Рішення № 75580272, 18.07.2018, Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/498/18

Номер провадження 2/722/212/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Побережної О.Д.

з участю секретаря судового засідання Ткач Н.П.,

а також: позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сокиряни Чернівецької області цивільну справу за позовом, поданим ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5, діючи в інтересах ОСОБА_1, 10.04.2018 року через поштове відділення звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3

Посилається на те, що 23.12.2008 року позивачка ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого успадкувала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

28.01.2009 року рішенням Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області №10/18-09 їй було передано у власність земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, на підстав якого 16.06.2009 року вона отримала державний акт про право власності на земельну ділянку.

Будучи фізичною особою-підприємцем з 17.12.2008 року, позивачка ОСОБА_1 звернулася до виконавчого комітету Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області із заявою про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження будівництва об`єктів торгівлі, який надав позивачці відповідний дозвіл.

14.01.2011 року позивачка ОСОБА_1 отримала будівельний паспорт на будівництво господарської будівлі (об`єкту торгівлі) за адресою: АДРЕСА_1. Того ж року сторони розпочали будівництво.

09.09.2013 року позивачка здійснила поділ (виділ) належної їй на праві власності земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1 у зв`язку з чим її площа зменшилася до 0,1277 га та утворилася земельна ділянка, площею 0,1223 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільового призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

17.09.2013 року позивачка зареєструвала право власності на вищезазначену земельну ділянку.

З 02.10.1994 року позивачка ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 27.05.2014 року шлюбу між сторонами було розірвано. Підставою для розлучення стали часті сварки на подружня зрада ОСОБА_3 Одразу після розірвання шлюбу відповідач зібрав свої особисті речі та покинув будинок, в якому проживав спільно з позивачкою. Однак, через тиждень відповідач повернувся і сторони відновили шлюбні відносини. Про факт розірвання шлюбу сторони нікому не повідомляли, у т.ч. спільним дітям. Відновивши шлюбні відносини, відповідач повернувся проживати до позивачки, однак при цьому він погрожував, що знову піде і йому необхідні гарантії для того, щоб продовжувати спільне будівництво.

З червня 2015 року відповідач став наполягати, що позивачка відчужила йому земельну ділянку, площею 0,1223 га, кадастровий номер НОМЕР_2, залякував, що покине сім`ю та не допомагатиме утримувати дітей. З липня 2015 року між сторонами постійно виникали суперечки та сварки з приводу відчуження земельної ділянки, свідками яких буди діти сторін ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Позивачка відчувала, що через сварки діти перебувають у пригніченому стані, стали замкнутими та відчувала свою вину, перебувала в стані розчарування, безнадійності та страху. У позивачки від постійних суперечок піднімався артеріальний тиск, почастішали головні болі, спостерігалася апатія, безсоння та проблеми з травленням. Бажаючи зберегти сім`ю та з метою уникнення конфліктних ситуацій, свідками яких були діти, позивачка була вимушена укласти із відповідачем договір купівлі-продажу земельної ділянки.

28.08.2015 року позивачка ОСОБА_1 під впливом психічного впливу з боку ОСОБА_3, всупереч своїй внутрішній волі, перебуваючи в пригніченому стані, підписала у приватного нотаріуса Сокирянськоо районного нотаріального округу Чернівецької області договір купівлі-продажу земельної ділянки. При цьому, позивачка не отримала від відповідача до укладення договору грошових коштів за купівлю-продажу належної їй земельної ділянки.

Крім того, укладення даного договору відповідачем ОСОБА_3 здійснювалося з мотивів зареєструвати за собою право власності на господарську будівлю, яка будувалась спільно сторонами під час шлюбу, так і після його розірвання, що ним було зроблено 19.08.2017 року. Також у серпні 2017 року ОСОБА_3 переїхав проживати до своєї матері

Просила визнати з підстав передбачених частинами першою, третьою та п`ятою ст.203, ч.1 ст.231 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 28.08.2015 року між сторонами, а також з підстав ч.1 ст. 216 ЦК України повернути позивачці ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, просила стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 11.05.2018 року було задоволено заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про забезпечення позову (єдиний унікальний номер 722/498/18, номер провадження 2-з/722/5/18): вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_3, земельну ділянку, площею 0,1223, кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Крім того, допитана в якості свідка під час судового розгляду позивачка ОСОБА_1 надала суду наступні показання. Вона разом з відповідачем ОСОБА_3 спільно проживала 23 роки. Потім вирішили розірвати шлюб у судовому порядку. Однак, після розірвання шлюбу продовжували разом проживати за адресою: АДРЕСА_1, вели спільне господарство та виховували спільних дітей. Починаючи з 2013 року, відповідач почав здійснювати на неї психологічний тиск (постійно висловлював своє незадоволення та погрожував, що залишить позивачку та дітей, якщо вона не відчужить йому земельну ділянку, на якій вони спільно у 2009 році розпочали будівництво магазину). Щоб зберегти сім`ю позивачка вирішила передати відповідачу дану земельну ділянку. 28.08.2015 року вона добровільно разом з відповідачем поїхала до нотаріуса з метою оформлення договору про відчуження відповідачу земельної ділянки, де вона без будь-якого тиску та примусу підписала оспорюваний договір. Нотаріус запитував її яким чином вона бажає відчужити земельну ділянку, на що відповідач сказав, що шляхом укладення договору купівлі-продажу, а вона не заперечувала, оскільки не знала як краще. При цьому, позивачка мала намір відчужити земельну ділянку відповідачу та розуміла, що здійснює відчуження належної їй на праві приватної власності земельної ділянки. Заперечує обставини отримання нею коштів у відповідача за купівлю-продаж земельної ділянки, а також, що нотаріусом було роз»яснено наслідки вчинення нею договору купівлі-продажу. Під час укладення оспорюваного договору позивачка не розуміла, що у разі переходу права власності на земельну ділянку до відповідача переходить право власності на будівлю, яка на ній розташована. Під час укладення угоди ніхто не перешкоджав їй ознайомитися зі змістом договору, а також повідомити нотаріуса, що вона не отримувала від відповідача коштів за купівлю-продажу земельної ділянки, хоча про це зазначено у змісті договору. Крім того, всіма питаннями щодо будівництва та поділу успадкованої нею земельної ділянки, а також оформлення дозволу щодо будівництва нежитлової будівлі, займався відповідач ОСОБА_3, якому позивачка надала доручення строком 10 років на вчинення від її імені будь-яких дій. На підставі даного доручення відповідач міг переоформити на себе право власності на дану земельну ділянку і без укладення оспорюваного договору купівлі-продажу. Дане доручення позивачка анулювала лише нещодавно. Після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, між сторонами покращилися відносини, однак через півтора року вони остаточно припинили спільне проживання.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник у судовому засіданні не визнали позовні вимоги у повному обсязі та у строк встановлений судом подали до суду відзив на позов.

Крім того, допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_3 надав суду наступні показання. Позивачка ОСОБА_1 була власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки вона була зареєстрована як фізична особа підприємець, однак фактично не займалася підприємницькою діяльністю, нею було надано йому доручення строком дії 10 років з метою вчинення ним відповідних дій від її імені. На підставі даного доручення він також здійснював дії щодо поділу належної позивачці земельної ділянки та отримання дозволу на будівництво нежитлової будівлі (магазину).У 2009 році ними за спільні кошти було розпочато будівництво на належній позивачці земельній ділянці. З 02.10.1994 року по 27.05.2014 року вони разом з позивачкою проживали у зареєстрованому шлюбі, який у 2014 році було розірвано у судовому порядку. Відповідач пішов проживати до своїх батьків, оскільки він зареєстрований у житловому будинку, який перебуває у аварійному стані. З 30.05.2014 року по 21.07.2017 року він з позивачкою знову почали спільно проживати у одному будинку за адресою: АДРЕСА_1, однак не однією сім`єю та не як подружжя (він окремо прибирав, оплачував комунальні послуги тощо) Оскільки у нього не було іншого житла, він розпочав будувати неподалік власний будинок. Оспорюваний договір купівлі-продажу позивачка уклала добровільно, без будь-якого тиску на неї, погодившись на його пропозицію купити у неї за 31000 грн. земельну ділянку. Кошти відповідач позичив та передав позивачці у будинку за місцем її проживання перед нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу. Під час посвідчення угоди нотаріус роз`яснював їм наслідки укладення даної угоди, зачитував їм вголос зміст договору та надавав його для ознайомлення та підпису. На момент посвідчення угоди на земельній ділянці були побудовані підвал та стіни, про що було відомо сторонам. Після завершення будівництва відповідач зареєстрував на себе право власності на дану нежитлову будівлю.

Свідок ОСОБА_6, яка є донькою сторін та перебуває з ними у нормальних відносинах, у судовому засіданні дала наступні показання. З 2013 року свідок проживала окремо від своїх батьків, оскільки навчалася в м. Чернівці, а з 2015 року вона періодично до них приїжджала на вихідні. Їй не було відомо про розірвання шлюбу між її батьками і вона лише нещодавно дізналася про дану обставину від адвокатів. Її батьки проживали разом однією сім`єю у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 У 2015 році між батьками свідка зросла кількість конфліктів, під час яких ОСОБА_3 казав, що йому потрібні гарантії щодо забезпечення його житлом. Влітку 2015 року (точно дати та місяць свідок не пам`ятає, день тижня - субота) свідок приїхала до батьків і побачила, що її мати перебуває у пригніченому стані та схудла. Зранку свідок побачила, що батьки кудись збираються. Мати свідка їй пояснила, що вона здійснить відчуження своєї земельної ділянки батьку свідка (яким саме чином вона свідку не говорила), на що свідок просила її це не робити. Свідок зателефонувала своєму татові та запитала у нього для чого він це робить, на що він її сказав, що йому потрібні гарантії. Того ж дня, батьки повернулися через декілька годин, свідок запитувала батька на що він це зробив, а її мати мовчала і плакала. Після укладення угоди відносини між батьками свідка покращилися та конфліктів стало менше, а приблизно через півтора-два роки вони знов почали між собою сваритися. На даний час між батьками свідка неприязні відносини.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні дав наступні показання. Більше тридцяти років він працює сімейним лікарем Вашковецької амбулаторії сімейної медицини, сторони є його односельчанами, відносини нормальні, позивачка ОСОБА_1 працювала декілька років у терапевтичному відділенні даної амбулаторії. Згідно записів у медичній книжці позивачки ОСОБА_1, 14.07.2015 року вона зверталася до свідка зі скаргами (біль у серці, гіркоту у роті, дратівливість, поганий сон, втрату апетиту, біль у правому підребір`ї) та їй було встановлено діагноз: «вегето-судинна дистонія, сечокам»яна хвороба нирок» у зв»язку з чим було призначене відповідне лікування.

Свідок ОСОБА_9, який працює приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу, у судовому засіданні дав наступні показання. Зі сторонами він знайомий тривалий час, оскільки вони неодноразово зверталися до нього з приводу вчинення різних нотаріальних дій, відносини з ними нормальні. Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 прийшли до нього за день чи два до дня посвідчення оспорюваного договору та запитували , які саме документи потрібні для посвідчення договору. 28.08.2015 року він посвідчив договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Даний договір було укладено сторонами добровільно, без будь-якого примусу або тиску та без присутності будь-яких сторонніх осіб. При цьому, сторони надали йому необхідні для посвідчення договору документи. Відповідач також написав заяву, що він не перебуває у зареєстрованому шлюбі та, що передані ним позивачці за купівлю-продаж грошові кошти, є його особистою власністю. Свідком зачитувався вголос зміст договору, а також роз`яснювались сторонам наслідки його укладення, які їм були зрозумілі і будь-яких заперечень чи зауважень щодо умов договору купівлі-продажу жодна з сторін не висловила. Сторони не повідомляли його щодо наявності на земельній ділянці будівництва. Крім того, чинним законодавством не передбачався обов`язок нотаріуса з`ясовувати таку обставину. У його присутності відповідач не вчиняв щодо позивачки будь-яких дій, які можна було розцінити як психологічний тиск.

Заслухавши сторони та їх представників, у т.ч. допитавши сторони в якості свідків, допитавши свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9., дослідивши письмові докази, судом встановлені наступні обставини справи.

Сторони з 02.10.1994 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 27.05.2014 року, яке набрало законної сили 06.06.2014 року, було розірвано.

23.12.2008 року позивачка ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого успадкувала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

28.01.2009 року рішенням Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області №10/18-09 їй було передано у власність земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, на підстав якого 16.06.2009 року вона отримала державний акт про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3.

09.09.2013 року було здійснено поділ (виділ) належної позивачці на праві власності земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1 у зв`язку з чим площа земельної ділянки зменшилася до 0,1277 га та утворилася нова земельна ділянка, площею 0,1223 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільового призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1. 17.09.2013 року за позивачкою було зареєстровано право власності на дану земельну ділянку.

Зі змісту копії договору купівлі-продажу земельної ділянки серії НАН 612086, 28.08.2015 року позивачка ОСОБА_1 (далі - Продавець) та відповідач ОСОБА_3 (далі - Покупець), перебуваючи при здоровому глузді та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, діючи добровільно, однаково розуміючи значення, умови правочину та його правові наслідки для кожної з сторін, без будь-якого стороннього впливу на їхнє волевиявлення, попередньо ознайомленні нотаріусом з нормами чинного цивільного законодавства, що регулюють укладений ним правочин, зокрема, статей 655-659 Цивільного кодексу України, статті 61, 65 Сімейного кодексу України, статей 167, 168, 171, 172 Податкового кодексу України, статей 81, 90, 91, 120, 125, 126, 103-109, 202 Земельного кодексу України, про що свідчать особисті підписи, склали договір, згідно якого Продавець продала, а Покупець купив за 30881 грн. належну продавцеві земельну ділянку, площею 0,1223 га, кадастровий номер НОМЕР_2, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Дана земельна ділянка належала Продавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 9524058, виданого реєстраційною службою Сокирянського РУЮ Чернівецької області 17.09.2013 року.

Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за № 1669, а також того ж дня була проведена його державна реєстрація.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Позивачкою та її представниками позовні вимоги про визнання недійсним вищезазначеного договору купівлі-продажу заявлені з підстав передбачених частинами першою, третьою та п`ятою ст.203 ЦК України, якою встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а також ст.231 ЦК України, яка передбачає правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст. 203 ЦК України).

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.231 ЦК правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психологічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Частиною першою ст.655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 656 ЦК предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому

Положеннями ч.1 ст.657 ЦК України передбачено обов`язкова письмова форма і нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи в сукупності письмові докази, а також показання сторін, допитаних як свідків та показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, суд приходить до висновку, що позивачкою та її представниками не доведено у відповідності до положень ч.1 ст.81 ЦК України застосування відповідачем ОСОБА_3 психологічного тиску проти справжньої волі позивачки ОСОБА_1 при вчиненні неї оспорюваного правочину.

Зокрема, згідно показів позивачки ОСОБА_1 під час її допиту в якості свідка психологічний тиск зі сторони відповідача відносно неї полягав у постійних висловлюваннях ним свого незадоволення, а також умови щодо можливості продовження їхнього спільного проживання, лише у разі відчуження нею на його користь земельної ділянки. З мотивів збереження з відповідачем спільного проживання, оскільки з 06.06.2014 року шлюб між сторонам було розірвано у судовому порядку, позивачка 28.08.2015 року добровільно разом з відповідачем поїхала до нотаріуса з метою оформлення договору про відчуження відповідачу земельної ділянки, де вона без будь-якого тиску та примусу підписала оспорюваний договір. При цьому, згідно її ж показань вона не заперечувала саме щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також не заперечувала щодо дійсності умов договору згідно яких вона отримала грошові кошти у сумі 30881 грн. від відповідача за купівлю-продаж земельної ділянки до посвідчення даного договору. Обставини наявності у відповідача до посвідчення оспорюваного договору коштів у розмірі 30000 грн. підтверджується розпискою про їх позику від 27.08.2015 року, а обставина отримання позивачкою від відповідача суми, зазначеної в договорі до його посвідчення, підтверджується змістом договору та показаннями відповідача ОСОБА_3, допитаного як свідка.

Щодо відповідності волеявиявлення справжній волі позивачки, то відповідно до її ж показань, під час допиту в якості свідка, укладаючи даний договір у нотаріуса вона мала намір відчужити земельну ділянку відповідачу та розуміла, що здійснює відчуження належної їй на праві приватної власності земельної ділянки.

Обставини щодо добровільності укладення позивачкою ОСОБА_1 даного договору та відсутності будь-якого тиску зі сторони відповідача ОСОБА_3 на позивачку підтверджуються також показаннями відповідача, допитаного як свідка та показаннями свідка ОСОБА_9, який посвідчував оспорюваний договір. Крім того, згідно показів свідка ОСОБА_9 ним зачитувався вголос зміст договору, а також роз`яснювались сторонам наслідки його укладення, які їм були зрозумілі і будь-яких заперечень чи зауважень щодо умов договору купівлі-продажу жодна з сторін не висловила. Сторони не повідомляли його щодо наявності на земельній ділянці будівництва, а чинним законодавство не передбачався обов`язок нотаріуса з`ясовувати таку обставину. У присутності нотаріуса відповідач не вчиняв щодо позивачки будь-яких дій, які можна було розцінити як психологічний тиск.

Щодо показів свідка ОСОБА_6, яка є дочкою сторін, то з її показів не встановлено обставин здійснення відповідачем психологічного тиску відносно позивачки до чи під час укладення оспорюваного правочину, лише встановлено, що свідку зі слів її батьків було відомо про нотаріальне посвідчення договору щодо відчуження позивачкою належної їй на праві власності земельної ділянки у день посвідчення такої угоди.

При цьому, позивачкою та її представниками не доведено у відповідності до положень ч.1 ст.81 ЦПК України обставину, що наявність певних захворювань у позивачки з приводу яких зі скаргами вона зверталася 14.07.2015 року до сімейного лікаря Вашковецької амбулаторії сімейної медицини, що встановлено з показань свідка ОСОБА_8 виникли саме внаслідок застосування психологічного тиску відповідача відносно неї.

Крім того, суд вважає безпідставними доводи позивачки та її представників щодо недосягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору у зв»язку з наявністю на земельній ділянці розпочатого будівництва нежитлової будівлі, вартість якого не була врахована при визначенні вартості предмета договору купівлі-продажу. Однак, до завершення будівництва дане майно було будівельними матеріалами і в разі спору щодо їх розподілу позивачка мала права на звернення до суду з відповідним позовом. Однак, позов був поданий представником позивачки лише після звершення відповідачем ОСОБА_3 будівництва та проведення 19.08.2017 року на підставі даного договору купівлі-продажу, а також декларації про готовність об`єкта до експлуатації, виданого 05.05.2017 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, реєстрації за відповідачем ОСОБА_3 право приватної власності на об`єкт житлової нерухомості, господарську будівлю, сарай Б. та погріб Пг, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що встановлено з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки 107059455 від 11.12.2017 року).

Таким чином, оцінивши всі вищезазначені докази у сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні заявлених позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов»язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки судом відмовлено в повному обсязі у задоволенні позовних вимог, відповідно до вищезазначених положень ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов»язані з розглядом справи, покладаються на позивачку.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 263, 265, 268, 273, 354, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог, заявлених ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів, починаючи з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний зміст рішення суду виготовлений 27.07.2018 року

Головуючий: