Ухвала суду № 75583535, 30.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/26247/17

Провадження №11-кп/772/626/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Шидловський О. В.

Доповідач : Рупак А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого: Рупака А.А.

суддів: Ковальської І.А., Нагорняка Є.П.

при секретарі Міхневич І.А.

з участю прокурора Миколайчука Д.Г.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження №12017020020003882, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань 18 листопада 2017 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2018 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниця, громадянина України, українця, із середньою технічною освітою, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України та призначено йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі, без конфіскації майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_2 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 02.02.2018 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.

Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

ОСОБА_2, 08.11.2017 року, о 20:00 годині, усвідомлюючи протиправний характер своїх намірів, переслідуючи намір незаконно заволодіти транспортним засобом з метою тимчасового використання його для руху, не маючи прав на користування транспортним засобом, без відома і всупереч волі його власника ОСОБА_3, скориставшись тимчасовою відсутністю останнього, збив навісний замок до гаражного приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, після чого незаконно проник у нього, де в той час знаходився автомобіль «Renault Symbol 1.4.І», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, 2006 року випуску.

При цьому, ОСОБА_2, скориставшись наявним ключем в замку запалювання, завів двигун вказаного транспортного засобу, отримавши можливість керувати ним та забезпечити рух. Після зазначеного, ОСОБА_2, незаконно заволодівши автомобілем марки «Renault Symbol 1.4.І», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, 2006 року випуску, з місця злочину зник.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.

В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_2 ставиться питання про зміну вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2018. Просить пом'якшити призначене йому покарання. Апеляційна скарга мотивована тим, що вирок суду є надто суворий відносно нього, судом першої інстанції не враховано пом'якшуючі обставини, а саме те, що він розлучений, має неповнолітню дитину віком вісім років, яка проживає разом з ним, в 2015- 2016 році перебував в зоні АТО, та приймав участь в антитерористичній операції, потерпілий претензій до нього не має.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор Миколайчук Д.Г. заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній та просить її задовольнити.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Як убачається з вироку, суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з вироку, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Посилання обвинуваченого про те, що суд не в повній мірі врахував обставини, які пом'якшують покарання - суд вважає безпідставним, оскільки дані обставини були враховані судом першої інстанції під час винесення вироку.

Як зазначено у вироку, при призначенні покарання суд врахував те що обвинувачений раніше не судимий, по місцю несення військової служби характеризується вкрай з негативної сторони, вчинив умисний тяжкий злочин, вину у вчиненні злочину визнав, щиро розкаявся, заподіяну злочином шкоду потерпілому не відшкодував. З урахуванням таких даних про особу обвинуваченого вказують на те, що він не оцінює критично свою поведінку, тому дають підстави вважати, що для виправлення і перевиховання обвинуваченого необхідний певний строк ізоляції від суспільства, а призначене покарання за ч.2 ст. 289 КК України в межах санкції частини статті в мінімальному розмірі відповідає вимогам ст.65 КК України.

Тому призначене судом покарання повністю відповідає вимогам закону, є справедливим і достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про неврахування судом особи обвинуваченого не відповідають фактичним обставинам, встановленим судом першої інстанції. Так, щодо виховання дитини, з наданих суду показань потерпілого ОСОБА_3 слідує, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, а сина обвинуваченого виховує та утримує саме потерпілий.

Щодо неврахування судом факту несення служби в зоні АТО, апеляційний суд зазначає, що згідно запису у військовому квитку обвинуваченого (а.с.107), останній безпосередньої участі в бойових діях не приймав, схильний до зловживання спиртними напоями, своєю поведінкою дискредитує Збройні сили України.

Таким чином, судом під час розгляду провадження вимоги закону про призначення покарання дотримані, а ухвалений вирок є законним в частині доведення вини особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

За наведених обставин апеляційний суд не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 403, 404, 405, 407, 419 КПК України, п.3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2018 року у кримінальному провадженні №12017020020003882, внесеному в єдиний реєстр досудових розслідувань 18 листопада 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України залишити без змін.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той самий строк з моменту вручення копії ухвали.

Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Судді:

Згідно з оригіналом: