Постанова № 75582749, 24.07.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року Справа № 918/256/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача- Родоман Т.О.;

відповідача- не з’явися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Публічного акціонерно-го товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарсько-го суду Рівненської області від 12.06.2018р., повний текст якого складено 15.06.2018 року, у справі №918/256/18 (суддя Марач В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

«Нафтогаз України» м.Київ

до Комунального підприємства «Рівнерайкомуненергія» Рівненської районної

ради м.Рівне

про стягнення 17 235 грн. 24 коп. пені, інфляційних втрат та річних,-

У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі в тексті – НАК «Нафтогаз України») звернулося до господарського су-ду Рівненської області із позовом до Комунального підприємства «Рівнерайкомуненергія» Рівнен-ської районної ради (надалі в тексті – Комунальне підприємство) про стягнення 17 235 грн. 24 коп. пені, інфляційних втрат та річних.(арк.справи 3-7).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.06.2018р. у справі №918/265/18 в задоволенні позову відмовлено.

Постановляючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, у випадку по-гашення заборгованості за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, до набрання чин-ності цим Законом, неустойка (пеня), інфляційні та проценти річних не нараховуються, а нарахова-ні підлягають списанню. Відтак, нарахування Позивачем пені, 3% річних та інфляційних здійснено в порушення ст.7 Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості тепло-постачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання і во-довідведення за спожиті енергоносії», а тому в позові відмовлено.(арк.справи 63-68).

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Позивач подав скаргу до Рівненського апеляцій-ного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської об-ласті від 12.06.2018р. у даній справі та ухвалити нове, яким задоволити позов в повному обсязі, су-дові витрати покласти на Відповідача.(арк.справи 75-80).

Обґрунтовуючи скаргу, Позивач зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з’ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На-голошує, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про безпідставність позо-ву, оскільки Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопоста-чальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водо-відведення за спожиті енергоносії» передбачене чітке коло осіб, які мають право на списання за-боргованості та додаткових нарахувань, а також порядок такого списання. Зазначає, що дія Закону поширюється лише на теплогенеруючі та теплопостачальні організації, які включені до реєстру, а тому застосування статті 7 Закону можливе лише до тих організацій, які включені до реєстру. А оскільки матеріали справи не містять доказів включення Відповідача до такого реєстру, тому і на нього не поширюється дія зазначеного Закону.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.07.2018р. відкрито апеляцій-не провадження у справі №918/256/18. Судове засідання призначено на 24.07.2018р. Через канце-лярію апеляційного суду 23.07.2018р. надійшов відзив, у якому Відповідач просить залишити апе-ляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Відповідач також кло-почеться про розгляд справи без участі його представника.(арк.справи 73, 89-90, 93).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 24.07.2018р. представник Позивача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання апеляційної інстанції 24.07.2018р., разом з тим, колегія суддів зазначає, що участь представників не визнавалась обов’-язковою, тому така неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника, вивчивши матеріали ос-карження, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «НАК «Нафтогаз України»-продавець та КП «Рівне-райкомуненергія»-покупець уклали договір купівлі-продажу природного газу №1884/14-ТЕ-28 від 17.12.2013р., з додатковими угодами (надалі в тексті – Договір), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну терто-рію України НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов’я-зується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі – газ), на умовах цього Договору.(арк. справи 15-23).

Продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 1941 тис.м3, у то-му числі по місяцях кварталів.(п.2.1 Договору). Відповідно до п.1.2, з урахуванням додаткової угоди №2 від 23.04.2014р. до Договору – газ, що продається за цим договором, використовується покуп-цем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідно до п.3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п.5.1 Договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспорту-вання установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточ-ної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здій-снюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. (п.6.1 Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скрі-плення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині про-ведення розрахунків – до їх повного здійснення.(п.11 Договору)

Договір та додаткові угоди до нього підписані уповноваженими представниками та скріпле-ні відтисками печаток сторін.(арк.справи 20, 21, 22, 23).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Позивач передав, а Відпо-відач прийняв природний газ на суму 1 813 516 грн. 95 коп., про що складено акти приймання-пе-редачі природного газу: Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р. на суму 468 548 грн. 28 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2014р. на суму 348 619,02 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2014р. на суму 255 873,97 грн.; акт приймання-пере-дачі природного газу від 31.04.2014р. на суму 48 537,29 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2014р. на суму 97 113,84 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 30.11. 2014р. на суму 262 342,73 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2014р. на суму 332 481,82 грн.(арк.справи 24-30).

Матеріалами справи стверджено та не заперечується сторонами, що Відповідач оплатив вар-тість поставленого газу у повному обсязі 27.01.2015р.(арк.справи 31, 32-33).

Так, враховуючи прострочення виконання зобов’язання щодо оплати вартості поставленого газу, Позивач на підставі розділу 7 Договору та статті 625 ЦК України нарахував: 11 040 грн. 37 коп. пені за період з 15.02.2014р. по 26.01.2015р., 4 540 грн. 66 коп. інфляційних втрат за період з травня 2014р. по вересень 2014р. включно та 1 654 грн. 21 коп. -3% річних за період з 15.02. 2014р. по 26.01.2015р.(арк.справи 11-14).

Як вже зазначалося, рішенням від 12.06.2018р. господарський суд Рівненської області відмо-вив у задоволенні позовних вимог.(арк.справи 63-68).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального пра-ва, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна і не підлягає задоволенню з огляду на наступ-не:

Предметом даного спору є стягнення пені, інфляційних та річних за договором поставки.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення Договору 17.12.2013р. між сторо-ронами виникли відносини постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану ме-режу, оскільки момент передачі товару не співпадає з моментом оплати його вартості і взаємовід-носини сторін підпадають під визначення, які містять статті 712, 714 ЦК України: коли одна сторо-на (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу засто-совуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Тому, в силу ст.ст. 655, 692 ЦК України, факт отримання Відповідачем природного газу зу-мовлює виникнення у нього зобов’язання оплатити його вартість.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України – одностороння відмова від зобов’язання або одно-стороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зо-бов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – від-повідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, стверджується матеріалами справи (Договором, актами прийому-передачі природного газу) і не заперечується сторонами – вар-тість поставленого природного газу на загальну суму 1 813 516 грн. 95 коп. Відповідач оплатив з порушенням строків, передбачених у Договорі.

Так, враховуючи прострочення виконання зобов’язання за період з 15.02.2014р. по 26.01.2015 року Позивач нарахував 11 040 грн. 37 коп. пені та 1 654 грн. 21 коп. -3% річних, а також 4 540 грн. 66 коп. інфляційних втрат з травня 2014р. по вересень 2014р. включно.(арк.справи 11-14).

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів приймає до уваги, що 30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачан-ня і водовідведення за спожиті енергоносії» (надалі в тексті – Закон), який визначає комплекс орга-нізаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування тепло-постачальних і теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до статті 2 Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборго-ваності теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водо-постачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електрич-ної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річ-них не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, отже до набрання чинності цим Законом.(ч.3 ст.7 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 року №93 затверджено Порядок ве-дення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі – Порядок), який визначає меха-нізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підпри-ємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулю-вання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до пункту 14 Порядку, у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підт-верджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в та-рифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, центра-лізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016 року.

Водночас частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустой-ки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на за боргованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Зако-ном (тобто до 30.11.2016 року), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права надає колегії суддів підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини тре-тьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до ре-єстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідоми-ло і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Ук-раїни у межах своєї компетенції).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постановах у справі №927/1152/ 16 від 07.02.2018р. від 23.05.2018р. у справі №908/3125/16, від 03.04.2018р. у справі №904/11325/ 16, від 06.04.2018р. у справі №904/10747/16, від 15.05.2018р. у справі №908/3126/16.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідно до розра-хунку позовних вимог Відповідач за отриманий у період 2014 року природний газ розрахувався в повному обсязі, а остаточний розрахунок 27.01.2015 року.(арк.справи 31, 32-33).

З огляду на викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає обґрунтованим вис-новок господарського суду Рівненської області, що у Позивача відсутні підстави для стягнення пе-ні в сумі 11 040 грн. 37 коп. за період з 15.02.2014р. по 26.01.2015р., 3% річних в сумі 1 654 грн. 21 коп. за період з 15.02.2014р. по 26.01.2015р. та інфляційних в сумі 4 540 грн. 66 коп. за період з травня 2014р. по вересень 2014р. включно, нарахованих на суму основної заборгованості з огляду на те, що до спірних правовідносин застосовуються приписи Закону України «Про заходи, спрямо-вані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підп.-риємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», відповідно яких суми пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, стягнення яких є предметом спору у цій справі, підлягають списанню.

За таких обставин, є таким що спростовується встановленими фактичними обставинами справи і положеннями Закону доводи апеляційної скарги проте, що матеріали справи не містять доказів включення Відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулю-вання заборгованості, а відтак застосування ч.3 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» є необґрунтованим.

Всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов’язань Відпові-дача, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про обґрунтованість заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задово-лення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов’язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсь-кого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст.ст.34, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуа-льного кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Рівненської області від 12.06.2018р. у справі №918/256/18 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №918/256/18 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Розізнана І.В.