Постанова № 75582603, 24.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2810/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів: Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання Станковій І.М.,

за участю представників:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

від третьої особи - участі не брали;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

на рішення Господарського суду Одеської області, прийняте суддею К.Ф. Погребною, 12.03.2018 о 12 год 59 хв, м. Одеса, повний текст складено 19.03.2018,

у справі №916/2810/17

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейп Автотранс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2

про стягнення 10242,14 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017р. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група") звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейп Автотранс" (далі - ТОВ "Сейп Автотранс") про стягнення з останнього 10242,14 грн шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо відшкодування позивачу у повному обсязі виплаченого за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-1502-16-00016 від 14.04.2016 страхового відшкодування-збитків за страховим випадком, а саме: дорожньо-транспортною пригодою, що відбулась 10.11.2016 за участю транспортного засобу, застрахованого за договором добровільного страхування, та транспортного засобу відповідача, водій якого визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Приморського районного

суду м. Одеси від 20.12.2016 у справі №522/22420/16-п.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.11.2017 за вказаною позовною

заявою порушено провадження у справі №916/2810/17 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (водій, визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.03.2018 у справі №916/2810/17 (суддя К.Ф. Погребна) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з недоведеності позивачем правомірності позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2018 у справі №916/2810/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Renault», державний НОМЕР_2 була застрахована у Страховій компанії «Євроінс Україна» за полісом №АК/4966390, згідно з умовами якого франшиза становить 2000 грн, тобто суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, порушив норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Закону України «Про страхування», відповідно до яких франшиза є сумою, яка не відшкодовується страхувальником і покладається на винуватця пригоди, в даному випадку - на роботодавця відповідача, а тому позовні вимоги як мінімум підлягали задоволенню частково на суму 2000 грн (сума франшизи за полісом).

Крім того, апелянт зазначає про те, що страхові компанії за полісами відшкодовують вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а відповідно до Цивільного кодексу України потерпіла сторона за рахунок винної сторони має право на отримання вартості відновлюваного ремонту без врахування коефіцієнту фізичного зносу.

Відповідач та третя особа власні правові позиції щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не виклали.

У судовому засіданні 24.07.2018 представники сторін та третьої особи участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №6511909982037, №6511909982053, №6511909982045, №6511909982029 (а.с. 158-163).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Між Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Українська страхова

група" ("страховик") та ОСОБА_3 ("страхувальник") 14.04.2016 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно- правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-1502-16-00016 (далі-договір №28-1502-16-00016 від 14.04.2016), за умовами якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки/моделі Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1.

10.11.2016 о 08 год. 10 хв. у Приморському районі м. Одеси відбулася дорожньо- транспортна пригода (далі- ДТП) за участю транспортного засобу марки/моделі Renault, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, та транспортного засобу марки/моделі Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок якої автомобіль останнього отримав механічні пошкодження задньої центральної частини, задньої правої частини, задньої лівої частини, про що Управлінням національної поліції у м. Одесі складено відповідну довідку №3016355394426782 про ДТП від 10.11.2016.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2016 у справі №522/22420/16-п ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, внаслідок якого відбулась вищевказана ДТП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Відповідно до довідки Управління національної поліції у м.Одесі №3016355394426782 від 10.11.2016 транспортний засіб Renault, державний НОМЕР_2 належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Сейп Автотранс", що також підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3.

11.11.2016 ОСОБА_3 звернувся з заявою до ПрАТ „Страхова компанія „Українська страхова група" про здійснення йому виплати страхового відшкодування за пошкоджений в результаті настання страхового випадку 10.11.2016 застрахований транспортний засіб марки/моделі Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1.

24.11.2016 позивачем здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №ПСКА-6548, відповідно до яких розмір страхового відшкодування складає 54933,84 грн.

Платіжним дорученням №22310 від 28.11.2016 ПрАТ „Страхова компанія „Українська страхова група" перерахувало страхувальнику ОСОБА_3 54933,84 грн.

Цивільно-правова відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейп Автотранс" власника транспортного засобу Renault, державний номерний знак НОМЕР_2, застрахована у Страховій компанії «Євроінс Україна» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/4966390 від 06.09.2016, відповідно до якого позивачу було сплачено 44691,70 грн.

Із змісту листа Страхової компанії «Євроінс Україна» №266 від 04.04.2017 вбачається, що розмір страхового відшкодування було визначено на підставі рахунку №ГС-00002097 від 15.11.2016 за вирахуванням коефіцієнту зносу 33% та франшизи, що згідно з полісом №АК/4966390 від 06.09.2016 складає 2000 грн.

Після того, як Страхова компанія «Євроінс Україна» сплатила ПрАТ „Страхова компанія „Українська страхова група" 44691,70 грн, остання звернулась з позовом до суду про стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з недоведеності позивачем обгрунтованості позовних вимог. Зокрема, у оскарженому рішенні господарським судом першої інстанції зазначено про те, що належних доказів та обгрунтувань розміру заявленої до стягнення суми, з урахуванням наявності страхового ліміту, який цілком покриває суму страхового відшкодування, що було сплачено позивачем, а саме: 54 933,84 грн, суду надано не було.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає частково підставними доводи апеляційної скарги, а тому не може погодитись з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне.

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим

правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно із статтею 993 Цивільного кодексу України, з якою кореспондуються положення статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто ДТП, внаслідок якої відбулося пошкодження майна, із володінням та користуванням яким пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним із страховиком договором.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (частина перша статті 16 Закону України "Про страхування").

Страховим випадком згідно з статтею 8 Закону України "Про страхування" є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Відповідно до пункту 3 частини першої 988, статті 990 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором; страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування.

Статтею 9 Закону України "Про страхування", зокрема, передбачено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Частиною першою статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком

згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З системного аналізу статей 993, 1194 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" вбачається, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а тому в силу вимог статті 1194 Цивільного кодексу України на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність як на учасника ДТП, яка настає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

Як встановлено місцевим господарським судом на час настання страхового випадку (ДТП) цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, була застрахована відповідачем Страховою компанією «Євроінс Україна» на підставі договору (полісу) №АК4966390 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до пунктів 4, 5 вказаного полісу страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, визначено у розмірі 100000 грн, розмір франшизи-2000 грн.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Однак спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу. Згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, Страхова компанія «Євроінс Україна» як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов'язана була здійснити відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між фактичним розміром та страховим відшкодуванням і страховою виплатою на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України зобов'язана відшкодувати особа, що завдала збитків, та якою в даному випадку є відповідач.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №910/3650/16, №910/32969/15, постанові Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/3165/17.

Відтак, у справі, що розглядається, у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду, право на вимогу якої перейшло до останнього у зв'язку з виплатою страхового відшкодування застрахованій за договором №28-1502-16-00016 від 14.04.2016 особі.

За змістом статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Як зазначалося вище полісом обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/4966390 розмір франшизи встановлений у сумі 2000 грн. Відтак Страховою компанією "Євроінс Україна" страхове відшкодування було зменшено на суму франшизи (2000 грн).

Вказане залишилось поза увагою суду першої інстанції.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2000 грн невідшкодованої частини виплаченого апелянтом на користь потерпілої особи страхового відшкодування (сума франшизи, на яку Страховою компанією «Євроінс Україна» було зменшено страхове відшкодування за полісом №АК/4966390).

Щодо решти доводів апеляційної скарги, то колегія суддів констатує їх безпідставність, оскільки позивачем не доведено з відповідним правовим обгрунтуванням та наданням належних доказів на підтвердження того, що з підприємства, працівник якого є винним у ДТП, підлягає стягненню різниця між фактичного вартістю відновлюваного ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком відповідача у розмірі відновлюваного ремонту автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні.

Відповідно до приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм матеріального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Оскаржене судове рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2018 у справі №916/2810/17 не в повному обсязі відповідає цим вимогам у зв'язку з неправильним застосування норм матеріального права, а тому підлягає частковому скасуванню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129,232,233,236,240,269,270,275,277,281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2018 у справі №916/2810/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2000 грн, позов в цій частині задовольнити, в частині розподілу судових витрат -змінити, в решті-залишити без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейп Автотранс" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 66/3, ідентифікаційний код 35302075) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32- А, ідентифікаційний код 30859524) 2000 грн шкоди та 320 грн судового збору за подання позовної заяви.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейп Автотранс" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 66/3, ідентифікаційний код 35302075) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32- А, ідентифікаційний код 30859524) 480 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строк та у випадках, визначених статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.07.2018.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна