Ухвала суду № 75581614, 30.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

30.07.2018Справа № 910/9689/18

Суддя Якименко М.М., розглянувши

позовну заяву Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області (вул. Центральна Площа, 9, с. Єлизаветівка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.)

до Дніпропетровської обласної ради (проспект Олександра поля, 2, м. Дніпро)

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Єлизаветівська сільська рада Петриківського району Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дніпропетровської обласної ради про визання недійсним рішення восьмої сесії сьмого скликання Дніпропетровської обласної ради від 24.03.2017 року № 183-3/VII.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як вбачається зі змісту поданої позовної заяви , предметом даного позову є визнання недійсним рішення Дніпропетровської обласної ради.

Тобто, звернувшись до суду в липні 2018 року із позовом про визання недійсним рішення Дніпропетровської обласної радт, тобто з вимогами, що носять немайновий характер, позивач мав сплатити з урахуванням змісту заявлених вимог 1762,00 грн. судового збору.

Судом встановлено, що позивачем в якості доказу сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі до позовної заяви додано платіжне доручення № 407 від 02.07.2018 року на суму 1762,00 грн., згідно якого зазначені грошові кошти сплачені на рахунок банку № 31215206783001, код банку 820019, отримувач - ГУ ДКСУ у м. Києві, із зазначенням призначення платежу "...судовий збір зг. ухвали суду від 22.06.2018 р."

Разом із тим, з 02.07.2018 Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві було змінено реквізити для оплати судового збору. Судовий збір у Господарському суді міста Києва підлягає сплаті до Державного бюджету України, рахунок - 34314206083017, отримувач - ГУК у м. Києві /м. Київ/22030101, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО- 899998.

Окрім цього, згідно п. 2.21. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд зазначає, що платіжне доручення № 407 від 02.07.2018 року на суму 1762,00 грн. є неналежним доказом сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ч. 3 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Однак, в порушення приписів ч. 2 ст. 164 ГПК України позивачем не виконано зобов'язання додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: до позовної заяви не додано належних та допустимих доказів на підтвердження факту перебування спірної земельної ділянки у користуванні ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на підставі договору оренди; копій матеріалів кадастрової справи щодо земельної ділянки кадастровий номер 1223780800:03:904:0501 площею 14,5 га; інформації з Державного земельного кадастру щодо вказаної земельної ділянки тощо.

В свою чергу повідомлення про неможливість надання відповідних доказів та/або клопотань про витребування останніх матеріали позовної заяви не містять.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

За наведених обставин, оскільки подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам статті 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити позовну заяву Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області без руху.

2. Встановити Єлизаветівській сільській раді Петриківського району Дніпропетровської області строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити Єлизаветівській сільській раді Петриківського району Дніпропетровської області спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- подання до суду документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі;

- подання до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту перебування спірної земельної ділянки у користуванні ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на підставі договору оренди;

- подання до суду належним чимно зхасвідчених копій матеріалів кадастрової справи щодо земельної ділянки кадастровий номер 1223780800:03:904:0501 площею 14,5 га; інформації з Державного земельного кадастру щодо вказаної земельної ділянки

Надати суду докази направлення вказаних доказів відповідачу.

4. Ухвала набрала законної сили 30.07.2018 року та оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Якименко