Постанова № 75583584, 26.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 216/505/12

Провадження № 22-ц/772/1231/2018

Категорія: 72

Головуючий у суді 1-ї інстанції Коломійцева В. І.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 рокуСправа № 216/505/12м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М.,

суддів: Зайцева А. Ю., Панасюка О. С.,

секретар судового засідання Богацька А.,

учасники справи:

заявник - Прокурор в інтересах Михайловецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області

заінтересована особа - відділ Держкомзему у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області

особа яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 Апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу особи яка не брала участі в розгляді справи ОСОБА_4 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 червня 2012 року, -

в с т а н о в и в :

24 травня 2012 року прокурор Мурованокуриловецького району Вінницької області в інтересах держави в особі Михайловецької сільської ради звернувся до суду з заявою про визнання відумерлою спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Михайлівці Мурованокуриловецького району Вінницької області. Заяву мотивує тим, що після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 2,9313 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1). Спадщину після його смерті ніхто не прийняв, спадкоємців немає, тому просив визнати спадщину відмерлою та визнати власником спадкового майна Михайловецьку сільську раду.

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 червня 2012 року заяву задоволено:

- визнано відумерлою спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Михайлівці Мурованокуриловецького району Вінницької області, що складається з земельної ділянки розміром 2,9313 га., вартістю 51724,46 грн., яка знаходиться на території Михайловецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

- визнано власником майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 Михайловецьку сільську раду Мурованокуриловецького району Вінницької області.

При ухваленні такого рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 помер і після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку. На спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_5, ніхто не претендує, із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини ніхто не звертався. Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась, після його смерті пройшло понад три роки, тому на підставі ст. 1277 ЦК України суд визнав спадщину відумерлою.

Дізнавшись про таке рішення суду 24.04.2018 року, особа яка не брала участі в справі ОСОБА_4 02 травня 2018 року подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить оскаржуване рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вона є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, так як постійно проживала з ним однією сім'єю з 2003 року і по день його смерті: покійний був їй вітчимом. Це підтверджено рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 27.12.2016 року, яке набрало законної сили 07.01.2017 року. Тому зазначає, що суд, визнаючи спадщину відумерлою, неповно з'ясував обставини справи, вона не була залучена до участі в справі і оскаржуваним рішенням її позбавили права на спадкове майно.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно з п. 8 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Тому справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до наступних висновків.

По справі встановлено наступне:

- ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджено актовим записом про смерть № 11 (а.с.5) та проживав на території Михайловецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області;

-після смерті ОСОБА_5 залишилась спадщина: земельна ділянка розміром 2,9313 га., розташована на території Михайловецької сільської ради (державний акт серії НОМЕР_1, виданий 11.08.2004 року (а.с. 4)).

Відповідно до ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, неприйняття ними спадщини, суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 ЦК України).

У частині 3 статті 1268 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-місячного строку з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України) він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 27.12.2016 року, яке набрало законної сили 07.01.2017 року (а.с. 28-29), встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, з 2003 року по день смерті.

Отже, ОСОБА_4 є спадкоємцем четвертої черги спадкоємців за законом (смт. 1264 ЦК України) як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриттям спадщини. ОСОБА_4 прийняла спадщину, так як на час відкриття спадщини постійно проживала із спадкодавцем.

Не зважаючи на те, що факт проживання спадкодавця та спадкоємця на час відкриття спадщини встановлений рішенням Мурованокуриловецького районного суду тільки 27.12.2016 року, тобто більш як через вісім років з моменту відкриття спадщини, це не має ключового значення, оскільки цим рішенням встановлений факт не з дати його ухвалення, а на час відкриття спадщини.

Повідомлення завідувача Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори від 25.05.2012 року на запит суду про відсутність спадкової справи на ім'я померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5, не дає підстав для висновку про відсутність спадкоємців після його смерті.

Відповідно до положень статті 45 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на час звернення прокурора із вказаною заявою) прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

У частині першій та другій статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час звернення до суду із заявою, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей, що вказували б на неможливість органу місцевого самоврядування самостійно здійснювати представництво своїх інтересів в даній справі.

Відтак, оскільки ОСОБА_4 є спадкоємцем четвертої черги та на час відкриття спадщини постійно проживала із спадкодавцем ОСОБА_5, оскаржуване рішення порушує права ОСОБА_4, яка не була залучена до участі в справі, тобто оскаржуване рішення постановлено без з'ясування кола спадкоємців після смерті ОСОБА_5 та без залучення до участі у справі усіх заінтересованих осіб. Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості залучати таких осіб до участі в справі, тому оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, воно підлягає скасуванню, а в задоволенні заяви про визнання спадщини відумерлою слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 червня 2012 року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити в задоволенні заяви прокурора Мурованокуриловецького району Вінницької області в інтересах держави в особі Михайловецької сільської ради про визнання спадщини відумерлою.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча підпис Т. М. Шемета

Судді: підпис О. С. Панасюк

підпис А. Ю. Зайцев

Згідно з оригіналом

головуючий суддя: Т. М. Шемета