Постанова № 75582594, 24.07.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2018 р. Справа № 909/233/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Давид Л.Л.

Зварич О.В.

за участю секретаря судового засідання Мокрої А.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Оскар Агро Трейд" б/н від 18.06.2018 (вх. № 01-05/1869/18 від 21.06.2018р.)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2018 (суддя Малєєва О.В., повний текст складено 01.06.2018)

у справі № 909/233/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Агро Маркетинг Груп", м. Київ

до відповідача: ТОВ "Оскар Агро Трейд", с. Хриплин м. Івано-Франківськ

про стягнення 564 013, 53 грн, з яких пеня - 102 177, 90 грн, інфляційні втрати - 55 394, 80 грн, проценти за користування товарним кредитом - 28 170, 27 грн, проценти за користування товарним кредитом - 218 111, 81 грн, збитки - 160 158, 75 грн,

за зустрічним позовом: ТОВ "Оскар Агро Трейд", с. Хриплин м. Івано-Франківськ

до: ТОВ "Агро Маркетинг Груп", м. Київ

про визнання недійсним п. 7.1 договору поставки від 15.05.2017 №3013.

за участю представників:

від позивача (за первісним позовом): не з'явився (належно повідомлено);

від відповідача (за первісним позовом): не з'явився (належно повідомлено).

1.Розгляд справи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2018р. (головуючий суддя Дубник О.П., судді: Зварич О.В., Давид Л.Л.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Оскар Агро Трейд" та витребувано матеріали справи з Господарського суду Івано-Франківської області.

11.07.2018р. на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2018р. призначено розгляд справи на 24.07.2018р.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

У судовому засіданні 24.07.2018р. не здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу у зв'язку з неявкою в судове засідання представників усіх учасників справи відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) в редакції Закону від 03.10.2017 р.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Позивач та відповідач у судове засідання участі уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового повідомлення від 12.07.2018р. та копією списку рекомендованих листів від 12.07.2018р.

23.07.2018 від позивача на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшло електронне повідомлення № 3 (вх. №01-14/29/18 від 23.07.2018) про розгляд справи без його участі та відхилення апеляційної скарги ТОВ "Оскар Агро Трейд".

Також, 23.07.2018 від відповідача на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання б/н від 19.07.2018р. (вх .№01-04вх.№01-04/4369/18 від 23.07.2018 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю адвоката для представництва інтересів. Зазначає, що підприємство пізно отримало ухвалу суд про призначення справи до розгляду та станом на даний час не знайшло адвоката та не домовилось з ним про укладення договору про надання послуг з представництва.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема, перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідач довідався про призначення апеляційної скарги до розгляду ще 17.07.2018р., отримавши відповідну ухвалу суду, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового повідомлення від 12.07.2018р. (а.с. 216). Крім того, ухвала про відкриття апеляційного провадження була вручена відповідачу 04.07.2017р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового повідомлення від 25.06.2018р. (а.с. 195). Таким чином, відповідач був завчасно повідомлений про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.

Доводи відповідача про те, що станом на даний час підприємство не знайшло адвоката та не домовилось з ним про укладення договору про надання послуг з представництва не визнаються поважною причиною неявки у судове засідання, оскільки вказані обставини свідчать про невжиття скаржником всіх необхідних заходів для дотримання вимог процесуального законодавства, встановлених для участі у судовому засіданні. Відтак, можливість участі у судовому засіданні залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер. Інших обставин, які б об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на участь у судовому засіданні, ним не наведено.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3. Короткий зміст позовних вимог.

ТОВ "Агро Маркетинг Груп" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Оскар Агро Трейд" про стягнення 564 013,53 грн, з яких пеня - 102 177,90 грн, інфляційні втрати - 55 394,80 грн, проценти за користування товарним кредитом - 28 170,27 грн, проценти за користування товарним кредитом - 218 111,81 грн, збитки - 160 158,75 грн (а.с. 4-11).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між сторонами укладено договір поставки №3013 від 15.05.2017, відповідач оплатив поставлену продукцію з порушенням строків, а тому у позивача відповідно до приписів законодавства та умов договору виникло право на нарахування пені у розмірі 102 177,90 грн, процентів (18%) за користування товарним кредитом - 28 170,27 грн, процентів (55%) за користування товарним кредитом - 218 111,81 грн, збитків - 160 158,75 грн та інфляційних втрат у розмірі 55 394,80 грн.

ТОВ "Оскар Агро Трейд" звернулося з зустрічним позовом до ТОВ "Агро Маркетинг Груп" про визнання недійсним п. 7.1 договору поставки від 15.05.2017 №3013 (а.с. 77-79).

Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані тим, що визначення в договорі збитків в твердій грошовій сумі суперечить нормам чинного законодавства. Чинними правовими нормами визначено, що розмір збитків, які завдані порушенням зобов'язання, підлягає доказуванню кредитором в загальному порядку. Встановлення в договорі збитків в твердій грошовій сумі фактично звільняє від доказування їх розміру і суперечить самому змісту поняття збитки і порядку їх розрахунку, який міститься в законодавстві.

4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2018 (суддя Малєєва О.В.) у справі № 909/233/18 частково задоволено позов ТОВ "Агро Маркетинг Груп" до ТОВ "Оскар Агро Трейд" про стягнення 564 013,53 грн, з яких пеня - 102 177,90 грн, інфляційні втрати - 55 394,80 грн, проценти за користування товарним кредитом (18%) - 28 170,27 грн, проценти за користування товарним кредитом (55%) - 218 111,81 грн, збитки - 160 158,75 грн. Стягнено з ТОВ "Оскар Агро Трейд" в користь ТОВ "Агро Маркетинг Груп" 299 389,34 грн, з яких пеня - 100 721, 58 грн, інфляційні втрати - 55 394,80 грн, проценти за користування товарним кредитом (18%) - 28 170,27 грн, проценти за користування товарним кредитом (55%) - 115 102, 69 грн, а також 2 728, 84 грн судового збору. Відмовлено в позові в частині стягнення з ТОВ "Оскар Агро Трейд" збитків у розмірі 160 158, 75 грн, пені в розмірі 1 456, 32 грн, процентів за користування товарним кредитом (55%) - 103 009, 12 грн, всього - 264 624, 19 грн.

Задоволено зустрічний позов ТОВ "Оскар Агро Трейд" до ТОВ "Агро Маркетинг Груп" про визнання недійсним п. 7.1 договору поставки від 15.05.2017 №3013. Визнано недійсним п. 7.1 договору поставки від 15.05.2017 №3013, який укладено ТОВ "Агро Маркетинг Груп" та ТОВ "Оскар Агро Трейд".

Судове рішення у справі мотивоване ч. 2 ст. 22, ст.ст.203, 207, 215, 525, 526, 530, 538, 549, ч. 6 ст. 625, ч. 6 ст. 623, п. 2 ч. 1 ст. 664, ч. 2 ст. 692, ч. 1 ст. 693, ч. 1 ст. 694, 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.ст. 67, 173, 174, ч. 1 ст. 179, ч. 1 ст. 193, 230, 224, ч. 1 ст. 225, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), і зроблено висновок, що позивач належним чином виконав договірні зобов'язання і передав відповідачу товар (25.07.2017), а відповідач у встановлені строки оплату товару не провів, а тому з відповідача підлягає стягненню в загальному розмірі 55 394,80 грн. інфляційних втрат, 100 721,58 грн пені, проценти за користування товарним кредитом (18%) - 28 170,27 грн, проценти за користування товарним кредитом (55%) - 115 102, 69 грн. Відмовлено в позові в частині стягнення з ТОВ "Оскар Агро Трейд" збитків у розмірі 160 158, 75 грн, пені в розмірі 1 456, 32 грн як невірно нарахованих.

Також місцевим господарським судом зроблено висновок, що умова договору, в якому сторони встановили збитки у відсотковому співвідношенні від суми порушеного зобов'язання суперечить приписам законодавства, якими врегульовується саме поняття збитків, їх характер, порядок нарахування і стягнення, а тому зустрічний позов про визнання недійсним п. 7.1 договору поставки від 15.05.2017 №3013 слід задовольнити. Як наслідок, в первісному позові в частині вимог щодо стягнення збитків в розмірі 160 158,75 грн, які нараховані на підставі п. 7.1 договору, слід відмовити як недоведених.

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

ТОВ "Оскар Агро Трейд" частково не погоджується з ухваленим рішенням суду,в частині задоволених вимог, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт зазначає, що ним здійснено оплату за отриманий товар у повному обсязі (01.11.2017р. - 167 177,92 гривень, 17.11.2017р. - 1 000 000 гривень та 22.11.2017 р. - 569 942,08 гривень), вказану обставину визнає позивач у позовній заяві, та підтверджується наданими позивачем виписками з рахунку за період листопад 2017 по березень 2018 року відповідно до замовлення покупця АМГ00000747 від 24.07.2017 року. Тому посилання позивача про те, що відповідачем сплачено вказані кошти в частині сум 1100000,00 грн та 2800396,00 грн є помилковим, а відповідно і невірно визначені суми заборгованості та кількість днів прострочення оплати, у розрахунках невірно розраховані сукупні індекси інфляції, невірно нараховані позивачем пеня та збитки від інфляції. Апелянт стверджує, що, оскільки, заборгованість за оплату товару поставленого відповідно до Додатку №5 від 31.07.2017р. (Специфікації) до договору поставки від 15.05.2017р. утворена в своїй більшості завдяки зарахуванням оплат позивачем, нарахування пені, інфляційного збільшення боргу, відсотків за користування товарним кредитом є передчасним та необгрунтованим. Зазначає, що при винесенні рішення не взято до уваги те, що пунктами 5.1.,5.5. Договору встановлено прив'язку ціни товару до курсу іноземної валюти - Євро, а у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати і від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної і валюти, а тому інфляційне збільшення боргу нараховано позивачем та таку вимогу і задоволено судом неправомірно. Крім того зазначає, що суд не зважив на значний розмір відповідальності для покупця (відповідача), та істотний дисбаланс прав і обов'язків сторін. Зазначає, що клопоче суд про застосування зменшення санкцій згідно ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки позивачем не надано доказів виникнення у нього будь-яких збитків. Апелянт просить оскаржуване рішення суду скасувати частково в частині задоволених позовних вимог про стягнення 299 389,34 грн, з яких пеня - 100 721, 58 грн,, інфляційні втрати - 55 394,80 грн,, проценти за користування товарним кредитом (18%) - 28 170,27 грн,, проценти за користування товарним кредитом (55%) - 115 102, 69 грн. та прийняття нового рішення.

ТОВ "Агро Маркетинг Груп" не надало відзиву на апеляційну скаргу.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Між ТОВ "Агро Маркетинг Груп" (постачальник) та ТОВ "Івано-Франківський зерноприймальний комплекс" (переіменовано у ТОВ "Оскар Агро Трейд" з 26.05.2017) , як покупцем, укладено договір поставки від 15.05.2017 №3013 (надалі - Договір) (а.с. 25-27).

Згідно з п. 1.1 Договору у строки, зумовлені договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин та/або мінеральні добрива (надалі товар) на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений договором строк та під проценти, а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити його вартість та проценти за користування товарним кредитом на умовах, передбачених цим договором (додаткових угод та специфікацій до нього).

Відповідно до п. 2.1 Договору найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату укладення договору (підписання специфікацій).

Вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору умови та місце поставки (передачі) товару: СРТ (згідно з Інкотермс у редакції 2010 року) - склад покупця.

Постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у строки, що визначені у специфікаціях, при умові надходження на його поточний рахунок у строки, визначені у специфікаціях, авансових платежів, тобто платежів до дати передачі товару, якщо такі передбачені специфікаціями. Товар може поставлятися покупцю партіями (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору датою поставки (передачі) товару є дата, вказана у видатковій накладній. Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі йому товару.

Згідно з п. 5.2 Договору оплата товару здійснюється в українських гривнах в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є даний договір.

Відповідно до п. 5.3 Договору товар вважається оплаченим покупцем, а грошові кошти перерахованими, у момент надходження грошей на поточний рахунок постачальника.

Покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказувати в призначенні платежу номер і дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації по договору. Якщо покупець цього не дотримується, то продавець має право сам, на власний розсуд, визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зарахувати платіж покупця (п. 5.4 Договору).

Згідно з п. 5.8 Договору оплата процентів за користування товарним кредитом проводиться в гривнях. Сторони в порядку ст. 536, 694 ЦК України встановили, що товарний кредит надається на відстрочену частину платежу покупцю.

Відповідно до п. 5.8.1 Договору товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 18 % річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до договору. Проценти нараховуються в порядку встановленому в цьому договорі, як сплата за надання права на відстрочку та розстрочку виплати остаточної вартості товару покупцем. Товарний кредит наданий продавцем покупцю в межах строків визначених умовами оплати товару у специфікації - є строком правомірного користування товар кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків встановлених умовами оплати товару - є неправомірне користування покупцем товарним кредитом. У разі несвоєчасної сплати товарного кредиту, покупець продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) по ставці згідно з п.7.7 договору (протягом 10-ти календарних днів), а далі по ставці згідно з п. 7.8 договору.

Умовами договору також визначено, що покупець самостійно розраховує проценти по товарному кредиту і сплачує їх у день оплати товару, який наданий у товарний кредит, але не пізніше дати оплати цього товару, визначеної специфікацією. Сплата процентів за користування товарним кредитом здійснюється покупцем у порядку, встановленому для оплати товару. Сума процентів за користування товарним кредитом індексації не підлягає (п. 5.8.2 Договору).

Згідно з п. 5.8.3 Договору нарахування процентів по договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період: з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту. Момент фактичного відвантаження товару - дата вказана у видатковій накладній.

При розрахунку процентів день надання та погашення товарного кредиту вважається як один день, при цьому день надання товарного кредиту не включається до розрахунку, а день погашення - включається. При розрахунку процентів кількість днів в місяці приймається фактичну кількість днів, а в році - 365. У випадку прострочення погашення товарного кредиту, проценти нараховуються на заборгованості по товарному кредиту і за весь період прострочення, до дати його повного фактичного погашення. Дата повного фактичного погашення (оплати заборгованості по товарному кредиту) вважається - дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у сумі, яка дорівнює заборгованості покупця по товарному кредиту (п. 5.8.4 Договору).

Згідно п. 5.8.5 Договору сплата процентів за користування товарним кредитом здійснюється покупцем у строк, який визначається: датою погашення (сплати) товарного кредиту, що визначена умовами оплати товару у специфікації, а при наявності несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом (неправомірне користування), сплата процентів здійснюється покупцем щоденно і по дату фактичного погашення товарного кредиту, згідно з умовами договору; датою фактичного дострокового погашення товарного кредиту, у випадку дострокового погашення товарного кредиту. Товар вважається оплаченим покупцем у момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

До обов'язків покупця віднесено, зокрема, обов'язок оплатити товар у порядку, згідно із договором, та у строки та в розмірах, згідно із специфікаціями (п. 6.1.1 Договору).

Згідно з п. 6.2.1 Договору до обов'язків постачальника віднесено, зокрема, обов'язок передати товар покупцеві з дотриманням терміну поставки та у місці поставки, визначеному у договорі. Обов'язок постачальника передати товар покупцю наступає тільки за умови надходження на його поточний рахунок у строки, визначені у специфікаціях, авансових платежів, тобто платежів до дати передачі товару, якщо такі передбачені специфікаціями.

Відповідно до п. 6.3 Договору права сторін полягають у правах вимагати належного виконання від іншої сторони за договором своїх обов'язків. Перелік прав і обов'язків сторін не обмежується цим розділом договору. Інші права і обов'язки сторін можуть міститься і в інших розділах договору.

Згідно з п. п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за договором, сторона, що порушила зобов'язання, відшкодовує іншій стороні заподіяні цим збитки. Розмір збитків постачальника у вигляді відсоткових ставок встановлюється залежно від обсягу невиконаного зобов'язання та строків порушення, в наступних розмірах: 1) при порушенні зобов'язання на строк до 30 календарних днів - 10 % від суми порушеного зобов'язання; 2) при порушенні зобов'язання на строк від 30 до 90 календарних днів - 30% від суми порушеного зобов'язання; 3) при порушенні зобов'язання на строк 90 та більше календарних днів - 50% від суми порушеного зобов'язання. При нарахуванні суми збитків використовується сума порушеного зобов'язання, що існувала на день відповідного розрахунку. Збитки відшкодовуються понад неустойку.

З метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язання і компенсації можливих втрат сторони передбачили такі штрафні санкції, які сплачуються понад суми збитків:

за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати (п. 7.2.3 Договору).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а припиняється через рік (365 календарних днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 7.3 Договору).

Згідно п. 7.7 Договору якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються проценти річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів.

Відповідно до п. 7.8 Договору якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 55 процентів річних за користування товарним кредитом.

Як додаток №5 до Договору сторони підписали специфікацію до договору поставки, згідно з якою постачається: товар гербіцид Галоп БТ, РК; загальна сума 1 737 120 грн; термін поставки до дати 29.07.2017; умови та місце поставки склад покупця. Товар оплачується покупцем в порядку, вказаному в договорі та в такі строки: авансовий платіж (попередня оплата) 30% в сумі 521 136 грн перераховується постачальнику у строк до 24.07.2017, оплата 70% в сумі 1 215 984 грн переховується постачальнику у строк 31.08.2017. Покупець зобов'язаний сплатити попередню оплату (авансовий платіж) в строк до 24.07.2017, на залишок боргу в сумі 1 215 984 грн покупцю надається товарний кредит. Товарний кредит по даному договору надається на умовах сплати 18% річних. В специфікації сторони погодили курс гривні до долара США 26,11 грн за 1 долар США (а.с.28).

Позивач виписав відповідачу рахунок на оплату замовлення від 24.07.2017 №747 на суму 1 737 120 грн. (а.с. 29)

Згідно з видатковою накладною від 25.07.2017 №495 позивач поставив відповідачу відповідно до договору від 15.05.2017 товар на суму 1 737 120 грн. (а.с. 30).

Покупець здійснив оплату даного товару частинами, а саме:

01.11.2017 - 167 177,92 грн (вказані кошти зараховані в рахунок погашення авансового платежу);

17.11.2017 - 1 000 000 грн (кошти в розмірі 353 958,08 зараховані в рахунок погашення авансового платежу, решта 646 041,92 грн - в рахунок погашення залишку боргу);

22.11.2017 - 569 942,08 грн (кошти зараховані в рахунок погашення залишку боргу)

(згідно з наданими виписками по оборотно-сальдовій відомості по рахунку).

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає.

Як встановлено судами, між ТОВ "Агро Маркетинг Груп" та ТОВ "Івано-Франківський зерноприймальний комплекс" (переіменовано у ТОВ "Оскар Агро Трейд" з 26.05.2017), як покупцем, укладено договір поставки від 15.05.2017 №3013, згідно якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин та/або мінеральні добрива (надалі товар) на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений договором строк та під проценти, а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити його вартість та проценти за користування товарним кредитом на умовах, передбачених цим договором (додаткових угод та специфікацій до нього).

Тобто, як вірно визначив місцевий господарський суд, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, правове регулювання якого визначене параграфом 3 глави 54 ЦК України.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У видатковій накладній вказано підставу поставки договір №3013 від 15.05.2017 та замовлення покупця №747 від 24.07.2017.

Як додаток №5 до Договору сторони підписали специфікацію до договору поставки, згідно з якою постачається: товар гербіцид Галоп БТ, РК; загальна сума 1 737 120 грн; термін поставки до дати 29.07.2017. Визначили курс гривні до долара США становить 26,11 грн за 1 долар США (а.с. 28).

Згідно п. п. 4.2 Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у строки, що визначені у специфікаціях, при умові надходження на його поточний рахунок у строки, визначені у специфікаціях, авансових платежів, тобто платежів до дати передачі товару, якщо такі передбачені специфікаціями. Товар може поставлятися покупцю партіями.

Відповідно до п. 4.4 Договору датою поставки (передачі) товару є дата, вказана у видатковій накладній. Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі йому товару.

Згідно з п. 5.2 Договору оплата товару здійснюється в українських гривнах в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є даний договір.

Відповідно до п. 5.3 Договору товар вважається оплаченим покупцем, а грошові кошти перерахованими, у момент надходження грошей на поточний рахунок постачальника.

Відповідач свій обов'язок щодо оплати авансового платежу в строк до 24.07.2017 не виконав, однак позивач у строк, встановлений договором, виконав своє зобов'язання щодо поставки товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач поставив товар відповідачу 25.07.2017, вказаний товар прийнятий останнім. Враховуючи порядок обчислення строків, який визначено ЦК України, останнім днем для сплати покупцем авансового платежу за товар є 26.07.2017. Відповідач у визначені в специфікації строки не сплатив і залишок боргу, на який було надано товарний кредит.

Таким чином, позивач належним чином виконав договірні зобов'язання і передав відповідачу товар, а відповідач у встановлені строки оплату товару не здійснив.

Позивач нарахував на авансовий платіж інфляційні втрати в розмірі 16 259,44 грн, а також на залишок боргу - 39 135,36 грн інфляційних втрат, всього на суму 55 394,80 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що при винесенні рішення не взято до уваги те що пунктами 5.1.,5.5. Договору встановлено прив'язку ціни товару до курсу іноземної валюти - Євро, а у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати і від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної і валюти, а тому інфляційне збільшення боргу нараховано позивачем та таку вимогу і задоволено судом неправомірно.

Згідно п. 5.1 Договору у разі якщо на міжбанківському валютному ринку України відбулась зміна курсу євро до гривні більше ніж на 0,1 % порівняно з курсом, по якому була зафіксована ціна та вартість продукції на момент підписання договору, то сума, належна до оплати покупцем за встановлену продукцію підлягає коригуванню (збільшенню) пропорційно такій зміні курсу на дату здійснення платежу. Платежі за товар підлягають індексації в порядку (спосіб), встановленому умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.5 Договору у зв'язку із тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в момент укладення Договору, то всі платежі, що передбачені договором, підлягають індексації, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені договором. Проіндексовані суми платежів є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару, які покупець повинен виконати.

Як вбачається з Специфікації до Договору (а.с. 28), у ній вказано курс гривні до долара США та вказана ціна товару, у.о. без ПДВ - 2,52, курс продажу валюти - 2 611,00.

Згідно п. 5.7 Договору якщо в специфікації замість курсу гривні до Євро буде вказаний курс гривні до долару США, то сторони у всіх умовах Договору для цієї специфікації замість Євро застосовують долар США на тих самих умовах, що вказані у договорі.

У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Наведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017р. у справі №6-284цс17.

Офіційний індекс інфляції, який розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти, а тому індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає, а норма частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях. А у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Такий висновок наведений у постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 07.02.2018р. у справі № 910/11249/17.

Таким чином, у даному випадку у специфікації вказано грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті (долара США) до якої згідно п. 5.7 Договору застосовуються ті ж самі умови Договору, що й до Євро, зокрема п.п. 5.1, 5.5 Договору щодо індексації суми платежів. Таким чином, враховуючи позицію вищих судів позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в загальному розмірі 55 394,80 грн. не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення в цій частині - скасуванню.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Сторони в договорі передбачили, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що, оскільки, строк сплати авансового платежу закінчується 26.07.2017, тому нарахування пені починається з 27.07.2017, а день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з відповідача слід стягнути пеню в загальному розмірі 100 721,58 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

У даному випадку сторони передбачили надання товарного кредиту на суму 1 215 984 грн з моменту відвантаження товару. Таким чином позивачем вірно нараховано 18% річних за користування товарним кредитом за період з 26.07.2017 по 10.09.2017 на суму 1 215 384 грн в розмірі 28 170,27 грн., та задоволено судом першої інстанції в межах заявлених позовних вимог.

Нарахування 55% річних на суму 1 215 384 грн (вказана позивачем в розрахунку) за період з 11.09.2017 по 01.11.2017 є арифметично правильним, здійсненим відповідно до умов укладеного договору і становить 95 232,83 грн.

Станом на 01.11.2017 у відповідача існувала заборгованість у розмірі 1 215 984 грн. Однак, позивач нараховує 55% річних на суму 646 041 грн за період з 11.09.2017 по 17.11.2017.

При цьому за період з 11.09.2017 по 01.11.2017 55% вже нараховані на вказану суму, а тому слід нарахувати 55% на суму 646 041 грн, оскільки саме такий розмір вказаний позивачем, однак, за період з 02.11.2017 по 17.11.2017. За даний період розмір 55% річних становить 15 575,78 грн.

На суму заборгованості 569 942 грн підлягають нарахуванню 55% річних, починаючи не з 18.09.2017 (вказано позивачем), а з 18.11.2017 по 22.11.2017, і становлять 4 294,08 грн.

Тким чином, судом першої інстанції вірно перераховано та визначено загальний розмір 55% річних, який становить 115 102,69 грн. В частині стягнення 55% річних в розмірі 103 009,12 грн судом відмовлено правомірно.

Позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача збитки в розмірі 160 158,75 грн., а відповідач у зустрічному позові просив визнати недійсним п. 7.1 договору, на підставі якого вказані збитки нараховані.

Частина 1 ст. 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок господарського правопорушення, а їх розмір і факт понесення повинні доводитись в загальному порядку.

Отже, умова договору, в якому сторони встановили збитки у відсотковому співвідношенні від суми порушеного зобов'язання суперечить приписам законодавства, якими врегульовується саме поняття збитків, їх характер, порядок нарахування і стягнення.

Враховуючи викладене, зустрічний позов про визнання недійсним п. 7.1 договору поставки від 15.05.2017 №3013 обгрунтовано задоволено,та відмовлено в первісному позові в частині вимог щодо стягнення збитків в розмірі 160 158,75 грн, які нараховані на підставі п. 7.1 Договору.

Апелянт зазначає, що суд не зважив на значний розмір відповідальності для покупця (відповідача), та істотний дисбаланс прав і обов'язків сторін. Зазначає, що клопоче суд про застосування зменшення санкцій згідно ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки позивачем не надано доказів виникнення у нього будь-яких збитків.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Ст. 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення, та приходить до висновку про відсутність підстав для їх зменшення.

На підставі викладеного, колегія суддів зробила висновок про часткове задоволення апеляційної скарги, часткове скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2018 у цій справі в частині стягнення 55 394,80 грн інфляційних втрат і в цій частині прийняття нового рішення, яким в задоволенні позовної вимоги про стягнення 55 394,80 грн інфляційних втрат слід відмовити. В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2018 у цій справі належить залишити без змін.

Згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами матеріального і процесуального права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

8. Судові витрати.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пп. «б», «в», п. 4 ч. 1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобовязати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обовязку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 8460,20 грн., а враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до суми задоволених позовних вимог в розмірі 3659,92грн.

Відповідач за подання зустрічного позову сплатив судовий збір в розмірі 1 762 грн., а оскільки судом задоволено зустрічний позов, сплачений за нього судовий збір покладається на позивача.

За подання апеляційної скарги ТОВ "Оскар Агро Трейд" сплачено 4093,27 грн судового збору, а враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до суми задоволених вимог в розмірі 757,36 грн.

Таким чином суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат у справі, а тому на відповідача слід покласти судовий збір у розмірі 1140,56 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 252, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2018 у цій справі скасувати частково в частині стягнення 55 394,80 грн інфляційних втрат і в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволення позовної вимоги про стягнення 55 394,80 грн інфляційних втрат відмовити у зв'язку з чим викласти абзаци 2 і 3 резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Стягнути з ТОВ "Оскар Агро Трейд" (76495, м. Івано-Франківськ, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, 7, ідентифікаційний код 38713244) на користь ТОВ "Агро Маркетинг Груп" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4, ідентифікаційний код 39435221) 243 994,54 грн, з яких: пеня - 100 721,58 грн, проценти за користування товарним кредитом (18%) - 28 170,27 грн, проценти за користування товарним кредитом (55%) - 115 102,69 грн.

Відмовити в позові в частині стягнення з ТОВ "Оскар Агро Трейд" збитків у розмірі 160 158,75 грн, пені в розмірі 1 456,32 грн, інфляційні втрати - 55 394,80 грн, процентів за користування товарним кредитом (55%) - 103 009,12 грн, всього 320018,99 грн.»

3. В решті судове рішення залишити без змін.

4. Стягнути з ТОВ "Оскар Агро Трейд" (76495, м. Івано-Франківськ, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, 7, ідентифікаційний код 38713244) на користь ТОВ "Агро Маркетинг Груп" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4, ідентифікаційний код 39435221) 1140,56 грн судового збору.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.07.2018р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Зварич О.В.