Постанова № 75582534, 11.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2018 р. м. Київ Справа№ 911/3121/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Григораш Н.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 11.07.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтень" на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2017 (повний текст підписано 22.12.2017)

у справі №911/3121/17 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтень"

до Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області (відповідач-1)

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Северинівка" (відповідач -2)

третя особа - Таращанська районна державна адміністрація Київської області

про визнання правочинів недійсними

В судовому засіданні 11.07.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 Приватне сільськогосподарське підприємство "Жовтень" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області (далі - відповідач 1) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Северинівка" (далі - відповідач 2) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Таращанської районної державної адміністрації Київської області про визнання правочинів недійсними.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.12.2017 у справі №911/3121/17 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним встановленням судом обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та винесенням необґрунтованого та незаконного рішення.

На думку апелянта, суд не невірно витлумачив ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), якою передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Вказує, що судом не вірно застосовано п.12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004, якою передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Зазначає, що судом не враховано, що зі змісту ст. 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 вбачається, що право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.

Просить суд апеляційної інстанції звернути особливу увагу на дані вимоги закону та відсутність їх виконання. Формальне порушення закону та перевищення повноважень Северинівською сільською радою, призвело до порушення прав позивача, як потенційного правонабувача даних земельних ділянок.

На переконання апелянта, судом повністю проігноровані докази одночасного існування двох речових прав на одну й ту ж саму земельну ділянку, що виникають у різних правонабувачів та не взято до уваги той факт, що Северинівська сільська рада три місяці приймала рішення про відмову в реєстрації укладених договорів оренди невитребувних земельних часток (паїв) та в період прийняття відповідного рішення вирішила незаконно укласти договори оренди на ті ж самі земельні ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів зазначає, що на земельні ділянки, на які укладалися договори оренди між Таращанською РДА та ПСП «Жовтень» зареєстровано право власності, що підтверджується відповідними свідоцтвами, а щодо земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3, останній отримав зазначену земельну ділянку ще при розпаюванні земель колективної власності ПСП «Україна», що підтверджується відповідним сертифікатом.

У поясненнях щодо питань, які виникли під час розгляду справи, представник відповідачів зазначає, що Колективне сільськогосподарське товариство ім. ХХ з'їзду КПРС, яке розташоване в с. Севериніка Таращанського району Київської області рішенням колгоспників (протокол №1 від 06.01.1992) перейменовано в колгосп «Україна». Після розпаювання основних фондів землі, що належали колгоспу «Україна» було утворено пайове сільськогосподарське підприємство (ПСП) «Україна» (протокол №1 від 21.02.1995), а в подальшому ПСП «Україна» було реформовано в СТОВ «Северинівка» (протокол №4 від 18.12.1999). Крім того, надано пояснення з інших питань, які виникли під час розгляду справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2018 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтень" на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2017 у справі №911/3121/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Власов Ю.Л. (головуючий суддя), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі №911/3121/17 відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.03.2018.

06.03.2018 у зв'язку із перебуванням головуючого судді у відрядженні, розгляд справи не відбувся, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі №911/3121/17 розгляд апеляційної скарги було призначено на 27.03.2018.

У судовому засіданні 27.03.2018 колегією суддів заявлений самовідвід з підстави не дотримання порядку визначення складу колегії суддів для розгляду справи №911/3121/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 заява суддів Власова Ю.Л. Андрієнка В.В. та Буравльова С.І., про самовідвід у справі №911/3121/17 задоволена, справа №911/3121/17 передана для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст.32 ГПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2018, у зв'язку з задоволенням відводу (самовідводу) суддів Власова Ю.Л., Андрієнка В.В. та Буравльова С.І. відповідно до ст. 20 ГПК України, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 у справі №911/3121/17 колегію суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи по суті розпочато заново, розгляд справи призначено на 25.04.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 у справі №911/3121/17 відкладено розгляд справи на 23.05.2018 у зв'язку з неявкою повноважних представників позивача та відповідача 2, та необхідністю надання часу позивачу та відповідачу 2 для оформлення належних повноважень представників.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі №911/3121/17 оголошено перерву у справі до 20.06.2018 у зв'язку з неявкою повноважного представника третьої особи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі №911/3121/17 оголошено перерву у справі до 11.07.2018, запропоновано представникам сторін надати письмові пояснення з питань, які виникли під час розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 11.07.2018 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідачів 1 та 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 11.07.2018 заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 11.07.2018 не з'явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

07.06.2018 до Київського апеляційного господарського суду від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі її представника, в якій останній просить прийняти рішення на розсуд суду відповідно до вимог чинного законодавства.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника третьої особи обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначеного представника за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.08.2016 між ПСП "Жовтень" та Таращанською районною державною адміністрацією Таращанського району Київської області було укладено договори оренди невитребуваних земельних часток (паїв), які знаходяться в адміністративних межах Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області, на термін - 15 років, а саме:

- Договір оренди від 04.08.2016 на загальну площу - 2,74 га, згідно карти схеми поділу КСП "Україна" №129, яка належала ОСОБА_7;

- Договір оренди від 04.08.2016 на загальну площу - 2,68 га, згідно карти схеми поділу КСП "Україна" №428, яка належала ОСОБА_8;

- Договір оренди від 04.08.2016 на загальну площу - 3,10 га, згідно карти схеми поділу КСП "Україна" №527, яка належала ОСОБА_9.

Також, позивач зазначає, що між ним та Таращанською районною державною адміністрацією було укладено Акти прийому-передачі від 25.11.2016 на передачу вищенаведених часток (паїв). Також, відповідні Договори були передані для проведення реєстрації до Северинівської сільської ради.

14.04.2017 від Северинівської сільської ради надійшла відповідь, в якій зазначено, що договори оренди не зареєстровані у зв'язку з тим, що на дані земельні частки (паї) 03.01.2017 укладено договори оренди між Северинівською сільською радою та СТОВ "Северинівка", а саме:

- Договір оренди на невитребувані земельні частки (паї) від 03.01.2017 на загальну площу-2,74 га, згідно карти схеми поділу КСП "Україна" №129, яка належала ОСОБА_7;

- Договір оренди на невитребувані земельні частки (паї) від 03.01.2017 на загальну площу -2,68 га, згідно карги схеми поділу КСП "Україна" №428, яка належала ОСОБА_8;

- Договір оренди на невитребувані земельні частки (паї) від 03.01.2017 на загальну площу-3,10 га, згідно карти схеми поділу КСП "Україна" №527, яка належала ОСОБА_9.

Тобто, Северинівська сільська рада уклала договори оренди невитребуваннх земельних часток (паїв), які знаходяться в адміністративних межах Северинівської сільської ради на ті ж самі земельні частки, що і Таращанська районна державна адміністрація з позивачем.

Позивач зазначає, що спірні земельні ділянки є невитребуваними земельними частками (паями), тому сільська рада не могла укладати договори оренди землі на дані ділянки. Крім того, такі земельні ділянки не знаходяться в межах населеного пункту і не є комунальною власністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що укладення спірних договорів з позивачем не відповідає ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" і не породжує жодних правових наслідків, оскільки у позивача відсутні рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації про передачу в оренду спірних невитребуваних земельних часток (паїв).

Отже, відсутні підстави стверджувати, що за спірними договорами надано в оренду земельні ділянки, які перебували в оренді позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Згідно зі ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Відповідно до п. 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004 нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Пунктами 2.3 Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 №119, встановлено, що реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю). Для реєстрації договору оренди орендодавець подає особисто або надсилає поштою до відповідного виконавчого комітету органу місцевого самоврядування: договір оренди у двох примірниках; сертифікат на право на земельну частку (пай).

Позивач, керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, просить визнати недійсними укладені між відповідачами Договори оренди невитребуваних земельних часток (паїв), оскільки за такими Договорами передано в оренду земельні ділянки, на які вже існували чинні договори оренди, а саме:

- Договір оренди від 04.08.2016 на заг. площу - 2,74 га, згідно карти схеми поділу КСП "Україна" №129, яка належала ОСОБА_7;

- Договір оренди від 04.08.2016 на заг. площу - 2,68 га, згідно карти схеми поділу КСП "Україна" №428, яка належала ОСОБА_8;

- Договір оренди від 04.08.2016 на заг. площу - 3,10 га, згідно карти схеми поділу КСП "Україна" №527, яка належала ОСОБА_9.

Відповідачі під час розгляду справи в суді першої інстанції заперечували проти задоволення позову та надали пояснення та докази, що 18.03.2015 між СТОВ "Северинівка" і Таращанською РДА Київської області було укладено Договір оренди невитребуваних земельних паїв загальною площею 44,85 га. Серед зазначених земельних паїв перебували спірні невитребувані земельні паї, договори оренди яких оскаржуються. Зазначений договір був укладений терміном на одинадцять місяців і зареєстрований виконавчим комітетом Северинівської сільської ради як того вимагає п.2 Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою КМУ від 24.01.2000 № 119.

Пунктом 5 зазначеного Договору передбачено, що після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновити його на наступний строк.

Відповідні положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Частиною 1 ст. 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк. Стаття 764 ЦК України передбачає можливість поновлення договору найму на той самий строк без укладення нового договору за умови, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму та відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Для продовження Договору оренди землі від 18.03.2015 СТОВ "Северинівка" 16.02.2016 зверталось до Таращанської РДА з відповідним листом. 19.07.2017 СТОВ "Северинівка" повторно зверталось до Таращанської РДА про наміри продовжити термін дії договору оренди ще на 11 місяців. Відповіді на листи орендар не отримав і заперечень щодо використання земельних ділянок не надійшло.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2015 між СТОВ "Северинівка" і Таращанською РДА Київської області було укладено Договір оренди невитребуваних земельних паїв загальною площею 44,85 га.

Відповідний Договір було укладено на підставі наданого Северинівською сільською радою погодження згідно з рішенням від 16.02.2015, що відповідає ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Про передачу земельної ділянки було складено Акт від 18.03.2015 за участю орендаря, орендодавця та відділу Держземагенства у Таращанському районі.

В той же час, позивачем не надано доказів винесення Северинівською сільською радою рішення чи розпорядження Таращанської районної державної адміністрації про надання позивачу в оренду спірних земельних ділянок.

Крім того, як вбачається з листа Северинівської сільської ради від 14.04.2017 № 224, сільрада крім неможливості проведення державної реєстрації поданих позивачем договорів оренди землі, також засвідчила та повідомила позивачу, що земельні ділянки перебувають у фактичному користуванні, в тому числі СТОВ "Северинівка", і сторони виконують умови договорів оренди.

Як визначено ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, оскільки земельні ділянки залишились у фактичному користуванні СТОВ "Северинівка" і орендодавець протягом одного місяця не заявив заперечень, враховуючи також звернення самого орендаря, відповідний Договір оренди від 18.03.2015 продовжувався.

Крім того, ст. 765 ЦК України визначено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Оскільки спірні земельні ділянки перебували у фактичному користуванні СТОВ "Северинівка", не витребовувались і не повертались в установленому порядку орендодавцю, Акти приймання-передачі спірних земельних ділянок позивачу не відповідають фактичним обставинам.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачами були надані пояснення, з яких вбачається, що після розпаювання земель колективної власності, земельні паї серед інших колгоспників отримали ОСОБА_7, яка померла 16.09.1997 (земельна частка (пай) №129, ОСОБА_9, яка померла 11.05.2001 (земельна ділянка (пай) №527), ОСОБА_11 (земельна частка (пай) №428). При розпаюванні землі місце знаходження останнього було невідомо, тому сертифікат на право на земельну частку (пай) він не отримував.

Відповідно до рішення Таращанського районного суду Київської області від 19.09.2017 у справі №379/1060/17 за ОСОБА_12 визнано право власності на земельну частку (пай), площею 3,21 га, розташовану на території Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області, що належала ОСОБА_7 Гордієвні, яка померла 16.09.1997, в порядку спадкування за законом, після смерті батька ОСОБА_13, померлого 08.02.2008, який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав на земельну ділянку належну матері на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), серія КВ № 0195360, виданого 26.02.1997, як члену КСП «Україна».

Відповідно до рішення Таращанського районного суду Київської області від 01.08.2017 у справі №379/702/17 за ОСОБА_14 визнано право власності на земельну частку (пай), площею 3,21 га, розташовану на території Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області, після померлої 11.05.2001 ОСОБА_9, належну їй на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), серія КВ №0195165, виданого 26.02.1997, як члену ПСП «Україна».

Відповідно до довідки, виданої виконкомом Северинівської сільської ради Таращанського району Київської області №231 від 13.04.2017 громадянину ОСОБА_3, номер його земельної ділянки 428, згідно карти - схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) СТОВ «Северинівка».

Згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія КВ №0195355 ОСОБА_3 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ПСП «Україна» розміром 3,21 га.

Після визнання прав власності за спадкоємцями в судовому порядку, виготовлення землевпорядної документації та реєстрації прав власності, нові власники 19.02.2018 уклали з іншим суб'єктом господарювання (ТОВ «Агросленд») договори оренди на спірні земельні ділянки, що вбачається з витягів з Державного реєстру речових справ на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 220-222).

Враховуючи викладене, укладаючи із СТОВ «Северинівка» спірні правочини 03.01.2017 Северинівська сільська рада виступала особою, яка управляла спадщиною, тому вона діяла в межах чинного законодавства у зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає перевищення повноважень Северинівською сільською радою та порушення останньою вимог чинного законодавства України щодо укладання спірних правочинів.

Доводи апелянта про неправильне тлумачення місцевим господарським судом норм ст. 13 Закону Україна «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову у задоволенні позову.

Доводи відповідачів, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтень" на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2017 у справі №911/3121/17.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтень" на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2017 у справі №911/3121/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2017 у справі №911/3121/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/3121/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 26.07.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров