Постанова № 75582498, 31.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2018 р. Справа№ 925/1683/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Черкаської міської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2018 (повне рішення складено 10.04.2018)

у справі №925/1683/17 (головуючий суддя Дорошенко М.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К"

до Черкаської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача,- управління Державної казначейської служби у місті Черкасах Черкаської області

про стягнення 108428 грн. 33 коп

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 108428 грн. 33 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 22.12.2014 по 02.06.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було повернуто у добровільному порядку утримувану ним без достатніх правових підстав суму коштів у розмірі 1027690 грн. 36 коп., сплачену позивачем відповідачу як плату за земельну ділянку за укладеним між сторонами і в подальшому визнаним господарським судом недійсним договором купівлі-продажу земельної ділянки від 03.09.2008.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.03.2018 (повний текст складено 10.04.2018) у справі №925/1683/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Черкаської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" 108428 грн. 33 коп. процентів за користування чужими коштами та 1626 грн. 42 коп. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Черкаська міська рада 02.05.2018 (згідно відтиску календарного штемпеля на конверті) подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач не вчинив дій щодо виконання рішення суду, не звертався до органів Казначейства, та фактично своїми діями штучно спричинив нарахування процентів за користування чужими коштами, крім цього, кошти, які сплачував позивач за договором, не в повному обсязі були зараховані до міського бюджету.

14.05.2018 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Київського апеляційного господарського суду та передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Зубець Л.П., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 апеляційну скаргу залишено без руху, надано Черкаській міській раді строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати докази сплати судового збору в сумі 2439,63 грн.; надати докази направлення (описи вкладення) копії апеляційної скарги іншим учасникам справи.

29.05.2018 від Черкаської міської ради надійшов лист, на виконання ухвали суду, з доданим платіжним дорученням про сплату судового забору та описами вкладення у цінний лист.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 108428 грн. 33 коп. процентів за користування чужими коштами, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762 *100=176 200 грн.), вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 відкрито апеляційне провадження. Встановлено сторонам строк для подання відзивів на апеляційні скарги - до 20.06.2018. Роз'яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

19.06.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що проценти нараховані за період з 22.12.2014 (день повернення земельної ділянки за визнаним недійсним договором) по 02.06.2015; відповідач не повертав кошти на неодноразові звернення позивача, у зв'язку із чим він змушений був звернутись з позовом до суду про стягнення коштів (справа №925/826/17), при цьому всі кошти за договором позивач сплачував на рахунок відповідача; крім цього, судове рішення у справі №925/826/17 і на даний час залишається не виконаним.

19.06.2018 від третьої особи надійшли письмові пояснення, у яких вона вказала, що грошові кошти від позивача за купівлю земельної ділянки надходили на рахунки місцевого бюджету м.Черкаси та Державного бюджету України у співвідношенні 90%/10%, а Черкаська міська рада не обслуговується в органах Казначейства.

Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Отже, оскільки ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі постановлена 04.06.2018, апеляційна скарга повинна бути розглянута до 04.08.2018.

У зв'язку із перебуванням судді Зубець Л.П, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/1683/17.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018 р., у зв'язку із перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №925/1683/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Калатай Н.Ф., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

24.07.2008 Черкаська міська рада прийняла рішення №4-574 "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" по вул. Промисловій, 15", яким, зокрема, вирішила:

- продати товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" (шляхом викупу) земельну ділянку площею 33508 кв. м. по вул. Промисловій, 15 в м. Черкаси, яка використовується під існуючий об'єкт незавершеного будівництва, за 1027690,36 грн. (один мільйон двадцять сім тисяч шістсот дев'яносто гривень тридцять шість копійок);

- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" протягом двадцяти днів після одержання рішення укласти з Черкаською міською радою договір купівлі-продажу земельної ділянки та посвідчити його нотаріально за власні кошти.

03.09.2008 між відповідачем - Черкаською міською радою, як продавцем, і позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - договір від 03.09.2008), який був нотаріально посвідчений і зареєстрований у Державному реєстрі правочинів.

Згідно з п. 1.1 договору від 03.09.2008 продавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 24.07.2008 №4-574 продає і зобов'язується передати у власність покупця земельну ділянку по вул. Промисловій, 15 у м. Черкаси загальною площею 33508 кв. м. згідно з планом земельної ділянки, що додається, а покупець зобов'язується прийняти цю земельну ділянку у власність та сплатити за неї ціну відповідно до умов цього договору.

У п. 1.4 договору від 03.09.2008 його сторони визначили, що земельну ділянку продано за 1027690,36 грн. без урахування податку на додану вартість.

Пунктом 2.1. договору від 03.09.2008 встановлено, що покупець зобов'язується сплатити за земельну ділянку 1027690,36 грн. (один мільйон двадцять сім тисяч шістсот дев'яносто гривень 36 копійок) без урахування ПДВ з розстроченням платежу на термін до 01 грудня 2008 р.

Згідно з п. 2.2. договору від 03.09.2008 покупець зобов'язується вносити грошові суми на спеціальний рахунок продавця №33117327700002, код платежу 33010100 в УДК в Черкаській області, одержувач місцевий бюджет, МФО 854018, ОКПО 22809222 щомісячно рівними частинами.

У пункті 2.3. договору від 03.09.2008 встановлено, що кінцевий термін розрахунку - 01.грудня 2008 року.

Відповідно до п. 3.3 договору від 03.09.2008 право власності на придбану земельну ділянку виникає у покупця після сплати повної суми за земельну ділянку, отримання державного акта на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації.

На виконання умов договору від 03.09.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" упродовж періоду з 03.11.2008 по 01.12.2008 сплатило на вказаний у договорі рахунок повну ціну придбаної ним земельної ділянки у сумі 1027690,36 грн. і 27.04.2009 одержало державний акт на право власності на придбану земельну ділянку серія ЯЗ №043540.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.04.2014 у справі №5026/1883/2012 за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Державної інспекція сільського господарства в Черкаській області та управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області до Черкаської міської ради та до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" про визнання рішень та державних актів недійсними та повернення земельної ділянки у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2014 у справі №5026/1883/2012 і прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Черкаської міської ради від 13.12.2007 №4-156 "Про надання товариству ТОВ "Фірма Акант+К" земельної ділянки в оренду по вул. Сурікова, 30" та від 24.07.2008 №4-574 "Про продаж земельної ділянки ТОВ "Фірма Акант+К" по вул. Промисловій,15. Визнано недійсним договір від 03.09.2008р. купівлі-продажу земельної ділянки по вул. Промисловій, 15 у м. Черкаси, площею 33508 кв. м., укладений між Черкаською міською радою та ТОВ "Фірма Акант+К". Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 09.04.2009серії ЯЗ №043540. Витребувано із незаконного володіння ТОВ "Фірма Акант+К" земельну ділянку по вул. Промисловій, 15, м. Черкаси, площею 33508 кв. м.. Зобов'язано ТОВ "Фірма Акант+К" повернути земельну ділянку по вул. Промисловій, 15, м. Черкаси, площею 33508 кв. м. у власність держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації. Стягнуто з Черкаської міської ради та з ТОВ "Фірма Акант+К" до Державного бюджету України по 10319,82 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 5159, 91 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 у справі №5026/1883/2012 з 15.07.2014 набрала законної сили і є чинною.

04.11.2014 року Господарським судом Черкаської області, на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 у справі №5026/1883/2012, видано наказ про витребування із незаконного володіння ТОВ "Фірма Акант+К" земельної ділянки по вул. Промисловій, 15, м. Черкаси, площею 33508 кв. м. і про зобов'язання ТОВ "Фірма Акант+К" повернути земельну ділянку по вул. Промисловій, 15, м. Черкаси, площею 33508 кв. м. у власність держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації.

10.12.2014 року головний державний виконавець Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Сидорчук А.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Черкаської області від 04.11.2014 у справі №5026/1883/2012.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 у справі №5026/1883/2012 товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" за актом приймання-передачі земельної ділянки від 22.12.2014 передало Черкаській обласній державній адміністрації, а остання прийняла земельну ділянку площею 33508 кв. м. по вул. Промисловій, 15 у м. Черкаси.

28.12.2014 року головний державний виконавець Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Сидорчук А.В. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження за наказом Господарського суду Черкаської області від 04.11.2014 у справі №5026/1883/2012 у зв'язку із повним фактичним його виконанням.

Однак, Черкаська міська рада, як продавець, сплачену покупцем за недійсним договором від 03.09.2008 вартість земельної ділянки у сумі 1027690,36 грн. товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" не повернула, внаслідок чого останнє звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради про стягнення: 1027690,36 грн. не повернутої відповідачем за недійсним договором від 03.09.2008 суми коштів, 91394,05 грн. три проценти річних і 940227,96 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.08.2017 у справі №925/826/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017, вказаний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" до Черкаської міської ради задоволено частково, стягнуто з Черкаської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" 1027690,36 грн. і 15415 грн. 25 коп. витрат на сплату судового збору. В решті позову відмовлено.

Відмовляючи у позові в частині стягнення 3% річних суди виходили з того, що якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів, а не 3% річних, нарахування яких передбачено ст.625 ЦК України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на даний час рішення Господарського суду Черкаської області від 30.08.2017 у справі №925/826/17 залишається невиконаним, грошові кошти, сплачені покупцем за недійсним договором від 03.09.2008 у сумі 1027690,36 грн., Черкаська міська рада товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" не повернула.

За період користування чужими коштами у сумі 1027690,36 грн. з 22.12.2014 - дня повернення покупцем за недійсним договором від 03.09.2008 земельної ділянки Черкаській обласній державній адміністрації по 02.06.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" нарахувало Черкаській міській раді до сплати 108428,33 грн. процентів у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, яка діяла у вказаний період.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції дійшов висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факти, передбачені наведеною нормою мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив в законну силу.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 у справі №5026/1883/2012 і рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.08.2017 у справі №925/826/17 обставини щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" і Черкаської міської ради не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно з ст. 10 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідні ради є органами самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Таким чином, Черкаська міська рада є представницьким органом територіальної громади міста Черкаси, що надавало їй право укладати відповідні договори з продажу належного територіальній громаді міста Черкаси майна, а також надає останній право як захищати в суді права громади всього міста так і нести відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку укладений між сторонами договір від 03.09.2008 заснований на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності його учасників, тобто є цивільно-правовим договором купівлі-продажу.

Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Отже, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 216 ЦК України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Це положення застосовується і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-2491цс15.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується судовими рішеннями у справі №925/826/17, плату за придбану за договором від 03.09.2008 земельну ділянку у сумі 1027690,36 грн. товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" сплатило на виконання своїх зобов'язань за договором від 03.09.2008 перед Черкаською міською радою на вказаний у цьому договорі спеціальний рахунок продавця №33117327700002 в УДК Черкаської області, тому саме Черкаська міська рада, як продавець, відповідальна за повернення покупцю усієї цієї суми коштів після визнання договору від 03.09.2008 недійсним не залежно від проведеного в подальшому розподілу цих коштів з вказаного рахунку між місцевим та державним бюджетами.

Тому саме Черкаська міська рада, як сторона договору від 03.09.2008, є належним відповідачем у даній справі, що спростовує доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Також колегією суддів відхиляються доводи відповідача про те, що позивач фактично своїми діями штучно спричинив нарахування процентів за користування чужими коштами, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач ухиляється від повернення позивачу грошових коштів, одержаних на підставі недійсного правочину.

Порядок виконання рішення, де боржником є орган місцевого самоврядування, передбачено Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно з ст. 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

Згідно з ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, оскільки у даному випадку ні законом, ні договором від 03.09.2008 не встановлений розмір процентів, які продавець має сплатити покупцю у разі повернення виконаного за недійсним договором від 03.09.2008, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності можливості застосування до спірних правовідносин передбаченої ч. 1 ст. 8 ЦК України аналогії закону через відсутність подібних за змістом цивільних чи господарських відносин.

Разом з тим, ч 2 ст. 8 ЦК України передбачає, що у разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

За приписами ч. 1 та 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності згідно ст. 321 ЦК України є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням Європейського суду з права людини від 24.06.2003 № 44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Для вирішення даного спору слід враховувати принципи, визначені Європейським судом з прав людини під час застосування статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме - "законність", "суспільний інтерес", "справедливої рівноваги (балансу)" між вимогами суспільного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, принципу "пропорційності", важливим елементом якого є надання справедливої та обґрунтованої компенсації при втручанні в право на мирне володіння майном, необхідність дотримання фундаментальних прав людини, про що вказано, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Україна - Тюмень" проти України" (п.55).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що мета досягнення справедливого балансу інтересів суспільних (публічних) і приватних полягає у необхідності дотримання розумного співвідношення між засобами, що використовуються, та цілями, які повинні бути досягнуті. При цьому суд повинен забезпечувати справедливий баланс між інтересами усіх причетних осіб та загальним інтересом забезпечення дотримання верховенства права (справи "Еванс проти сполученого Королівства", "Булвес" АД проти Болгарії", "Дубецька та інші проти України" "Гримковська проти України", "Хабровські проти України" тощо).

За змістом положень ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та тривале неповернення відповідачем грошових коштів, отриманих за договором, який в подальшому визнаний недійсним, з урахуванням закріплених у п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів всіх сторін, з огляду на те, що відповідач у справі починаючи з 15.07.2014 знав про те, що він безпідставно одержав грошові кошти позивача, і такі його дії є недобросовісними, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що нарахування позивачем відповідачу процентів за користування чужими грошовими коштами на рівні облікової ставки Національного банку України відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим с. 3 ЦК України. При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, як правило, така ставка найчастіше передбачається сторонами у договорах як міра відповідальності за порушення грошових зобов'язань, і така ставка застосовується у національному законодавстві як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання у випадку порушеннях умов багатьох видів договорів у Цивільному та Господарському кодексах. Розрахунок стягуваної суми процентів за користування чужими коштами за період з 22.12.2014 по 02.06.2015 зроблений позивачем правильно, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2018 у справі № 925/1683/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Черкаської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2018 у справі № 925/1683/17 - без змін

2. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1683/17.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31.07.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Н.Ф. Калатай

Б.О. Ткаченко