Постанова № 75582311, 30.07.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2018 місто Дніпро Справа № 904/1603/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Дон О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 (суддя Назаренко Н.Г., повне рішення складено 31.05.2018) у справі №904/1603/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів у період з 13.12.2017 по 24.12.2017 року у розмірі 39 124,14 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів та вантажу, у період з 13.12.2017 по 24.12.2017, в розмірі 39 124,14 грн. та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 позов задоволено частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" 26 859,04 грн. штрафу за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів, 1 728,04 грн. витрат по сплаті судового збору; в задоволенні вимог про стягнення 12 265,10 грн. штрафу відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що під час здійснення перевезень за залізничними накладними у період з 13.12.2017 по 24.12.2017 було допущено прострочення термінів доставки вантажу, у зв’язку з чим вантажоодержувачем нарахований та заявлений до стягнення штраф у сумі 39 124,14 грн. Місцевим господарським судом встановлено, що при нарахуванні штрафу за накладною №43397133 позивачем не враховано перебування вагону №53485736 у ремонті протягом 3 діб (з 07.12.207 по 11.12.2017), тому неправомірно нарахований штраф у сумі 754,08 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу на 50%, враховуючи майновий стан відповідача, відсутність доказів негативних наслідків від несвоєчасної доставки вантажу, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, а також те, що порушення зобов'язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу на 30% та стягнення 70% штрафу у розмірі 26 859,04 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 у справі №904/1603/18 в частині зменшення позовних вимог на 12 265,10 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом не надано належної оцінки всім обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України щодо зменшення розміру штрафу. Апелянт зазначає, що зменшуючи розмір штрафу місцевим господарським судом не надав належної оцінки правовідносинам з точки зору винятковості випадку, оскільки заявлений до стягнення розмір штрафу передбачений Статутом залізниць. Крім того, нормами чинного Господарського процесуального кодексу, на відміну від Господарського процесуального кодексу до 15.12.2017, не передбачено право суду на зменшення розміру штрафу.

Апелянт вважає неправильним відмову у задоволенні позову про стягнення штрафу у сумі 754,08 грн. (за накладною №53485736), оскільки відповідач не скористався своїм правом внести у залізничну накладну відомості щодо причин, які б надавали залізниці право на збільшення терміну доставки вантажу за такою залізничною накладною (у графу 49).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 колегією суддів у складі: головуючий суддя Пархоменко Н.В., суддів: Вечірка І.О., Чередка А.Є. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 у справі №904/1603/18; учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу (протягом п'яти днів з дня отримання ухвали), відповіді на відзив (протягом п'яти днів з дня отримання відзиву), заперечень, пояснень, відповіді на пояснення, клопотань, заяв, додаткових доказів (до 11.07.2018).

Згідно розпорядження керівника апарату суду у зв’язку із перебуванням судді Вечірка І.О. у відпустці призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №904/1603/18.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни колегії суддів для розгляду справи №904/1603/18 визначено колегію суддів у складі головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 колегією суддів у складі: головуючий суддя Пархоменко Н.В., суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є. розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 у справі №904/1603/18 призначено у судове засідання на 30.07.2018.

У судовому засіданні, яке відбулося 30.07.2018 представник апелянта апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

Представник Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення – ухвали (судової повістки) №4900064287830, яке отримано відповідачем 19.07.2018.

У судовому засіданні 30.07.2018 оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, у період з 13.12.2017 по 24.12.2017 Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснено перевезення порожніх залізничних вагонів, що перевозяться на своїх осях, одержувачем яких було Публічне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" згідно залізничних накладних №№ 46416947, 46417002, 46416996, 46417051, 6416970, 46416988, 46417028, 46416962, 46416954, 46488482, 46488383, 46488391. 46488474. 46488508, 46488409, 46488193, 46488441, 46488078, 46488490, 46488417, 46488458, 46488144, 46488433, 46488052, 46494860, 46494985, 46494969, 46495404, 46536850, 46536827, 46536868, 46536835, 46536843, 46675864, 46422093, 46422101, 46422119, 46422085, 46583662, 46583480, 46583522, 46583613, 46583597, 46583506, 46583514, 46583647, 46583530, 46583548, 46583498, 46584603, 46584553, 46584645, 46584587, 46584579, 46584611, 46584637, 46584561, 46626487, 46626909, 46626495, 46626636, 46626545, 46626586, 46626503, 46626891, 46626628, 46661674, 42397133, 46495396, 42440479, 46671210, 46671038, 46671822, 46671178, 46674727, 46675088, 46674289, 46674677, 46674792, 46674081, 46675245, 46674750, 46674115, 46675021, 46674156, 46675518, 46674198, 46675179, 46703344, 46703336, 46703328, 46754214, 53343430, 43342799, 42547919, 42547927, 42547935, 42557843, 42557769, 42557835, 42557801, 42557827, 42557728, 42557785, 42557819, 42557751, 42557736, 42557744, 42557777, 42557710, 42557793, 42563031, 42563056, 42563098, 46800603, 46850608, 46850715, 46850632, 46857629, 46857884, 46857868, 46857595, 46858023, 46878765, 42613836, 42623520, 42623579, 42658922, 42774364.

Під час здійснення вказаних перевезень вантажів, було допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на вищевказаних залізничних накладних, а саме: вантаж доставлено одержувачу з порушенням терміну доставки, визначеного пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажу).

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу у розмірі 39 124,14 грн. за несвоєчасну доставку за залізничними накладними 46416947, 46417002, 46416996, 46417051, 6416970, 46416988, 46417028, 46416962, 46416954, 46488482, 46488383, 46488391. 46488474. 46488508, 46488409, 46488193, 46488441, 46488078, 46488490, 46488417, 46488458, 46488144, 46488433, 46488052, 46494860, 46494985, 46494969, 46495404, 46536850, 46536827, 46536868, 46536835, 46536843, 46675864, 46422093, 46422101, 46422119, 46422085, 46583662, 46583480, 46583522, 46583613, 46583597, 46583506, 46583514, 46583647, 46583530, 46583548, 46583498, 46584603, 46584553, 46584645, 46584587, 46584579, 46584611, 46584637, 46584561, 46626487, 46626909, 46626495, 46626636, 46626545, 46626586, 46626503, 46626891, 46626628, 46661674, 42397133, 46495396, 42440479, 46671210, 46671038, 46671822, 46671178, 46674727, 46675088, 46674289, 46674677, 46674792, 46674081, 46675245, 46674750, 46674115, 46675021, 46674156, 46675518, 46674198, 46675179, 46703344, 46703336, 46703328, 46754214, 53343430, 43342799, 42547919, 42547927, 42547935, 42557843, 42557769, 42557835, 42557801, 42557827, 42557728, 42557785, 42557819, 42557751, 42557736, 42557744, 42557777, 42557710, 42557793, 42563031, 42563056, 42563098, 46800603, 46850608, 46850715, 46850632, 46857629, 46857884, 46857868, 46857595, 46858023, 46878765, 42613836, 42623520, 42623579, 42658922, 42774364.

Відповідно до статей 909 Цивільного кодексу України, 307 Господарського кодексу України, статті 22 Статуту за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення конкретного вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається на бланку встановленої форми між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і одночасно є договором застави вантажу як гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за дане конкретне перевезення (ст. 6 Статуту).

Згідно з пунктом 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Пунктом 41 Статуту передбачено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.

Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Правила обчислення термінів доставки вантажів затверджено наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644.

Згідно з пунктом 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу (далі - Правила) термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1 Правил).

Відповідно до пункту 2.4. Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9 Правил).

Згідно з пунктом 2.10. Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування (пункт 8 Правил).

Відповідно до статті 131 Статуту претензії вантажоодержувачів щодо сплати штрафів заявляються залізниці призначення.

Статтею 116 Статуту передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Місцевий господарський суд встановив, що затримка вагонів за накладною №43397133 в процесі перевезення сталася з причин, що залежать від вантажовласника. У цьому випадку термін доставки, відповідно до приписів Правил обчислення термінів доставки вантажів, збільшується на термін, який трапився не з вини залізниці.

Термін доставки було збільшено в зв'язку з ремонтом вагону №53485736. Факт перебування вагону №53485736 у ремонті у період з 07.12.2017 по повідомлення про відчеплення в ремонт ВУ-23М від 07.12.2017; повідомлення про випуск з ремонту ВУ-36М від 11.12.2017; акту загальної форми № 2797; телеграми від 07.12.2017 (а.с. 218-221, том 1).

Враховуючи затримку власних вагонів на шляху прямування через усунення технічних несправностей за залізничною накладною №43397133, місцевий господарський суд дійшов до висновку про неправомірність нарахування позивачем штрафу на суму 754,08 грн.

Відповідно до пункту 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажів у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

На накладній №43397133 (а.с. 147, том 1) відсутні відмітки, передбачені пунктом 2.9 вказаних Правил, тому підстави для збільшення термінів доставки вантажу по цій накладній відсутні.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується також із доводами апелянта про те, що відповідач, в порушення Правил оформлення перевізних документів, не вказав причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість затримки.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача в частині стягнення передбаченого частиною 1 статті 116 Статуту залізниць України штрафу за несвоєчасну доставку вантажів за залізничною накладною №43397133 у сумі 754,08 грн. є правомірними та підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні суми 754,08 грн. підлягає скасуванню.

15.05.2018 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" подало відзив на позов, в якому заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу на 50%, яке обґрунтоване відсутністю збитків внаслідок прострочення в доставці вантажу (а.с. 215-216, том 1).

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи майновий стан відповідача, відсутність доказів негативних наслідків від несвоєчасної доставки вантажу, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, а також те, що порушення зобов'язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу на 30% та стягнення 70% штрафу у розмірі 26 859,04 грн.

При цьому місцевий господарський суд врахував позицію викладену у постановах Верховного Суду у справах №905/1180/17 від 05.04.2018, №905/1243/17 від 13.03.2018 та №905/725/17 від 13.02.2018.

Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" не погоджується із висновком місцевого господарського суду про зменшення розміру штрафу, вважає таке зменшення безпідставним та просить скасувати рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Відповідно до правових позицій, які застосовувались Верховним Судом, зокрема у постановах: від 13.02.2018 у справі №905/725/17, від 13.03.2018 у справі №905/1243/17, суд касаційної інстанції погоджувався з висновками судів попередніх інстанції про зменшення нарахованого Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" штрафу, як таких, що ґрунтуються на встановлених судом обставинах і оцінених ними доказах та узгоджуються з приписами чинного законодавства, зокрема тієї обставини, що вантаж відправлявся зі станцій Донецької залізниці, на території яких здійснювалась антитерористична операція (розпорядження Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014, №1275-р від 02.12.2015) та маршрут прямування поїздів було змінено внаслідок проведення бойових дій на території Донецької області, а також враховуючи фінансовий стан сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що доставка вагонів за спірними залізничними накладними відбувалась за маршрутами, які не входять до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, чи в переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, згідно з додатком 1 та додатком 2 розпорядження Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014.

Зі змісту статей 233 Господарського кодексу України та 531 Цивільного кодексу України вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд повинен, зокрема встановити винятковість даного випадку, майновий стан сторін та оцінити співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій із розміром збитків кредитора, врахувати інтереси обох сторін.

Заявляючи про зменшення розміру штрафу Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" посилається лише на відсутність збитків внаслідок прострочення в доставці вантажу (а.с. 215-216, том 1).

Натомість, з змісту оскаржуваного рішення не вбачається встановлення судом вищенаведених обставин, а в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафу, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін.

Таким чином, оскаржуване рішення в частині зменшення розміру штрафу прийнято господарським судом за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою згідно зі статтями 275, 277 Господарського процесуального кодексу України для зміни рішення Господарського суду в частині зменшення розміру штрафу та розміру задоволених позовних вимог, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

За викладеного апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта про помилковість висновків місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у сумі 12 265,10 грн. (11 511,02 грн. + 754,08 грн.).

При цьому, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта щодо неможливості зменшення господарським судом розміру штрафних санкцій у зв’язку з відсутністю у чинному Господарському процесуальному кодексі норми про право суду на таке зменшення, оскільки нормами 233 Господарського кодексу України та 531 Цивільного кодексу України передбачено право суду на зменшення неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта, наведеними в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні позовних вимог у сумі 12 265,10 грн. та прийняття нового рішення в цій частині про задоволення позову про стягнення штрафу у сумі 12 265,10 грн.

У зв’язку з тим, що апеляційний господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми 12 265,10 грн., судовий збір за розгляд позовних вимог у сумі 33,96 грн. також підлягає стягненню з відповідача (пропорційно розміру позовних вимог, в яких місцевим господарським судом було відмовлено та задоволено апеляційним господарським судом).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 у справі №904/1603/18 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 у справі №904/1603/18 скасувати в частині відмови у стягненні штрафу у сумі 12 265,10 грн. та судового збору у сумі 33,96 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Українська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" 12 265,10 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, витрати по сплаті судового збору у сумі 33,96 грн., про що видати наказ.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 у справі №904/1603/18 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Українська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 643,00 грн., про що видати наказ.

Видачу наказів відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 31.07.2018.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя А.Є. Чередко