Рішення № 75581925, 20.07.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2018 року Справа № 915/816/17

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П.,

при секретарі судового засідання Степановій І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 (код ЄДРПОУ 24584661),

в особі Відокремленого підрозділу Южно-Українська АЕС, 55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, Промзона, а/с 20 (код ЄДРПОУ 20915546),

до відповідача: комунального підприємства Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство, 55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 8 (код ЄДРПОУ 31948866),

про: стягнення 1606945,08 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №580 від 26.04.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №23/643 від 20.04.2018 року

ВСТАНОВИВ:

17.08.2017 року державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Южно-Українська АЕС звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до комунального підприємства Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство про стягнення заборгованості за надані з квітня по червень 2017 року (включно) послуги за договором №222 на видаляння та обробляння стічних вод від 21.12.2016 року в сумі 1606945,08 грн., з яких:

- 130497,24 грн. заборгованість за квітень 2017 року,

- 750079,50 грн. заборгованість за травень 2018 року,

- 726368,34 грн. заборгованість за червень 2017 року.

Розрахунок заборгованості наявний у матеріалах справи (том 1 а.с. 31).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 915/816/17 між суддями від 17.08.2017 року головуючим суддею призначено ОСОБА_3

21.09.2017 року до суду від позивача надійшла заява № 32/188 від 12.09.2017 року про збільшення позовних вимог (том 1 а.с. 80), відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти у загальній сумі 1776226,12 грн., з яких:

- 1606945,08 грн. - заборгованість за надані з квітня по червень 2017 року (включно) послуги за договором № 222 на видаляння та обробляння стічних вод від 21.12.2016 року,

- 260,99 грн. інфляційні втрати,

- 6057,20 грн. 3% річних,

- 112486,15 грн. штраф,

- 50476,73 грн. пеня.

До заяви про збільшення позовних вимог позивачем долучено розрахунок інфляційних втрат, 3% річних, штрафу та пені (том 1 а.с. 81-83).

У звязку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 26.04.2018 року про звільнення ОСОБА_3 з посади судді господарського суду Миколаївської області у відставку, розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду Миколаївської області № 66 від 03.05.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл справи № 915/816/17.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2018 року призначено головуючого суддю Алексєєва А.П.

Ухвалою суду від 08.05.2018 року справу № 915/816/17 прийнято до провадження судді Алексєєва А.П., постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.06.2018 року.

08.06.2018 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 09.07.2018 року.

09.07.2018 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (том 2 а.с. 16), відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти у загальній сумі 1510543,81 грн., з яких:

- 1341262,74 грн. - заборгованість за надані з травня по червень 2017 року (включно) послуги за договором № 222 на видаляння та обробляння стічних вод від 21.12.2016 року,

- 260,99 грн. інфляційні втрати,

- 6057,20 грн. 3% річних,

- 112486,15 грн. штраф,

- 50476,73 грн. пеня.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи викладене, заява позивача від 09.07.2018 року про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

09.07.2018 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

09.07.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 20.07.2018 року.

20.07.2018 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні основну суму заборгованості визнав, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

18.10.2017 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (том 1 а.с. 116-120), в якому відповідач зазначив наступне.

Вимоги про стягнення неустойки, інфляційних втрат та 3 % річних є неправомірними у звязку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі № 915/1327/16 про банкрутство відповідача.

Крім того, відповідач посилається на відсутність його вини у виникненні основної заборгованості, що є підставою для відмови у стягненні 3% річних, інфляційних втрат та неустойки.

Із посиланням на п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, відповідно до якого штрафні санкції, передбачені абзацом третім ч. 2 ст. 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення лише негрошового зобовязання, відповідач зазначає, що нарахування штрафних санкцій у сумі 112486,15 грн. є неправомірним.

17.10.2017 року до суду від позивача надійшло спростування доводів відповідача (том 1 а.с. 93-95).

18.10.2017 року до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (том 1 а.с. 111-112), оскільки позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.

18.10.2017 року до суду від позивача надійшли пояснення на спростування доводів (том 1 а.с. 125-127).

18.10.2017 року до суду від відповідача надійшли письмові пояснення (том 1 а.с. 114-115)

01.11.2017 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення (том 1 а.с. 159).

01.11.2017 року до суду від відповідача надійшли письмові пояснення (том 1 а.с. 161-162).

01.11.2017 року до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до надання розяснення рішення Вищого господарського суду України від 05.09.2017 року у справі № 915/1327/16 (том 1 а.с. 166-167).

Ухвалою суду від 01.11.2017 року (суддя Фролов В.Д.) зупинено провадження у справі до розгляду Вищим господарським судом України заяви Відокремленого підрозділу Южно-Українська АЕС державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом від 20.10.2017 року № 32/15318 про розяснення постанови від 05.09.2017 року у справі № 915/1327/16.

Ухвалою суду від 02.03.2018 року провадження у справі поновлено.

01.11.2017 року до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 95% в порядку ст. 233 ГК України (том 1 а.с. 170-171), мотивоване тим, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; заборгованість виникла не з вини відповідача; відповідач є обєктом стратегічного значення.

18.10.2017 року до суду від позивача надійшло спростування доводів відповідача щодо зменшення штрафних санкцій (том 1 а.с. 148-150).

01.11.2017 року до суду від відповідача надійшло доповнення до відзиву, в якому відповідачем викладено контррозрахунок позовних вимог (том 1 а.с. 182-183).

19.03.2018 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (том 1 а.с. 206-209), в якому відповідач заперечує проти нарахування інфляційних втрат, 3% річних та неустойки з підстав, викладених у відзиві, поданому суду 18.10.2017 року.

28.03.2018 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення (том 1 а.с. 212-215).

20.07.2018 року до суду від позивача надійшло спростування доводів відповідача щодо зменшення розміру позовних вимог, в якому позивач посилається на відсутність підстав для зменшення розміру неустойки та просить стягнути з відповідача штраф та пеню у повному обсязі (том 2 а.с. 33-34).

20.07.2018 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (том 2 а.с. 35-38).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

21.12.2016 року між державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі ВП Южно-Українська АЕС, як виробником (позивач) та комунальним підприємством Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство, як споживачем (відповідач) укладений договір № 222 на видаляння та обробляння стічних вод (код 37.00.11 видаляння та обробляння стічних вод (водовідведення)) (далі -Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобовязався у 2017 році приймати від відповідача на очистку господарсько-побутові стічні води (водовідведення) в потрібних йому обсягах, а відповідач зобовязався сплачувати за очистку господарсько-побутових стічних вод за встановленим тарифом в терміни, передбачені цим договором (том 1 а.с. 13-17).

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 Договору обсяг водовідведення за звітний період встановлений з 1 по 31 (30) число поточного місяця. Розрахунки за водовідведення здійснюються згідно діючим тарифам. Порядок встановлення і застосування тарифів регулюється уповноваженими органами відповідно з вимогами чинного законодавства. При зміні тарифів, розрахунки проводяться за новими тарифами з дня їх введення. Позивач письмово повідомляє відповідача про зміну тарифів. Повідомлення є невідємною частиною договору. Тариф на момент укладання договору складав 3,55 грн. за 1 куб.м водовідведення, без урахування ПДВ 20 %.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплату за фактичний обсяг водовідведення відповідач проводить щомісячно на підставі виставленого позивачем рахунку на оплату протягом 30 календарних днів з дня отримання рахунку. Рахунковим періодом є календарний місяць. Позивач направляє відповідачу рахунки цінним листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.п. 6.1.5, 6.2.3 Договору, з урахуванням рішення господарського суду Миколаївської області від 23.05.2017 року у справі № 915/85/17 про врегулювання розбіжностей за Договором (том 1 а.с. 24-30) позивач зобовязаний щомісячно, в перший робочий день місяця, наступного за розрахунковим, разом з відповідачем складати акт про фактичний обсяг водовідведення за звітний період.

Відповідно до п. 10.1 Договору він вступає в силу з дати підписання його обома сторонами, скріплення підписами, печатками та діє з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року включно в частині водовідведення, а в частині розрахунків до повного розрахунку.

У квітні 2017 сторонами складено та підписано акт про витрати питної води відповідачу і скидання стоків за квітень 2017 року №АК.0.3104ц.0712 від 29.04.2017 року (том 1 а.с. 32) , згідно якого за вказаний період відповідачу було відпущено 209421 куб.м питної води, а прийом стічних вод на очистку від відповідача за квітень 2017 склав 165916 куб.м.

Позивачем на підставі акту №АК.0.3104ц.0712 від 29.04.2017 року було виставлено відповідачу рахунок № РС,17-816 від 30.04.2017 року на суму 706802,16 грн. (том 1 а.с. 35).

Вказаний рахунок був направлений відповідачу 13.05.2017 року, що підтверджується наданими позивачем відповідним супровідним листом, описом вкладень у цінний лист та поштовим повідомленням про вручення кореспонденції відповідачу (том 1 а.с. 38-40).

На підставі заяви від 05.07.2017 року № 51/9395 про припинення зобовязання заліком зустрічних однорідних вимог (том 1 а.с. 47) та протоколу засідання експертної комісії з питань погашення дебіторської та кредиторської заборгованості Відокремленого підрозділу Южно-Українська АЕС ДП НАЕК Енергоатом № 10 від 04.07.2017 року (том 1 а.с. 46) сторонами був проведений залік однорідних вимог за лютий, березень та частково за квітень 2017 року.

З урахуванням проведення заліку зустрічних однорідних вимог за квітень 2017 року на суму 576304,92 грн., залишкова заборгованість відповідача по рахунку № РС,17-816 від 30.04.2017 року за квітень 2017 року станом на час звернення позивача з даним позовом до суду становила 130497,24 грн. (706802,16 - 576304,92)

У травні 2017 року сторонами складено та підписано акт про витрати питної води відповідачу і скидання стоків за травень 2017 року №АК.0.3104ц.0715 від 31.05.2017 року (том 1 а.с. 33), згідно якого за вказаний період відповідачу було відпущено 224548 куб.м питної води, а прийом стічних вод на очистку від відповідача за травень 2017 року склав 176075 куб.м.

Позивачем на підставі акту №АК.0.3104ц.0715 від 31.05.2017 року було виставлено відповідачу рахунок № РС,17-1099 від 31.05.2017 року на суму 750079,50 грн. (том 1 а.с. 36).

Вказаний рахунок був направлений відповідачу 13.06.2017 року, що підтверджується наданими позивачем відповідним супровідним листом, описом вкладень у цінний лист та поштовим повідомленням про вручення кореспонденції відповідачу (том 1 а.с. 40-42).

Станом на час звернення позивача з даним позовом до суду рахунок № РС,17-1099 від 31.05.2017 року за травень 2017 року оплачений не був.

09.07.2018 року представник відповідача надав суду довідку Відокремленого підрозділу Южно-Українська АЕС № 0042-74/539 від 26.06.2018 року (том 2 а.с. 18) про погашення відповідачем заборгованості за період травень-квітень 2017 року в сумі 265682,34 грн. шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог, а саме:

- 130497,24 грн. сплачена сума за квітень 2017 року,

- 135185,10 грн. сплачена сума за травень 2017 року.

Таким чином, заборгованість відповідача за квітень 2017 року сплачена у повному обсязі, залишок заборгованості за травень 2017 року складає 614894,40 грн. (750079,50 - 135185,10), у звязку з чим позивачем зменшено розмір позовних вимог.

У червні 2017 року сторонами складено та підписано акт про витрати питної води відповідачу і скидання стоків за червень 2017 року №АК.0.3104ц.0724 від 30.06.2017 року (том 1 а.с. 34), згідно якого за вказаний період відповідачу було відпущено 221587 куб.м питної води, а прийом стічних вод на очистку від відповідача за червень 2017 склав 170509 куб.м.

Позивачем на підставі акту №АК.0.3104ц.0724 від 30.06.2017 року було виставлено відповідачу рахунок № РС,17-1269 від 30.06.2017 року на суму 726368,34 грн. (том 1 а.с. 37).

Вказаний рахунок був направлений відповідачу 13.07.2017 року, що підтверджується наданими позивачем відповідним супровідним листом, описом вкладень у цінний лист та поштовим повідомленням про вручення кореспонденції відповідачу (том 1 а.с. 43-45).

Доказів оплати рахунку № РС,17-1269 від 30.06.2017 року суду не надано.

Враховуючи викладене, заборгованість відповідача за надані з травня по червень 2017 року включно послуги по договору № 222 на видаляння та обробляння стічних вод (код 37.00.11 видаляння та обробляння стічних вод (водовідведення)) від 21.12.2016 року становить 1341262,74 грн. (614894,40 + 726368,34), що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.06.2018 року (том 2 а.с. 19).

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобовязання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані з травня по червень 2017 року включно послуги по договору № 222 на видаляння та обробляння стічних вод (код 37.00.11 видаляння та обробляння стічних вод (водовідведення)) від 21.12.2016 року в сумі 1341262,74 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відносно вимоги про стягнення з відповідача 260,99 грн. інфляційних втрат та 6057,20 грн. 3 % річних, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, здійснений позивачем (том 1 а.с. 81-83), судом встановлено, що нарахування інфляційних втрат здійснено позивачем за період липень 2017 року на суму заборгованості за квітень 2017 року в розмірі 130497,24 грн., а нарахування 3 % річних здійснено окремо по кожному рахунку за період з 17.06.2017 року по 11.09.2017 року, періоди прострочення визначені позивачем вірно, розрахунок є арифметично правильним.

Посилання відповідача на відсутність його вини у виникненні основної заборгованості відхиляються судом, оскільки за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вказана правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 року у справі № 6-38цс11.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача 260,99 грн. інфляційних втрат та 6057,20 грн. 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 50476,73 грн. пені та 112486,15 грн. штрафу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строків виконання зобовязання стягується пеня в розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більше ніж 30 днів додатково штраф у розмірі 7 % вказаної вартості, згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, здійснений позивачем (том 1 а.с. 81-83), судом встановлено, що нарахування пені здійснено в межах шестимісячного строку по кожному окремому зобовязанню за період з 17.06.2017 року по 11.09.2017 року, нарахування здійснено позивачем виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, період нарахування визначено позивачем вірно, штраф нараховано позивачем по кожному окремому зобовязанню, розрахунок є арифметично правильним.

Отже, вимога про стягнення пені в сумі 50476,73 грн. та штрафу в сумі 112486,15 грн. є обґрунтованою.

Посилання відповідача на п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, відповідно до якого штрафні санкції, передбачені абзацом третім ч. 2 ст. 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення лише не грошового зобовязання, відхиляються судом, оскільки розмір штрафних санкцій за порушення грошового зобовязання у даному випадку визначений сторонами у п. 7.2 Договору.

Заперечення відповідача про невизнання вимог позивача щодо стягнення неустойки, інфляційних втрат та 3 % річних у звязку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі № 915/1327/16 про банкрутство відповідача судом не приймаються з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.01.2017 року порушено провадження у справі № 915/1327/16 про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частин 1-3, 7, 8 ст. 19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобовязань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобовязання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Правові наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються, якщо провадження у справі припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 83 цього Закону.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2017 року провадження у справі № 915/1327/16 про банкрутство відповідача припинено.

Згідно ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобовязань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Оскільки, послуги відповідачу надано у квітні - червні 2017 року, а момент права вимоги виник 17.06.2017, тобто після порушення провадження у справі № 915/1327/16 про банкрутство відповідача, тому ці вимоги є поточними, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.01.2017 року у справі № 915/1327/16.

Посилання відповідача на постанову Вищого господарського суду України від 05.09.2017 року у справі № 915/1327/16, як на доказ безпідставності нарахування інфляційних втрат, 3 % річних, штрафних санкцій (пені та штрафу) та доказ наявності вини або необережності кредитора у справі про банкрутство відповідача, судом не приймається, оскільки вказані обставини не встановлені Вищим господарським судом України у вищевказаній постанові суду.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Так, зі Звіту комунального підприємства Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство про фінансові результати за 9 місяців 2017 року (том 1 а.с. 172) вбачається, що фінансовий стан відповідача є несприятливим (збитковим).

Враховуючи фінансовий стан відповідача, а також той факт, що відповідач не ухиляється від сплати суми основної заборгованості та частково здійснив її погашення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, та оскільки відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним видом діяльності якого є задоволення потреб населення, підприємств, установ організацій в наданні послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення, тобто є об'єктом, який надає послуги населенню міста, об'єктам соціальної інфраструктури міста, суд з метою співвідношення інтересів сторін вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення штрафу та пені на 50%.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню:

- 56243,07 грн. - штраф (112486,15 грн. х 50 %);

- 25238,36 грн. - пеня (50476,73 грн. х 50 %).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При розгляді клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (том 1 а.с. 111-112), судом встановлено наступне.

В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.

Суд перевіряючи повноваження керівника відокремленого підрозділу ВП Южно-Українська АЕС ОСОБА_4 щодо підписання даної позовної заяви дійшов наступних висновків.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла за договором (код 37.00.11 видаляння та обробляння стічних вод (водовідведення)) № 222 від 21.12.2016, укладеного між ДП НАЕК Енергоатом в особі генерального директора Відокремленого підрозділу Южно-Українська АЕС ОСОБА_4 та Комунальним підприємством Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України (в редакції, яка діяла на час звернення з даним позовом до суду) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 21 ГПК України (в редакції, яка діяла на час звернення з даним позовом до суду) сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким предявлено позовну вимогу.

Згідно ч. 4 ст. 28 ГПК України (в редакції, яка діяла на час звернення з даним позовом до суду) повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року (в редакції, яка діяла на час звернення з даним позовом до суду) відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому, слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії № 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Відповідно до п. 3.11 Статуту ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 08.04.2013 року за № 156 (том 1 а.с. 53-55), підприємство може створювати філії, представництва, інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи і діють на основі положень про них, затверджених підприємством.

Відповідно до п. 1.1 Положення про відокремлений підрозділ Южно-Українська АЕС ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, затвердженого президентом ДП НАЕК Енергоатом 18.11.2015 року (том 1 а.с. 57-59), Южно-Українська атомна електрична станція є відокремленим підрозділом (далі - відокремлений підрозділ або ВП ЮУАЕС) державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (далі ДП НАЕК Енергоатом або Компанія).

Відповідно до п. 2.1 Положення відокремлений підрозділ не має статусу юридичної особи, здійснює свою діяльність від імені Компанії на підставі чинного законодавства України, виконує частину функцій Компанії та користується правами, які надані йому Статутом ДП НАЕК Енергоатом, цим Положенням та іншими організаційно-розпорядчими документами Компанії.

Відповідно до п. 2.4 Положення компанія делегує керівнику відокремленого підрозділу право представляти її інтереси в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах, у відносинах з підприємствами, установами, організаціями будь-якої форми власності, самозайнятими особами, з іншими юридичними і фізичними особами, в межах діяльності відокремленого підрозділу.

Відповідно до п. 2.5 Положення представництво здійснюється генеральним директором відокремленого підрозділу на підставі довіреності, виданої Компанією в особі президента, та іншими посадовими особами відокремленого підрозділу в межах повноважень, визначених відповідними довіреностями, в яких визначаються обсяг повноважень щодо здійснення юридичних дій (правочинів) від імені Компанії та межі управління майном, яким наділений відокремлений підрозділ.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 124-р від 05.03.2014 року президентом ДП НАЕК Енергоатом призначено ОСОБА_5 (том 1 а.с. 96).

Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 22.03.2016 року (том 1 а.с. 61-62), виданою президентом ДП НАЕК Енергоатом ОСОБА_5, останній уповноважує генерального директора відокремленого підрозділу Южно-Українська АЕС ОСОБА_4 здійснювати від імені ДП НАЕК Енергоатом повноваження, передбачені положенням про відокремлений підрозділ Южно-Українська АЕС, в тому числі:

-представляти інтереси ДП НАЕК Енергоатом у державних органах, органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах та дозвільних органах на підприємствах, в установах, організаціях, судах, у відносинах з іншими юридичними та фізичними особами з питань, що повязані з діяльністю ВП Южно-Українська АЕС та структурних підрозділів, які входять до сфери його управлінні, в тому числі в центральному органі виконавчої влади, що утворений для реалізації державної політики у сфері митної справи при митному оформлення вантажів (п. 3 довіреності).

-здійснювати всі процесуальні дії та захист законних інтересів ДП НАЕК Енергоатом у судах загальної юрисдикції, зокрема у господарських судах, з повним обсягом прав сторін по справі, наданих законному представнику, позивачу, відповідачу та третій особі відповідним процесуальним законодавством, регламентом відповідних судів, у тому числі з правом подання позовної заяви (п. 9 довіреності).

Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм та положень, керівник відокремленого підрозділу ВП Южно-Українська АЕС ОСОБА_4 має право здійснювати всі процесуальні дії та захист законних інтересів ДП НАЕК Енергоатом в межах діяльності відокремленого підрозділу, з наданням повного обсягу прав сторони по справі, наданих законному представнику, позивачу, відповідачу та третій особі, в тому числі і підписувати позовні заяви.

Позовна заява у справі № 915/816/17 пред'явлена від імені юридичної особи ДП НАЕК Енергоатом в межах діяльності відокремленого підрозділу.

Також в позовній заяві у справі № 915/816/17 в прохальній частині зазначено про здійснення стягнення заборгованості саме на користь юридичної особи ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП Южно-Українська АЕС.

Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити наступне.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 24254,18 грн. згідно платіжного доручення № АЭС/5898 від 09.08.2017 року.

21.09.2017 року до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти у загальній сумі 1776226,12 грн. До зазначеної заяви позивачем долучено платіжне доручення № АЭС/6907 від 15.09.2017 року про доплату судового збору в сумі 2539,22 грн.

Таким чином, загальна сума судового збору, сплаченого позивачем, становить 26793,40 грн. (24254,18 + 2539,22)

09.07.2018 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти у загальній сумі 1510543,81 грн. У зазначеній заяві позивач також просив повернути судовий збір на підставі ст. 7 Закону України Про судовий збір.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції, яка діяла станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду - 17.08.2017 року) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

1,5 відсотка ціни позову з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог становить 22658,16 грн. (1510543,81 х 1,5%)

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, судовий збір у сумі 4135,24 грн. (26793,40 - 22658,16) слід повернути позивачу з державного бюджету на підставі п.1 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

Судовий збір у сумі 22658,16 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 231, 232, 233, 237, 238, 241 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір суд

ВИРІШИВ:

1. Позов державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Южно-Українська АЕС до комунального підприємства Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 8, код ЄДРПОУ 31948866, р/р 260043014611185 в ЮУ ПІБ, МФО 326427) на користь державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Южно-Українська АЕС (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, Промзона, а/с 20, код ЄДРПОУ 20915546, р/р 26001301080273 у філії Миколаївського облуправління АТ Ощадбанку, МФО 326461):

- 1341262,74 грн. - заборгованість за надані послуги,

- 260,99 грн. інфляційні втрати,

- 6057,20 грн. 3% річних,

- 56243,07 грн. штраф,

- 25238,36 грн. пеня,

- 22658,15 грн. судовий збір.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути державному підприємству Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Южно-Українська АЕС (код ЄДРПОУ 20915546) з державного бюджету судовий збір у сумі 4135,24 грн., у звязку зі зменшенням розміру позовних вимог, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного господарського суду в порядку визначеному главою 1 розділу 4 ГПК України із врахуванням його перехідних положень.

Рішення набирає законної сили згідно положень ст. 241 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 31.07.2018 року.

СуддяА.П. Алексєєв