до ст. 80 ЦПК України вони вказують на набуття позивачем права власності на житловий будинок, з господарськими будівлями за указаною адресою, належність спірної земельної ділянки ОСОБА_6, який помер 29 вересня 2000 року, факт прийняття спадщини після смерті його дружиною – ОСОБА_5, яка і подарувала указаний житловий будинок позивачу, а після її смерті – ОСОБА_8 отримала право на спадщину на грошові вклади та прості акції.

5.Змістом спірних правовідносин (предметом спору) у справі є визнання права на земельну ділянку у порядку набуття права власності на нерухоме майно (житловий будинок).

6.Щодо порушення прав позивача та ким вони порушені.

З установлених судом обставин, необхідно дійти висновку, що права позивача підлягають захисту з підстав, передбачених ст. 5 ЦПК України, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, оскільки в інший спосіб вона позбавлена можливості реалізувати своє право на земельну ділянку, оскільки після смерті ОСОБА_6 спадщину отримала його дружина лише на житловий будинок, земельна ділянка після його смерті ніким не успадкована, указаний будинок вона подарувала ОСОБА_4, орган місцевого самоврядування у порядку, передбаченому ст. 1277 ЦК України, не реалізував своїх обов’язків, тому саме Маріупольська міська рада є належним відповідачем у справі та відповідно нею порушено право позивача.

7.Норми права, які застосовує суд при вирішенні спору, який виник із приводу набуття права власності на земельну ділянку та мотиви їх застосування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права власності.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або ж у разі відсутності у неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання такого позову є усунення невизначеності у суб’єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб’єктивного права особою.

За змістом статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Одною із основних засад цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом (п. 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

За положеннями статті 377 ЦК України, в редакції на час укладення договору дарування будинковолодіння, тобто на 30 вересня 2005 року, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Системний аналіз положень частини 1 статті 377 ЦК України дає підстави для висновку, що указана норма закріплює підстави та умови набуття права власності на земельну ділянку під розташованими на ній об’єктами нерухомості, які правомірно придбані у власність фізичною особою. Дія цієї норми поширюється на земельні ділянки, що перебувають на праві власності чи праві користування у осіб, які відчужують житлові будинки, будівлі або споруди, що розміщені на таких ділянках.

Аналогічні положення було закріплено у статті 120 ЗК України.

Порівняльний аналіз норм статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України показує, що окремі положення мають однакову спрямованість щодо переходу права на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю чи споруду. По-перше, вони закріплюють принцип, за яким визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду; по-друге, передбачають механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі придбання нерухомості.

Положення статті 377 ЦК України мають імперативний характер, значенням чого є те, що особа, яка придбала будівлю чи споруду де-факто стає власником земельної ділянки, якщо не змінюється її цільове призначення і зазначені у договорі розміри.

Наведене положення не допускає виникнення такої ситуації, коли розташований на земельній ділянці об’єкт нерухомості належить на праві власності одній особі, а земельна ділянка перебуває у власності у іншої.

Так, судом установлено, що спірна земельна ділянка на підставі державного акта від 28 серпня 1995 року на праві власності належить ОСОБА_6, який помер 29 вересня 2000 року, і спадщину після його смерті прийняла його дружина – ОСОБА_5, до якої за свідоцтвом про право на спадщину від 08 червня 2006 року увійшов житловий будинок по вул. Зелінського, 64 у м. Маріуполі, та в якому зазначено, що він розташований на земельній ділянці Маріупольської міської ради.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 264 ЦПК України на суд покладений обов’язок визначити норму права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно із статтею 548 цього Кодексу для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

З урахуванням наведених норм Цивільного кодексу Української РСР, в редакції на момент прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті свого чоловіка ОСОБА_6, необхідно дійти висновку, що з часу прийняття нею спадщини, спірна земельна ділянка підлягає визнанню належною ОСОБА_5 з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до положень статті 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Не проведення ОСОБА_5 реєстрації права власності на спірну земельну ділянку не є підставою для припинення її прав на неї.

Та обставина, що державний нотаріус Першої державної нотаріальної контори ОСОБА_9 у свідоцтві про право на спадщину за законом вказала, що житловий будинку № 64 по вул. Зелінського у м. Маріуполі розташований на земельній ділянці Маріупольської міської ради, не може спростовувати права власності ОСОБА_6 на цю земельну ділянку та її перехід у передбаченому законом порядку до його спадкоємця – ОСОБА_5

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

На теперішній час, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 померли, у зв’язку з чим припинилася їх правоздатність на реалізацію у встановленому порядку оформлення права на земельну ділянку за ОСОБА_4, вона як обдарована самостійно позбавлена можливості провести реєстрацію цього права у позасудовий спосіб, тому її права підлягають захисту саме у спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України, ст. 5 ЦПК України, з підстав, наведених судом.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при укладанні договору дарування від 30 вересня 2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, до останньої перейшло право власності на земельну ділянку, на якій розміщений належний їй на праві власності житловий будинок, прибудови та господарські споруди, що узгоджується із імперативною нормою статті 377 ЦК України, в редакції на час укладення договору дарування.

Про наявність підстав для визнання права власності на земельну ділянку за ОСОБА_4 указує і той факт, що відповідач – Маріупольська міська рада не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Із досліджених судом обставин справи, не вбачається, що визнанням права власності за рішенням суду можуть бути порушенні права третіх осіб, які б могли претендувати на спірну земельну ділянку.

8.Питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

У справі судовими витратами є сплачений позивачем судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп., який пов’язаний із розглядом справи, відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про судовий збір», зокрема щодо розміру його сплати при подачі позову, однак представником позивача – ОСОБА_1 подано заяву, в якій вона просить не стягувати такий з відповідача, тому суд відповідно до ст. 13 ЦПК України не проводить його стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 120 ЗК України, ст. ст. 12, 16, 316, 377, 1277 ЦК України, ст. ст. 524, 548 ЦК Української РСР, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76–81, 84, 89, 141, 263–265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку у порядку набуття права власності на нерухоме майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0,0470 га з цільовим призначенням – для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованої за адресою: вул. Зелінського, 64, м. Маріуполь, Донецька область, кадастровий номер: 1412336300:00:002:0427.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії АР 378050, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, засоби зв’язку відсутні;

Маріупольська міська рада, код ЄДРПОУ 338525448, юридична адреса: проспект Миру, 70, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, засоби зв’язку – (0629) 470258; рахунок отримувача – 33213815700052, код – 18010900, отримувач – Маріупол.УК/Центральний (Жовтневий) район, ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 33852448.

Суддя О.М. Музика