Рішення № 75581489, 25.07.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2018м. ДніпроСправа № 904/1762/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П. за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.

за позовом Виробничо-комерційної фірми "НІКА ПЛАСТ" (65005, м. Одеса, вул. Дальницька 25)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "МЕД-СЕРВІС" (49038, м.Дніпро, вул. Пастера 2)

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості в розмірі 30 646,97 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, дов. від 07.02.2018р. №86;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, дов. від 27.07.2016р. №16.

СУТЬ СПОРУ:

Виробничо-комерційна фірма "Ніка Пласт" (приватне підприємство) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить:

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Мед-Сервіс" підписати видаткову накладну №451 від 26.02.2016р. та повернути позивачу один примірник цієї накладної;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Мед-Сервіс" на користь Виробничо-комерційної фірми "Ніка Пласт" (приватне підприємство) основний борг у розмірі 21 838,20 грн., пеню у розмірі 1 994,08 грн., 3% річних у розмірі 1 173,88 грн., інфляційні у розмірі 5 640,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №24 від 06.01.2016 року в частині несвоєчасної оплати за поставлений товар та відмовою відповідача від підписання видаткової накладної №451 від 26.02.2016р.

Ухвалою суду від 02.05.2018 відкрито загальне провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 31.05.2018.

29.05.2018 від відповідача надійшов відзив на позов № 258 від 29.05.2018. У відзиві відповідач проти позову заперечує, обґрунтовуючи тим, що за накладною № 402 від 23.02.2016 підпис підроблений позивачем та відсутній відтиск печатки відповідача, а за накладною № 451 від 26.02.2016 товар взагалі ним не отримувався. Тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 31.05.2018 розгляд підготовчого засідання відкладено до 26.06.2018.

18.06.2018 надійшла відповідь на відзив від 11.06.18, в якій позивач спростовує доводи відповідача та вказує на те, що накладна за № 402 від 23.02.2016 отримана позивачем на складі, а накладна за №451 від 26.02.2016 двічі направлялася на адресу відповідача(а.с.29), однак так і не була ним підписана. Крім того, актом приймання товару (а.с.26) підтверджується отримання товару відповідачем на накладною №451 від 26.02.2016.

20.06.2018р. до господарського суду Дніпропетровської області представником позивача подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву №299 від 25.06.2018. В яких він зазначає, що не заперечує проти фактичного отримання товару, однак враховуючи те, що в товарі є недоліки, просить зменшити вартість товару. Про недоліки товару відповідач зазначив у електронній переписці.

Ухвалою суду від 26.06.2018 розгляд підготовчого засідання відкладено до 02.07.2018.

Ухвалою суду від 02.07.2018 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 25.07.2018.

Представник позивача у судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, відповів на поставлені питання. У своїх поясненнях від 25.07.2018 позивач зазначив що електронне листування відповідача було направлено на адресу ООО «Ника Пласт», в той час як його підприємство має назву ПП»Ніка Пласт». Отже, позивач не отримував електронне листування.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, відповів на поставлені питання.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 25.07.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Позивачем (постачальник) і Відповідачем (покупець) укладений договір поставки № 24 від 06.01.2016. Відповідно до його умов постачальник зобовязується доставляти на умовах та у встановлені договором строки товар у власність покупця, а покупець зобовязується приймати товар і оплачувати його на умовах даного договору. Відповідно до п 1.2 асортимент та ціна товару, що може бути поставлений згідно цього договору визначається у специфікації (додаток №1). За умовами п. 2.7 договору поставки № 24 від 06.01.2016, зобовязання постачальника з поставки окремої партії товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару та його принадлежностей, підписання сторонами оформленої належним чином накладної, товарно транспортної накладної та ін. та передачі покупцю податкової накладної та повного комплекту документів до товару, оформлених згідно вимог чинного законодавства та цього договору. Згідно п.6.3 ціна конкретної партії товару визначається виходячи із специфікації, замовлення покупця, накладних на товар та актів про виявлені недоліки товару, які підтверджують кількість фактично прийнятого покупцем товару, поставленого постачальником згідно даного договору. Згідно умов п.8.1 договору поставки № 24 від 06.01.2016, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016. Закінчення строку дії даного договору де звільняє сторони від зобовязань, що виникли протягом його дії. В разі закінчення строку дії договору, якщо одна сторона в письмовому вигляді не повідомить іншу сторону про розірвання договору, договір вважається продовженим на тих самих умовах, на кожен наступний рік.

Згідно ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору, 29.02.2016 р. Позивач поставив (з допомогою перевізника "Нова Пошта") пакети обумовленого специфікацією розміру в кількості 214 тис. шт. загальною вагою 408 кг на суму 21 838,20 грн. з видатковою накладною № 451 від 26.02.2016 р. та рахунком на оплату № 452 від 26.02.2016.

В подальшому, Позивач отримав від Відповідача акт приймання товару (а.с. 26), яким виявлена працівниками останнього нестача пакетів у кількості 810 шт. Акт приймання товару був підписаний відповідачем.

Однак у судовому засіданні, 25.07.2018 було зясовано судом, що електронне листування відповідача було направлено на адресу ООО «Ника Пласт», в той час як підприємство позивача має назву ПП»Ніка Пласт». Крім того, актом приймання товару (а.с.26) не підтверджується поставка неякісного товару відповідачу, а тільки підтверджується недостача товару. Прийняття товару по кількістю проводиться у відповідності до Інструкції П-6, затвердженої Держарбітражем СРСР. Прийняття товару за якістю проводиться у відповідності до Інструкції П-7, затвердженої Держарбітражем СРСР (п. 5.3,5.4 договору поставки № 24 від 06.01.2016) Доказів поставки неякісного товару відповідачем не надано. Доказів щодо виконання вимог Інструкції П-6 та Інструкції П-7 позивачем не надано. Отже, заперечення відповідача щодо неякісного товару є необґрунтованим.

Отже, фактична поставка Позивачем пакетів та їх прийняття Відповідачем, відбулась, однак накладна № 451 від 26.02.2016 р. на товар не була підписана останнім, а поставка товару - ним не оплачена.

Актом звіряння (а.с.27) Відповідач визнав заборгованість перед Позивачем, в розмірі 21 838,20 грн. однак, відповідну суму станом на час подання позову не сплатив.

Позивач направив Відповідачу претензію (а.с.28) з вимогою сплатити борг у розмірі 21 838,20 грн., однак вона залишилася без відповіді.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до умов специфікації (а.с.20) у пункті умови оплати зазначено, що передбачено відстрочку платежу 10 банківських днів з моменту доставки партії товару на склад покупця. Поставка товару відбулась 29.02.2016, що підтверджується актом приймання товару, тому відповідач зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Таким чином, за видатковою накладною № 451 від 26.02.2016 р., строк оплати наступає з 15.03.2018.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач порушив умови договору і не розрахувався за поставлений товар. Станом на час розгляду справи заборгованість складає 21 838,20 грн.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 7.2 Договору поставки № 24 від 06.01.2016, визначено, що у випадку несвоєчасної оплати реалізованого товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

За порушення умов договору позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 1994,08 грн. за період з 15.03.2016 по 15.09.2016.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Згідно п. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Така заява відповідачем не подана.

Таким чином, розрахунок пені наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок, а отже підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних сумі 1173,88 грн. згідно за період з 15.03.2016 по 28.12.2017.

Розрахунок 3% річних наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок.

Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції у розмірі 5640,81 грн. за період з квітня 2016 по грудень 2017.

Розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок. Тому, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 5640,81 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю фірму "Мед-Сервіс" підписати видаткову накладну №451 від 26.02.2016р. та повернути позивачу один примірник цієї накладної слід відмовити виходячи з такого.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав встановлено положеннями статті 16 Цивільного кодексу України, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 20 Господарського кодексу України також передбачає відповідні способи захисту цивільних прав та інтересів шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Отже, зі змісту вищезазначених норм законодавства випливає, що під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом або договором, за допомогою яких особа може здійснити захист своїх суб'єктивних прав та (або) усунення наслідків такого порушення. При цьому, суд може захистити право або інтерес лише у той спосіб, що встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав шляхом звернення до суду з вимогою про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю фірму "Мед-Сервіс" підписати видаткову накладну №451 від 26.02.2016р. та повернути позивачу один примірник цієї накладної не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав. Крім того, задоволення такої вимоги позивача не призведе до захисту права позивача, оскільки таке рішення не може бути виконане у примусовому порядку з огляду на відсутність механізму його виконання.

Разом з тим, слід зазначити, судом встановлено факт поставки товару та стягнуто з відповідача заявлену позивачем суму. Тому, підстави щодо зобовязання підписати видаткову накладну №451 від 26.02.2016р. та повернути її позивачу - відсутні.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно з п.п. 4.3. п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18, господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції» звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Ст.13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з'ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 73, 74, 123, 129, 191, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "МЕД-СЕРВІС" (49038, м.Дніпро, вул. Пастера 2, код ЄДРПОУ 23364377) на користь Виробничо-комерційної фірми "НІКА ПЛАСТ" (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 25, код ЄДРПОУ 24777928) 21 838,20 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 1 173,88 грн., пеню в розмірі 1 994,08 грн., 5 640,81 грн. - інфляційних втрат, судовий збір в розмірі 1 762,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня його оголошення.

Повне рішення складено 31.07.2018

Суддя ОСОБА_3