Рішення № 75581353, 30.07.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 липня 2018 р. Справа № 903/432/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- директор; ОСОБА_2- представник (довіреність № 180618-1 від 18.06.2018р.)

від відповідача: не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2", с. Рованці Луцького району

до відповідача: Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, м. Чортків

про стягнення 207 293,02грн.

Встановив: ОСОБА_3 підприємство "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" звернулось до господарського суду з позовом від 18.06.2018р. про стягнення з Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України 207 293,02 грн., в тому числі 55 098,24грн. заборгованості по сплаті орендних платежів згідно договору №1-О оренди майна Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" від 15.08.2017р., 7 936,90 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання по сплаті орендних платежів, нарахованої згідно п. 3.6. договору за період з 16.11.2017р. по 18.06.2018р. та 144 257,88грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном після закінчення встановленого договором строку для повернення майна за період з 28.04.2018р. по 18.06.2018р., нарахованої згідно п. 9.10. договору оренди та у відповідності до ст. 785 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору №1-О оренди майна Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" від 15.08.2017р. в частині проведення своєчасних розрахунків по сплаті орендних платежів, виникнення заборгованості в сумі 55 098,24 грн., нарахування у звязку з цим суми пені, а також на закінчення строку дії договору оренди, направлення на адресу відповідача повідомлення про припинення договору оренди та вимоги про повернення майна, неповернення відповідачем майна у визначений договором строк та нарахування у звязку з цим на підставі ст. 785 ЦК України та п. 9.10. договору №1-О оренди майна Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" від 15.08.2017р. суми неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Ухвалою суду від 21.06.2018р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, за клопотанням позивача постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 16.07.2018р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали, явку повноважних представників сторін в судове засідання визначено на їх розсуд, зокрема, запропоновано відповідачу надати суду та позивачу відзив на позовну заяву, встановлено для цього процесуальний строк до 09.07.2018р.

09.07.2018р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання від 04.07.2018р. №326 в якому останній, посилаючись на ст. ст. 20, 27, 31 ГПК України та враховуючи, що місцезнаходження відповідача у даній справі є Тернопільська область, місто Чортків, вулиця Білецька, 2-А, просив суд передати справу за позовом ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" до ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України про стягнення 207 293,02грн. за підсудністю до господарського суду Тернопільської області.

Протокольною ухвалою суду від 16.07.2018р. у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи №903/432/18 за позовом Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" до Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України про стягнення 207 293,02грн. за підсудністю до господарського суду Тернопільської області було відмовлено. Обґрунтування підстав відмови у задоволенні відповідного клопотання знайшло своє відображення також і в ухвалі суду від 16.07.2018р. про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 16.07.2018р. розгляд справи було відкладено на 30.07.2018р. та запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали, повторно запропоновано відповідачу надати суду та позивачу відзив на позовну заяву та встановлено для цього процесуальний строк до 24.07.2018р.

26.07.2018р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання №376 від 26.07.2018р. в якому останній просить суд залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 агентство резерву України.

30 липня 2018 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Волинської області було зареєстровано клопотання Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України №379 від 27.07.2018р. в якому відповідач просить суд відкласти розгляд справи у звязку з перебуванням уповноваженого представника підприємства на лікарняному та неможливістю забезпечення явки представника в судове засідання 30.07.2018р.

30 липня 2018 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Волинської області було зареєстровано заяву ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" про ознайомлення з матеріалами справи. 30.07.2018р. представнику підприємства ОСОБА_2 (дов. від 18.06.2018р. №180618-1) надано можливість ознайомитися з матеріалами справи №903/432/18.

У визначений судом день та час в судове засідання 30.07.2018р. зявились лише представники позивача.

У визначений судом день та час відповідач в судове засідання свого уповноваженого представника не направив вдруге, своїм процесуальним правом на подання суду відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву суду не подав, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду даної справи по суті (ухвала суду від 16.07.2018р., згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена Державному підприємству "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України 19 липня 2018 року).

За наслідками розгляду в судовому засіданні 30.07.2018р. клопотання відповідача про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державного агентства резерву України протокольною ухвалою суду від 30.07.2018р. було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача №376 від 26.07.2018р. про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державного агентства резерву України, як необґрунтованому та такому, що спрямоване не інакше як на затягування судового процесу у даній справі.

При цьому, суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обовязки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Частиною 3 ст. 50 ГПК України визначено, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Відтак, судом було засвідчено, що заявником в клопотанні №376 від 26.07.2018р. всупереч вимогам ст. 50 ГПК України не обґрунтовано підстав залучення Державного агентства резерву України до участі у справі в якості третьої особи та наявність у нього юридичного інтересу у даній справі, не вказано яким чином рішення у даній справі в майбутньому може вплинути на права чи обовязки Державного агентства резерву України щодо однієї із сторін, а також яким чином у звязку з прийняттям судового рішення у даній справі його може бути наділено новими правами чи покладено на нього нові обовязки, або змінено його наявні права та/або обовязки у майбутньому.

Суд, розглянувши в судовому засіданні 30.07.2018р. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, стосовно якого були висловлені заперечення присутніх в судовому засіданні представників позивача, відмовляє в його задоволенні як необґрунтованому, зокрема, з огляду на те, що відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин (ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи є наявність для цього обґрунтованих причин.

Представником сторони у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Враховуючи викладене, відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, - адвоката або здійснювати самопредставництво.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

Таким чином, нез'явлення представника відповідача через неможливість забезпечення явки його уповноваженого представника в судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, суд засвідчує, що до клопотання відповідачем не було долучено жодних доказів в підтвердження обставин, викладених у ньому (перебування на лікарняному представника).

Водночас суд зауважує, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення справи без участі представника зазначеного учасника судового процесу.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Присутні в судовому засіданні 30.07.2018р. представник позивача та директор ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" позовні вимоги підтримують з підстав, викладених у позовній заяві.

При цьому, зазначають, що повідомили суду про всі обставини, які їм відомі, надали всі докази, на які посилаються в позові, додаткових заяв та клопотань не мають.

Водночас, стосовно задоволення судом клопотань відповідача про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державного агентства резерву України та відкладення розгляду справи заперечують, у звязку з їх необґрунтованістю.

Крім того засвідчують, що вказані клопотання відповідача, спрямовані не інакше як на затягування судового процесу у даній справі.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення розгляду даної справи по суті, господарський суд вважає за можливе в даному судовому засіданні розглянути справу по суті, за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом повторно засвідчується на тому, що в матеріалах справи відсутній відзив відповідача, клопотання про неможливість подачі відзиву у встановлений судом для цього процесуальний строк відповідачем до суду не подано, як і не заперечено щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача, господарський суд, оцінюючи подані ними докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що предявлений позивачем до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду повязана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

15 серпня 2017 року між ОСОБА_3 підприємством "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" (орендодавець) та ОСОБА_3 підприємством "Чортківський комбінат хлібопродуктів" (орендар) було укладено договір №1-О оренди майна Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" (а.с. 12-14) згідно з умовами котрого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування усе майно (необоротні активи, основні засоби, товарно-матеріальні цінності), що перебуває на балансі ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2", перелічене у інвентаризаційних описах та знаходиться у підрозділах ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2": елеватор (матеріально-відповідальна особа ОСОБА_4В.), млин (матеріально-відповідальна особа ОСОБА_5І.), залізнодорожня дільниця (матеріально-відповідальна особа ОСОБА_6І.), ПСЦ (матеріально-відповідальна особа ОСОБА_6І.), лабораторія (матеріально-відповідальна особа ОСОБА_7М.), ІТП (матеріально-відповідальна особа ОСОБА_8В.), їдальня (матеріально-відповідальна особа ОСОБА_8В.), енергодільниця (матеріально-відповідальна особа ОСОБА_9П.), відомча воєнізована охорона (матеріально-відповідальна особа ОСОБА_6І.), мініпекарня (матеріально-відповідальна особа ОСОБА_10А.), ВГП-СГП (матеріально-відповідальна особа ОСОБА_11П.), РМЦ (матеріально-відповідальна особа ОСОБА_6І.), автодільниця (матеріально-відповідальна особа ОСОБА_6І.), водії пожежних машин (матеріально-відповідальна особа ОСОБА_12С.), відомча воєнізована охорона (матеріально-відповідальна особа ОСОБА_6І.), млин (матеріально-відповідальна особа ОСОБА_4В.), енергодільниця (матеріально-відповідальна особа ОСОБА_13П.) (далі-Майно). Фактичне місцезнаходження майна: м. Луцьк, вул. Молодогврадійска, 11. Майно передається в оренду з метою забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані та поверненням його в подальшому у стані, не гіршому, ніж існуючий, та з метою використання орендарем для здійснення зберігання та переробки зернових, при цьому не змінюючи його виду діяльності. Договір укладений з урахуванням рішень комітету кредиторів ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" від 31.07.2017р., від 14.08.2017р. та керуючись ч. 1 ст. 38 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Передача майна позивачем в оренду та його отримання в тимчасове користування відповідачем підтверджується долученими до матеріалів справи підписаними між сторонами актами приймання-передачі майна до договору №1-О оренди майна від 15.08.2017р. (а.с. 17-54).

Розділом 2 договору оренди від 15.08.2017р. визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна, підписаного між орендарем та орендодавцем. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2", а орендар користується ним протягом строку оренди. Орендна плата за користування майном визначена на конкурсній основі та затверджена комітетом кредиторів у справі №903/123/15 про банкрутство ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2". Повернення орендарем обєкта оренди здійснюється в 10-денний термін з дня закінчення строку дії договору або з дня його дострокового припинення. Обєкт оренди вважається повернутим в день підписання акту приймання-передачі. Обовязок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає (повертає) обєкт оренди.

Орендна плата визначена на конкурсній основі та становить 43 000,00грн. за кожний місяць оренди. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця орендна плата визначається на основі місячної орендної плати пропорційно кількості днів користування. Орендна плата перераховується орендарем на банківський рахунок орендодавця щомісячно авансом в термін не пізніше 15-го числа звітного місяця, а за перший місяць оренди-не пізніше останнього дня цього місяця. Орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і оплачується орендарем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п.п. 3.1., 3.3., 3.5., 3.6. договору).

Згідно пунктів 4.1., 4.3., 4.8. цього договору орендар зобовязується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, у разі припинення або розірвання договору оренди повернути орендодавцю, орендоване майно в належному стані.

Пунктами 9.1., 9.8., 9.10. цього договору визначено, що цей договір діє з 15.08.2017р. Договір укладено на строк до 10.04.2018р. У разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю у строк протягом 10 календарних днів з дати закінчення строку договору або дати направлення орендодавцем письмового повідомлення про дату розірвання договору. Якщо орендар не виконує обовязку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Договір підписано зі сторони позивача-ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" ліквідатором ОСОБА_14, який діє на підставі постанови господарського суду Волинської області по справі №903/123/15 від 10.04.2017р. (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право здійснення діяльності арбітражного керуючого №413 від 22.03.2013р.), зі сторони відповідача- ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" директором ОСОБА_15, який діє на підставі Статуту та скріплено відтисками круглих печаток господарюючих субєктів.

На виконання умов договору оренди відповідачем орендувалось визначене в угоді майно у період часу з 15.08.2017р. по 18.06.2018р., в тому числі і після закінчення строку дії договору оренди 10.04.2018р.

ОСОБА_3 підприємство "Чортківський комбінат хлібопродуктів" взяті на себе згідно договору оренди майна №1-О від 15.08.2017р. зобовязання в частині проведення з позивачем розрахунків по сплаті орендних платежів (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, орендні платежі не сплатив у звязку з чим на момент подання позову до суду та на час розгляду справи в суді заборгував позивачу 55 098,24грн. Зазначена сума заборгованості включає в себе загальну вартість оренди майна у період з 31.08.2017р. по 10.04.2018р. в розмірі 337 526,85грн. та здійснення відповідачем часткової оплати в загальному розмірі 282 428,61грн. згідно банківської виписки від 06.09.2017р. на суму 129 000,00 грн. та платіжних доручень №3920 від 16.01.2018р. на суму 100 000,00грн., №4374 від 14.03.2018р. на суму 25 000,00грн. та №4439 від 21.03.2018р. на суму 28 428,61грн. з призначенням платежу "по договору оренди майна №1-О від 15.08.2017р. не потребує конкурсних торгів, без ПДВ" (а.с. 64-67).

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 286 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір оренди майна від 15.08.2017р. №1-О предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, передачу позивачем на виконання його умов відповідачу в оренду майна, прийняття та використання його ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність предявленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів в сумі 55 098,24 грн. за період оренди з 16.11.2017р. по 10.04.2018р.

Сума заборгованості 55 098,24 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем. При цьому, доказів повної або часткової сплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В даному випадку пунктом 3.6. договору оренди майна №1-О від 15.08.2017р. сторонами було визначено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і оплачується орендарем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Судом встановлено, що таким чином сторонами була визначена можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання орендарем умов договору щодо строків внесення орендних платежів. Договір оренди від 15.08.2017р. недійсним чи зміненим, зокрема, в частині пункту 3.6. не визнавався. Відповідач зобовязання щодо сплати орендних платежів не виконав, тому сплата пені є його договірним зобовязанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем сплати належних орендних платежів, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми боргу 55 098,24 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені, нарахованої з врахуванням умов п. 3.6 договору від 15.08.2017р., в тому числі:

- із боргових зобовязань в розмірі 22 193,55грн. за період з 16.11.2017р. по 14.12.2017р. нараховано 450,52 грн. пені;

- із боргових зобовязань в розмірі 65 193,55грн. за період з 16.12.2017р. по 14.01.2018р. нараховано 1 564,64 грн. пені;

- із боргових зобовязань в розмірі 8 193,55грн. за період з 16.01.2018р. по 15.02.2018р. нараховано 220,39 грн. пені;

- із боргових зобовязань в розмірі 51 193,55грн. за період з 16.02.2018р. по 13.03.2018р. нараховано 1 197,93 грн. пені;

- із боргових зобовязань в розмірі 69 193,55грн. за період з 16.03.2018р. по 20.03.2018р. нараховано 311,37 грн. пені;

- із боргових зобовязань в розмірі 40 764,94грн. за період з 21.03.2018р. по 10.04.2018р. нараховано 770,45 грн. пені;

- із боргових зобовязань в розмірі 55 098,24грн. за період з 11.04.2018р. по 18.06.2018р. нараховано 3 421,60 грн. пені;

Розглянувши позовні вимоги Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" стосовно стягнення на його користь 7 936,90 грн. пені, перевіривши методику нарахування суми пені, суд встановив, що вказану санкцію позивачем нараховано відповідачу з врахуванням умов укладеного між сторонами договору в частині порядку та строків проведення орендних платежів, моменту виникнення тієї чи іншої заборгованості, а також положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" та ст. 232 Господарського кодексу України.

Статтею 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктами 9.1., 9.8., 9.10. договору майна №1-О від 15.08.2017р. визначено, що цей договір діє з 15.08.2017р. Договір укладено на строк до 10.04.2018р. У разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю у строк протягом 10 календарних днів з дати закінчення строку договору або дати направлення орендодавцем письмового повідомлення про дату розірвання договору. Якщо орендар не виконує обовязку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Статтею 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, договір оренди майна №1-О від 15.08.2017р. припинив свою дію з 11 квітня 2018 року у звязку із закінченням строку на який його було укладено, небажанням орендодавця продовжувати термін дії угоди на наступний період часу, повідомленням про це орендаря, здійсненим у встановленому порядку орендодавцем.

Листом від 11.04.2018р. №1-631/1 (а.с. 60-61) позивач повідомляв відповідача про те, що 10.04.2018р. закінчується строк дії договору оренди майна №1-О від 15.08.2017р. та просив передати орендоване майно за вищезазначеним договором згідно акту прийому-передачі (оформленого ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів") протягом 10 календарних днів з моменту закінчення строку дії договору.

У відповідь, 17.04.2018р. листом №154 ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" повідомив ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2", що за період оренди ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" було укладено договори складського зберігання, відповідно до яких на території ДП "Луцький КХП №2" знаходиться на зберіганні більше 10 000 тонн зернових культур. Тому, для підготовки та повернення орендованого ОСОБА_8 необхідним є проведення зачистки зернових культур та відвантаження зернових культур, що займе близько 3 - 4 тижнів. Відповідач зазначив, що здійснення передачі майна не може відбутися одномоментно та потребує значних витрат часу.

Проте, в подальшому, обовязку щодо повернення орендованого майна впродовж більш, ніж у місячний строк - орендар не виконав.

За таких обставин суд вважає, що останнім днем строку для повернення відповідачем позивачу майна у відповідності до п. 9.8. договору було 27.04.2018р. (з огляду на те, що 17.04.2018р. відповідач надіслав відповідь від 17.04.2018р. на лист позивача від 11.04.2018р. №1-631/1).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом встановлено, що таким чином сторонами була визначена можливість нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення за невиконання орендарем умов договору щодо строку повернення орендованого майна. Договір оренди від 15.08.2017р. недійсним чи зміненим, зокрема, в частині пункту 9.10. не визнавався. Відповідач свого обовязку щодо повернення майна у встановлений договором майна №1-О від 15.08.2017р. не виконав, тому сплата неустойки є його договірним зобовязанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем строку повернення орендованого майна, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми боргу 55 098,24 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з відповідача суми неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення, яка становить 144 257,88грн. за період з 28.04.2018р. по 18.06.2018р.

Перевіривши наведені позивачем у позові розрахунки неустойки за користування майном, після закінчення строку дії договору оренди майна №1-О від 15.08.2017р. суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Договору, тому позовні вимоги про стягнення 144 257,88грн. неустойки визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, суд вважає, що витрати, повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (Тернопільська область, місто Чортків, вулиця Білецька, будинок 2-А, код ЄДРПОУ 00956187) на користь Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" (Волинська область, Луцький район, село Рованці, вулиця Промислова, будинок 4, код ЄДРПОУ 00953065) 55 098,24 грн. заборгованості, 7 936,90грн. пені, 144 257,88грн. неустойки, а всього 207 293,02грн., 3 109,40 грн. витрат, повязаних з оплатою судового збору.

3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 31.07.2018р.

СуддяВ. А. Войціховський